Фізіологічні механізми стресу

Припустимо, відбулася сварка чи якась неприємна подія: людина збуджена, не може знайти собі місця, його гризе образа, досада через те, що не зумів себе правильно повісті, не знайшов слів. Він і радий би відволіктися від цих думок, але знову і знову перед очима постають сцени того, що сталося, і знову накочує хвиля образи, обурення. Можна виділити три фізіологічних механізму подібного стресу.

По-перше, в корі головного мозку сформувався інтенсивний стійкий осередок збудження, так звана домінанта, яка підпорядковує собі всю діяльність організму, усі вчинки і помисли людини. Значить, для заспокоєння треба ліквідувати, розрядити цю домінанту або ж створити нову, конкуруючу. Всі відволікаючі прийоми (читання захоплюючого роману, перегляд кінофільму, перемикання на заняття улюбленою справою) фактично спрямовані на формування конкуруючої домінанти. Чим цікавіше справа, на яку намагається переключитися засмучений людина, тим легше створити конкуруючу домінанту. Ось чому кожному з нас не завадить мати якесь хобі, яке відкриває шлях позитивним емоціям.

По-друге, слідом за появою домінанти розвивається особлива ланцюгова реакція - збуджується одна з глибинних структур мозку - гіпоталамус, який змушує сусідню особливу залозу - гіпофіз - виділити в кров велику порцію адренокортикотропного гормону (АКТГ). Під впливом АКТГ надниркові залози виділяють адреналін та інші фізіологічно активні речовини (гормони стресу), які викликають багатосторонній ефект: серце починає скорочуватися частіше і сильніше (пригадаємо, як воно "вискакує" з грудей при страху, хвилюванні, гніві), кров'яний тиск підвищується (ось чому може розболітися голова, виникнути серцевий напад, стає частіше дихання). У цю фазу готуються умови для інтенсивної м'язової навантаження. Але сучасна людина на відміну від первісного слідом за стресом звичайно не пускає в хід накопичилася м'язову енергію, тому у нього в крові ще довго циркулюють біологічно активні речовини, які не дають заспокоїтися ні нервовій системі, ні внутрішнім органам. Необхідно нейтралізувати гормони стресу, і кращий помічник тут - фізкультура, інтенсивне м'язове навантаження.

По-третє, через те, що стресова ситуація зберігає свою актуальність (конфлікт не розв'язався благополучно і якась потреба так і залишилася незадоволеною, інакше не було б негативних емоцій), в кору головного мозку знову і знову надходять імпульси, що підтримують активність домінанти, а в кров продовжують виділятися гормони стресу. Отже, треба знизити для себе значущість цього нездійснене бажання або ж відшукати шлях для його реалізації. Оптимальний спосіб позбавлення від тривалого стресу - повністю розв'язати конфлікт, усунути розбіжності, помиритися. Якщо зробити це неможливо, варто логічно переоцінити значимість конфлікту, наприклад, пошукати виправдання для свого кривдника. Можна виділити різні способи зниження значимості конфлікту. Перший з них можна охарактеризувати словом "зате". Суть його - зуміти витягти користь, щось позитивне навіть з невдачі. Другий прийом заспокоєння - довести собі, що "могло бути і гірше". Порівняння власних негод з чужим ще великим горем ("а іншому набагато гірше"), дозволяє стійко і спокійно відреагувати на невдачу. Цікавий спосіб заспокоєння по типу "зелений виноград": подібно лисиці з байки сказати собі, що "те, до чого тільки що безуспішно прагнув, не так вже й добре, як здавалося, і тому цього мені не треба".

Один з кращих способів заспокоєння - це спілкування з близькою людиною, коли можна, по-перше, як кажуть, "вилити душу", тобто розрядити вогнище порушення, по-друге, переключитися на цікаву тему; по-третє, спільно відшукати шлях до благополучного розв'язання конфлікту або хоча б до зниження його значимості.

Стрес і фрустрація

Одним з найбільш поширених в наші дні видів афектів є стрес. Він являє собою стан надмірно сильної і тривалої психологічної напруги, що виникає у людини, коли його нервова система одержує емоційне перевантаження. Стрес дезорганізує діяльність людини, порушує нормальний хід її поведінки. Стреси, особливо якщо вони часті і тривалі, роблять негативний вплив не тільки на психологічний стан, але і на фізичне здоров'я людини. Вони являють собою головні "фактори ризику" при прояві і загостренні таких захворювань, як серцево-судинні, і захворювання шлунково-кишкового тракту.

У перекладі з англійської стрес - це тиск, натиск, напруга, а дистресс - горе, нещастя, нездужання, потреба. За словами Г. Сельє, стрес є неспецифічна (тобто один і той же на різноманітні впливи) відповідь організму на будь-яку висунуту йому вимогу, який допомагає йому пристосуватися до цієї труднощі, справитися з нею. Будь-яка несподіванка, яка порушує звичний перебіг життя, може бути причиною стресу. При цьому, як зазначає Г. Сельє, не має значення, приємна чи неприємна ситуація, з якою ми зіткнулися. Має значення лише інтенсивність потреби в перебудові або в адаптації. Як приклад учений наводить хвилюючу ситуацію: мати, яку повідомили про загибель у бою її єдиного сина, відчуває страшне душевне потрясіння. Якщо багато років виявиться, що було хибним і син несподівано увійде до кімнати цілим і неушкодженим, вона відчує найсильнішу радість.

Специфічні результати двох подій - горе і радість-зовсім різні, навіть протилежні, але їх стресовий дію - неспецифічне вимога пристосування до нової ситуації - може бути однаковим.

Діяльність, пов'язана зі стресом, може бути приємною чи неприємною. Будь-яка подія, факт чи повідомлення може викликати стрес, тобто стати стресором. При цьому, виступить та чи інша ситуація причиною стресу чи ні, залежить не тільки від самої ситуації, а й від особистості, її досвіду, очікувань, впевненості в собі і т.д. Особливо велике значення має, звичайно, оцінка загрози, очікування небезпечних наслідків, яку містить в собі ситуація.

Отже, саме виникнення і переживання стресу залежить не стільки від об'єктивних, скільки від суб'єктивних чинників, від особливостей самої людини: оцінки їм ситуації, зіставлення своїх сил і здібностей з тим, що від нього вимагається, і т.д.

До поняття і стану стресу близько і поняття "фрустрація". Сам термін у перекладі з латинської означає - обман, марне очікування. Фрустрація переживається як напруга, тривога, розпач, гнів, які охоплюють людину, коли на шляху до досягнення мети він зустрічається з несподіваними перешкодами, які заважають задоволенню потреби.

Фрустрація створює, таким чином, поряд з вихідною мотивацією нову, захисну мотивацію, спрямовану на подолання виниклої перешкоди. Колишня і нова мотивація реалізуються в емоційних реакціях.

Найпоширенішою реакцією на фрустрацію є виникнення генералізованої агресивності, спрямованої найчастіше на перешкоди. Адекватна реакція на перешкода полягає в тому, щоб подолати або обійти його, якщо це можливо; агресивність, швидко переходить у гнів, проявляється в бурхливих і неадекватних реакціях: образа, фізичні нападки на людину (щипати, бити, штовхати) або об'єкт (зламати його).

Відступ і догляд. У деяких випадках суб'єкт реагує на фрустрацію відходом (наприклад, виходить з кімнати), супроводжуваний агресивністю, яка не проявляється відкрито.

Фрустрація тягне за собою емоційні порушення лише тоді, коли виникає перешкода для сильної мотивації. Якщо у дитини, що почав пити, відняти соску, він реагує гнівом, проте в кінці смоктання-ніяких емоційних проявів.