Цитати з промов і записів 5 page

Навіть якщо інші держави і уряди будуть легковажно намагатися применшити небезпеку, яка загрожує всім нам з Москви, ми не дозволимо, щоб нас збили зі шляху. Ми надаємо мало значення балачкам московських євреїв — для нас найголовніше те, що вони роблять. Ми бачимо їх наскрізь, і на кожен зроблений ними хід ми відповідаємо з абсолютною точністю і послідовністю.

Але німецький народ може тепер працювати зі спокійним серцем. Рейх надійно захищений; червоний натиск зі сходу зіткнеться з бастіонами націонал-соціалізму. Крім того, над нацією стоїть Фюрер, як вірний паладин свого народу, загартований злиднями і небезпекою, та натхненний виключно своєю фанатичною рішучістю знову зробити Німеччину гордою, багатою і щасливою. Партія стежить за нашою безпекою всередині країни, а армія — за нашою безпекою на кордонах. Але і та, і інша з радістю і рішучістю підкоряються наказам однієї людини, яка стоїть перед нами як аванпост свого народу і родоначальник кращої, більш щирої, більш благородної та більш щасливої Європи!

Розділ 3

Прокинься, народе, і нехай вдарить буря!

(Промова про тотальну війну)

Одна з найвідоміших промов міністра пропаганди Третього Рейху Йозефа Геббельса, виголошена ним 18 лютого 1943 року в берлінському Палаці спорту перед великою і поважною аудиторією. Нещодавно закінчилася Сталінградська битва, і всі зрозуміли серйозність війни. Цією промовою Геббельс хотів надихнути німецький народ і підняти в ньому бойовий дух, що йому блискуче вдалося. Промова мала колосальний успіх і викликала у присутніх надзвичайний ентузіазм. Даний текст являє собою доповнену і перероблену версію усної промови Геббельса.

Лише три тижні тому я зачитував з цього місця прокламацію Фюрера з приводу 10-ї річниці нашого приходу до влади, після чого виступив зі зверненням до вас і до німецького народу. Криза, з якою ми зіткнулися на східному фронті, досягла свого апогею. Незважаючи на тяжкі біди, з якими наш народ зіткнувся в битві на Волзі, 30 січня ми зібралися на масовому зібранні, щоб показати нашу єдність, одностайність та тверде бажання подолати труднощі, з якими ми зіткнулися на четвертому році війни.

Я і, мабуть, усі ви, були дуже схвильовані від того, що під час нашого численного зібрання тут, в Палаці спорту, ми були з'єднані за допомогою радіозв’язку з останніми героїчними бійцями. Вони передали нам по радіо, що чули прокламацію Фюрера і, напевно, останній раз у своєму житті разом з нами підняли руки та співали національний гімн. Який приклад дали німецькі солдати в цю велику епоху! І яке зобов'язання це накладає на всіх нас, особливо на весь німецький тил! Сталінград був і залишається великим сигналом тривоги, який надсилає доля німецькому народові! Народ, у якого є сили пережити й подолати таке нещастя, і при цьому ще почерпнути з нього додаткові сили, непереможний. В моїй промові до вас і до німецького народу я згадаю героїв Сталінграда, які накладають на мене і на всіх вас глибокі зобов'язання.

Я не знаю, скільки мільйонів людей мене слухає по радіо в цей вечір — в тилу і на фронті. Я хочу звернутися до всіх вас з глибин мого серця і торкнутися глибини ваших сердець. Я вважаю, що весь німецький народ гаряче цікавить, що я скажу сьогодні ввечері. Тому я буду говорити з усією серйозністю і відкритістю, як того вимагає ця хвилина. Німецький народ — пробуджений, вихований і навчений націонал-соціалізмом, — в стані винести всю правду. Він знає всю серйозність положення, і тому його керівництво може вимагати від нього необхідних твердих і навіть жорстоких заходів. Ми, німці, озброєні на випадок слабкості і нерішучості. Удари і нещастя війни тільки додадуть нам додаткові сили, тверду рішучість, а також духовну і бойову волю для подолання всіх труднощів і перешкод з революційним натиском.

Зараз не час запитувати, як все це сталося. Це може почекати, до тих пір поки німецький народ і весь світ не дізнається повної правди про нещастя останніх тижнів, про його глибоку і доленосну значущість. Героїчні жертви наших солдатів у Сталінграді мали глибоке історичне значення для всього східного фронту. Вони не були марними, і майбутнє покаже чому.

Коли я перескакую через минуле й дивлюся вперед, я роблю це навмисно. Час не чекає! Часу на непотрібні дискусії більше не залишилося. Ми повинні діяти негайно, ретельно і рішуче — так, як завжди діяли націонал-соціалісти.

Саме так діяв наш рух з самого свого зародження під час безлічі криз, з якими він стикався і які він долав. Націонал-соціалістична держава також діяла рішуче, коли йому загрожувала небезпека. Ми не ведемо себе як страус, який зариває голову в пісок, щоб не бачити небезпеки. У нас вистачає сміливості для того, щоб дивитися небезпеці в обличчя, щоб холоднокровно і нещадно приймати необхідні заходи і потім переходити до рішучих дій з високо піднятою головою. І як рух, і як народ, ми завжди були на висоті, коли нам була необхідна фанатична, рішуча воля для подолання та усунення небезпеки; сила характеру, здатна подолати будь-які перешкоди; глибока рішучість для досягнення нашої мети і залізне серце, здатне витримати будь-яку внутрішню і зовнішню битву. Так буде і сьогодні. Моє завдання — представити вам неприкрашену картину ситуації, а також зробити жорсткі висновки, які будуть служити керівництвом до дії для німецького уряду, так само як і для німецького народу.

На сході ми зіткнулися з серйозним військовим викликом. Криза на даний момент дуже глибока, багато в чому схожа, але не ідентична з кризою минулої зими. Пізніше ми поговоримо про причини. Зараз же ми повинні прийняти все як є і знайти та застосувати шляхи і засоби для того, щоб знову змінити ситуацію на нашу користь. Ні в якому разі не можна заперечувати серйозність ситуації. Я не хочу, щоб у вас склалося хибне уявлення про стан справ, який може призвести до помилкових висновків і дати німецькому народу помилкове відчуття безпеки, що при нинішній ситуації більш ніж недоречно.

Буря, що насувається цієї зими на наш древній континент із степів, затьмарює собою весь колишній людський та історичний досвід. Німецька армія та її союзники — це єдино можливий захист. У своїй прокламації від 30 січня Фюрер в притаманній йому серйозній та чарівній манері задав питання: що стало б з Німеччиною і Європою, якщо б 30 січня 1933 року замість націонал-соціалістів до влади прийшов буржуазний або демократичний уряд? Яка б небезпека за цим послідувала — швидше, ніж ми могли очікувати, — і що б ми протиставили їй? Десять років націонал-соціалізму було більш ніж достатньо, щоб показати німецькому народові всю серйозність небезпеки, яку більшовизм представляє на сході. Тепер всім зрозуміло, чому ми так часто говорили про боротьбу з більшовизмом на наших партійних з'їздах у Нюрнберзі. Ми гучним голосом застерігали наш німецький народ і весь світ, сподіваючись вивести західну цивілізацію із паралічу волі і духу, який вразив її. Ми намагалися відкрити їм очі на страшну небезпеку, витікаючу від східного більшовизму, який віддав у жертву терору євреїв майже 200-мільйонний народ і готувався до агресивної війни проти Європи.

Коли Фюрер наказав армії атакувати схід 22 червня 1941 року, ми всі знали, що це буде вирішальна битва цієї великої боротьби. Ми знали ризики й труднощі. Але ми також знали, що ризики й труднощі з часом збільшуються, а не зменшуються. Було без двох хвилин північ. Подальше вичікування запросто могло призвести до знищення Рейху і повної більшовизації європейського континенту.

Не дивно, що через сувору секретністьі більшовицького уряду і вжитих ним заходів, що вводять в оману, ми не змогли належним чином оцінити військовий потенціал Радянського Союзу. Тільки зараз ми бачимо його справжні масштаби. Саме тому боротьба, яку наші солдати ведуть на сході, перевершує за своєю суворістю, за своїми ризиками і труднощами всю людську уяву про неї. Вона вимагає від нас повної народної потужності. Це загроза для Райху та європейського континенту, яка затіняє собою всі колишні загрози. Якщо ми програємо, ми провалимо нашу історичну місію. Все, що ми будували і робили в минулому, меркне перед обличчям цього колосального завдання, яке стоїть безпосередньо перед німецькою армією, так само як і перед усім німецьким народом.

Я звертаюся насамперед до світової громадськості і проголошую три тези щодо нашої боротьби з більшовицькою загрозою на сході.

Перша теза: якщо б німецька армія була не в змозі знищити загрозу зі сходу, Райх ліг би перед більшовизмом, а незабаром після нього — і вся Європа.

Другий: тільки німецька армія, німецький народ та їх союзники можуть врятувати Європу від цієї загрози.

Третій: нам загрожує небезпека. Ми повинні діяти швидко й рішуче, або ж буде занадто пізно.

Розглянемо першу тезу. Більшовизм завжди відкрито проголошував свою мету: принести революцію не тільки в Європу, але й на весь світ, і кинути його в більшовицький хаос. Ця мета була очевидна з самого народження більшовицького Радянського Союзу; вона була ідеологічною і практичною метою політики Кремля. Немає жодних сумнівів, що чим ближче Сталін та інші радянські лідери підходять до виконання своїх цілей з руйнування всього світу, тим сильніше вони намагаються їх приховати і втаїти. Але нас не обдурити. Ми не з тих боязких особистостей, які немов загіпнотизований кролик чекають, поки їх не проковтне пітон. Ми воліємо своєчасно розпізнавати небезпеку і вживати дієвих заходів. Ми бачимо наскрізь не тільки теорію більшовизму, але і його практику, оскільки ми мали великі успіхи в цьому плані в нашій внутрішній боротьбі. Кремлю нас не обдурити. У нас було в розпорядженні чотирнадцять років нашої боротьби за владу та ще десять років після цього, щоб викрити його наміри і його безсоромну брехню.

Мета більшовизму — всесвітня єврейська революція. Вони хочуть втягнути Райх і Європу в хаос, використовуючи наступні за цим безнадійність і розпач, щоб встановити свою міжнародну, що ховається за маскою більшовизму, капіталістичну тиранію.

Можна навіть не говорити, що це буде означати для німецького народу. Більшовизація Райху буде означати ліквідацію всієї нашої інтелігенції та всього нашого керівництва, а також більшовицько-єврейського поневолення наших робітників. У Москві займаються пошуком робітників для відправки на примусові роботи в сибірську тундру, як сказав Фюрер у своїй прокламації за 30 січня. Повстання степів, яке спостерігаємо на фронті, і буря зі сходу щодня розбивається об наші лінії зі все зростаючою силою, — все це не що інше, як повторення історичного спустошення, яке в минулому настільки часто загрожувало цій частині світу.

Це пряма загроза існуванню всіх європейських держав. Не варто думати, що більшовизм зупиниться на кордонах Рейху, якщо він переможе. Мета його агресивної політики і агресивних воєн — це більшовизація всіх країн та народів у світі. Побачивши такі неприкриті наміри нас вже не одурманити газетними заявами з Кремля або гарантіями з Лондона і Вашингтона. Ми знаємо, що на сході ми маємо справу з пекельною політичної чортівнею, яка не визнає норм, що визначають відносини між народами і державами. Коли, наприклад, лорд Бівербрук каже, що Європу потрібно віддати радам, або коли провідний американсько-єврейський журналіст Браун цинічно додає, що большевизация Європи спроможна вирішити всі проблеми континенту, ми знаємо, що вони мають на увазі. Європейські держави стоять перед величезною проблемою. Захід в небезпеці. І не має значення, чи усвідомлюють це їх уряди та інтелектуали чи ні.

Як би то не було, німецький народ не бажає схилятися перед обличчям цієї небезпеки. Позаду радянських дивізій, що наближуюються, ми бачимо єврейські загони по знищенню, а позаду них — терор, привид масового голоду і повну анархію. Міжнародне єврейство — це диявольська розкладаюча закваска, яка отримує цинічне задоволення від того, що вона вводить світ до найглибшого хаосу і руйнує стародавні культури, у створенні яких вона не брала ніякої участі.

Ми також усвідомлюємо нашу історичну відповідальність. Двотисячолітня західна цивілізація в небезпеці. Переоцінити небезпеку просто неможливо. Показово те, що коли хтось називає її по імені, міжнародне єврейство в усьому світі починає голосно протестувати. Стан речей в Європі зайшов настільки далеко, що небезпеку не можна називати небезпекою, якщо причиною її є євреї.

Це, однак, не заважає нам робити потрібні висновки. Саме це ми робили в наших колишніх внутрішніх битвах. Демократичне єврейство «Берлінер тагеблатт» і «Фоссишен цайтунг» грало на руку для комуністичного єврейства, применшуючи і занижуючи зростаючу небезпеку, а також заколисуючи наш народ, якому загрожувала небезпека, і знижуючи його здатність до опору. Ми знали, що якщо не знищити небезпеку, мільйони німців виявляться у владі голоду, злиднів і примусової праці. Ми знали, що наша частина світу може впасти і поховати під своїми руїнами древню спадщину Заходу. Такою є небезпека, яка загрожує нам сьогодні.

Моя друга теза: тільки Німецький Райх і його союзники спроможні впоратися з цією небезпекою. Деякі європейські народи, включаючи Англію, вважають, що вони достатньо сильні для того, щоб чинити ефективний опір більшовизації Європи, якщо справа дійде до цього. Ця думка є вкрай несерйозною та її навіть не треба спростовувати. Якщо навіть найсильніша військова сила в світі не може знищити загрозу більшовизму, хто тоді зможе це зробити? (Крики в Палаці спорту: «Ніхто!») У нейтральних європейських держав немає ні потенціалу, ні військових коштів, ні духовної міцності для того, щоб надати більшовизму хоча б якийсь опір. Роботоподібні дивізії більшовизму зметуть їх за кілька днів. У столицях середніх і малих європейських держав люди втішають себе тією думкою, що проти більшовизму треба озброюватися духовно (сміх у залі). Це нагадує мені про заяви буржуазних партій в 1932 році, які думали, що вони можуть боротися і виграти битву з комунізмом за допомогою духовної зброї. Це також було настільки безглуздо, що навіть не треба було спростовувати. Східний більшовизм — це не тільки теорія тероризму, це ще і практика тероризму. Він прагне до своєї мети з диявольською грунтовністю, використовуючи всі ресурси, які знаходяться в його розпорядженні, незважаючи на добробут, процвітання або мир народів, яких він безжально пригнічує. Як будуть діяти Англія і Америка, якщо Європа, не дай боже, впаде перед більшовизмом? Чи стане Лондон переконувати більшовизм зупинитися біля Ла-Маншу? Я вже говорив, що у більшовизму є іноземні легіони у вигляді компартій у всіх демократичних державах. Жодна з цих держав не може вважати себе імунною до внутрішнього більшовизму. На недавніх додаткових виборах в палату громад (нижню палату британського парламенту) незалежний, тобто комуністичний, кандидат набрав 10741 голосів з 22371. Це сталося в окрузі, який до цього вважався оплотом консерваторів. За короткий термін 10 тисяч виборців, тобто майже половина, стали здобиччю комуністів.

Це доводить, що в Англії також є більшовицька небезпека, і вона не зникне тільки тому, що її будуть ігнорувати. Ми не віримо жодним територіальним обіцянкам, який може дати Радянський Союз. Більшовизм встановив ідеологічні, так само як і військові кордони, які становлять загрозу для всіх держав. У світу більше немає колишнього вибору: повернутися до старої роздробленості або прийняти для Європи новий порядок під керівництвом країн Осі. Єдиний вибір на даний момент — це жити під захистом країн Осі або в більшовицькій Європі.

Я твердо переконаний, що у лондонських лордів і архієпископів, які ллють сльози, немає ні найменшого наміру чинити опір більшовицькій загрозу, яка виникне в тому випадку, якщо радянська армія вступить в Європу. Єврейство настільки глибоко заразило англосаксонські держави — і духовно, і політично, — що в них зникла здатність бачити небезпеку. В СРСР єврейство ховається під личиною більшовизму, а в англосаксонських державах — під личиною плутократичного капіталізму. Євреї — фахівці з мімікрії. Вони присипляють народи-«господарі», паралізуючи їхню волю до опору. (Крики із залу: «Ми відчули це на собі!») Проведений нами аналіз цього питання привів до висновку про те, що співробітництво між міжнародною плутократією та міжнародним большевизмом — це зовсім не протиріччя, а ознака глибокої подібності. Рука псевдоцивілізованого єврейства Західної Європи тисне руку єврейства східних гетто над головою Німеччини. Європі загрожує смертельна небезпека.

Я не тішу себе надією, що мої зауваження хоч якось вплинуть на громадську думку в нейтральних і вже тим більше у ворожих державах. У мене немає такої мети і такого наміру. Я знаю, що через труднощі на східному фронті завтрашня англійська преса люто накинеться на мене з обвинуваченням у тому, що я став подумувати про мир (гучний сміх в залі). Це не відповідає дійсності. Ніхто в Німеччині більше не думає про боязкий компроміс. Весь народ думає тільки про сувору війну. Однак, будучи виразником думки провідної нації на континенті, я маю повне право називати небезпеку небезпекою, якщо вона загрожує не лише нашій країні, але і всьому континенту. Ми, націонал-соціалісти, просто зобов'язані сповістити про спробу міжнародного єврейства занурити європейський континент в хаос і попередити про те, що в більшовизмі єврейство має терористичну військову міць, небезпеку якої просто не можна переоцінити.

Моя третя теза — це те, що небезпека загрожує саме зараз. Параліч західноєвропейських демократій перед смертельною небезпекою, що загрожує їм, є просто жахливим. Міжнародне єврейство робить все, що може, щоб посилити цей параліч. У дні нашої боротьби за владу в Німеччині єврейські газети намагалися приховати небезпеку, поки націонал-соціалізм не пробудив народ. Сьогодні те ж саме відбувається в інших країнах. Єврейство в черговий раз постає як втілення зла, спритний демон розкладання і носій міжнародного хаосу, що руйнує культуру.

Це, до речі, пояснює нашу послідовну політику стосовно євреїв. В єврействі ми бачимо пряму загрозу всім державам. Нам все одно, що роблять інші народи щодо цієї небезпеки. Однак те, що ми робимо для нашого власного захисту, — це наша особиста справа, і ми не потерпимо заперечень з боку. Єврейство — це заразна інфекція. І нехай ворожі держави лицемірно протестують проти наших антиєврейських заходів і ллють з цього приводу крокодилячі сльози — ми не перестанемо робити те, що вважаємо необхідним. У будь-якому випадку, Німеччина не збирається вставати на коліна перед цією небезпекою; навпаки, вона готова піти на найрадикальніші заходи, якщо в цьому виникне необхідність. (Після цієї фрази міністр кілька хвилин не може продовжувати через спів глядачів.)

Військові виклики, з якими Райх стикається на сході, є центром всього. Війна механізованих роботів з Німеччиною і Європою досягла своєї кульмінації. Чинячи опір страшній і безпосередній загрозі зі зброєю в руках, німецький народ і його союзники країн Осі виконують, в прямому сенсі цього слова, європейську місію. Нашу хоробру і справедливу боротьбу з цією світової чумою не зупинити криками міжнародного єврейства, що лунають у всьому світі. Вона може і повинна закінчитися тільки перемогою. (Чути гучні вигуки: «Німецькі чоловіки, до зброї! Німецькі жінки, до роботи!»)

Трагічна Сталінградська битва є символом героїчного, мужнього опору бунту степів. Вона має не тільки військове, але і розумове та духовне значення для німецького народу. Тут наші очі вперше побачили справжню суть війни. Ми більше не хочемо тішити себе помилковими надіями та ілюзіями. Ми хочемо сміливо дивитися фактам в обличчя, якими б впертими і грізними вони ні були. Історія нашої партії і нашої держави доводить, що побачена небезпека — подолана небезпека. Важкі бої на сході, які нас чекають, будуть вестися під знаком цього героїчного опору. Для цього потрібні досі небачені зусилля наших солдатів і нашої зброї. На сході йде безжальна війна. Фюрер був правий, коли сказав, що після її закінчення не буде переможців і переможених, а будуть лише живі та мертві.

Німецький народ чудово це знає. Його здорові інстинкти допомагали йому долати щоденне сум'яття перед обличчям розумових і духовних труднощів. Ми знаємо, що бліцкриг в Польщі і кампанія на заході мали тільки мале значення для битви на сході. Німецький народ бореться за все, що у нього є. Ми знаємо, що німці відстоюють все найсвятіше, що у них є: свої сім'ї, своїх жінок і дітей, свою прекрасну і недоторкану природу, свої міста і села, свою двотисячолітню культуру — все, заради чого дійсно варто жити.

Більшовизм, зрозуміло, анітрохи не дорожить нашим народним надбанням, і він не буде піклуватися про нього, якщо раптом оволодіє ним. Наочний тому приклад — його власний народ. За останні 25 років Радянський Союз збільшив військовий потенціал більшовизму до небаченого рівня, і ми його невірно оцінили. У Росії на службі у терористичного єврейства знаходиться 200-мільйонний народ. Єврейство цинічно використало свої методи для того, щоб перетворити незворушну міцність російського народу в смертельну небезпеку для цивілізованих народів Європи. На сході до боротьби залучений весь народ. Чоловіки, жінки і навіть діти не лише працюють на військових заводах, але й безпосередньо беруть участь у війні. 200 мільйонів людей живуть під ярмом ГПУ, частково будучи бранцями диявольської ідеології, частково — є полоненими абсолютної дурниці. Армади танків, з якими ми зіткнулися на східному фронті, є результатом 25 років соціального безправ'я і злиднів більшовицького народу. Нам потрібно відповісти аналогічними заходами, якщо ми не хочемо зазнати поразки.

Я твердо переконаний, що нам не подолати більшовицьку загрозу, якщо ми не станемо використовувати аналогічні (але не ідентичні!) методи. Німецький народ зіткнувся з самим серйозним запитом війни, а саме з необхідністю знайти в собі рішучість використовувати всі наші ресурси для захисту всього того, що у нас є, і всього того, що нам знадобиться в майбутньому.

Тотальна війна — це вимога даної хвилини. Ми повинні покласти край тому буржуазному відношенню, яке ми так часто спостерігали в цій війні: помийте мені спинку, але так, щоб мене не намочити! (Кожну фразу зустрічають зростаючі оплески і схвалення.) Нам загрожує величезна небезпека. І зусилля, з якими ми її зустрінемо, повинні бути настільки ж гігантськими. Настав час зняти лайкові рукавички і скористатися кулаками. (Гучні вигуки схвалення. Спів з балконів і партеру говорить про повне схвалення у присутніх.) Ми більше не можемо безтурботно і не в повну силу використовувати наш військовий потенціал у себе вдома і в тій значній частині Європи, яку ми контролюємо. Ми повинні використовувати всі наші ресурси, причому настільки швидко і ретельно, наскільки це можливо з організаційної і практичної точок зору. Непотрібні клопоти абсолютно недоречні. Майбутнє Європи повністю залежить від нашого успіху на сході. Ми готові відстояти Європу. У цій битві німецький народ проливає свою найціннішу національну кров. Інша частина Європи повинна хоча б допомагати нам. І, судячи з безлічі серйозних голосів, що лунають в Європі, одні це вже усвідомили. Інші все ще чогось чекають. Але їм на нас не вплинути. Якщо б небезпека загрожувала тільки для них, ми б сприйняли їх небажання як нісенітницю, що не заслуговує уваги. Проте небезпека загрожує всім нам, і кожен з нас повинен внести свій вклад. Ті, хто сьогодні цього не розуміє, завтра будуть уклінно дякувати нам за те, що ми сміливо і рішуче взялися за справу.

Нас абсолютно не турбує те, що наші вороги за кордоном стверджують, ніби наші методи ведення тотальної війни нагадують методи більшовизму. Вони лицемірно стверджують, що це означає, що з більшовизмом взагалі не треба боротися. Однак питання тут не в методі, а в цілі, а саме в усуненні небезпеки. (Оплески не затихають кілька хвилин.) Питання не в тому, гарні наші методи чи погані, а в тому, наскільки вони є успішними. Націонал-соціалістичний уряд готовий використовувати будь-які способи. І нам плювати, якщо хтось проти. Ми не маємо наміру послаблювати військовий потенціал Німеччини заходами, що підтримують високий, майже як у мирний час, рівень життя для певного класу, і тим самим наражати на небезпеку нашу військову економіку. Ми добровільно відмовляємося від значної частини нашого рівня життя, щоб посилити нашу військову економіку настільки швидко і ґрунтовно, наскільки це можливо. Це не самоціль, а засіб до цілі. Після війни наш соціальний рівень життя буде ще вище. Нам не треба імітувати більшовицькі методи, оскільки наші люди і лідери краще, ніж у них, і це дає нам величезну перевагу. Проте події показали, що нам потрібно працювати набагато більше, ніж ми працювали досі, щоб остаточно обернути війну на сході на нашу користь.

Як, між іншим, показали незліченні листи з тилу і фронту, з цим згоден весь німецький народ. Всі розуміють, що якщо ми програємо, то все буде знищено. Народ і керівництво мають намір вжити радикальні заходи. Широкі робітничі маси нашого народу зовсім не є невдоволеними тим, що наш уряд занадто жорсткий. Якщо вони чимось і невдоволені, то лише тим, що він занадто м'який. Запитайте у будь-кого в Німеччині, і він вам скаже: найрадикальніше — це всього лише достатньо радикальне, і найтотальніше — це всього лише досить тотальне для того, щоб здобути перемогу.

Тотальна війна стала справою всього німецького народу. Ніхто не має права ігнорувати висунуті нею вимоги. Мій заклик до тотальної війни від 30 січня був зустрінутий оглушливими оплесками. Тому я можу вас запевнити, що заходи, на які йде керівництво, знаходяться в повній згоді з бажаннями німецького народу — як в тилу, так і на фронті. Народ готовий нести будь-яку ношу, аж до самої важкої, йти на будь-які жертви, якщо тільки це веде до великої мети — перемоги. (Бурхливі оплески).

Це, звісно, означає, що ноша повинна розподілятися порівну. (Гучне схвалення.) Ми не можемо миритися з тією ситуацією, при якій тягар війни несе більша частина народу, в той час як його мала, пасивна частина намагається ухилитися від тягаря відповідальності. Ті заходи, які ми прийняли, і ті заходи, які нам ще належить прийняти, будуть наповнені духом націонал-соціалістичної справедливості. Ми не звертаємо уваги на клас або положення в суспільстві. Багаті й бідні, люди з вищих і нижчих шарів суспільства повинні розподіляти ношу порівну. Всі повинні виконувати свій обов'язок в цю скрутну хвилину — хочуть вони того чи ні. І ми знаємо, що народ це повністю схвалює. Вже краще зробити занадто багато, ніж занадто мало, лише б тільки це призвело до перемоги. Ще ні одна війна за всю історію не була програна через занадто велику кількість солдатів або зброї. Зате багато війн було програно через протилежне.

Настав час змусити ледарів працювати. (Бурхлива згода.) Їх потрібно вивести зі стану спокою і комфорту. Ми не можемо чекати, поки вони порозумнішають. Тоді вже може бути запізно. Сигнал тривоги повинен пролунати для всього народу. За роботу повинні взятися мільйони рук по всій країні. Ті заходи, які ми прийняли, і ті заходи, які ми приймемо зараз і про які я буду говорити дещо пізніше в цій же промові, є критичними для всього нашого суспільного та приватного життя. Окремій людині, можливо, доведеться піти на великі жертви, але вони ніщо у порівнянні з тими жертвами, на які ій доведеться піти, якщо його відмова приведе нас до страшної національної катастрофи. Краще діяти своєчасно, ніж чекати, коли хвороба пустить коріння. І не треба скаржитися на лікаря або подавати на нього в суд за тілесні ушкодження. Адже він ріже не для того, щоб вбити пацієнта, а задля того, щоб врятувати його життя.

Дозвольте мені ще раз підкреслити, що чим більші жертви, на які має піти німецький народ, тим більшою є необхідність справедливо поділити їх. Саме цього хоче народ. Ніхто не проти того, щоб покласти на себе навіть найбільш важкий тягар війни. Однак народ сильно обурюється, коли хтось намагається ухилитися від свого тягаря. Моральний та політичний обов'язок націонал-соціалістичного уряду — перешкоджати таким спробам, якщо необхідно — за допомогою драконівських покарань. (Схвалення.) М'якість тут абсолютно недоречна; з часом вона тільки призведе до сум'яття народних почуттів і народних відносин, що буде являти собою серйозну небезпеку для бойового духу нашого суспільства.

Тому ми змушені прийняти ряд заходів, які самі по собі не є суттєвими для військової економіки, але які є необхідними для підтримки морального духу — як в тилу, так і на фронті. Оптика війни, тобто те, як речі виглядають зовні, має величезну значущість в цей четвертий рік війни. У світлі надлюдських жертв, на який фронт йде кожен день, природно очікувати, що ніхто, з тих хто в тилу, не стане відстоювати право ігнорувати війну та її вимоги. І цього вимагає не тільки фронт, але і переважна частина тилу. Заповзяті громадяни мають право очікувати того, що якщо вони працюють по десять, дванадцять, чотирнадцять годин на день, то поруч не буде ледаря, який нічого не робитиме і вважатиме їх дурнями. Тил повинен залишатися чистим і недоторканим у всій своїй повноті. Ніщо не повинно порушувати цю картину.

Звідси виникає низка заходів, які враховують оптику війни. Так, наприклад, ми розпорядилися закрити бари і нічні клуби. Я просто уявити собі не можу, щоб у людей, які виконують свій обов'язок для військової економіки, ще залишалися сили на те, щоб сидіти ночами в місцях такого роду. Звідси я можу зробити тільки один висновок — що вони ставляться до своїх обов'язків несерйозно. Ми закрили ці заклади через те, що вони стали для нас образливими, і через те, що вони порушують картину війни. Ми нічого не маємо проти розваг як таких. Після війни ми з радістю будемо дотримуватися правила: «Живи і дай жити іншим». Однак під час війни гасло має бути таким: «Бийся і дай битися іншим!»

Ми закрили також дорогі ресторани, які вимагають ресурсів, що виходять далеко за розумні межі. Цілком можливо, що дехто вважає, що під час війни найважливішим є його шлунок. Проте ми не можемо приймати до уваги таких людей. На фронті всі, починаючи з простого солдата і закінчуючи фельдмаршалом, їдять з польової кухні. Я не думаю, що це занадто багато — вимагати, щоб ми, знаходячись в тилу, приділяли увагу, принаймні, самим основним законам суспільного мислення. Коли закінчиться війна, ми знову зможемо стати гурманами. Зараз же у нас є важливіші справи турбот аніж свій шлунок.