Основні теорії дивідендної політики

До числа найпоширеніших теорій дивідендної політики підп-риємства можна віднести такі моделі: напрям преференції інвестора (власника):

• модель Міллера–Модільяні (Dividend Irrelevance Theory);

• модель синиці в руках (Bird-in-the-Hand Theory);

• модель податкових переваг (Tax Preference Theory); напрям корпоративного біхевіоризму:

• сигнальна модель;

• модель М. Дженсена;

• модель Ла Порта.

Основні положення теорії іррелевантності дивідендної полі-тики (Dividend Irrelevance Theory) були викладені в 1961 р. Мілле-ром та Модільяні (Miller and Modigliani). У своїй праці вони ствер-джували, що виплата грошових дивідендів не впливає на ринкову вартість підприємства. Таким чином, власник корпоративних прав підприємства байдужий щодо розміру дивідендних виплат, адже його добробут визначається виключно розміром прибутку, який створений на підприємстві в результаті фінансово-господарської діяльності. Тому автори моделі стверджують, що будь-яка величи-на грошових дивідендів, що їх виплачує підприємство на доскона-лому ринку капіталу (тобто ринку, де немає трансакційних видат-ків, витрат банкрутства, інформаційної асиметрії та податків), відповідає ефективній дивідендній політиці підприємства.

Звичайно, теорія Модільяні–Міллера через свої припущення про досконалість ринку капіталу є нереалістичною, і на практиці

виплати тієї чи іншої суми грошових дивідендів все ж таки впли-вають на ринкову вартість такого підприємства. Однак дана тео-рія дає змогу повністю структурувати всі інші теоретичні моделі обґрунтування абсолютної величини грошових виплат. Мертон Міллер і Франко Модільяні доходять висновку що загальна сума доходу, який одержить кожний акціонер фірми, буде та ж сама відносно виплати дивідендів. Дивіденди на акцію, що зросли внаслідок зростання прибутку за новими інвестиціями, збільшу-ють дохід акціонера, але скорочують майбутній приріст капіталу на ту саму суму. Акціонери не беруть до уваги характер розподілу прибутку, оскільки коли прибуток, який розподіляється, скорочуєть-ся і вони менше одержують у вигляді дивідендів, завдяки збіль-шенню частини нерозподіленого прибутку зросте їх капіталізо-ваний дохід. Це виражатиметься в підвищенні курсу акцій.