Зміст, принципи, форми та методи фінансової діяльності держави

Фінансова діяльність держави - це її діяльність з формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою забезпечення здійснення функцій держави, соціально-економічних завдань, управління, обороноздатності, діяльності державних органів.

Зміст фінансової діяльності - є, в остаточному підсумку, проявом усіх функцій держави, оскільки реалізація будь-якої державної функції потребує адекватного фінансового забезпечення.

Залежно від змісту і характеру функцій фінансова діяльність держави здійснюється:

- як реалізація державної влади;

- як виконавчо-розпорядницька діяльність, що реалізує державне управління.

Фінансова діяльність має певні особливості:

1) вона має міжгалузевий, загальний характер, оскільки забезпечення фінансовими ресурсами спрямоване на всі галузі і сфери державного управління, контролю;

2) реалізується як державними органами, так і органами місцевого самоврядування;

3) поєднує як безпосереднє управління з використанням імперативних методів, так і непряме, рекомендаційне;

4) здійснюється через діяльність як представницьких, так і виконавчих органів влади.

Об’єктом фінансової діяльності - є відносини, що регулюють рух державних грошових фондів на всіх стадіях їх. Роль держави в цих відносинах є подвійною: з одного боку, вона виступає як господарюючий суб’єкт, що має статус власника коштів і організатора господарської діяльності; з другого - є носієм влади, що реалізується і в галузі фінансової діяльності.

Зміст фінансової діяльності виявляється на окремих стадіях її здійснення:

l. На стадії формування централізованих і децентралізованих фондів утворюються бюджетні фонди, децентралізованих фондів.

2. На стадії розподілу коштів фінансова діяльність здійснюється на трьох рівнях:

а) формування грошових фондів;

б) власне розподіл - рух коштів, уже закріплених за окремими бюджетами, на фінансування державних завдань і функцій;

в) перерозподіл, який здійснюють через механізми непрямих податків, мита, трансферних платежів.

3. На стадії використання державних коштів фінансова діяльність розділяється за різними.

4. На завершальній стадії — здійснює контроль за рухом грошових фондів.

Фінансова діяльність здійснюється за принципами:

Принцип законності - здійснення фінансової діяльності за чіткої регламентації їх нормами фінансового права.

Принцип плановості полягає у здійсненні фінансової діяльності чітко впорядковано, послідовно.

Принцип гласності виражається у доведенні до всіх суб’єктів змісту проектів фінансово-правових актів.

Принцип системності вимагає здійснення фінансової діяльності щодо взаємозалежних інститутів фінансової системи за певного співвідношення ланок фінансової системи держави.

Основні функції фінансів:

1) організація грошового обігу;

2) формування грошових фондів;

3) розподіл і використання грошових ресурсів;

4) організація фінансового контролю.

Методи - засоби, прийоми, за допомогою яких держава й уповноважені нею органи забезпечують мобілізацію, розподіл і використання централізованих та децентралізованих грошових фондів.

Методи фінансової діяльності класифікують залежно від стадії руху грошових фондів:

І. Методи мобілізації грошових ресурсів:

а) метод обов’язкової мобілізації реалізує безумовні імперативні обов’язки, їх виконання, гарантії, що забезпечують це виконання. Реалізується насамперед через форми податкових платежів, інших безумовних і обов’язкових зборів. Імперативно визначається і гарантується вид платежу, платник, об’єкт, ставка, розмір, терміни, засоби забезпечення тощо;

б) метод добровільної мобілізації передбачає переважно застосування диспозитивних засобів забезпечення фінансових надходжень, механізмів кредитування.

2. Методи розподілу грошових ресурсів:

а) метод фінансування, що забезпечує собою цільове, планове, безоплатне і безповоротне передавання державних коштів з бюджетів на визначені цілі, завдання, реалізацію державних функцій;

б) метод кредитування означає цільове, відплатне, термінове і поворотне передавання коштів, здійснюване на платній основі.

3. Методи використання грошових ресурсів здебільшого пов’язані з витрачанням грошових фондів і поділяються:

а) за спрямованістю видатків на:

— пооб’єктні — спрямування грошових ресурсів на фінансування певних об’єктів;

— посуб’єктні — виділення і передавання коштів окремим суб’єктам;

б) за формою надходження грошових ресурсів на:

— безготівкові грошові перерахування, розрахунки;

— готівкові.

Форми фінансової діяльності класифікують за різними підставами:

а) юридичними: правова, яку здійснюють через прийняття й реалізацію фінансово-правових актів; неправова, яка не пов’язана з правовим вираженням;

б) організаційними: створення централізованих фондів коштів; формування децентралізованих грошових фондів;

в) за змістом інститутів фінансової діяльності у сферах: бюджетної діяльності; податкового регулювання; кредитування; валютного регулювання; фінансового контролю.

4. ОРГАНИ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ФІНАНСОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Держава керує фінансовою діяльністю через державні органи, наділені для цього спеціальною компетенцією. За характером діяльності, повноваженнями в галузі фінансової діяльності всі органи, що беруть участь у ній, поділяють на дві групи:

1) органи загальної компетенції, які, здійснюючи свою діяльність у багатьох напрямах, водночас реалізують і фінансову (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів і та ін.), що не є для них основною чи єдиною;

2) органи спеціальної компетенції, створені державою і наділені повноваженнями винятково для здійснення фінансової діяльності (органи Державної казначейської служби, контрольно-ревізійні органи тощо).

Президент України: призначає міністра фінансів; представляє на затвердження ВРУ кандидатури Голови Нацбанку України.

Верховна Рада України - затверджує загальнодержавні програми, Державний бюджет і вносить зміни до нього, здійснює контроль за використанням Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання. Найважливіші питання у фінансовій сфері регулюються винятково законами України.

Кабінет Міністрів України забезпечує: проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; розроблення проекту Закону про Держ бюджет Укр; виконання затвердженого Держ бюджету Укр; надання звіту про виконання Держ бюджету Укр.

Спеціальні державні органи виконавчої влади, що здійснюють оперативне управління фінансами:

Мінфін України - центральний орган виконавчої влади з управління фінансами: прогнозує розвиток економіки, розробляє проект Державної програми економічного і соціального розвитку, проект Державного бюджету України.

Органами Мінфіну України на місцях - є фінансові органи місцевих державних адміністрацій, що розробляють проекти відповідних бюджетів, організують виконання бюджетів, забезпечують надходження коштів, встановлюють на основі рішення ради розмір місцевих зборів і організовують місцеві добровільні позики.

Державна казначейська служба України здійснює такі завдання як: організація виконання Держ бюджету Укр; контроль за його виконанням і регулюванням відносин між Держ бюджетом Укр і позабюджетними фондами; короткострокові прогнози обсягів державних фінансових ресурсів і надання інформації Верховній Раді та Президенту України.

Державна фіскальна служба України - є центральним органом виконавчої влади. Головними завданнями Д є такі: здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахування і сплати податків; прийняття рішень щодо фінансових санкцій та адміністративних штрафів, прийняття нормативних і методичних документів з питань оподаткування.

Податкова міліція є специфічним правоохоронним органом, що забезпечує економічну безпеку держави при надходженні податкових платежів у бюджет.

Рахункова палата – є органом державного фінансово-економічного контролю за виконанням Держ бюджету Укр і використанням позабюджетних фондів.

Національний банк України – здійснює контроль за проведенням грошово-кредитної політики, регулювання грошового обігу як установленням визначених нормативів щодо готівки, так і проведенням політики щодо ставок, операцій з цінними паперами та ін. Він визначає офіційний валютний курс гривні, виходячи з валютного (обмінного) курсу.