Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Родом з села КізомисСтр 1 из 3Следующая ⇒ Т в о р ч а р о б о т а «Таврійське життя і таврійські сюжети: Кізомис – Мис благословенної землі » Виконала: У ч е н и ц я 6 – го к л а с у К і з о м и с ь к о ї ЗОШ I-III ст. Б а н д у р и с т І л о н а
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
«МОЄ СЕЛО» (З історії села Кізомис)
Там, де хвилі Дніпрові котяться вниз, Є на схилі крутому село – Кізомис. Стародавньої назви віковічна краса Мелодійно звучить, як «Дівоча коса».
Тут на кручі високій стояв красень – МАЯК, Рятівний його промінь знає кожен моряк. На мадайдані широкім, в середині села Ще в минулім столітті диво – Церква зросла.
А коли над селом цим прокотились громи, (В ті часи лихоліття ми були ще дітьми). Та фашисти прокляті зруйнували село І краси чарівної – ніби і не було. Диво – Церква горіла – дим лягав на поля, А маяк коли падав, то здригнулась земля. Купи цегли й каміння та сумні пустирі. І від хат залишились – одні димарі. Із руїн піднімали ми поволі село – І воно стало кращим, ніж раніше було. До війни у селі цім було лиш сімсот хат, А тепер «розрослося», вже й палаци стоять.
Хлібороби й рибалки в давній дружбі живуть, (Босоноге дитинство промайнуло в нас тут), Де б життя не кидало і куди б не вело, Я завжди пам’ятаю своє рідне село.
Між густих очеретів виринає коса, Мальовнича із кручі й дивовижна краса, Хвилі чисті й прозорі тихо котяться вниз: Над Дніпром розквітає село – КІЗОМИС.
Євдокія Дубовалова, поетеса літературної студії «Біле озеро», родом з села Кізомис МОЄ СЕЛО сьогодні…
Село Кізомис дуже затишна місцина, яка приваблює своєю бездоганно-первинною природою та свіжим повітрям. На краю села з кручі можна осягнути поглядом широку річку Дніпро, рукав якої вливається в лиман. У підніжжя села розлилося озеро Дідове, на якому росте гарне латаття з білим лотосом і жовтою кувшинкою.А вздовж берега збудовано мережу котеджів, навпроти яких красуються ставочки. Наше село наділене чудовою флорою і фауною, багатою на птахів, тварин та рибу, чим і зацікавлює в осінній сезон мисливців та рибалок з різних куточків нашої країни. Для бажаючих відпочити на дикій природі і скуштувати смак адреналіну є переправа, що перевозить людей на інший бік Дніпра, де знаходиться база відпочинку від Одеського воєнного округу. На початку літніх канікул, в нашому селі починає працювати табір відпочинку (раніше мав назву «Піонерський табір ім. Г. Тітова), там відпочивають діти, а восени - люди похилого віку. Той, хто побуває тут хоч один раз, захоче знову повернутися в це чудове мальовниче місце. А той, хто тут народився і виріс, може по праву пишатися своїм селом. Як і я пишаюся тим, що народилася і зростаю там, де 176 років тому відбулося диво, яке прославило наше село далеко за його межами і по цей день оберігає його аурою вічного спокою, примирення, безмежної краси. Історична довідка:
|