Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Послідовність лабораторної діагностики

Матеріал від хворого

 
 


Мікроскопія №1 Вирощування накопичувальної культури збудника

       
   
 


Чиста культура

Мікроскопія №2

 

Перевірка фізіології збудника Біопроба на лабораторних тваринах

 
 


Імунологічні дослідження

 

Мікроскопія №3

Традиційно першими з досліджень є мікроскопія патологічного матеріалу, вивчення рівня антитіл в сироватці крові дослідних тварин та висів патологічного матеріалу у відповідні поживні середовища. В останньому випадку під час проведення бактеріологічних досліджень вивчають ознаки підозрілих колоній в агарових культурах або ріст в бульйонних культурах.

Вивчення ознак росту найкраще проводити, коли на поживному середовищі розвиваються представники тільки одного виду (чиста культура). Сукупність ознак росту мікроба на середовищі будь-якого типу є культуральними ознаками даного виду (табл.3).

 

Табл..3. Ознаки колоній на твердих середовищах

№ п/п Назва ознаки Види ознак
  Форма колонії Куляста, амебовидна, ризоїдна, складна, ниткоподібна та ін.
  Розмір колонії Діаметр в мм.
  Оптичні властивості Прозора, напівпрозора, непрозора, блискуча, матова, флуоресцентна.
  Колір колонії Колір колонії, наявність або відсутність пігменту навкруги колонії
  Поверхня колонії Гладенька, шорохувата, складчаста
  Профіль колонії Плоский, кратероподібний тощо
  Край колонії Рівний, хвилеподібний, різоїдний та ін.
  Структура колонії Однорідна, неоднорідна
  Консистенція колонії Масляниста, в’язка, крихкувата, нитчаста
  Здатність до емульгування Здатність до утворення суспензії у воді, рівномірна або зерниста консистенція у води.

 

Відомості про зовнішній вигляд колоній, які виросли в чашках Петрі, доповнюють характеристикою мікробного росту на поверхні скошеного твердого середовища в пробірках (ріст при висіві штрихом). Такими показниками є:

· інтенсивність росту (незначний, помірний, інтенсивний);

· основний характер росту (суцільний, у вигляді ланцюжка ізольованих колоній, дифузний, ризоїдний тощо);

· поверхня, консистенція та оптичні властивості штриха.

Чисті культури, вирощені в бульйонах, також мають певні ознаки (табл.4).

Табл.4. Розвиток мікробів на рідких середовищах.

№ п/п Назва ознаки Види ознак
  Інтенсивність росту Незначний, помірний, інтенсивний
  Помутніння середовища Однорідне, з утворенням пластівців, шовковисте
  Плівка Суцільна або кільцева, товста або тонка, гладенька або складчаста, суха або слизова, щільна або рихла
  Осад Незначний, інтенсивний, щільний, зернистий

 

Дослідження морфологічних ознак мікроорганізмів, вирощених в твердих або рідких середовищах, проводиться шляхом мікроскопії. В залежності від особливостей мікроба його будову можна вивчати в живих або фарбованих (мертвих) препаратах. Живі мікробні клітини прозорі і лише трохи виділяються на фоні поля зору у мікроскопі.

В живому вигляді зручно вивчати:

· морфологічні особливості таких великих за розмірами мікробних клітин як гриби та дріжджі (еукаріоти). В готових препаратах можна побачити форму клітин, спор та ін. структур. Препарат готується методом “розчавленої краплі ”;

· виявляти здатність до руху у бактерій певних видів. В таких препаратах органів руху – джгутиків – не видно. Але направлений рух мікроорганізмів в полі зору мікроскопу під час тривалого спостереження забезпечують саме ці структури. Препарат готується методом “висячої краплі” на спеціальних предметних скельцях з лункою.

 

Фіксовані препарати використовують для вивчення форми, розмірів клітини, будови її органоїдів та структур. Виготовлення таких препаратів пов’язане з фарбуванням і для цього використовують анілінові барвники у вигляді водних і неводних розчинів. В залежності від кількості барвників розрізняють прості і складні методи фарбування. Прості використовуються для вивчення форми і розмірів клітини, складні – для вивчення структур клітини.

Крім того, при проведенні діагностики хвороби бактеріолог повинен виконати фарбування за певними методиками для виявлення кислотостійких мікроорганізмів, наявності капсул у бактерій та ендоспор у бацил.

Фарбування оболонок кислотостійких мікроорганізмів. Будова оболонок деяких мікробних клітин така, що вони погано взаємодіють з кислотами. До таких – кислотостійких – мікроорганізмів належать актиноміцети, мікобактерії та деякі бактерії, споріднені із ними, а також – бацилярні клітини з ендоспорами. Самим відомим методом для виявлення кислотостійких мікроорганізмів в патологічному матеріалі є метод фарбування Циля-Нільсена, а послідовність фарбування представлена на схемі (табл.6). Крім вищезазначеного, кислотостійкі мікроорганізми в матеріалі виявляються флуоресцентним методом (метод Труанта). Фарбуючий розчин, що використовується на першій стадії роботи, містить аурамін О та родамін В, додатковим барвником є розчин марганцевокислого калію. Дослідження препарату проводиться в люмінесцентному мікроскопі. Кислотостійкі мікроби – жовто-оранжеві на темному фоні.

Виявлення капсул. Капсула складається з полімерів різної будови: поліцукрів, ліпополісахаридів, поліпептидів. Ці структури у бактерій можна досліджувати різними методами в живих та фіксованих препаратах:

· суспензію живих бактерій роблять не у воді, а у розчині стерильної туші (негативне фарбування).

· до водної суспензії живих мікробів додають такі барвники, як 3% конго червоний або 10% опаловий синій. Головна проблема методу – отримання одношарового препарату бактерій. Для цього надлишок рідини відсмоктують фільтрувальним папером і одночасно притискають плівку покривним скельцем, що потребує певних навичок у дослідника.

· речовини капсули дуже легко руйнуються при фіксації препарату, тому цю стадію роботи потрібно проводити обережно. Тому фіксація при дослідженні капсул здійснюється хімічним шляхом або пасивно (висушування на повітрі). Надалі препарат фарбують певними барвниками.

Виявлення ендоспор. При спостереженні в живому стані спори бацил мають вигляд овальних утворень, які сильно заломлюють світло. Вони розміщені в середній частині або на кінці бактеріальної клітини. Оболонки ендоспори не дають можливості ефективно профарбувати клітину бацили одним барвником. Тому простими методами ендоспори не виявляються взагалі. Оболонки змінюють відношення до фарбування після обробки розбавленою гарячою (60оС) НС1. Крім того, розроблені методики фарбування, які грунтуються на комбінованій дії концентрованих розчинів барвників і температури

 

Після проведення перших етапів дослідження проводиться порівняння морфологічних та культуральних ознак досліджуваного мікроорганізму із даними довідників. Це дозволяє віднести його до певного роду або, навіть, виду. Але точне встановлення видової належності збудника потребує проведення додаткових досліджень: виявлення біохімічних властивостей мікроба, проведення біологічної проби на лабораторних тваринах, постановки серологічних реакцій.

 

Біохімічні дослідження чистої культури збудника. Одна з обов’язкових стадій бактеріологічної діагностики, яка полягає у вивченні харчових потреб мікроорганізму. Такі дослідження проводять в декількох напрямках (табл.9) і найчастіше вивчають здатність до перетравлення:

· вуглеводів (моносахариди та їх похідні, дисахариди) – цукролітичні властивості;

· білків м’ясо-пептонного бульйону та молока, олігопептидів желатини та окремих амінокислот (сірковмісних та триптофану) – протеолітичні властивості;

· ферментів патогенності (каталаза, ДНК-аза, коагулаза);

· окремих речовин шляхом постановки спеціальних реакцій (перетравлення жовчі, САМП- проба, реакція Фогес-Проскауера та ін.)

 

При проведенні біохімічних досліджень для виявлення цукролітичних та протеолітичних властивостей мікробів користуються пробірками. Для цього в напіврідкі середовища в пробірках виконують висіви уколом (бактеріологічна голка), висіви в бульйон роблять піпетками або петлями. При висіві уколом мікробний матеріал з колонії беруть бактеріологічною голкою, прожареною та охолодженою в агарі. Висів виконують уколом голки в глибину поживного середовища по центру пробірки. Пробірку з напіврідким живильним середовищем тримають майже горизонтально, а пробірку з желатиною – вертикально вверх дном. Завдяки цьому середовище не забруднюється мікроорганізмами з повітря.

Для виявлення протеолітичних властивостей мікроорганізми чистої культури висівають в бульйон, желатину та молоко. Для цього прожареною та охолодженою в агарі бактеріологічною петлею беруть мікробний матеріал. Вносять його в пробірку з рідким середовищем, легко струшують у верхньому меніску рідини. Петлю виймають та фламбірують, пробірку закривають і поміщають у термостат.

Біологічна проба. Даний вид досліджень проводять для виявлення патогенності виділеного мікроорганізму. Використовують здорових лабораторних тварин різних видів (білі миші, щури, морські свинки, кошенята, кролі, птахи), яких підбирають в залежності від біологічних особливостей збудника та результатів лабораторної практики, наведених в інструкціях та настановах.

Матеріал вводять шляхом ін’єкційних, шкірних та кон’юктивальних проб. Перші із зазначених швидко виявляють результат, тому є найпопулярнішими. Внутрішньочеревні, внутрішньом’язеві, інтрацеребральні та інші ін’єкційні проби ставлять із бульйонної культури з певною концентрацію клітин збудника. Чистота таких культур визначається за допомогою мікроскопії, а доза збудника – при використанні стандартів мутності.Для постановки шкірних та кон’юктивальних проб використовують матеріал агарової культури.

В результаті біопроби тварини швидко гинуть або в них виявляються ознаки хвороб (1-2 доби). Тому через певний термін часу у тварин (у вогнищі запалення) відбирають прижиттєвий або посмертний патологічний матеріал, який досліджують за допомогою мікроскопічних або серологічних досліджень.

 

Серологічні реакції. Такі реакції спостерігаються при використанні відповідних методик, коли антиген та антитіло взаємодіють in vitro з подальшим проявом наслідків взаємодії. За механізмом та результатами процесу взаємодії антигену з антитілом серологічні реакції поділяють на декілька типів:

· Осадові (аглютинації, преципітації);

· Лізису (реакція зв’язування комплементу);

· Нейтралізації (нейтралізація мікробних токсинів);

· Імунофлуоресценції.

Вибір тої чи іншої реакції визначається біологічними особливостями збудника хвороби, наявністю реактивів та необхідного обладнання у конкретній лабораторії.

 

Послідовність виконання стадій роботи під час ідентифікації мікроорганізмів іноді змінюється. В результаті таких змін тривалість дослідження зменшується або збільшується. Причини змін в стандартній процедурі дослідження викликані біологічними особливостями досліджуваного збудника.

· збудник має характерні морфологічні та культуральні ознаки, які дозволяють ідентифікувати його на перших стадіях роботи (актиномікоз, дерматомікози);

· основна причина патологічного стану – це специфічні продукти життєдіяльності мікроба, а саме – токсини. Тоді схема направлена на виявлення цих речовин в матеріалі, а виділення чистої культури мікроорганізму має допоміжний характер (ботулізм, етеротоксемія, мікотоксикози);

· вирощування збудника хвороби внаслідок його біологічних особливостей потребує використання специфічних об’єктів для культивування, а саме – живих клітин (хламідіози, риккетсіози);

· збудник з патологічного матеріалу дуже повільно росте на штучних живильних середовищах. Після першого висіву, навіть на елективні середовища, колонії з’являються тільки через 1-2 місяці В такому випадку виділення чистої культури проводять через організм лабораторних тварин (туляремія, лептоспіроз);

· збудник хвороби має такі фізіологічні особливості, які дозволяють обробити патологічний матеріал і отримати одразу або чисту культуру збудника, або культуру з мінімальною кількістю сторонніх мікробів:

· нагрівання зразка при температурі 80-90оС при сибірці чи клостридіозах;

· витримування зразка в холодильнику при підозрі на лістеріоз;

· обробка сірчаною кислотою або екстракція бензином при наявності в патологічному матеріалі мікобактерій;

· обробка антибіотиками, до яких збудник має стійкість, а супутня мікрофлора – ні (мікоплазмози);

· мікроорганізм спричинює небезпечну хворобу, яка є зоонозом або зооантропонозом, здатна швидко поширюватись, охоплюючи значні території. В такому випадку використовують спеціальні експрес-методики, які дозволяють пришвидшити діагностику (полімеразна ланцюгова реакція, імуноферментний аналіз, реакція імунофлюоресценції, фаготипірування і т.п.)

 

В більшості випадків зміни послідовності діагностики направлені на те, щоб зменшити термін дослідження і якнайшвидше видати акт експертизи (2-3 доби замість стандартних 7 діб для мікроорганізмів із високою швидкістю росту, 10-15 діб замість 2-3 місяців для мікроорганізмів, що розмножуються повільно).

 


<== предыдущая | следующая ==>
Возможность распространения | Основы государственной семейной политики: цели, принципы, средства

Date: 2016-05-25; view: 358; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию