Циклічність як форма руху економіки. Економічний цикл та його фази.

Аналіз змін обсягів національного виробництва за тривалий період часу показує їхню нестійкість, мінливість в той чи іншій бік (зріст-падіння). Вчені-економісти стверджують, що ці хвилеподібні коливання в економіці здійснюються в певній послідовності: падіння обсягів виробництва, топтання на місці, зростання, і знову падіння, і знову відродження тощо, тобто, за одним економічним циклом постійно наступає інший. Що ж являє собою економічний цикл?

Рух суспільного виробництва від одного кризового явища до іншого через певну послідовність фаз (кризу, депресію, пожвавлення, піднесення) називається економічним циклом.

Кожна з фаз економічного циклу має свої характеристики. Так, найважливішою рисою фази кризи є надвиробництво товарів та послуг у порівнянні з платоспроможним попитом на них. Як результат цього, починають скорочуватися обсяги виробництва, зменшується навантаження виробничих потужностей, ціни набувають тенденції до зниження, масові банкрутства, збільшення безробіття, зменшення доходів населення, потрясіння кредитної системи та ін. На фазі депресії припиняється падіння виробництва, а разом з цим і зниження цін. Поступово зменшуються запаси товарів. Через незначний сукупний попит збільшується обсяг вільного грошового капіталу і ставка банківського процента знижується до мінімуму. Пропозиція товарів перестає обганяти попит, між ними поступово встановлюється рівновага. В цей же час створюються природні умови для виходу з депресії: зниження цін на засоби виробництва й кредити, що стали дешевшими, сприяють новому накопиченню капіталу і відновленню розширеного відтворення на новій технічній основі. На фазі пожвавлення відбувається розширення виробництва до його докризового рівня. Розміри товарних запасів встановлюються на рівні, який потрібен для безперебійного постачання ринку. Починається невелике підвищення цін, яке викликане пожвавленням попиту. Скорочується рівень безробіття. Зростає попит на грошовий капітал і ставка процента. На фазі піднесення випуск продукції перевищує докризовий рівень. У зв’язку з цим скорочується безробіття. Збільшення споживчого попиту супроводжується зростанням цін на товари. Підвищується прибутковість виробництва. Зростають попит на кредитні ресурси і норма банківського процента.

Такими є основні характеристики фаз економічного циклу епохи класичного капіталізму. Проте економічні цикли того періоду і сучасні в певній мірі розрізняються між собою. В 20-му столітті відбулися зміни в структурі циклу і тривалості його фаз. Так, деякі з них можуть бути або зовсім відсутніми у структурі циклу, або тривалість їх може бути зовсім малою тощо. Тому в сучасних економічних дослідженнях, коли розглядаються загальні тенденції економічного розвитку, структура економічного циклу дається у декілька іншому, ніж раніше, вигляд.

При розгляді суті циклічності треба добре уяснити, що повторення зазначеної послідовності фаз економічного циклу здійснюється не по колу, а по спіралі. Саме тому циклічність є формою прогресивного розвитку, передбачає у довготривалому періоді тенденцію до економічного зростання (див. на рис. 7, 8 лінію загальної тенденції розвитку).

Дослідження, проведені вченими, показують, що починаючи з 1825 року, циклічні коливання у розвитку капіталістичної системи господарства відбуваються постійно, через певний час. Це дозволяє зробити висновок про те, що циклічність є закономірністю, формою руху економіки. Тоді виникає об’єктивне питання, а що ж обумовлює таку форму розвитку?

Відповідь на це питання завжди викликала жваві дискусії серед економістів, в процесі яких запропоновано багато теорій, які роблять спробу пояснити причини виникнення економічних циклів. Досить сказати, що розробкою даної проблеми займалися Д.Рікардо, Дж.Міль, Ж.Сисмонді, К.Маркс, К.Родбертус, М.Туган-Барановський, А.Афтальон, Й.Шумпетер, Дж.Кейнс, Р.Харрод, Дж.Хікс, А.Хансен, М.Фридмен та інші вчені.

За сучасних умов є досить розповсюдженим підхід, який в певній мірі узагальнює деякі з існуючих в науці концепцій і у відповідності з яким причину циклічності необхідно шукати в появі певної сукупності зовнішніх і внутрішніх чинників, серед яких вирішальне значення мають останні. Зовнішні – це чинники, які знаходяться поза межами економічної системи (зміни у чисельності населення, політичні, воєнні та інші надзвичайні події, неврожаї та ін.). Внутрішні – це чинники, які мають місце усередині самої економічної системи (нестабільність інвестиційних витрат та споживчих витрат, діяльність держави в галузі економічного регулювання та ін.).