Вплив на деякі процеси обміну речовин

Для вивчення фармакодинаміки лимоннику, а також його доцільності застосування при деяких захворюваннях, однаково як дня виявлення небажаних дій, велике значення має вивчення впливу його на обмін речовин. А.С. Сундєєвой (1950), І.С. Білоносовим зі співробітниками (1951—1958), А.А. Константіновим (1954, 1955, 1956, 1959), М.Н. Плютач (1954), Н.П. Васильовської, А.Н. Кузьменко (1958) і іншими були одержані дані, що свідчать про вплив препаратів лимоннику на деякі процеси обміну речовин [13;57]. Так було встановлено, що під впливом водного відвару (10,0 г, 100 мл води) сухих ягід лимоннику, введеного перорально в дозі 5 мл, відбувається підвищення концентрації цукру і молочної кислоти крові, яка досягає максимуму через 2 години після прийому препарату, а через 4 години повертається до норми. Концентрація цукру в крові збільшувалася в середньому на 18,6%; вміст молочної кислоти підвищувалося на 150%. Особливо різко підвищення рівня цукру в крові спостерігалося при введенні лимоннику натщесерце. Середнє збільшення концентрації цукру в крові у дорівнювало або становило 55%.

Таким чином, можна припустити, що під впливом препарату лимонника відбувається мобілізація глікогену печінки, яка і веде до підвищення рівня цукру в крові. Не виключено, що саме ця мобілізація глікогену печінки представляє також і одну з важливих ланок в механізмі стимулюючої дії лимоннику.

На підставі вивчення впливу на кислотно-лужну рівновагу було зроблено висновок, що витяжки з насіння і стебла лимонника викликають компенсований ацидоз ендогенного походження, який досягає максимуму

через 2,5—3 після прийому цих препаратів. Активна реакція крові повертається до норми через 5 год [57]. Дослідження впливу лимоннику на обмін фосфору показало, що під впливом прийому насіння лимонника відбувається зниження органічного фосфору в крові в середньому на 10,7%, підвищується активність аденозинтрифосфатази, фосфороліпази, і лужної фосфатази. Вивчаючи обмін фосфору, ті ж автори визначили, що під впливом введення розтертого насіння лимоннику (0,5 г/кг в добу) всмоктування в кров відбувається інтенсивніше.

Для вивчення впливу лимонника на глікогеноліз застосовувалися гліколітичні отрути з метою розчленовування цього процесу на різні фази. Було встановлено, що введення кроликам розтертого насіння лимоннику (0,5 г/кг) підсилює глікогеноліз, особливо в першій його фазі. Найбільший приріст фруктозодифосфату спостерігався при інкубації з тканиною печінки. Спостерігалось також збільшення утворення молочної кислоти при інкубації з м'язовою тканиною.

Був вивчений вплив лимоннику на виживання білих мишей при підвищеному чи зниженому тиску кисню; а також на поглинання кисню печінкою і мозком цих тварин при підвищеному тиску кисню [38]. З'ясувалося, що підшкірне введення 0,1 мл 20% настоянки ягід лимоннику на 70° спирті за 2 год. до переміщення тварин в камеру, де створювалося підвищене, рівне чотирьом атмосферам, тиску кисню, попереджав розвиток кисневого отруєння. При підвищеному тиску кисню введення 0,1 мл настоянки лимоннику підвищило споживання його тканинами, при зниженому тиску яких-небудь ефектів не виявлено. Препарати з ягід лимонника стимулюють тканинне дихання і, в першу чергу, тканин мозку, а потім печінки і м'язової тканини [38]. У інтактних тварин настоянка ягід лимонника збільшує споживання кисню в середньому на 8,4% і виділення вуглекислого газу на 7,8%), тоді як настоянка насіння зменшує, споживання кисню і виділення вуглекислого газу.

Отже, можна припустити, що речовини, що стимулюють тканине

дихання містяться не в насінні, а в м'якоті плодів, шкірці чи соку лимонника Велике практичне значення для оцінки показань до застосування препаратів лимонника особами літнього віку мають результати вивчення впливу його насіння на розвиток експериментального атеросклерозу [14; 67]. Щоденне застосування насіння лимонника китайського в дозі 0,2 г, за даними М.Д. Мікушкіна, перешкоджає різкому підвищенню вмісту холестерину в крові,

Таким чином, препарати лимоннику змінюють вуглеводний і фосфорний обмін, стимулюють тканинне дихання, справляють помірний вплив на кислотно-лужну рівновагу, перешкоджають виникненню отруєння

киснем при підвищеному тиску цього газу, підвищують активність ряду ферментних систем, попереджають розвиток експериментального атеросклерозу. Можна вважати, що багато з цих аспектів впливу лимоннику на обмін речовин можуть бути використані з терапевтичною метою при лікуванні деяких захворювань, лимонник — стимулятор працездатності людини.

Розділ V. Використання результатів дипломної роботи при викладанні біології в загальноосвітніх навчальних закладах.

3.2. Програма гуртка "Лікарські рослини"

Фітотерапія - лікування різних захворювань лікарськими рослинами, цілющі властивості яких відомі з давніх часів і знайшли наукове обґрунтування в сучасній медицині. З них готують близько 40 % лікарських препаратів. Лікарські рослини містять цілий комплекс біологічно активних компонентів, що сприятливо впливають на обмін речовин, покращують функціональний стан серцево-судинної, легеневої та інших систем організму і підвищують їх опірність.

Сьогодні науці відомо більше 12 000 лікарських рослин, але дозволено використовувати в медицині лише 150. Препарати, виготовлені з лікарських рослин, не токсичні, їх цінність зберігається і в складі комбінованих аптечних препаратів, зборів. ♦

Мета гуртка - вивчати функції лікарських рослин, їх біологічну дію, використання в домашніх умовах з метою фітопрофілактики та надання долікарняної, фітотерапевтичної допомоги.

Програма гуртка передбачає виявлення та вивчення лікарських рослин, їх збереження.

Керівниками гуртка можуть бути лікарі-фітотерапевти, медичні працівники табору, вчителі-біологи тощо. Керівник гуртка на свій розсуд може вносити до програми зміни й доповнення.

Орієнтовний план занять

1. Вступ

Фітотерапія як наука. Лікарські рослини та їх значення для медицини. Природа - джерело зеленої аптеки.

2. Під охороною закону

Червона книга України. Лікарські рослини певної місцевості, що підлягають охороні.

3. Найважливіші лікарські рослини нашого району.

Огляд найбільш пширених рослин київського району. Виначення їх особливостей і лікувальних властивостей.

4. Біологічно активні речовини лікарських рослин

Біологічна дія препаратів, одержаних з лікарських рослин. Речовини первинного синтезу: білки, вуглеводи, ліпіди, ферменти. Речовини вторинного синтезу: алкалоїди, глікозити, пектини, дубильні речовини, легкі олії, фітонциди, крохмаль, клітковина, жирні та ефірні олії, смоли, рослинні гормони, вітаміни, мікроелементи, органічні кислоти, мінеральні речовини. їх роль і значення для лікувального процесу.

5. Збір лікарської сировини

Спільна робота з медпунктом табору щодо збору лікарських рослин. Правила збору. Строки збору і фази розвитку рослин. Обробка бруньок, кори, листя, квітів, трав, плодів, насіння, коренів і кореневищ. Лікарські рослини обмеженого і необмеженого збору. Практичні роботи та екскурсії:

Збір і обробка лікарських рослин. Складання календаря збору лікарських рослин.

6. Сушіння та зберігання лікарської сировини

Значення сушіння. Вплив вологи, температури і світла на сушіння. Підготовка до сушіння. Способи сушіння: під відкритим небом, у закритих приміщеннях, при штучному нагріванні в печах. Сушарки. Типи сушарок: переносні, шкафні, камерні, карусельні, канальні, тунельні, елеваторні, калориферні, електричні. Зволоження пересушеної сировини. Прийоми

сушіння. Вихід сухого продукту. Зберігання. Упаковка та упаковочні матеріали.

7. Шкідники лікарської сировини

Пошкодження лікарської сировини кліщами та іншими шкідниками. Визначення наявності шкідників. Ступінь пошкодження рослин шкідниками. Контроль якості лікарської сировини.

8. Цілюща флора у вашому домі

Таємниця зеленого скарбу (легенди, міфи про рослини). Естетикотерапія, її вплив на здоров'я людини. Ефіроолійні квіткові рослини (жасмин, мімоза, фіалка, гвоздика, лаванда, троянда, бузок тощо). Ароматерапія. Аромапрофілактика. Шкода від надмірного вживання. 3.3. Засідання гуртка №3 "Найважливіші лікарські рослини нашого району" Цілі:

згадати про лікарські рослини, про їх значення в житті людини і тварин;

показати різноманіття лікарських рослин своєї місцевості;

познайомитися з правилами збору і охорони лікарських рослин;

розвивати дбайливе відношення до природи, формувати основу раціонального природокористування.

Обладнання: комп'ютер, проектор, екран, звуковідтворюючий пристрій, плакати з природоохоронними гаслами, комп'ютерна презентація.

Хід заходу

Учитель:

Учні, сьогодні тема нашого засідання присвячена лікарським рослинам нашої місцевості.

Рослини - це постійні супутники людини. Рослини зустрічаються в усіх кліматичних поясах, в будь-яких природних зонах, поблизу і на значній відстані від житла людини, в містах і селах. Багато хто з них є корисними і навіть лікарськими рослинами для людей і тварин. У нашій місцевості теж є лікарські рослини. На території нашого району налічується більше тридцяти основних видів лікарських рослин, а на території Київської області близько ста видів лікарських рослин. Природні запаси дикорослих лікарських рослин -велике національне багатство нашої країни. Але ці запаси не безмежні. З кожним роком все гостріше встає питання їх охорони.

Збір рідкісних рослин, що охороняються, заборонено, як аптечна сировина і тому, деякі види лікарських рослин, людина навчилася вирощувати.

У науковій медицині України використовуються трохи більше 200 видів лікарських рослин. Зараз більше 40 % лікарських препаратів, вживаних в медицині, виготовляються з сировини лікарських рослин, а при лікуванні серцево-судинних, гінекологічних захворювань, печінки і шлунково-кишкового тракту близько 80 %.

У складі лікарських рослин мають велику цінність здебільшого фармакологічні активні речовини, або лікувальні речовини. Як сировина для отримання фармакологічних речовин у лікарських рослин збирають надземні частини: листя, насіння, бруньки, кору; підземні органи: корені, кореневища, бульби, цибулини.

Знання про лікарські рослини прийшли до нас із старовини. Лікувальні властивості рослин були отримані із спостережень за тваринами.

Нині вивченням властивостей і складу лікарських рослин займається фармацевтична хімія.

Кожна людина знає деякі лікарські рослини і уміє використовувати їх властивості в повсякденному житті.

Найважливішими лікарськими рослинами, що мають в нашому районі промислові запаси, є: Адоніс весняний, глід криваво-червоний, ромашка пахуча, кровохлебка лікарська, горобина звичайна, черга, шипшина. Отже, давайте познайомимося з ними детальніше.

І учень:

Глід. У російських легендах, квітки глоду це символ довірливості, а червоні ягоди символ попередження про те, як небезпечно на цю довірливість робити замах. Дівчата на Русі носили вінки з квіток глоду. Молодих дівчат на Русі величали бояринями, панночками, а молодих жінок бояринями.

У древній Греції гілки і квітки глоду були символами щасливого подружжя.

Глід - рід дерев і заростей кущів сімейства розових

Високі зарості кущів або невеликі деревця заввишки до 4 м, з міцними пурпурно-коричневими блискучими стовбурами, що несуть товсті прямі колючки завдовжки до 4 см

Плоди кулястої форми, червоні, з 5 кісточками. Цвіте в червні, плоди дозрівають у вересні. Росте в розріджених лісах, по узліссях і галявинах, в заплавах річок, переважно в лісостеповій зоні. Широко культивується в садах 73

і скверах. Загальна площа виявлених в області масивів складає 1091 га, можна заготовлювати до 158 т сухих плодів

З плодів глоду можна готувати компоти, варення, сиропи та ін. Крім того, плоди можна сушити, заморожувати і вживати у свіжому вигляді. Лікувальні властивості глоду були відомі ще із старовини. По віруваннях древніх греків квітка глоду була символом відродження та життя.

2 учень:

Адоніс весняний або горицвіт У народі адоніс називають ще жовтицвітом, золотоцвітом, купавником, чорногіркою.

Нині чисельність цієї рослини скорочується через інтенсивні збори. Адоніс весняний включений в список рослин що охороняються.

Походження родової назви доходить своїм корінням до древньої міфології, згідно якої адоніс - фінікійське божество рослинності. Культ адоніса був широко поширений у стародавньому світі - в Греції, Єгипті, Палестині. У багатьох міфах Древньої Греції адоніс - красивий хлопець, коханий Афродіти. Він був смертельно поранений на полюванні, і там, де пролилася його яскраво-червона кров, кожну весну знову зростає яскраво-червона квітка, названа його ім'ям.

Навесні і на початку літа квітка горицвіту красиво цвіте в наших лісах, але його не можна збирати в букети. Рослина дуже рідкісна, і, крім того, уся рослина отруйна. Багаторічний адоніс, або горицвіт весняний, в українській народній медицині відомий як лікарська рослина з XVI століття. Трава адоніса містить сердечні глікозиди - природні з'єднання, без яких не вилікувати хвороби серця. Нині ведуться роботи по штучному вирощуванню цієї рослини. Адоніс весняний - дуже довговічна рослина і максимального розвитку досягає до 40-50 років. Тривалість життя імовірно складає не менше 150 років, при цьому кореневища його майже не розростаються, усі рослини поновлюються насінням. У культурі від адоніса весняного отримано декілька сортів, у тому числі з білими квітками. [39]

3 учень:

Кровохлібка лікарська, таку назву рослина дістала із-за своїх лікувальних властивостей, а також із-за схожості суцвіть з п'явками, що напилися крові. Народні назви: шишечки, лугівка, чорнотрав, срібний лист, совина трава, родовик, бебренець, красноголовник, чорноголовник, городник, ґудзичок, прутик, дика горобина, остудник.

У народній медицині як лікарський засіб кровохлібка відома з VI століття в Китаї, у народів Сибіру, в Європі. У рослини кровохлебки як фармакологічна сировина використовується кореневище. У підземних органах кровохлебки містяться дубильні речовини, ефірні олії, мікроелементи (кальцій, магній, ванадій, залізо, кобальт, хром, барій, алюміній, йод, селен, бор і марганець). У листі знайдені аскорбінова кислота, флавоноїди, крохмаль, і ефірна олія. Кореневища і корені кровохлібки лікарської застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях. Також використовують при крововідхаркуванні, кровотечі будь-якої природи. Відвари з кровохлібки застосовують для змазування і полоскання ясен при стоматитах, а також запальних процесах на шкірі. Молоде листя кровохлібки використовують для приправи до салатів, супів, риби та ін. Кровохлібка -хороший медоніс, з неї отримують поживне сіно для худоби. Крім того, суцвіття кровохлебки містять фарбувальні речовини. У побуті їх використовують для забарвлення тканин в червоні і сірі кольори.

Нині чисельність рослини через інтенсивні промислові заготівлі скоротилася. Тому рослина потребує охорони.

4 учень:

Ромашка. Ромашок існує велика кількість видів. На території України їх мешкає більше ста видів.Цікава історія появи в Україні цієї ромашки. Батьківщиною її є Америка. На території нашої країни ромашка відома досить давно, і основна її частина зутрічаєть в природі як бурян. Але спочатку, як вважають дослідники, насіння пахучої ромашки потрапило разом з американським зерном в трюми пароплавів, потім поїхало по залізниці. У

мішках від гачків вантажників виявилися дірки, в підлогах вагонів - щілини, і дрібне насіння американської ромашки розсіялося по полотну залізниці. Незабаром залізничні насипи покрилися м'якою і ароматною травичкою.

Ромашка пахуча цінується за свої лікарські властивості.

Крім того, відомо, що волосся, промите в ромашковому відварі, набуває красивого відтінку. Ромашку корисно тримати в коморах і кухнях, де зберігаються їстівні припаси. Де розкладена ця рослина, там не буде мишей.

5 учень:

Горобина. Про харчові і лікарські властивості горобини знали ще в древні часи. У німецькій міфології її зв'язували з ім'ям бога грози - Донара. У Вестфалії вважали, що горобина захищає від драконів і інших чудовиськ. В наші часи,зберігся звичай, чіпляти "захисні" гілки горобини до дверей будинків.

За старих часів в Укріїні, коли ставили стоги запашного сіна, обов'язково перед вершкуванням укладали згори гілки горобини з ягодами. А після заморозків їли смачні ягоди.

Горобина спрадавна відома своїми лікувальними властивостями. Учені вважають горобину "деревом здоров'я". Лікарською сировиною служать плоди. Заготовлюють зрілі плоди в серпні - вересні, до настання заморозків, очищають від плодоніжок. При зборі плодів не можна обламувати гілки.

Ягоди горобини - це криниця вітамінів і органічних кислот. Плоди містять каротиноїди, аскорбінову кислоту, різні цукри: глюкозу (до 3,8%), фруктозу (до 4,3%), сахарозу (близько 1%), сорбозу, сахароспирт сорбіт (до 25%); кислоти: яблучну (до 2,8%), винну, фолієву, бурштинову і лимонну. Вони використовуються в кулінарії при приготуванні різноманітних страв. Гіркоту з плодів можна видалити за допомогою заморожування. Тварини теж ласують і лікуються ягодами горобини восени і взимку. Ягодами горобини і листками ласують косулі, лосі і птахи. Перед сплячкою ведмідь їсть ягоду горобини разом з качанами білокрильника і стрілолиста. Цим рослинним збором ведмідь лікується від паразитів перед довгою сплячкою.

6 учень:

Череда. На Русі спрадавна чередою лікували різноманітні шкірні захворювання, отит, дитячий діатез.

Здавна відомий благотворний вплив компресів, настоїв, ванн з трави черги на шкіру людини. Золотушною травою чергу назвали тому, що нею лікували в основному золотуху, а причепа і собачка - за те, що вона чіпляється за усе: шерсть тварин, пір'я птахів, одяг людей. Так вона пристосувалася поширювати свої плоди-сім'янки з двома остями (зубцями) на верхівці - звідси ще одна назва - двозубець.

Череда трьохроздільна давно була відома як лікарська рослина. Гіппократ писав про користь черги: "Теплі ванни зціляють при багатьох хворобах, коли усе інше перестало допомагати". У науковій медицині черга застосовується як потогінний засіб при простудних захворюваннях, як сечогінне при захворюванні сечостатевих органів, в дитячій практиці для ванн при діатезі (антиалергічна дія).

Завдяки різноманітним біологічно активним речовинам препарати черги мають знеболюючу, заспокійливу, протизапальну, гіпотензивну, антитоксичну, кровоочисну, ранозагоювальну, жовчогінну,

загальнозміцнюючу дію.

7 учень:

Шипшина. Назва "шипшина" походить від древньо-слов'янського "шпилька". Корінь слова точно відбиває характерну ботанічну особливість рослини - наявність колючок на гілках і стеблі. Інші назви - дика троянда, корична троянда, шипшинник, шипець, свербигузка, терпигузка, дербивузка, свербивус, щуплиця, шауліна, сердобільник.

Шипшина далекий предок культурної троянди. Цвіте шипшина дружно на початку літа. І в народі знають: зацвіла шипшина - зустрічай літо і чекай невелике похолодання, зашарілися плоди яскравими намистинками на гілках -проводжай літо. Шипшина - сигналізатор і часу доби: квітки розкриваються від 4 до 4 годин ЗО хв ранку і так точно, що по них можна звіряти годинник.

Першість в розведенні цієї рослини ділять греки і римляни, єгиптяни і перси. Древні греки зв'язували дику троянду з богинею краси і любовної чарівності Афродітою. Існує легенда, що у той момент, коли Афродіта, дізнавшись про смерть свого коханого, кинулася до нього через кущі, густі зарості шипшини, шпильки ранили ніжну шкіру богині, а краплі крові забарвлювали зелень і з них виростали червоні троянди. У Древньому Китаї і Індії шипшиною прикрашали хатини, її обожнювали в Єгипті і Вавілоні, про неї складали оди в Древньому Римі і Греції. І на Русі її теж знали. У літописах можна знайти вказівки на те, що для заготівлі шипшини споряджалися цілі експедиції, що збирали її "з великою старанністю". Ягід було потрібно так багато, що їх навіть закуповували в сусідніх князівствах.

Багато легенд різних народів світу присвячено шипшині. І недаремно. Плоди шипшини вважаються природною коморою вітамінів. Плоди шипшини містять вітамін С (в середньому 2-3%, до 5,5%), провітамін А, вітаміни Р, В2, До, Е. Вміст вітамінів С, Р і каротину такий великий, що м'якуш двох-трьох плодів шипшини забезпечує добову потребу в них людини. Вони придатні для приготування багатьох кулінарних виробів. А молоді сходи, що ще не одеревіли, вживаються як овочі, додаються в салати, гарніри і використовуються для приготування перших страв. З пелюсток шипшини готують варення, смачний чайний напій і безліч відварів, настоїв, соків, киселів, квасів і компотів. На Алтаї і в Сибіру в хід йде і насіння рослини: їх підсмажують, подрібнюють і заварюють як каву.

8 Учень:

Лимонник китайський — багаторічна ліана, широко поширена в лісах радянського Далекого Сходу. Коріння, листки і стебла її володіють сильним лимонним запахом, що легко виявляється при розтираннні. Лимонник цікавий як ендемічна рослина східно - азіатських країн. Є представником родини лимонникових відділу магнолієвих, що широко поширений в третинний період в помірних широтах північної півкулі, але із зміною клімату вимер і [15]

зберігся лише в таких районах, де кліматичні умови не змінилися або дуже мало змінилися з часів третинного періоду.

У сучасну епоху в дикорослому стані магнолієві зустрічаються лише в Східній Азії (Китаї, Індокитаї, Кореї, на островах Індонезії і півдні радянського Далекого Сходу) і в приатлантичних штатах США, тобто в країнах, флора яких характеризується рясною участю реліктових видів, залишків давньотретинних флор. У викопному стані вони виявлені у відкладенні крейдяного і третинного періодів (магнолія, тюльпанове дерево) в Північній Америці, Японії, Гренландії, на Шпіцбергені, Сахаліні, в Західному Сибіру, на Кавказі і ПО всій Європі і Австралії.

Лимонник цікавий як рослина, можливості комплексного використання якого надзвичайно широкі. Ще в Стародавньому Китаї він був відомий як лікарська рослина. Лікарська цінність лимонника підтверджена численними спостереженнями, радянських учених (Д. М. Російський, 1944—1952; П. В. Лазарев, 1946; Р. Н. Сорохтін, 1955; і ін.). Сік і м'якоть його плодів вживають також і в харчовій промисловості для приготування безалкогольних напоїв і вин, при виготовленні кондитерських виробів, в кулінарії. З насіння можна одержувати жирні і ефірні олії, останнє міститься і в корі. Кора ліан лимонника вважається пряністю і замінником чаю. Як замінник чаю використовують і листки лимонника. Місцеве населення Далекого Сходу з плодів лимонника готує киселі і сироп. На ринках далекосхідних міст нерідко продаються свіжі плоди лимонника і деякі мають великий попит. Лимонник як декоративна рослина, невибаглива в культурі і достатньо морозостійка, привертає увагу садівників озеленювачів (А. А. Тітлянов, 1969), а також все більшого числа дослідників різних спеціальностей. Вивчення хімічного складу лимонника виявило в ньому, разом із значною кількістю ефірних і жирних масел, смол органічних кислот, також і ряд речовин які володіють, або, судячи з їх хімічної структури, можуть володіти певною фармакологічною дією. До таких речовин, перш за все, можна віднести групу схизандрина і споріднених йому з'єднань. [5]

Учитель:

Учні, сьогодні ми детально розглянули найважливіші лікарські рослини нашого району. А тепер, спробуйте відповісти на питання вікторини про лікарські рослини нашої місцевості.

Вікторина:

1. Які лікарські рослини отруйні?

2. Назвіть найпоширеніше дерево в нашому районі?

3. Які зарості кущів є сировиною для отримання серцевих препаратів?

4. Назвіть лікарські рослини, які повсюдно поширені по території нашого району?

5. Назвіть лікарські рослини що зростають на смітниках?

6. Назва, якої лікарської рослини в перекладі з грецького означає "здоров'я"?

7. Цвітіння, яких місцевих лікарських рослин провіщає короткочасне похолодання?

8. Як по-іншому називають рослину золотушник?

9. Які лікарські рослини носять "звірині" назви?

10. З плодів якої рослини була вперше виділена речовина «схизандрин»?

Відповіді вікторини:

1. Дурман, адоніс або горицвіт, чистотіл та ін.

2. Береза.

3. Глід.

4. Кульбаба, полин, подорожник, кропива, горець пташиний, мати-й-мачуха, пастуша сумка, деревій та ін.

5. Кульбаба, кропива, полин, пастуша сумка.

6. Полин.

7. Шипшина і черемха.

8. Череда.

9. Вовчі ягоди, троянда собача (шипшина)

10. Лимонник.

Учитель:

Молодці. Ви добре знаєте місцеві лікарські рослини. А які правила збору і охорони лікарських рослин? Ваші варіанти? Як треба правильно збирати лікарські рослини, щоб не зашкодити навколишній природі? Варіанти відповідей учнів.

(Узагальнивши результати, відповідей учнів, можна повторити правила збору

і охорони лікарських рослин).

Учитель:

На цьому засідання нашого гуртка, присвяченого лікарським рослинам, завершено. До нових зустрічей!

Висновки.

1. На сьогодішній день на території України інтродукований лише один вид родини Schizandraсеае - лимонник китайський (Schizandra chinensis), здебільшого у Правобережному Лісостепу України, в природних умовах розповсюджений в помірних та субтропічних районах північної півкулі.

2. Фенофази інтродукованих видів характеризуються стабільністю і в основному узгоджуються з погодно-кліматичними умовами району інтродукції. Зміни ритмів розвитку інтродукованих видів порівняно з такими в межах їх природних ареалів свідчать про успішність їх інтродукції в НБС НАНУ і перспективність їх розповсюдження в Лісостепу України.

3. Встановлено, що в умовах Лісостепу України початок росту пагонів Зсккапсіга скіпепзіз залежить від теплозабеспеченності весняного періоду і припадає здебільшого на першу-другу декади квітня. Ріст пагонів починається через 3-4 тижні після набухання бруньок. Тривалість періоду росту змінюється по роках залежно від метеорологічних умов, однак середня їх величина є характерною ознакою виду.

4. Лимонник китайський характеризуються достатньою зимостійкістю та посухостійкістю в умовах Лісостепу України, лише в суворі зими підмерзають верхівки деяких однорічних пагонів Schizandra chinensis.

5. Лимонник китайський відзначається високим відсотком повного насіння, що забезпечує його добру схожість і є передумовою для масового впровадження цих видів в культуру.

6. Опрацьовано способи насінного та вегетативного розмноження. Для прискорення проростання насіння з тривалим періодом органічного спокою { Schizandra chinensis) ефективна двоетапна стратифікація зі зміною температурного режиму.

7. Виявлено, що основна біологічна активність лимонника, його стимулювальна дія на організм зумовлені в основному наявністю в ньому речовини, названої схізандрином. В стиглому насінні на неї припадає більше

5% лігнанової фракції, яка представлена сумішшю схізандрину та його аналогів.

8. Встановлено високу антимутагенну активність рідкої фракції плодів лимонника. Фільтрованний сік зменшував кількість індукованих біхроматом калію мутацій на 92 %, фактично повністю запобігав мутагенному впливу біхромату калію.

9. В ліпідному екстракті насіння лимонника виявлено високий вміст ненасичених ВЖК (86,04 % від загального відсотка). Найвищий відсоток припадає на лінолеву кислоту, що складає 69,97-78,6 %.

Ліпідний комплекс насіння лимонника виражено знижує вміст ТБ.К-активних продуктів, особливо в плазмі крові, що свідчить про його високу антиоксидантну і гепатопротекторну дію.

10. Висока біологічна активність рідкої (сік з мякоттю) та ліпідної фракцій лимонника китайського обумовлює його перспективність, як джерела цінних БАС для створення лікувально-профілактичних засобів і препаратів -природних антиоксидантів, біостимуляторів тощо з потенційно антимутагенними або генопротекторними властивостями, що заслуговує на подальші поглиблені комплексні дослідження.

11. Встановлено, що Schizandra chinensis є перспективним для культури в Лісостепу України. Його можна широко використовувати у парковому будівництві на території Лісостепу України. Рослини декоративні в будь-яку пору року, але надзвичайно - під час тривалого цвітіння.

12. Розроблено напрямки використання матеріалів дипломної роботи при викладанні дисципліни «Біологія» у загальноосвітніх навчальних закладах.