Основні шляхи усунення та подолання прогалин в праві

Усунути прогалину можна ли­ше за допомогою правотворчого процесу, шляхом внесення змін і доповнень до іс­нуючих чи видання нових, довершеніших нормативно-правових актів. Проте швид­ке усунення таким чином прогалин не завжди можливе, оскільки воно пов’яза­не з достатньо тривалим правотворчим процесом, тому виникає потреба в їх по­доланні шляхом аналогії.

Аналогія (від грец. — відповідність) — подібність, схожість у цілому відмінних предметів, явищ за певними властивостя­ми, ознаками або відношеннями [6]. Най­поширенішими способами подолання про­галин є аналогія закону й аналогія права. Це — виняткові засоби в праві й вимага­ють дотримання певних умов для забезпе­чення правильного їх застосування. Для того щоб використовувати один з різнови­дів аналогії, необхідно: по-перше, встано­вити, чи дана життєва ситуація має юри­дичний характер і вимагає правового вирішення; по-друге, переконатися, що в законодавстві відсутня конкретна норма права, яка повинна врегульовувати подібні випадки; по-третє, відшукати в законодав­стві норму, що врегульовує даний випадок, і на її основі вирішити справу (аналогія за­кону), а за відсутності такої норми опертися на загальний принцип права і на його основі вирішити справу (аналогія права); по-четверте, в рішенні у справі дати моти­воване пояснення причин застосування до даного випадку аналогії закону — або ана­логії права і тим самим забезпечити мож­ливість перевірити правильність вирішен­ня справи.

Таким чином, застосування права за аналогією — це не довільний розгляд справи. Ухвалення рішення здійснюється відповідно до державної волі, вираженої у правовій системі в цілому або в окремих нормах права, що врегульовують подібні суспільні відносини. Шляхом аналогії правозастосовний орган прогалину в пра­ві не усуває, а лише долає.

Для усунення прогалин у законодав­стві використовується також субсидіар - не застосування норм права — додаткове застосування одного інституту або галузі права до відносин, що регулюються ін­шим інститутом або галуззю права. Суб - сидіарне застосування правових норм, як правило, закріплюється в законі. Про­те є випадки субсидіарного застосування, які прямо законом не передбачені [7].

Теоретичним підґрунтям субсидіарного застосування є системність права, поділ його на взаємозалежні галузі та інститу­ти. Так, сімейне право виділилося в само­стійну галузь із цивільного права і пере­буває з ним у тісному зв’язку завдяки подібності регульованих суспільних від­носин і методу їх правового регулювання. У Сімейному кодексі України, зокрема, міститься положення про те, що правоза- стосовувач повинен керуватися розпоря­дженнями норм цивільного права, які встановлюють строки задоволення позову (ст. 10).

Юридичною наукою встановлено, що прогалини властиві не тільки матеріально­му, а й процесуальному праву. Практика застосування адміністративно-судочинно­го, цивільного процесуального й господар­ського процесуального законодавства свід­чить про використання інституту аналогії при подоланні прогалин.