Предмет Функції Метод

Політична економія – це теоретична економічна наука, предметом якої виступають виробничі відносини, які виникають між людьми в процесі функціонування суспільного виробництва. Вивчаючи виробничі відносини, що складаються на всіх фазах суспільного виробництва (виробництва, розподілу, обміну, споживання), політекономія дає можливість відповісти на широке коло питань: що, як і для кого виробляти, як в умовах обмежених ресурсів досягти максимальної віддачі від виробничих витрат, чим визначається характер суспільного виробництва, яка роль відносин власності в організації механізму функціонування економічної системи, з’ясовує сутність економічних законів розвитку суспільства та виробляє на основі цього рекомендації для формування економічної політики.

Політекономія виконує такі основні функції:

· Пізнавальну – покликана вивчати і пояснювати процеси і явища ек життя сусп. на основі наукового доказу

· Методологічну – ек теорія виступає теор-метод базою для цілої с-ми ек наук, бо розкриває основоположні закони

· Практичну – полягає в допомозі людям розділити наше сусп. і описати, пояснити і спрогнозувати ек процес.

· Світоглядну – полягає у розробці наукових основ передбачення перспективи соц.-ек розвитку в майб.

· Виховну – полягає у формуванні в громадян ек культури, логіки сучасного ринкового мислення.

· Ідеологічну – формує погляди, сусп. ідеї, сусп. свідомість.

Метод ек теорії – система теоретичних підходів, способів, прийомів, за допомогою яких пізнають ек відносини, закони та механізм їх дії.

Є 2 форми пізнання ек законів: емпірична (викор законів несвідомо) та наукова (коли люди, пізнавши і розкривши сутність ек законів, викор їх свідомо)

Основні методи: діалектика, наукова абстракція, аналіз і синтез, індукція і дедукція, історичний і логічний, економічне моделювання.

Отже, ек-на теорія покликана вивчати реальні факти, з’ясовувати причинно-наслідкові зв’язки в ек-ній с-мі, а також давати рекомендації щодо їх вдосконалення з метою ефективнішого викор-ня наявних р-сів і досягти на цій основі вищого рівня задоволення суп-них потреб.

3 Категорії Закони Економічна категорія – теоретичне поняття, яке відображає реально існуючі економічні відносини. Економічні категорії мають історичний характер, тобто відповідають певним історичним умовам, відображають різні ступені економіки, мають відображать сусп-виробничі відносини, мають об’єктивний характер, бо відбивають об’єктивну дійсність. В економіці діє низка економічних законів. Економічний закон виявляє суттєві, стійкі і необхідні причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежності даного економічного процесу. Ці закони виражають сутність ек-них відносин. Економічна наука класифікує економічні закони суспільства за такими великими групами: - узагальнені – функціонують у всіх економічних системах

- загальні – властиві кільком екон. системам, де існують для них відповідні екон умови.

- специфічні – ті, що функціонують у межах однієї системи

- стадійні – діють лише на одній із стадій розвитку ек с-ми.

У сукупності всі ці закони формують систему законів економіки та закономірності її розвитку.

Економічні закони діють обмежено у часі і можуть не відповідати інтересам суспільства.

Механізм вивчення ек. законів:

· Визначення суті

· Форма вияву закону

· Кількісне визначення закону

· Лінії зв’язку з іншим ек законами

· Методи та інструменти викор ек законів

Таким чином, економічні закони є складовою предмета політичної економії. Вивчаючи об’єкт свого дослідження, тобто суспільне вир-во, політична економія стикається з проблемою обмеженості вир-чих р-сів (родючих земель, корисних копалин, паливно-енергетичних ресурсів, робочої сили тощо) та раціонального їх використання для найповнішого задоволення потреб людей. Пізнаючи закони, які управляють вир-вом, розподілом і споживанням благ на будь-якому етапі суспільного розвитку, політична економія обгрунтовує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних р-сів, як найкраще виробляти різні блага, розподіляти і обмінювати їх.

4 Сутність і типи економічних систем Економічна система – це певним чином упорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ та послуг. Якісну визначеність кожної із існуючих систем дає сукупність її родових ознак або властивостей. Дану обставину можна представити таким чином: ,

де ЕС – економічна система;

f – функція;

А _i – властивості, якими визначається економічна система, і які виступають критеріями при визначенні типу економічної системи.

В економічній літературі виділяють такі типи економічних систем: традиційна економічна система (притаманна слаборозвинутим країнам); командно-адміністративна (або планова) економіка (існувала в межах СРСР та інших країн соціалістичного табору); ринкова економіка вільної конкуренції (функціонувала у ХІХ – перші десятиліття ХХ ст.); сучасна ринкова економіка – розвивається з другої половини ХХ століття.

За сучасних умов для українських економістів велике значення має порівняльний аналіз характерних рис адміністративно-командної та сучасної ринкової системи, що обумовлено тим, що наша країна поступово звільняється від недоліків командної системи, знаходиться в стані, який інколи називають перехідна економічна система, і спрямовує свої трансформаційні процеси в напрямі створення розвиненої ринкової системи. Тобто, образно кажучи, нам необхідно чітко знати, від чого ми відмовляємося і до чого спрямовуємо наш рух. Проаналізуємо основні властивості вищезазначених економічних систем: