Результати визначення рівня тривожності за шкалою ситуаційної тривоги Кондаша

Згідно даних, більшість реципієнтів (51%) мають середній рівень тривожності. Вище ми описували, що такий прояв тривожності є адаптивним для старших підлітків. Це підтверджується тим, що даний 10 клас був створений із учнів, які залишились навчатись в гімназії після закінчення 9 класу. 33% реципієнтів проявили високий рівень тривожності: вони переживають психологічний дискомфорт у нових ситуаціях, надають багатьом речам забагато значення і сильно за них переживають, а також часто мають почуття гіпервідповідальності.

За шкалою шкільної тривожності більшість реципієнтів (53%) показали високий рівень, незважаючи на те що за методикою Спілбергера шкала ситуативної тривожності не виявила такої частоти вираження шкільної тривожності.

Така ситуація високого рівня шкільної тривожності, на мій погляд, пов’язана з тим, що одним із новоутворень старшокласників є відчуття дорослості, внаслідок чого підліток вимагає автономії від батьків та учителів. Вони все ще залишаються важливими, проте учень прагне більш високого ступеня свободи. На жаль, шкільна освітня система ставить учнів у досить вузькі рамки, що може їх пригнічувати та викликати шкільну тривожність. Це може бути пов'язано як із безпосередньо процесом навчання (нав'язування важливості оцінок, насильне прививання цікавості до предмета тощо), так і з стосунками з учителями: підліток хоче бачити в учителі партнера, а не наглядача, проте не завжди реальність збігається з його очікуваннями. Крім того, в 10 класі учні роблять перші кроки у професійному самовизначенні, і дуже важливо допомогти підлітку в оптимальному виборі професії, а не нав'язувати йому батьківські бажання. Для досягнення консенсусу в усіх цих напрямках батькам, вчителям та учням потрібно консолідувати сили. Це дозволить вирішити дуже багато проблем, в тому числі і знизити шкільну тривожність серед учнів.

Крім того, порушення взаємодії зі значимими людьми, особливо у школі, веде до погіршення емоційного стану підлітка та підвищення тривожності. Якщо ж це стосується шкільної взаємодії, то особливо підвищується шкільна тривожність.

Шкала самооціночної тривожності показує, наскільки тривожним вважає себе сам реципієнт. Більшість (42%) опитуваних учнів вважають себе низькотривожними, проте досить багато учнів вважають, що в них високий рівень тривожності (32%) та середній рівень (26%). Такий розподіл самооціночної тривожності пов'язаний з тим, що у десятикласників досить різна самооцінка, відповідно і ступінь власної тривожності вони оцінюють по-різному. Те, що найменше підлітків назвали себе людьми з середнім рівнем тривожності, хоча насправді більшість мають саме такий рівень прояву цієї риси, є наслідком підліткового максималізму та схильності вдаватися у крайнощі: вони схильні вважати, що вони або високотривожні, або зовсім не тривожні.

За шкалою міжособистісної тривожності більшість опитуваних (53%) проявили середній рівень. 28% реципієнтів мають високий рівень міжособистісної тривожності. 19% респондентів проявили низький рівень міжособистісної тривожності.

Прояви різних видів тривожності учнів 10 класу Ніжинської гімназії №3 у співвідношенні представлені на рисунку 2.2.1.

Рис. 2.2.1 Співвідношення проявів різних видів тривожності в експериментальній групі

Таким чином, співвідношення прояву різних видів тривожності у досліджуваних учнів 10 класу Ніжинської гімназії №3 дозволяє констатувати наступні результати діагностики:

1. Низький рівень найбільше виражений у даній вибірці за показником самооціночної тривожності. Як вже було сказано, це може бути викликано неадекватною самооцінкою та бажанням показати себе з кращого боку.

2. Середній рівень найбільш виражений за показником міжособистісної тривожності. Це викликане тим, що спілкування є провідною діяльністю в підлітків, тому вони дуже цінують цю сферу свого життя, але не бояться набувати нового досвіду в ній.

3. Високий рівень найбільше респондентів проявило за показником шкільної тривожності, що викликано різноманітними причинами, які були описані вище.

Для більш точного визначення психологічних особливостей рівня тривожності у учнів 10 класу Ніжинської гімназії №3 я застосував метод індивідуальної бесіди з учнями, в яких встановлено високий рівень тривожності за основними методиками. Питання, які були використані в бесіді з тривожними учнями, були спрямовані на з’ясування причин виникнення цього стану і стосувались тих соціально-психологічних умов, в яких знаходиться опитуваний.

Зокрема, в індивідуальній бесіді з Веронікою Н., у якої визначений високий рівень тривожності за всіма видами, я з’ясував, що вона має серйозне захворювання, яке не дає їй можливості систематично відвідувати гімназію. Вона навіть боїться після хвороби заходити в клас: “Я не знаю, як мене зустрінуть однокласники, що я буду відповідати на уроках, адже я дуже багато пропустила”. В довірливій бесіді Вероніка сказала, що вона дуже соромиться своєї незграбності і негарних окулярів (дівчина дуже погано бачить) і зовнішньості. У взаємостосунках з однокласниками вона відмічає відносини лише з Анею Я., яка “завжди поцікавиться моїм здоров’ям, підтримає і допоможе з уроками”. Така ситуація невпевненості в собі призводить до високого рівня тривожності.

До “групи ризику” з високим рівнем тривожності я відніс і таких учнів: Олександру П., Богдана П., Владислава Ш., Антона І., Богодара Б. Окремо з кожним з них проводились бесіди з метою з’ясування причин високого рівня тривожності.

Зокрема, в бесіді з Олександрою П. я з’ясував, що дитина з 5-ти років виховується бабусею (батьки загинули в аварії). Дівчинка розвинена і талановита – співає, танцює, гарно вчиться, проте на даний час виникли конфлікти з бабусею: “Вона мене не розуміє, весь час контролює, кричить, забороняє спілкуватись з друзями. Кожного дня приходить в школу і розпитує про мене, а потім цілий вечір верещить. Я не хочу повертатись після уроків додому, Мене всю аж трясе, як подумаю, що я її побачу”. Окрім того, що дитина не відчуває підтримки рідних, Саша ще й не знаходить спільної мови з однокласниками-хлопцями. Порушення міжособистісних стосунків і призвело Олександру до високого рівня тривожності.

Особливої уваги потребує і Владислав Ш. На перший погляд здається у цього хлопця все повинно бути в порядку. Проте, тестування виявило високий рівень особистісної тривожності. Владислав гарно навчається, мріє бути лікарем, в сім’ї гарні, дружні стосунки, проте в класі, де він староста, його соціальний статус не відповідає іміджу – хлопці не слухаються і не виконують доручень, насміхаються над ним, шпинають його за те, що він не хоче палити і куштувати алкогольні напої. Коли Владислав говорить про своїх однокласників, у нього сльози на очах, він червоніє, руки починають тремтіти. Влад у приватній розмові сказав: “Мені подобається моя гімназія, але я не хочу заходити в клас”. І знову ж констатуємо причини високого рівня тривожності в міжособистісних стосунках.

Окремої уваги потребує корекція рівня тривожності Антона І. та Богдана П. Хлопці – друзі “нерозлийвода”. Успішність у них однакова – низька, і поведінка однакова – агресивні і неадекватні. У взаєминах з учителями – напруженість. Вчителів бояться і, якщо не встигли на перерві списати домашнє завдання – тривога охоплює за їх словами “від п’ят до макушки”. Майже кожний урок вони переживають як стресову ситуацію.

Відзначається високий рівень тривожності і в Богодара Б. У відвертій бесіді хлопець повідомив про серйозний стан мами (онкологія 4 стадії), вона прикута до ліжка. Хлопець зі сльозами на очах повідомив, що час перебування в гімназії для нього мука, він дуже боїться, аби чогось поганого не трапилось з мамою. В цьому ми і вбачаємо причини високого рівня тривожності.

Таким чином, в результаті констатувального експерименту була визначена “група ризику”, яку склали 6 учнів 10 класу Ніжинської гімназії №3, які мають високий рівень тривожності і потребують його корекції.