Розділ 1. Теоретичні підходи до дослідження особливостей прояву тривожностей у підлітковому віці

ЗМІСТ

ВСТУП 2

Розділ 1 Теоретичні підходи до дослідження особливостей прояву тривожностей у підлітковому віці

1.1 Дослідження проблем тривожності у вітчизняній психології 7

1.2 Розгляд феномена тривожності в зарубіжних наукових школах 17

1.3 Вікові особливості тривожності 29

1.4 Чинники виникнення тривожності 40

Висновки до першого розділу 51

Розділ 2 Експериментальне дослідження психологічних особливостей прояву тривожності у підлітковому віці

2.1 Показники (ознаки) та рівні тривожності учнів підліткового віку 54

2.2 Організація і проведення констатувального експерименту з дослідження психологічних особливостей рівня тривожності підлітків 60

Висновки до другого розділу 80

Розділ 3 Корекція, прояв тривожності в підлітковому віці

3.1 Теоретичне обґрунтування цілеспрямованної корекційно-профілактичної роботи зі зниженням тривожності в підлітковому віці 81

3.2 Змістові та процесуальні аспекти побудови програми психокорекційної роботи зі зниженням тривожності у підлітковому віці 86

3.3 Результати апробації психокорекційної програми зі зниженням тривожності 93

Висновки до третього розділу 98

ВИСНОВКИ 99

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 103

ДОДАТКИ 107

ВСТУП

«Без сумніву, що проблема тривоги - вузловий пункт, в якому сходяться самі різні і найважливіші питання, таємниця, рішення якої повинне пролити яскраве світло на все наше душевне життя».

(З. Фрейд)

Тривожність є невід'ємною складовою життя кожної людини. Вона обумовлює нашу здатність діяти у тій чи іншій ситуації і охоплює усі сфери нашої діяльності і нашого становлення як особистості у навколишньому середовищі. Тривожність в сучасній науці розглядається як «центральна проблема сучасної цивілізації» (Р. Мей), як найважливіша характеристика нашого часу. Незважаючи на велику кількість експериментальних, емпіричних і теоретичних досліджень стану тривоги, концептуальна розробка цього поняття досі залишається недостатньо розробленою.

Актуальність теми дослідження. Сучасна система освіти ставить акцент на розумовий розвиток дитини. Вона надає базовий фундамент знань, необхідний для подальшого пошуку підлітка майбутньої професії. Проте такий підхід часто не особливості розвитку особистості дитини, її індивідуальний життєвий досвід, емоційне ставлення до себе і до світу. Це призводить до появи проблем в побудові гармонійних відносин з самим собою, з іншими людьми, адаптації до соціального середовища.

Тривожність підлітка часто порушує його нормальне життя, нерідко виступає причиною порушення соціальних зв'язків з оточуючими.

Тривожність — це переживання емоційного дискомфорту, пов'язане з очікуванням неблагополуччя, почуттям небезпеки. Підвищена тривожність є причиною багатьох психологічних труднощів дитинства, в тому числі багатьох порушень розвитку. Щоб зміни в ставленні пiдлiтка до власного «Я» були позитивними, i в процесi його розвитку можна було уникнути невдач, що супроводжує досягнення успiху у пiдлiтковому вiцi, їй треба допомогти пізнати свій внутрішній світ та інших людей, навчити відчувати й аналізувати себе, адекватно оцінювати реальні успіхи i запобігати невдачам.

Вивчення тривожності на різних етапах дитинства важливо як для розкриття суті даного явища, так і для розуміння вікових закономірностей розвитку емоційної сфери людини. Саме тривожність, як відзначають багато дослідників і практичних психологів, лежить в основі цілого ряду психологічних труднощів дитинства, в тому числі багатьох порушень розвитку, що є приводом для звернень у психологічну службу освіти.

Підвищена тривожність – це проблема, з якою підліток не завжди здатен впоратись самостійно, потребуючи активної доброзичливої підтримки і допомоги, насамперед, психологічної. Тому прояви тривожності у поведінці підлітків активізують питання своєчасної діагностики її причин та планування адекватних заходів корекційного впливу, ефективність якого, безумовно, залежить від скоординованості зусиль психолога та батьків.

Проблема особливості прояву тривожності завжди посідала важливе місце у педагогічній та віковій психології й на сьогодні є достатньо розробленою. Разом із тим, багатоаспектність наукового дослідження тривожності, (Ю. М. Антонян, В. М. Астапов, Л. І. Божович, Г. Ш. Габдреєва, Ж. М. Глозман, М. С. Корольчук, Б. І. Кочубей, М. Д. Левітов, Л. В. Марищук, Н. І. Наєнко, Г. М. Прихожан, Ч. Д. Спілбергер, Т. М. Титаренко та ін.) не охоплює всього спектру пов’язаних із зазначеним феноменом проблемних питань.

По-перше, за наявністю значної кількості ґрунтовних зарубіжних і вітчизняних праць з проблеми прояву тривожності, в сучасній науковій психології спостерігається суперечливість підходів до визначення та операціоналізації поняття «прояву особливої тривожністі», навіть у авторів однієї й тієї ж психологічної школи, таких як: Н. А. Амінов, Г. М. Бреслав, В. К. Вілюнас, К. Є. Ізард, М. Кляйн, Р. С. Лазарус, Р. Мей, П. В. Сімонов, З. Фрейд, Ю. Л. Ханін, К. Хорні).

По-друге, дослідження психологічних механізмів тривожності традиційно сфокусовані на її вивченні як «реактивного утворення» (переважно в контексті деструктивного впливу на розвиток особистості), тим самим залишається невисвітленим функціональний аспект тривожності як полідетермінованої психічної властивості (В. Є. Каган, Р. В. Кисловська, Г. М. Прихожан, Л. П. Пономаренко, Т. М. Титаренко, А.В. Фурман).

По-третє, розробка проблеми особливої тривожності на прикладному рівні більшою мірою охоплює питання її психодіагностики, психокорекції та психотерапії (В. М. Астапов, О. І. Захаров, Н. В. Імедадзе, І. І. Мамайчук, А.С. Співаковська).

Водночас, не зважаючи на фундаментальне значення тривожності як фактора психічної активності прояву особливості, в психології саме бракує досліджень, спрямованих на визначення тих структурних детермінант проявів тривожності, які є носіями її функціонального значення.

Важливою обставиною, що посилює актуальність дослідження психологічних механізмів особистісної тривожності, є необхідність врахування її вікової специфіки для виключення діагностичних помилок.

У зазначеному контексті особливу увагу заслуговує підлітковий етап, оскільки саме він є періодом становлення та фіксації стійких психологічних властивостей особистості.

З одного боку, проблема полягає в тому, що відсутність своєчасної психологічної допомоги тривожним підліткам зберігає можливість зриву у наступному віковому періоді, коли новий досвід вступає в резонанс із тривогами, які не отримали повного відреагування на попередніх етапах розвитку. З іншого – запобігання явищам стигматизації високо тривожних підлітків як дезадаптивних, передбачає фундаментальне знання тих психологічних механізмів прояви тривожності, що розгортаються відповідно до вікової специфіки розвитку.

У кожної людини існує свій оптимальний чи бажаний рівень тривожності - це так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні є для нього істотним компонентом самоконтролю й самовиховання. Однак, підвищений рівень тривожності є суб’єктивним проявом неблагополуччя особистості.

Таким чином, питання вивчення підліткової тривожності займають значне місце в сучасній психології. Серед найбільш злободенних питань - виявлення причин виникнення й способів корекції тривожної поведінки. Не останнє місце займає вивчення гендерних розходжень у прояві тривожності.

Саме соціальною та науковою значущістю окресленої проблематики й зумовлено вибір теми магістерської роботи: «Психологічні особливості прояву тривожності в підлітковому віці».

Об’єкт дослідження – тривожність в підлітковому віці.

Предмет дослідження – психологічні особливості прояву тривожності в підлітковому віці.

Мета дослідження – виявити особливості прояву тривожності в підлітковому віці,а також обґрунтувати, розробити програму корекції.

В основу нашого дослідження було покладено припущення про те, що особливості прояву тривожності у підлітковому віці значною мірою зумовлюється психологічними чинниками (особистісними, адаптаційними, мотиваційними), а корекція проявів тривожності в підлітковому віці можлива шляхом поєднання двох напрямків роботи:

1) зниження дії психологічних чинників ії виникнення;

2) вироблення конструктивних форм поведінки у важких ситуаціях, підвищення емоційної компетентності, оволодіння навичками саморегуляції за допомогою методів активного соціально-психологічного навчання.

На підставі мети і гіпотези мною було сформульовані такі завдання дослідження:

1 Визначити теоретичні підходи до вивчення проблеми дослідження, особливості прояву тривожності в підлітковому віці.

2 Визначити рівні тривожності.

3 Екпериментально виявити психологічні особливості прояву тривожності в підлітковому віці.

4 Теоретично обґрунтувати, апробувати програму психокорекційної роботи щодо зниження особливості прояву тривожності в підлітковому віці.

Методи дослідження: принцип психологічної науки щодо врахування особливостей прояву тривожностей у підлітковому віці; результати досліджень відомих вітчизняних і зарубіжних психологів.

Для розв’язання поставлених задач використано теоретичні й емпіричні методи дослідження, а саме: аналіз та узагальнення літературних джерел, методичних розробок з проблеми дослідження, прогнозування та моделювання ситуацій; спостереження, бесіди, різноманітні діагностичні методики, статистичні методики кількісного та якісного аналізу.

Практична значущість полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані шкільним психологом для корекції тривожності підлітків, для проведення тренінгів.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів‚ поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дипломної роботи становить 112 сторінок друкованого тексту. Список використаних джерел складається із 61 найменування.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЯВУ ТРИВОЖНОСТЕЙ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ.

У першому розділі представлено аналіз теоретичних підходів до розкриття проблем особливості прояву тривожності в психологічної науці. На основі вивчення та узагальнення досвіду представників різних теоретичних напрямків вітчизняної та зарубіжної психології визначено характерні риси особливості прояву тривожності в підлітковому віці.