Порівняльне співставлення динаміки рівнів тривожності старшокласників

Порівняльна таблиця засвідчує, що показники високого рівня особистісної тривожності значно знизилися після проведення експерименту. Це обумовлено тим, що кількість старшокласників з низьким рівнем самоставлення зменшилась більш, ніж у два рази (з 17% до 6%); кількість старшокласників, які негативно оцінювали свої зовнішні дані, зменшилась вдвічі (з 15% до 6%); значно зменшилась кількість старшокласників серед низькозадоволених процесами спілкування (з 21% до 8%); вдвічі зменшилась кількість осіб, які не відчувають щастя у своєму житті (з 19% до 8%) та з низьким рівнем впевненості (з 21% до 10%), більш, ніж вдвічі зменшилась кількість старшокласників з низькою самооцінкою (з 21% до 8%), майже вдвічі зменшилась кількість старшокласників із суперечливим ставленням до свого життя (з 40% до 21%).

В результаті психокорекційного впливу вдалося знизити дію адаптаційних чинників особистісної тривожності, зокрема: знизилися середні показники щодо шкал “неприйняття себе” (з 1,9 до 1,4 балів), “конфлікт з іншими” (з 2,2 до 2 балів), “емоційний дискомфорт” (з 2,4 до 2,2 балів), “залежність” (з 3 до 2,5 балів), “ухилення від вирішення проблем” (з 3 до 2,4 балів).

Загальний рівень інтернальності після експерименту став вищим, ніж до експерименту. Кількість старшокласників з інтернальним локусом контролю збільшилася з 21% до 35%. Показники інтернальності збільшилися в сферах досягнень (з 47,9% до 54,2%), невдач (з 29,2% до 41,7%), міжособистісних стосунків (з 58,3% до 62,5%).

Про зменшення прояву мотиваційних чинників особистісної тривожності свідчать істотні зрушення, які відбулися після формувального впливу. Старшокласники стали відповідальнішими, рішучішими і наполегливішими в досягненні обраної мети, навчилися адекватно оцінювати свої здібності, успіхи та сприймати невдачі. Після проведеної роботи рівень домагань, в цілому, став більш реалістичним, усвідомлюваним. Взаємодія мотивів стала менш конфліктною, зокрема, зросла внутрішня (з 27% до 38%), пізнавальна (з 40% до 46%) мотивація, стабілізувалася значущість результатів діяльності (з 8% до 17%), покращився очікуваний рівень результатів (з 38% до 42%), змагальні мотиви (з 10% до 23%) та рівень ініціативності (з 13% до 25%). Половину старшокласників характеризує середній (реалістичний) рівень оцінювання власного потенціалу. Внаслідок тренінгової роботи значно знизилась дія мотиву “страх відторгнення”.

Формувальний експеримент сприяв тому, що після психокорекційної роботи в умовах форум-театру “Реалії життя” у більшості школярів зменшились показники особистісної тривожності, зокрема, у 80% старшокласників діагностовано помірний рівень особистісної тривожності, який характеризується: адекватною оцінкою себе та своїх можливостей, усвідомленням емоцій та почуттів, спрямованістю на взаємодію та пошук компромісу у конфліктних ситуаціях, наполегливістю у досягненні мети тощо.

Для статистичної перевірки значущості відмінностей у контрольній та експериментальній групах по закінченню формувального експерименту за допомогою t-критерію Стьюдента було обчислено його емпіричне значення за формулою:

Де — середнє арифметичне, — стандартне відхилення, а — розміри вибірок.

Емпіричні значення представлені в таблиці 3.3.2.

Таблиця 3.3.2