Поняття та історико-правовий аналіз проблематики ефективності права

Проблема ефективності правових норм завжди привертала увагу вчених. У правій теорії існує кілька визначень ефективності права.
В умовах досліджень ефективності правових норм першорядне значення має необхідність розробки теоретичних положень ефективності права, його галузей, окремих норм та інститутів. В юридичній літературі справедливо відмічалося, що «визначення ефективності в різних галузях права за своєю суттю має бути одноплановим, однозначним і в той же час враховувати специфіку регульованих громадських відносин, особливості видів правопорушень і т.д.».
Історично першою сферою використання та розробки поняття «ефективність», як відомо, була економіка. Завдання визначення економічної ефективності - одна з найдавніших. Однак поняття «ефективність» тут в значній мірі збігається з поняттям економічності, з досягненням високих результатів при найменших витратах.
Розширення сфери застосування цього поняття призвело до необхідності узагальнити його зміст. На думку М.Н. Андрющенко, «практика використання поняття" еффективності "показує, що ефективність виступає мірою можливості, але не будь-який, а тієї, яка виражає мету людини, реалізує його ідею, тобто ефективність є міра возможності з точки зору її близькості до найбільш доцільного, необхідного (потрібного) людині результату. Тут мова йде про близькість до мети в її оптимальному вираженні». Отже, ефективність є кількісна характеристика відносини мети і теоретичної можливості, теоретичної можливості і норми її матеріалізації, цілі та матеріалізації її конструктивного рішення.
Аналіз юридичної літератури з проблеми ефективності правовихустановлений показує, що змістовна сторона цього поняття все ще залишається досить проблематичною. У найперших визначеннях поняття «ефективність правових норм» повністю або частково ототожнювалося з їх оптимальністю, правильністю, обоснованністю і доцільністю. В даному випадку під ефективністю правових норм розумілась правильність, обгрунтованість норм права, відповідність їх потребам суспільного розвитку, закріплення в них оптимальних варіантів поведінки.