Тема 17. 2. Міжнародна валютно-фінансова система 4 page

– від реалізації товарної продукції – різниця між вартістю реалізованої продукції в оптових цінах підприємств і повною собівартістю реалізованої продукції;

– торговельний – прибуток, що приносить торгіовельний капітал; – особлива перетворена форма додаткової вартості.

Прибутковість цінного папера – здатність цінного папера приносити своєму власнику дохід (у вигляді дивіденду, відсотка чи за рахунок зростання курсу).

Приватизація – перерозподіл прав власності й управління нею, а також доходів від її використання від держави на користь приватних осіб.

Приватне господарство – господарство окремої особи, родини, громади, діяльність яких спрямовано на віднаходження засобів існування чи на одержання доходу.

Природна монополія – володіння якими-небудь даровими силами природи; – деякі види галузей народного господарства, в яких економічно вигідним є існування великих фірм (підприємств).

Природна родючість ґрунту – родючість, що є результатом природних процесів. Характеризується певними фізико-хімічними властивостями, структурою, рельєфом місцевості, кліматичними умовами.

Продуктивні сили – засоби виробництва й люди, що їх використовують.

Продуктивність праці – ефективність праці в процесі виробництва. Вимірюється кількістю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції чи кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу.

Промислова революція – стрибок у розвитку продуктивних сил, суть якого полягає в переході від мануфактури до машинного виробництва наприкінці ХVIII ст. – початку XIX ст.

Пропозиція – сукупність товарів і послуг, що знаходяться на ринку чи здатні бути доставленими туди за певну ціну за певний строк.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Процентна ставка (норма) – показник прибутковості позичкового капіталу чи “ціна” його використання; визначається як відношення величини позичкового відсотка до величини позикового капіталу (%):

– номінальна – фактична ставка відсотка за кожний конкретний період часу, як правило, за рік;

– реальна – номінальна ставка відсотка, скоректована з урахуванням інфляції: приблизно дорівнює номінальній ставці за винятком темпу інфляції;

– ринкова (поточна) – ставка позичкового відсотка, що встановилася на ринку в результаті зіткнення попиту на позиковий капітал і його пропозиції. Рівноважна ціна кредиту;

– середня – ставка позичкового відсотка, отримана з поточних ставок за певний період часу.

Рантьє – власник коштів, розміщених у банку чи в цінних паперах, який живе винятково на доходи від них і не веде самостійної підприємницької чи трудової діяльності.

Регульована ринкова економіка – багатоукладне товарне виробництво, що припускає рівноправність і взаємодію різноманітних форм власності й підпорядкованість виробництва ринковій орієнтації, у якому процес відтворення здійснюється за певного ступеня державного регулювання.

Рейтинг – оцінка людини суспільством; – віднесення до класу, розряду, категорії тощо.

Реклама – відкрите оголошення про товар, послуги. Рекламу найчастіше здійснюють із використанням різних засобів: видань проспектів, каталогів, плакатів, листівок; періодичної преси (статей, оголошень, вкладок), кіно, телебачення, радіо тощо.

Ремесло – вид занять, дрібне ручне виробництво промислових виробів. Панувало до появи машинної індустрії. Характеризується застосуванням простих знарядь праці, особливим значенням особистої майстерності ремісника, індивідуальним характером виробництва.

Реновація – економічний процес заміщення виробничих основних фондів, що вибувають у результаті морального й фізичного зношування, новими. Необхідна умова простого відтворення. Джерелом капітальних вкладень на реновацію є амортизаційний фонд.

Рента – дохід, регулярно одержуваний рантьє у формі відсотка за наданий у позичку капітал. У землеробстві – частина доходу хлібороба-підприємця, що сплачується власникові землі за право користування землею. За своєю економічною природою рента в землеробстві – додатковий чистий продукт, частина додаткової вартості, яка створена найманими сільськогосподарськими працівниками і не перерозподіляється між галузями й виробництвами:

– абсолютна – рента, одержувана на всіх ділянках землі незалежно від їхньої родючості й місця розташування. Головною умовою утворення і присвоєння абсолютної ренти є монополія приватної власності на землю і, як правило, велика приватна власність на землю й специфічні форми прояву закону цін у сільському господарстві;

– відробіткова (панщина) – особливий вид ренти, стягнутої поміщиками-кріпосниками з кріпаків у вигляді примусової роботи на панській землі чи виконання інших трудових повинностей;

– гірнича – рента, одержувана при експлуатації шахт, рудників,

– грошова – вид феодальної ренти, грошовий платіж, стягнутий поміщиками з кріпаків;

– диференційна – додатковий чистий дохід, що виникає внаслідок розходжень у родючості ґрунтів чи їхньому місці розташування щодо ринків збуту;

– з будівельних ділянок – рентні доходи, стягнуті власником землі за право користування землею, якою скористались для будівництва житлових приміщень, господарських будівель, будівництва доріг та ін.;

– земельна – рента, що виникає в будь-якому виробництві, пов'язаному з використанням землі, природних ресурсів;

– землеробська – рента, одержувана з земельних ділянок, на яких виробляються сільськогосподарські продукти;

– монопольна – рента, одержувана з обмежених ділянок землі, придатних для виробництва рідких, особливо коштовних культур;

– продуктова – натуральний оброк, сплачений кріпаками поміщику замість виконання трудової повинності.

Рентабельність – прибутковість, прибутковість капіталу чи цінних паперів; чи відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів чи до собівартості продукції.

Рентні (фіксовані) платежі – вид поточних витрат, величина яких не залежить від масштабів комерційної діяльності, тобто від обсягу випуску та продажів продукції і послуг. Форма вилучення в дохід держави (у бюджет) частини прибутку, одержання якого обумовлене факторами, що не залежать від діяльності певного підприємства.

Рентні відносини – виробничі відносини за умов виробництва і розподілу (реалізації) рентних доходів.

Речовинні елементи виробництва – різнорідні ресурси, використовувані в процесі виробництва, що на відміну від робочої сили й землі є результатом попереднього виробничого процесу.

Ринкова влада фірми – здатність фірми вплинути на обсяг пропозиції галузі (на попит на продукцію галузі), а значить вплинути на рівень ринкової ціни.

Ринковий механізм господарювання – координація діяльності розрізнених виробників за допомогою ринкової ціни. Орієнтуючись на ринкову ціну, виробники ухвалюють рішення, яку продукцію виробляти й у якому обсязі.

Ринок – сукупність економічних відносин, що виникають з приводу купівлі-продажу товарів (послуг):

– валютний – ринок, на якому купуються і продаються валюти різних країн;

– вільний – ринок, на якому ціни встановлюються тільки відповідно до попиту й пропозиції, незалежно від впливу будь-яких зовнішніх факторів;

– галузевий – сфера формування попиту, пропозиції та ціни на продукцію однієї галузі виробництва;

– грошовий – частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються в основному короткострокові депозитно-позичкові операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держав та приватних осіб;

– депозитів – сегмент ринку капіталів, свого роду “фундамент” ринку кредитів, де об'єктом попиту та пропозиції є в основному кошти населення, що розміщуються на депозитних рахунках;

– землі – сфера формування попиту та пропозиції на землю;

– капіталів – складова частина ринку факторів виробництва, де об'єктом попиту та пропозиції є капітал у формі машин та устаткування (фізичний капітал), цінних паперів і кредитів (позичковий капітал);

– кредитів – сегмент ринку капіталу, де об'єктом попиту та пропозиції є капітали, надані в позичку, ринок довгострокових зобов'язань;

– монополістичної конкуренції – вид ринкової структури, де багато продавців конкурують, щоб продати диференційований продукт, характеризується широким діапазоном цін;

– олігополістичний – ринок, на якому невелика кількість продавців, що швидко реагують на ціноутворення й маркетингові стратегії конкурента, торгують з великою кількістю покупців;

– праці – сфера формування попиту та пропозиції на робочу силу, а також ціни робочої сили;

– фізичного капіталу – сегмент ринку капіталів, де об'єктом попиту та пропозиції є машини, устаткування й капітальне майно;

– цінних паперів (фондовий ринок) – сегмент ринку капіталів, де здійснюються емісія та купівля-продаж цінних паперів;

– цінних паперів вторинний – купівля-продаж цінних паперів, що обертаються на ринку, через фондову біржу чи позабіржовий ринок;

– цінних паперів первинний – емісія нових цінних паперів та їх наступний первинний продаж (розміщення) фірмою-емітентом;

– цінних паперів позабіржовий (фондовий ринок вуличний) – частина ринку цінних паперів; купівля-продаж цінних паперів через посередницькі фірми, оминаючи фондову біржу.

Рівновага – стан зрівноважування протилежно спрямованих сил (наприклад, рівність попиту та пропозиції на ринку);

– загальна – рівність обсягів сукупного попиту та сукупної пропозиції;

– часткова – рівність обсягів попиту та пропозиції на окремих ринках.

Рівність – характеристика певного суспільного стану, складова частина багатьох соціальних ідеалів. Марксизм відкидає примітивний принцип зрівняльного розподілу (“зрівнялівку”), пов'язує рівність зі створенням умов для вільного розвитку всіх людей.

Робоча сила – здатність людини до праці, сукупність фізичних і духовних сил, застосовуваних нею у процесі праці; – особливий товар.

Робочий час – час участі працівника в суспільно-організованій праці. Вимірюється тривалістю робочого дня, тижня, місяця чи року.

Розподіл – фаза суспільного відтворення, ланка між виробництвом і споживанням. Активно впливає на виробництво, уповільнюючи чи прискорюючи його розвиток. Характер і форми розподілу визначаються способом виробництва.

Розрахунковий рахунок – рахунок до замовлення, що відкривається всім підприємствам незалежно від форми власності, які працюють за принципами комерційного розрахунку і мають статус юридичної особи. Власник розрахункового рахунку має право розпоряджатися коштами на рахунку. Він має свій окремий баланс, є самостійним платником усіх належних платежів до бюджету, самостійно вступає в кредитні взаємини з банком.

Розрахункові операції – проведення банком розрахунків за дорученням клієнта, видача грошових і розрахункових чекових книжок, а також витягів з особових рахунків, здійснення поштових і телеграфних послуг тощо.

Сальдо – у бухгалтерському обліку – різниця між підсумками записів за дебетом і кредитом рахунків. Дебетове сальдо (дебет більший за кредит) відбиває стан певного виду господарських засобів на означену дату й фіксується в активі балансу. Кредитове сальдо (кредит більший за дебет) відбиває стан джерел господарських засобів і фіксується в пасиві.

Селянське господарство – переважно дрібне господарство в землеробстві, як правило, без використання найманої праці, відрізняється низькою товарністю; – сімейно-трудове об'єднання осіб, що спільно ведуть сільське господарство.

Середній виторг – виторг, що припадає на одиницю проданого товару.

Середній прибуток – прибуток на авансований капітал, отриманий відповідно до середньої норми.

Середня норма прибутку – відношення створеної в суспільстві маси додаткової вартості до всього авансованого в поточному році капіталу, виражене у відсотках.

Сертифікат – похідний цінний папір, що засвідчує право його власника на володіння цінними паперами, матеріальними цінностями чи грошовими внесками й одержання на них доходів:

– депозитний – письмове свідчення кредитної установи про розміщення в ній певної грошової суми й про право вкладника на її повернення, а також на одержання відсотків на внесок;

– простий – свідчення про володіння цінними паперами, житловою площею й іншими матеріальними цінностями, що дає право на одержання того, свідченням чого вони є, чи їхнього грошового еквівалента.

“Сині комірці” – найманий середньотехнічний персонал і кваліфікована робоча сила на сучасному капіталістичному підприємстві. Особи, задіяні для виконання переважно фізичної праці.

Система участі – одержання однією компанією (холдингом) контролю над іншими компаніями шляхом придбання контрольних пакетів їхніх акцій.

Собівартість – виражені в грошовій формі безпосередні витрати окремого підприємства на виробництво й реалізацію продукції.

Соціальне страхування – основна форма захисту трудящих на випадок утрати ними заробітку в зв'язку зі старістю, постійною чи тимчасовою непрацездатністю, безробіттям, утратою годувальника. Найважливіший принцип – утримання страхових внесків із заробітної плати найманих робітників.

Спеціалізація – форма суспільного поділу праці та її раціональної організації. Відбиває процес зосередження виробництва окремих видів продукції чи її частин у самостійних галузях і на спеціалізованих підприємствах.

Спільне підприємство – підприємство, власність якого складається із засобів вітчизняних та зарубіжних фірм.

Споживання – використання суспільного продукту в процесі задоволення потреб. Заключна фаза процесу відтворення.

Споживча вартість робочої сили – здатність працівника створювати в процесі виробництва додаткову вартість.

Спосіб виробництва – спосіб добування матеріальних благ; – єдність продуктивних сил і виробничих відносин, основа суспільно-економічної формації.

Стагнація –застій у виробництві, торгівлі тощо.

Стагфляція – депресивний стан економіки за одночасного розвитку інфляційного процесу.

Статутний фонд – основне джерело матеріальних і грошових коштів, з якого формуються основні й оборотні кошти.

Суспільний поділ праці – спеціалізація виробників на виробництві окремих продуктів чи їх складових з наступним обміном його результатами, відокремлення різних видів праці.

Суспільний продукт – результат суспільного виробництва, у якому матеріалізуються витрати минулої та живої праці у вигляді матеріальних благ і послуг:

– валовий національний (ВНП) – сума доданої вартості, отриманої усіма виробниками товарів і послуг окремої країни за винятком різниці між надходженнями доходів від власності на фактори виробництва через кордон і доходами, отриманими зарубіжними інвесторами в цій країні;

– кінцевий – частина валового суспільного продукту, яка за винятком проміжного продукту залишається на кінець року у вигляді готової продукції;

– номінальний – ринкова вартість усієї виробленої кінцевої продукції і послуг в економіці за рік, обчислена в поточних ринкових цінах;

– проміжний – частина валового суспільного продукту, виробленого за певний період часу, і споживана в процесі виробництва в той самий період;

– реальний – валовий національний продукт, скоригований з урахуванням інфляції чи дефляції;

– сукупний – уся сума матеріальних благ у народному господарстві, вироблених за певний проміжок часу.

Суспільно-необхідний робочий час – середньозважений робочий час, що витрачається на виробництво одиниці однойменної продукції за середніх суспільних умов виробництва.

Сучасна кількісна теорія грошей – напрямок розвитку кількісної теорії грошей і цін, що припускає систематичні зміни швидкості обігу грошей і реальних доходів аналогічно до змін кількості грошей, що знаходяться в обігу, і абсолютного рівня цін.

Соціалізм – соціально-економічна система, заснована на суспільній власності на засоби виробництва, плановому веденні господарства й централізованому управлінні виробництвом.

Теорія граничної корисності – визначає цінність товарів на основі суб'єктивних оцінок їхньої корисності і рідкості з боку покупця і продавця. Відповідно до цієї теорії, корисність робить товари порівнянними.

Теорія трудової вартості – теорія, відповідно до якої вартість товару визначається суспільно-необхідними витратами праці. Тим загальним, що міститься у всіх товарах і робить їх порівнюваними, є праця. Усі товари – продукти праці. Опредмечена у товарах праця створює вартість товару.

Термінові угоди – угоди з купівлі-продажу цінних паперів у майбутньому за цінами, зафіксованими на момент укладання угоди; має переважно спекулятивний характер.

Тіньова економіка – неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послуг в особистих і групових інтересах, приховане від органів державного управління.

Товар – продукт праці, призначений для задоволення якої-небудь людської потреби, вироблений для обміну (продажу).

Товариство – об'єднання, члени якого відповідають за зобов'язаннями товариства: усім своїм майном – повне товариство; лише в межах своєї частки капіталу товариства – товариство з обмеженою відповідальністю.

Товарне виробництво – виробництво продуктів (уже товарів) не для власного споживання, а для задоволення потреб інших людей за допомогою обміну.

Торгівля – діяльність з реалізації товарів, ланка між виробниками і споживачами товарів:

– оптова – посередницька діяльність з переміщення партій товарів відвиробника до торговців з метою подальшого перепродажу, а також реалізації товарів виробничого призначення підприємствам-споживачам цієї продукції;

– роздрібна – посередницька діяльність з реалізації продукції безпосередньо населенню (кінцевим споживачам). Пов'язує сферу торгівлі зі сферою особистого споживання.

Трансферні платежі – виплата державою чи підприємством грошей, замість яких платник безпосередньо не одержує товарів, послуг (наприклад, пенсійні виплати, допомоги тощо).

Траст (довіра) – у ході довірчих (трастових) операцій клієнт (особа чи компанія) передає банку в управління майно, капітал, портфель цінних паперів з метою одержання найвищого прибутку. До довірчих операцій належать і збереження цінностей у сейфах банку. Банк також може бути гарантом з облігаційної позики компанії, агентом з реєстрації акцій, що випускаються на ринок, з трансферту (передача права власності на іменні акції тим, хто керує коштами пенсійних фондів і страхових компаній).

Тройська унція – 31,1 грам золота.

Факторні доходи – винагорода, яку отримують власники факторів виробництва за результатами їх участі в поточному виробництві товарів та послуг.

Фахівці біржові – найбільш універсальні посередники фондової біржі, що спеціалізуються на торгівлі певними видами цінних паперів, поєднуючи в такий спосіб функції дилера й брокера.

Феодалізм – соціально-економічна система, основою якої є приватна (феодальна) форма власності на землю й експлуатація особисто і поземельно залежних селян власниками землі (феодалами). Основною структурною одиницею є феодальний маєток.

Фермерське господарство – землеробське підприємство, що функціонує переважно на орендованій землі. Відрізняється від селянських господарств, як правило, більш великими обсягами, високою товарністю й використанням найманої праці.

Фіксований курс – обмінний курс валюти з фіксованим паритетом.

Фінансова олігархія – вищий прошарок буржуазії, представники фінансового капіталу.

Фінансові інститути – організації, що здійснюють фінансові і кредитно-фінансові операції: лізинг, факторинг, страхування, операції з цінними паперами тощо.

Фінансово-промислова група – організаційна форма фінансового капіталу, комплекс промислових, банківських, торговельних, транспортних та інших компаній, що перебувають під єдиним фінансовим контролем.

Фонд нагромадження – частина національного доходу, використовувана на розширення виробництва (нагромадження капіталу).

Фонд споживання – частина національного доходу, використовувана для задоволення індивідуальних і суспільних потреб у предметах споживання й послугах.

Фондові операції банків – різноманітні операції банків з цінними паперами: купівля цінних паперів для власного портфеля (інвестиції); первинне розміщення знов випущених цінних паперів серед власників; купівля й продаж цінних паперів за дорученням клієнта (обслуговування вторинного обороту цінних паперів); видача позичок під цінні папери.

Фондові цінності – цінні папери, з якими законодавчо дозволені біржові угоди.

Фритредерство – напрямок в економічній теорії, основними принципами якого є вільна торгівля й невтручання держави в приватнопідприємницьку діяльність.

Функції грошей:

– засіб нагромадження – збереження грошей для майбутньої купівлі товарів і послуг;

– засіб обігу – таку функцію гроші виконують будучи посередником в обігу товарів;

– засіб платежу – оплата товарів і послуг, куплених у кредит; виконують цю функцію при поверненні боргу за раніше куплені товари та надані послуги;

– міра вартості – служать засобом визначення вартості товарів в обміні;

– світові гроші – є загальним засобом платежу; загальний купівельний засіб і матеріалізація суспільного багатства, засіб виміру вартості товарів та їхнього обігу в міжнародній торгівлі.

Функції ринкової ціни – показують, яким чином реалізується призначення ринкової ціни як економічної категорії. Ринкові ціні мають функції передачі інформації, розподільну і стимулюючу.

Ф'ючерс – похідний цінний папір, зобов'язання, що укладається між продавцем і покупцем на здійснення купівлі-продажу тих чи інших цінних паперів (чи партій товару) за обумовленою ціною через певний термін у майбутньому.

Холдинг (холдингова компанія) – компанія, що тримає під контролем низку інших компаній за допомогою володіння контрольними пакетами їхніх акцій.

Ціна – грошове вираження вартості; ринкова вартість товару, виражена в грошах; кількість грошей, яку сплачують за одиницю товару. Ціна повинна відшкодовувати витрати з виробництва й реалізації товару та сприяти одержанню прибутку:

– виробництва – включає витрати виробництва й середній прибуток наавансований капітал;

– землі – капіталізована рента чи сума дисконтованих річних рентних доходів, яка, будучи вкладеною в банк, забезпечує у вигляді відсотка на вкладений капітал дохід, дорівнює річній ренті;

– монопольна – ціна товарів, що забезпечує монополіям одержання надприбутку. Включає витрати виробництва й монопольно високий прибуток;

– оптова – ціна, за якою товари реалізуються в оптовій торгівлі. Відшкодовує витрати виробників і оптовиків і забезпечує їм одержання промислового й торговельного прибутку;

– роздрібна – ціна, за якою товари реалізуються через роздрібну торгівлю населенню. Відшкодовує витрати виробників, оптовиків і роздрібних торговців, а також забезпечує їм одержання прибутку;

– ринкова рівноважна – ціна, що встановлюється при відповідності обсягу і структури попиту обсягові і структурі пропозиції.

Цінні папери – фінансові документи встановленого зразка, що виражають деякі майнові права їхніх власників (наприклад, дають право їхнім власникам на одержання певних доходів). Характеризуються трьома основними властивостями: прибутковістю, надійністю та ліквідністю:

– державні – облігації, казначейські векселі й інші зобов'язання, які випускають центральні і місцеві органи влади (головним чином з метою фінансування державних доходів);

– надійність – рівень ризику при вкладенні в них коштів;

– пропозиція – кількість різноманітних цінних паперів, пропонованих до реалізації на ринку емітентами й іншими продавцями. Зазнає впливу різноманітних факторів економічного, політичного й психологічного характеру;

– емісія – випуск в оборот акцій, облігацій та інших цінних паперів. Емісію здійснюють акціонерні товариства, фінансово-кредитні установи та держава.

Цінова політика – сукупність заходів, які проводять держава, а також великі фірми при встановленні цін на свою продукцію.

Ціноутворення – процес формування цін і тарифів та системи цін загалом. Виражає в порівняльній формі основні вартісні показники економіки.

Чек – документ, що містить безумовний наказ власника поточного рахунку банку про виплату зазначеної в ньому суми певній особі чи пред'явнику.

Чистий (економічний) прибуток – сума перевищення загального доходу над доходом, що покриває усі витрати виробництва.

Чистий дохід суспільства – частина національного доходу, що є узагальненою формою вартості додаткового продукту.

Чистий продукт – загальна кількість усіх продуктів (товарів) і послуг, вироблених у суспільстві протягом певного період часу понад ту кількість продуктів і послуг, що потрібні були для їхнього виробництва.

Швидкість обороту капіталу – час, протягом якого вкладений капітал цілком повертається до свого власника. Для виміру й порівняння швидкості обороту індивідуальних капіталів за одиницю взято рік. З прискоренням обороту капіталу збільшується виробництво додаткової вартості.

Штраф – грошове стягнення. Засіб матеріального впливу на осіб, винних у порушенні певних правил.

Ярмарок (виставка-ярмарок) – з'їзд торговців і виробників, що періодично проводиться у відомому місці в заздалегідь установлений термін, на якому здійснюється купівля-продаж великих партій продукції з її демонстрацією й укладення торговельних договорів і угод.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Баб'як М.М., Пешенкова Л.А., Рибчук А.В. Економічна теорія. – К.: ЦУЛ, 2005. – 208 с.

2. Белокрылова О.С. Теория переходной экономики. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 352 с.

3. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі/Пер. з анг. І. Дзюб. – К.: Основи, 2001.– 670 с.

4. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва. – К.: Вища школа, 2003. – 719 с.

5. Большой экономический словарь/Под ред. А.Н. Азрилияна. – М., 2002. – 1280 с.

6. Борисов Е.Ф. Экономическая теория. – М.: Юристъ, 1997. – 568 с.

7. Бутук А.И. Экономическая теория. – К.: Вікар, 2002. – 644 с.

8. Воробьев Е.М. и др. Экономическая теория. – Харьков: Фортуна-пресс, 2000. – 411 с.

9. Воробьев Е.М. Экономическая теория в вопросах и ответах. – Харьков, 2002. – 640 с.

10. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічних знань. – К.: Вища школа, 1999. – 544 с.

11. Горкіна Л.П. Нариси з історії політичної економії в Україні. – К.: Наукова думка, 1994. – 244 с.

12. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Знання, 2006. – 481 с.

13. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку/За ред. В.М. Гейця. – К.: Фенікс, 2003. – 1008 с.

14. Економічна енциклопедія: У 3-х т./Відп. ред. С.В. Мочерний. – К.: ВЦ “Академія”, 2000-2002.

15. Економічна теорія: Політекономія/За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2003. – 581 с.

16. Ефимов Е.Г. Экономика для юристов. – М.: Флинта, 2001. – 472 с.

17. Європейський союз: словник-довідник/За ред. М. Марченко. – К., 2005. – 142 с.

18. 3аблоцький В.Ф. Перехідна економіка. – К.: ВЦ “Академія”, 2004. – 512 с.

19. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – К.: Знання, 2002. – 566 с.

20. 3адоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономической теории. – М., 2000. – 479 с.

21. Иноземцев В.Л. На рубеже эпох. Экономические тенденции и их неэкономические следствия. – М.: Экономика, 2003. – 776 с.