Визначення груп крові

ВИЗНАЧЕННЯ ГРУП КРОВІ

Основні організаційні принципи, технічні моменти та положення щодо переливання крові та її компонентів регламентовані в «Інструкції з переливання крові та її компонентів», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України № 164 від 05.07.1999.

Згідно вказаної «Інструкції» під час переливання консервованої крові, еритроцитарного концентрату, відмитих еритроцитів лікар, який виконує гемотрансфузію, зобов’язаний незалежно від виконаних раніше обстежень і наявності записів особисто провести наступні контрольні дослідження:

1. визначити групову належність крові реципієнта за системою АВ0 і звірити отриманий результат із даними медичної карти стаціонарного хворого;

2. визначити групову належність еритроцитів донора і порівняти результат з даними на етикетці пластикового контейнера (флакона);

3. провести проби на сумісність крові донора і реципієнта за системою АВ0 та резус-фактором – Rh;

Провести біологічну пробу.

Можливе визначення групової належності донорської крові за допомогою стандартних ізогемаглютинуючих сироваток та за допомогою моноклональних антитіл.

На сучасному етапі в медичних стаціонарах застосовують визначення групової належності донорської крові за допомогою моноклональних антитіл.

ВИЗНАЧЕННЯ ГРУП КРОВІ

(за допомогою стандартних сироваток)

Стандартні ізогемаглютинуючі сироватки системи АВ0 двох різних серій кожної групи крові наносять на білу стандартну пластинку з відповідними позначками таким чином, щоб вийшло два ряди по три великі краплі (0,1 мл) у такому порядку зліва направо: 0αβ (І), Аβ (ІІ), Вα (ІІІ). Кров, яку обстежують наносять по одній маленькій краплі (0,01 мл) поруч з кожною краплею сироватки і перемішують скляною паличкою. Спостереження за ходом реакцій проводять при легкому погойдуванні пластинки упродовж 5 хв при кімнатній температурі (22 ± 2 С⁰). Із настанням аглютинації еритроцитів додають по одній краплі (0,05 мл) ізотонічного розчину натрію хлориду і продовжують спостерігати ще 5 хв. Реакція у кожній краплі може бути позитивною (наявність аглютинації) чи негативною (відсутність аглютинації). Різні співвідношення позитивних і негативних результатів дають можливість зробити висновок про групову належність обстежуваної крові (табл. 1).

Таблиця 1.

Результати реакції аглютинації з ізогемаглютинуючими сироватками

Знаком (+) позначена наявність аглютинації, знаком (–) – її відсутність.

Як видно з таблиці 1, результат оцінюють залежно від реакції з стандартними сироватками груп 0αβ (І), Аβ (ІІ), Вα (ІІІ). У тих випадках, коли позитивний результат отримано з сироватками усіх трьох груп, для виключення неспецифічної аглютинації проводять контрольне дослідження з стандартною сироваткою групи АВ0 (IV), в якій відсутні групові аглютиніни. Лише відсутність аглютинації в цій контрольній пробі дає підставу вважати, що позитивний результат з сироватками групи 0αβ (І), Аβ (ІІ), Вα (ІІІ) є достовірним, тобто досліджувана кров належить до групи АВ (IV). При наявності панаглютинації і неможливості визначити групову належність за системою АВ0 кров хворого і донора слід скерувати в центр переливання крові до спеціаліста–ізосеролога.