Психічні стани людини

Психічні стани являють собою цілісні характеристики психічної діяльності за певний період часу. Змінюючись, вони супроводжують життя людини в її відносинах з людьми, суспільством і т.д. У будь-якому психічному стані можна виділити три загальних виміру: мотиваційно-спонукальні, емоційно-оцінне та актіваціонно-енергетичне (визначальним виступає перший вимір).

Поряд із психічними станами окремої людини існують і "масовидність" стану, тобто психічні стани певних спільнот людей (мікро-і макрогрупп, народів, товариств). У соціологічній і соціально-психологічній літературі спеціально розглядаються два види таких станів-громадську думку і суспільний настрій.

Психічні стани людини характеризуються цілісністю, рухливістю і відносною стійкістю, взаємозв'язком з психічними процесами і властивостями особистості, індивідуальною своєрідністю і типовістю, крайнім різноманіттям, полярністю.

Цілісність психічних станів виявляється в тому, що вони характеризують у певний проміжок часу всю психічну діяльність загалом, висловлюють конкретне взаємовідношення всіх компонентів психіки.

Рухливість психічних станів полягає в їх мінливості, в наявності стадій протікання (початок, певна динаміка і кінець).

Психічні стани мають відносну стійкість, їх динаміка менш виражена, ніж у психічних процесів (пізнавальних, вольових, емоційних). При цьому психічні процеси, стани і властивості, особистості найтіснішим чином взаємопов'язані між собою. Психічні стани впливають на психічні процеси, будучи фоном їх протікання. У той же час вони виступають в якості "будівельного матеріалу" для формування якостей особистості, передусім характерологічних. Наприклад, стан зосередженості мобілізує процеси уваги, сприйняття, пам'яті, мислення, волі та емоцій людини. У свою чергу, це стан, неодноразово повторюючись, може стати якістю особистості - зосередженістю.

Психічні стани відрізняються крайнім різноманіттям і полярністю. Останнє поняття означає, що кожному психічному стану людини відповідає протилежний стан (упевненість - невпевненість, активність - пасивність, фрустрація - толерантність і т.д.).

Психічні стани людини можна класифікувати за такими підставами:

1. в залежності від ролі особистості і ситуації у виникненні психічних станів-особистісні і ситуативні;
2. в залежності від домінуючих (провідних) компонентів (якщо такі явно виступають) - інтелектуальні, вольові, емоційні і т.д.;
3. в залежності від ступеня глибини - стану (більш-менш) глибокі, або поверхневі;
4. в залежності від часу протікання-короткочасні, затяжні, тривалі і т. д.;
5. в залежності від впливу на особистість-позитивні і негативні, стенічні, що підвищують життєдіяльність, і астенічні;
6. в залежності від ступеня усвідомленості-стану більш-менш усвідомлені;
7. в залежності від причин, що їх викликають; 8) у залежності від ступеня адекватності викликала їх об'єктивної обстановки.

Можна виділити типові позитивні і негативні психічні стани, властиві більшості людей як у повсякденному житті (любов, щастя, горе і т.д.), так і в професійній діяльності, пов'язаної з екстремальними (крайніми, незвичайними) умовами. Сюди слід віднести психічні стани професійної придатності, усвідомлення значущості своєї професії, стан радості від успіхів в роботі, стан вольової активності тощо

Величезне значення для ефективності трудової діяльності має психічний стан професійної зацікавленості.

Для стану професійної зацікавленості характерні: усвідомлення значимості професійної діяльності; прагнення більше дізнатися про неї і активно діяти в її області; концентрація уваги на колі об'єктів, пов'язаних з даною галуззю, і при цьому зазначені об'єкти починають займати панівне становище в свідомості фахівця.

Різноманітність і творчий характер професійної діяльності роблять можливим виникнення у працівника психічних станів, близьких за своїм змістом і структурою до стану творчого натхнення, властивого ученим, письменникам, художникам, акторам, музикантам. Воно виражається у творчому підйомі; загостренні сприйняття; підвищенні здатності відтворення раніше зображеного; зростання мощі уяви; виникненні цілого ряду комбінацій оригінальних вражень і т.д.

Важливе значення для ефективності професійної діяльності має психічний стан готовності до неї в цілому і до окремих її елементів, зокрема.

Поряд з позитивними (стеническими) станами у людини в процесі його життєдіяльності (діяльності, спілкування) можуть виникати і негативні (астенічні) психічні стани. Наприклад, нерішучість як психічний стан може виникнути не тільки при відсутності у людини самостійності, впевненості в собі, а й через новизни, неясності, заплутаності тій чи іншій життєвій ситуації в екстремальних (крайніх) умовах. Такі умови призводять до виникнення стану психічної напруженості.

Можна і треба говорити про стан суто операційної (операторної, "ділової") напруженості, тобто напруженості, яка виникає як результат складності виконуваної діяльності (труднощі сенсорного розрізнення, стану пильності, складність зорово-рухової координації, інтелектуальне навантаження і т.д.) і емоційної напруженості, викликаної емоційними екстремальними умовами (роботою з людьми, у тому числі з хворими, правопорушниками і т.д.).