Медіаосвіта у Франції

Протягом першого десятиліття XXI століття медіаосвіта у Франції розвивалося досить інтенсивно. При цьому, безперечно, зберігалося лідерство державного національного медіаосвітнього центру(CLEMI). Разом з тим, варто зазначити, що у Франції до цих пір не створена національна асоціація діячів медіаосвіти за типом асоціацій, що існують, наприклад, в Канаді, США чи Росії. Медіаосвіта на матеріалі преси традиційно найсильніша сторона французької моделі медіаосвіти. Саме в цьому напрямку здійснюється левова частка діяльності CLEMI, проходить більша частина щорічних конференцій та семінарів. Осередки медіаосвіти на матеріалі преси є практично у всіх французьких школах.

На жаль, як показує практика, масовість такого роду медіаосвіти не завжди гарантує досягнення його головної мети, яка, згідно моделі CLEMI, полягає у розвитку критичного та демократичного мислення особистості засобами та на матеріалі медіа.

У першому десятилітті XXI століття аудіовізуальна медіаосвіта активно розвивалося як на рівні підготовки майбутніх медійних професіоналів у вузах, так і на рівні охоплення масової, насамперед – шкільної аудиторії. Враховуючи стрімке зростання впливу інтернет-сайтів на підростаюче покоління, CLEMI активізувала свою діяльність у даному напрямку. Це стосується не тільки розширення функцій і підтримки базового сайту організації, що містить тексти і аудіовізуальні файли медіаосвітнього характеру, але і проведення семінарів та круглих столів за тематикою інтернет-освіти. [17, с. 453]

З 2000 по 2009 рік у Франції було опубліковано понад сорока видань (монографій, навчальних посібників, збірників статей) по темі медіаосвіти. З них третина видано за участю CLEMI. Серед них можна відзначити монографію Сержа Тиссерона «Хто боїться відеоігор?», в якій він не тільки систематизує жанри і теми відео/комп'ютерних ігор і попереджає про небезпеки «ігроманії», «підводних каменів» експлуатації ігрового насильства, але і дає методичні поради батькам медіаосвітнього характеру.

Ще більший спектр медіаосвіти охоплює книга Ф. Бартелемі «Школа і медіа», де автор дає коротку характеристику медійним видами і жанрами, ключових понять медіаосвіти. Зокрема, він, як і багато інших експертів в галузі медіаосвіти (див., наприклад, результати опитування експертів, звертає увагу на термінологічний різнобій в даній області, p. і виділяє семіотичний і критичний підходи як провідні в процесі сучасної медіаосвіти у Франції.

У 2005 році CLEMI вийшла книга «Медіаосвіта від початкової школи до ліцею». У ній докладно розглянуті медіаосвітні технології в навчальному процесі сучасного ліцею (з використанням преси, радіо, фотографії, реклами, інтернету). Автори підкреслюють, що процес медіаосвіти завжди пов'язаний з колективною роботою над проектами (в тому числі – і створенням шкільної преси).

Аудіовізуальна сфера медіаосвіти представлена у методичних рекомендація П. Бертело, Е. Бевор та ін. під назвою «Телебачення: спосіб використання». Тут дається уявлення про телевізійних жанрах і особливості телемови, про те, як створюються телепередачі, і як вони сприймаються різними соціальними, віковими та іншими групами. Ще детальніше методика медіаосвіти на матеріалі телебачення з чіткою орієнтацією на розвиток критичного і демократичного мислення дана в навчальному посібнику, розробленої співробітниками відділення CLEMI в Бордо в якому викладені методичні рекомендації для використання інтегрованого медіаосвіти на уроках французької та іноземних мов, літератури, історії, географії, художньої освіти, екології, математики, технології та ін.

Розвиток демократичного та критичного мислення учнів залишається пріоритетною метою більшості медіапедагогів Франції. Ця тенденція знаходить своє відображення і в офіційних документах CLEMI, 2008, 2009 p. Проводилися і компаративіське дослідження, наприклад, був зроблений аналіз розвитку медіаосвіти в США порівняно з аналогічними процесами у Франції. У 2008 році вийшов колективний збірник «Молодь і медіа в Європі» Jacquinot-Delaunay, 2008, в якому аналізуються сучасні тенденції досліджень у різних європейських країнах. [17, с. 600]

Велике значення для французьких педагогів, безперечно, має прийнята Європейським парламентом Резолюція European Parliament Resolution, 2008, в якій проголошується обов'язковість впровадження медіаосвіти у всіх школах (з 1 по 12 класи) країн Європейського Союзу, і, отже і Франції.[19, с.43] Медіаосвіта у Франції поки не є обов'язковим (за винятком спеціалізованих вузів, шкіл і факультетів, орієнтованих на підготовку професіоналів у сфері медіа). Однак Резолюція Європейського Парламенту (2008) настійно рекомендує запровадження обов'язкової шкільної медіаосвіти.
Медіаосвіта в школах розвинене досить інтенсивно і носить як інтегрований в базові предмети, так і автономний (факультативний, гурткової) характер. Медіаосвіта вчителів здійснюється в основному на спеціальних курсах. Для того щоб надати руху медіаосвіти новий імпульс необхідна консолідація всіх освітніх та медіапедагогічних організацій, медійного співтовариства.