Висновки до розділу 1. Прибутковість за сучасних умов є не тільки показником ефективності роботи окремого підприємства, а й має важливе практичне значення

Прибутковість за сучасних умов є не тільки показником ефективності роботи окремого підприємства, а й має важливе практичне значення. Він є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності. Також це одне з найбільших джерел фінансових ресурсів держави.

Отже, прибутковість - це найбільш узагальнюючий показник економічної ефективності виробництва підприємства, який відображає кінцеві результати його господарської діяльності.

Рентабельність як показник дає уявлення про достатність чи недостатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво та реалізацію та взагалі на фінансово - господарську діяльність підприємства. При визначенні показників рентабельності, прибуток співвідноситься з чинниками, які мають найбільший вплив на його отримання.

Методологічною основою аналізу фінансових результатів, до яких належать показник рентабельності, в умовах ринкових відносин є прийнята для всіх підприємств, незалежно від організаційно-правової форми і власності, модель їхнього формування та використання.

Отже, підприємства повинні активно шукати всі можливі шляхи вдосконалення виробництва, підвищення конкурентоспроможності власної продукції, це і буде сприяти зростанню рентабельності підприємства.

Як висновок можемо підсумувати, що резервами збільшення (факторами підвищення) прибутковості можуть бути:

— підвищення ефективності діяльності підприємства по збуту продукції. Перш за все, необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скороченню усіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача;

— збільшення обсягу виробництва продукції, що випускається за рахунок більш повного використання виробничих потужностей підприємства;

— скорочення витрат на виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економічного використання сировини, матеріалів, палива, електроенергії, обладнання;

— усунення причини виникнення перевитрат фінансових ресурсів на управлінські і комерційні цілі;

— здійснення ефективної цінової політики, диференційованої по відношенню до окремих категорій покупців;

— проведення масштабної і ефективної політики в області підготовки персоналу, що являє собою особливу форму вкладення капіталу;

— здійснення заходів, спрямованих на поліпшення матеріального клімату в колективі;

— удосконалення рекламної діяльності, підвищення ефективності окремих рекламних заходів;

— запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці;

— звільнення від зайвого і невстановленого устаткування, продавши або здавши його в оренду;

— вибір ефективної облікової політики;

— зниження собівартості продукції;

— підвищення ціни реалізації за умови підвищення якості продукції.

РОЗДІЛ 2