Росту продуктивності праці

Продуктивність праці — це показник, що характеризує ефективність праці і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Розрізняють продуктивність індивідуальної праці,що відображає витрати тільки конкретної, людської праці, і продуктивність суспільної праці, що відображає витрати як живої так і упредметненої праці.

Рівень продуктивності праці характеризується показником виробітку, що показує кількість продукції, що виготовлена в одиницю часу. Протилежним показником виробітку є показник трудомісткості.

Існують три методи визначення виробітку:

– натуральний: розподіл обсягу виготовленої продукції у фізичних одиницях на число нормо-годин.

– вартісної: розподіл обсягу виготовленої продукції в гривнях до витрат часу, вираженому в середньообліковій чисельності працівників або відпрацьованої кількості людино-днів або людино-годин.

– трудовий: розподіл обсягу продукції, представленого у витратах робочого часу /вираженого в годинах/ на число працівників.

Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці П шляхом розподілу запланованого обсягу випуску продукції у вартісному виразі Q чи в натуральних одиницях N на планову чисельність промислово-виробничого персоналу Ч.

чи

Приріст продуктивності праці визначається по формулі:

Пофакторний метод передбачає розрахунок продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом різних факторів.