Резерви росту продуктивності праці

Резервами є невикористані можливості росту продуктивності праці за рахунок дії конкретних факторів:

– резерви більш ефективного використання засобів виробництва і робочої сили;

– поточні (реалізуються в поточному періоді) і перспективні резерви (вимагають значних матеріальних витрат);

– галузеві і внутрівиробничі резерви;

– резерви запасу(нові технології, устаткування, методи праці) і резерви втрат(простої, утрати від браку).

– резерви росту в скороченні часу (простоїв з вини і не з вини робітника). Відношення загубленого часу (перерви) до тривалості оперативної роботи.

Виявлення резервів продуктивності праці і зв'язані з цим розрахунки засновані на порівнянні і зіставленні показників підприємства за базовий, плановий і звітний періоди.

– підвищення технічного рівня виробництва, економія робочої сили

де t₁,t₂ – трудомісткість виготовлення одиниці продукції до і після впровадження технічного удосконалення;

N_пл – плановий обсяг випуску продукції;

Ф_д – дійсний річний фонд робочого часу одного працівника в плановому році;

К_вн – коефіцієнт виконання норм;

К_г – коефіцієнт часу, що визначаться шляхом розподілу кількості місяців роботи удосконалення на 12.

– структурні зміни у виробництві.

Зміна чисельності працівників за рахунок структурних змін у виробничій програмі знаходиться по формулі:

(чол).

Т_б, Т_пл відповідно трудомісткість базового і планового періодах, нормо-година,

Q_пл – обсяг продукції за планом.

Зменшення чисельності робітників за рахунок збільшення питомої ваги кооперативних постачань розраховується по формулі

(чол)

П_б, П_пл – питома вага кооперативних постачань у базовому і плановому періодах, %,

Ч_б – базова чисельність працівників.

– зміна управління й організації виробництва

Зміна чисельності працюючих за рахунок змін у управлінні й організації виробництва визначається по формулі:

.

– сумарна чисельність керівників, фахівців і службовців у базовому періоді, чіл;

– сумарна чисельність керівників, фахівців і службовців у плановому періоді, чол.

Нормування праці

Значення норм для стимулювання ефективної виробничої діяльності випливає з того, що вони є основою становлення обсягу ресурсів, необхідного для досягнення заданих виробничих результатів.

Виробіток — це прямий показник рівня продуктивності праці, розраховується по формулі:

В = V / З_тр,

де: В — виробіток;

V — обсяг виробництва продукції (послуг)

З_тр — витрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (послуг).

Якщо продукція виміряється натуральним показниками (у штуках, тоннах, метрах і т.д.), то ці показники називаються натуральними.

Якщо підприємство випускає кілька видів продукції, обсяг випуску можна виразити в умовно-натуральних показниках. Це приводить різну продукцію до єдиного виміру (наприклад: різні види палива перевитрачаються в умовно паливній з теплотворною здатністю 7000 ккал/кг). Таке відношення таких показників сильно обмежує. Вартісними показниками – обсяг продукції, виміряється грошовими одиницями.

Трудові показники застосуються для характеристики обсягу виробництва використовуваної норми трудових витрат у нормо-годинах. Мають вузьку сферу застосування, тому що вимагають обов'язкової наукової обґрунтованості використовуваних норм. Витрати праці при розрахунку її продуктивності можна вимірювати в чол.-годинах і середньообліковим персоналом. Вимірювати кількість праці не враховуючи якість, дорівнюючи професіоналів до технічок.

Процес праці на підприємстві визначається в просторі і часі.

Існують такі норми праці:

– норма часу (трудомісткість)

– норма виробітку (продуктивність)

– норма чисельності

– норма обслуговування

Норма часу в умовах серійного виробництва (штучний час)

Т_шт = Т_опер + Т_обсл + Т_відп [нормо-година],

де: Т_опер — оперативний час;

Т_обсл — час на обслуговування робочого місця;

Т_відп — час на відпочинок і природні потреби.

Норма часу в умовах малосерийного й одиночного виробництва (штучно-калькуляционное час):

Т_шт-к = Т_шт + ,

де: Т_пз — підготовчо-заключний час на партію деталей;

n — кількість деталей у партії.

Норма виробітку — це кількість продукції, що повинна бути виготовлена в одиницю часу.

Зміна норми виробітку обчислюється по формулі:

Якщо норма виробітку збільшується на “а %”, то норма часу зменшується на . Якщо норма виробітку зменшується на “а %”, то норма часу зростає на

Середній % виконання норм виробітку обчислюється як відношення кількості нормо-годин на виготовлення продукції (t_н) до кількості фактично відпрацьованого часу (t_ф).

Норма чисельності — це необхідна для виконання даної роботи чисельність персоналу.

Норма обслуговування — це встановлена кількість одиниць устаткування (робітників місць, квадратних метрів площі), що обслуговується одним працівником чи бригадою протягом зміни.

Оплата праці

Оплата праці робітників включає наступні елементи: тарифну систему, форми і системи заробітної плати, доплати і надбавки до тарифних ставок. Тарифна система складається з тарифних ставок, тарифних сіток, тарифно-кваліфікаційних довідників і районних коефіцієнтів.

У залежності від вимірника витрат праці (робочий час чи кількість виготовленої продукції) застосовуються дві форми оплати праці робітників — погодинна і відрядна. Розрізняють три системи погодинної оплати: просту погодинну, почасово-преміальну і почасово-преміальну з нормованим завданням. Відрядна форма заробітної плати має наступні системи: пряму відрядну, непряму відрядну, відрядно-прогресивну, акордно-відрядну, відрядно-преміальну.

Кожна система може бути індивідуальною чи колективною (бригадною) у залежності від того, по індивідуальних чи групових показниках визначається заробіток робітника.

Заробітна плата є найбільш розповсюдженим видом трудових доходів. Форми оплати праці розрізняються між собою.

При прямій відрядній системі оплати праці заробітна плата (З_с) визначається як добуток відрядної розцінки (Р_сi) і обсягу фактично випущеної продукції (Q_i):

З_с =

При застосуванні норми часу (Н_в) відрядна розцінка (Р_с) розраховується як добуток годинної тарифної ставки (С_ч) і норми часу (Н_в) на одиницю виробу в нормо-годину по формулі:

При застосуванні норми виробітку (Н_выр) відрядна розцінка розраховується як відношення годинної тарифної ставки (С_ч) до норми виробітку (Н_выр) за годину:

Коефіцієнт відрядного приробітку визначається як розподіл відрядної заробітної плати (З_с) на тарифну заробітну плату (З_т):

,

де: ,

тут Т_отр — фактично відпрацьований час робітником, година.

Відрядна заробітна плата робочих оплачуваних по непрямо-відрядній системі, визначається як добуток непрямої розцінки (Р_ксi) і обсягу продукції (Q_i) фактично випущеної що обслуговуємими чи основними робітниками

Непряма відрядна розцінка (Р_ксi) по кожному i-му виробу, що випускається основним робітником визначається по формулі:

,

де: С_д — денна тарифна ставка робітника (коп., грв.);

— сума норм виробітку однойменних виробів основних робітників.

Відрядно-прогресивна система заробітної плати робітника (З_{сд-прог}) визначається по формулі:

,

де: Р_сд і — відповідно звичайна і підвищена розцінки (коп., грн.);

N_выр — випуск продукції по нормі за розрахунковий період, шт;

N_фак — фактичний випуск продукції за розрахунковий період, шт.

Відрядно-прогресивний приробіток (DЗ) визначається як різниця заробітної плати робітника по відрядно-прогресивній оплаті праці (З_{сд-прог}) і прямої відрядної системі оплати праці (З_сд) по формулі:

Акордно-відрядна система. При цій системі оплати праці акордні розцінки установлюються відразу на весь обсяг виконання робіт. Розмір оплати визначається на основі діючих поопераційних норм часу, а при скороченні термінів виконання завдання при якісному виконанні роботи — уводиться преміювання.

При відрядно-преміальній системі оплати праці працівникам нараховується крім заробітної плати по прямій відрядній системі премія за виконання і перевиконання визначених якісних і кількісних показників. Розмір премії встановлюється у відсотках до заробітної плати, установленої за відрядними розцінками:

,

де: П₁, П₂ — відсоток премії за виконання плану і за кожен відсоток його перевиконання;

П_пл — відсоток перевиконання плану.