Організація годівлі для новонароджених телят

- першу порцію молозива випоюють теляті через 1-1,2 години після народження в кількості 1-1,5 л, перші цівки молока здоюють в окремий посуд;

- своєчасна дача молозива важлива тим, що разом з материнським молоком передаються новонародженому антитіла, які сприяють виробленню імунітету, що оберігає організм від інфекційних захворювань;

- крім того, рання дача молозива сприяє заселенню кишечника корисними молочнокислими мікроорганізмами, а також звільненню кишечника від першородного калу;

- у перші 2-3 дні молозиво випоюють теляті 4-5 разів на добу, але кожен раз в кількості не більше 1-1,5 л, а потім дають його 3-4 рази рівними порціями.

- молозиво і молоко краще випоювати з соскової поїлки (не бажано з відер тому, що теля заковтує його великими порціями, які потрапляють в сичуг і повністю не можуть змішуватися з шлунковим соком, в результаті в сичузі утворюються згустки неперетравленого молока і виникають розлади діяльності органів травлення, що супроводжуються проносами);

- молоко і перегін які згодовуються телятам, повинні бути чистими і свіжими і мати певну температуру:

- у перший місяць життя температура молока повинна бути близько 35-37 °С;

- у другій 30-35 °С;

- в наступні місяці 20-25 °С;

- для підігрівання бідон з молоком ставлять у гарячу воду; Випоювання телятам прокислого або охолодженого молока і відвійок часто викликає проноси.

Щоб попередити захворювання телят, в першу чергу необхідно утримувати в чистоті весь молочний посуд. Відра або бідони для молока спочатку миють холодною водою, а потім гарячим 3% -ним розчином соди або гарячим лугом і обполіскують окропом.

Молозиво проціджують через свіжий чистий ватний фільтр або через чисту, попередньо прокип'ячену марлю.

Соскові поїлки після випоювання молока ополіскують спочатку холодною, потім теплою водою, а потім гарячим содовим розчином і теплою кип'яченою водою. Зберігають поїлки на полицях або в шафі в перекинутому вигляді. Гумові соски перед напування обполіскують в кип’яченій воді.

Телятниці повинні бути в чистих халатах, а перед напування телят мити руки з милом.

Організація напування телят водою:

- з 5-6-го дня їхнього життя, дають кип'ячену воду з температурою парного молока (35-37°), для кращого травлення.

- на другому місяці телятам можна споювати доброякісну сиру воду з температурою 12-15°;

- воду телятам рекомендують давати через годину після годування.

- з місячного віку для напування телят в клітинах встановлюють відра-бачки або автопоїлки з поплавком.

Організація підгодівлі телят:

- з 7-10-го дня життя - привчають до хорошого сіна;

- з 15-20-денного віку – до концентрованих кормів;

- з місячного віку в раціон телят вводять варену картоплю і привчають тварин до поїдання силосу;

- для профілактики шлунково-кишкових захворювань і збагачення раціону вітамінами молодняку ​​випоюють сінні настої.

Починаючи з 10-денного віку, телят розміщують в группових клітинах. Клітки повинні бути просторі, по 1,5- 2 м площі на 1 голову в залежності від віку та живої маси. У кожній клітині містять до 10-12 телят. Групи комплектують з телят, близьких за віком. Бажано, щоб різниця у віці не перевищувала 10-15 днів

Для випоювання молока при груповому утриманні телят застосовують групові напувалки.

Сухі концентровані корми, сіно і соковиті корми телятам згодовують з групових годівницях.

Привчання до моціону:

- з 2-тижневого віку телят виганяють на спеціальні дворики;

- тривалість прогулянок у перші 5-7 днів становить 10-20 хв;

- до місячного віку збільшують до 35-40 хв;

- до 2-месячного- до 1-1,2 години;

- до 3-місячного - до 2-4 годин.

- при температурі повітря нижче -20 ° в дні з сильними вітрами прогулянки відміняють;

- у зимові місяці для прогулянок телят бажано використовувати денні години (від 11 до 14 годин). Під час прогулянок стежать, щоб маленькі телята не лягали на сніг і сиру землю.

8. Гігієна відгодівлі і нагулу ВРХ.

Велику рогату худобу відгодовують як при стійловому утриманні (стаціонарна відгодівля), так і на вигонах (нагул).

Основне завдання відгодівлі - збільшення кількості м’яса і поліпшення його якості.

В кожному господарстві виділяють особливі гурти худоби, призначені для забою на м'ясо.

Перед постановкою на відгодівлю або формуванням гуртів для нагулу тварини проходять ветеринарний огляд:

- відбирають тільки здорових тварин, з хорошим апетитом, нормальною жуйкою;

- роблять запобіжні щеплення;

- проводять дегельмінтизацію.

Зоогігієнічні заходи в період відгодівлі тварин повинні бути спрямовані на збереження їх здоров'я і попередження захворювань.

Нагул - найбільш поширений і економічно вигідний в районах з великими площами природних пасовищ, що дозволяє отримувати високі прирости з меншою витратою праці.

На нагул ставлять:

- молодняк після зимового дорощування;

- дорослу худобу, яка непридатна для племінних цілей, тобто старих вибракуваних корів і плідників.

Вимоги до формування нагульних гуртів:

- однорідні (однакової статі, віку, ваги і вгодованості);

- худобу вакцинують проти гострозаразних захворювань;

- розчищають і обрізають копита;

- спилюють кінчики рогів;

- перевіряють нумерацію;

- неясні і втрачені номера відновлюють або дають нові;

- розміри нагульних гуртів для дорослої худоби до 120-150 і молодняка до 150-200 голів.

На пасовища тварин виганяють тільки після роси, так як намоклий роговий шар копит при висиханні тріскається, внаслідок чого утворюються запальні процеси і загноїння.

В денний час тварин пасуть по можливості на м'яких і соковитих травах, а вранці і ввечері - на ділянках з більш сухою і жорсткою рослинністю.

Під денні пасовища вибирають місця підвищені, розташовані не більше ніж на 300-400 м від вододжерела.

Стаціонарну відгодівлю великої рогатої худоби проводять на різних кормах, але, як правило, в раціоні повинен переважати який-небудь один корм.

У зв'язку з цим розрізняють такі види відгодівлі:

- бардяний;

- жомовий;

- силосний;

- корене-бульбоплідний;

- сінний;

- змішана відгодівля (одночасно використовують соковиті, грубі корми і дешеві зернові відходи).

На стаціонарну відгодівлю ставлять вибракуваних корів і бичків-кастратів не молодше 1 / 2 років. Тварин нумерують, на 2-3 см у них спилюють кінчики рогів.

Тривалість відгодівлі залежить від:

- живої маси;

- вгодованості;

- інтенсивності відгодівлі;

Термін відгодівлі:

- дорослу худобу відгодовують – 80-90 днів;

- молодняк від 1-2 років -100-110 днів.

Середньодобові прирости за період відгодівлі повинні становити не нижче 0,75-0,80 кг.

У перший періоди відгодівлі використовують:

- велику кількість соковитих (силос, баштанні культури);

- менш цінні грубі корми (солому, полову).

У заключний період-більш поживні і смачні корми (концентрати), так як у міру відгодівлі апетит у тварин знижується.

У період відгодівлі тварин безперебійно забезпечують хорошою питною водою.

Якщо відгодівлю проводять на барді, буряковому жомі, меззі і силосі, то для поповнення відсутніх білків і мінеральних речовин тваринам додатково дають сіно, концентрати, крейду, преципітат, кісткове борошно і кухонну сіль. Щоб попередити у тварин розлади травлення і шкірні захворювання (дерматити, «мокрець»).

Велике значення при відгодівлі надають розпорядку дня, який повинен передбачати триразову годівлю.

У приміщеннях для відгодівлі повинно бути чисто і сухо, тому необхідно мати достатню кількість сухої підстилки і особливо при рясному згодовуванні водянистих кормів. Сухе м'яке ложе дозволяє тваринам вільно лежати, що покращує їх обмін, а отже, і результати відгодівлі.

Питання для самоконтролю

1. Системи утримання великої рогатої худоби в скотарстві та зоотехнічне значення даних систем.

2. Способи утримання великої рогатої худоби, їх переваги та санітарно-гігієнічні вимоги.

3. Санітарно-гігієнічні правила при доїнні великої рогатої худоби.

4. Санітарно-гігієнічні вимоги до операторів машинного доїння.

5. Правила відбору корів для машинного доїння.

6. Способи утримання сухостійних корів та зоогігієнічні вимоги.

7. Зоогігієнічні вимоги до утримання нетелей.

8. Санітарно-гігієнічні вимоги до проведення розтелів.

9. Санітарно-гігієнічні вимоги при утриманні бугаїв-плідників.

10. Санітарно-гігієнічні вимоги, які ставляться до профілакторіїв.

11. Організація годівлі новонароджених телят.

12. Організація напування та підгодівлі телят.

13. Гігієна відгодівлі та нагулу великої рогатої худоби.