Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Спекулятивний попит на гроші





попит, який залежить від % ставки

Існує % ставка , за якої економічні суб’єкти перестають вкладати гроші в цінні папери і таким чином спекулятивний попит зростає

Теорія попиту на гроші у своєму розвиткові пройшла досить довгий та складний шлях, віддзеркалений у різних моделях, які призвели до виникнення двох основних підходів: класичної (яка у подальшому набула розвитку завдяки монетаристам) та кейнсіанської.

При моделюванні грошового ринку попит на гроші задається ендогенно і становить значний інтерес для центрального банку. Існують три основні теорії визначення грошового попиту:

1) теорія уподобань ліквідності Дж. Кейнса, за якою обсяг попиту на гроші визначається схильністю суб’єктів економіки до тримання певної кількості грошей у ліквідній формі;

Дж. Кейнс визнавав три основні мотиви, які зумовлюють потребу суб’єктів економіки в грошах:

• трансакційний мотив – суб’єкти тримають гроші на руках для здійснення трансакцій, тобто купівлі-продажу товарів;

• мотив обережності – гроші потрібні про всяк випадок та для їх нагромадження з метою купівлі у майбутньому;

• спекулятивний мотив – гроші потрібні для здійснення операцій з цінними паперами на фондовому ринку.

2) теорія портфельного вибору М. Фрідмена, за якою частка грошей у портфелі фінансових активів визначається як зважена величина між факторами ліквідності, прибутковості та ризику;

3) теорія “стоптаних черевиків” Баумоля-Тобіна, за якою кількість грошей суб’єктів економіки визначається трансакційними витратами на переведення їх з безготівкової в готівкову форму, тобто наскільки часто клієнт відвідує банк чи банкомат.

Пропозиція грошей – процес формування грошової маси, який функціонально покладено на НБУ.

Пропозиція грошей складається з готівкових грошей поза банківською системою та депозитів.

Сума коштів, що внесені як депозити на банківські рахунки і не використовуються для кредитування, складає фактичні або загальні резерви комерційних банків (FR)

Якщо FR = D – система 100% банківського резервування – за таких умов комерційні банки не впливають на рівень MS

Якщо FR < D – система часткового банківського резервування

Головним компонентом FR є обов’язкові резерви (R), які зберігаються на кореспондентських рахунках НБУ.

Розрахунковим показником є норма обов’язкових резервів, яка розраховується за формулою

Де R – сума обов’язкових резервів

D – сума депозитів

 

 

Величина, на яку FR > R називається надлишковими резервами (В) комерційних банків:

Норма фактичного резервування визначається за формулою

Сума депозитів при частковому банківському резервуванні завжди буде більшою суми фактичних резервів, що дозволяє комерційним банкам створювати «кредитні гроші».

На пропозицію грошей впливають депозитні інститути і населення. Проте головна роль у забезпеченні пропозиції грошей належить державному органу, який здійснює грошово-кредитну політику (Національний банк в Україні, Федеральна резервна система в США). Цей орган здійснює емісію грошей. Підтримка фіксованого обсягу грошової маси є однією з головних тактичних цілей центрального банку, що вимагає застосування певної грошової політики.

Кількість грошей у країні МS збільшується, якщо:

– зростає грошова база Б. (Додаткова емісія збільшує обсяг грошової бази, тим самим збільшує пропозицію грошей);

– знижується норма обов'язкових мінімальних банківських резервів R;

– зменшуються надлишкові резерви комерційних банків В. (Зростання ставки процента зменшує обсяг надлишкових резервів, оскільки збільшуються витрати на підтримку грошей. Збільшення надлишкових резервів зменшує пропозицію грошей внаслідок скорочення видачі позичок);

– знижується частка готівкових грошей у загальній сумі платіжних засобів населення d.

Фактори, що впливають на пропозицію грошей:

1. Зміна норми обов’язкового резервування - чим нижчою буде норма (r), тим більшим буде загальний обсяг грошової пропозиції, і навпаки.

викликає протилежну за напрямом зміну коефіцієнта (m) мультиплікації грошової маси, оскільки він визначається за формулою m =1 r, де r — норма обов’язкового резервування. Тому чим нижчою буде норма (r), тим вищим буде коефіцієнт мультипликації, а отже більшим загальний обсяг грошової пропозиції, і навпаки.

2. Зміна облікової ставки впливає на грошову базу. При підвищенні облікової ставки зменшується попит комерційних банків на позички рефінансування, внаслідок чого зменшуються залишки коштів на їх коррахунках у центральному банку, тобто грошова база, скоротяться також надлишкові резерви банків та їхні можливості надавати позички, а отже і рівень мультиплікатора.

3. Зміни типової ринкової процентної ставки впливають на пропозицію грошей у кількох напрямах. Зокрема, при зростанні процентної ставки за позичками у комерційних банків розширюються можливості одержувати позички рефінансування навіть при зростанні облікової ставки, унаслідок чого зростають грошова база, банківські резерви і коефіцієнт мультиплікації, що сприяє розширенню пропозиції грошей. Водночас у цій ситуації можуть зменшуватися попит на банківські позички, зростати надлишкові резерви і скорочуватися мультиплікація депозитних грошей.

4. Зміна багатства призводить до зміни співвідношення між депозитною і готівковою складовими грошової маси: чим бідніші економічні суб’єкти, тим більшу частину своїх грошей вони тримають у формі готівки, і навпаки. Але оскільки депозитна складова зумовлює мультиплікативний процес, а готівкова — ні, то зміна їх співвідношення приводить до зміни загального обсягу пропозиції грошей. Так, при зростанні багатства депозитна складова грошової маси зросте швидше, ніж готівкова, що посилить мультиплікаційний ефект і збільшить пропозицію грошей. Зменшення багатства матиме протилежний вплив на пропозицію грошей.

5. Тінізація підприємницької діяльності зумовлює зміну структури грошових запасів на користь готівки. Це послаблює мультиплікативне збільшення депозитів, оскільки готівка виходить з банківського обороту і не використовується для цілей кредитування. Падіння рівня мультиплікації зменшує пропозицію грошей у депозитній формі значно більше, ніж зростає готівкова маса. Тому загальна грошова пропозиція скорочується в міру зростання тінізації економіки.

6. Низький стан довіри до банків, банківська паніка теж негативно впливають на процес мультиплікативного збільшення депозитів, бо спричиняють вилучення грошей з депозитів чи стримують їх зростання. Збільшення готівкової складової грошової маси не компенсує втрат депозитної складової, оскільки через мультиплікативний ефект вони значно перевищують суми готівкових вилучень.

В умовах посилення недовіри до банків рівень мультиплікації може знижуватися і тому, що банки змушені збільшувати свої надлишкові резерви і скорочувати кредитування, з тим щоб посилити свою ліквідність на випадок відпливу вкладів.

Отже, загальний обсяг пропозиції грошей скорочується пропорційно падінню довіри до банків, а в період банківських панік таке скорочення стає лавиноподібним, здатним паралізувати всю платіжну систему країни.

7. Зростання процентних ставок за депозитами до запитання сприяє залученню банками готівки на поточні вклади і розширенню процесу мультиплікації депозитів, унаслідок чого зростає пропозиція грошей. У принципі за депозитами до запитання банки можуть не виплачувати процентного доходу, оскільки це «короткі» гроші, використання яких приносить банкам незначні доходи. Проте сучасна банківська практика довела доцільність виплат доходу і за такими депозитами, для чого відкриваються особливі депозитні рахунки типу нау-рахунки, супер-нау-рахунки, рахунки з автоматичним «очищенням» тощо.

Аналіз факторів впливу на пропозицію грошей свідчить, що остаточний обсяг пропозиції грошей формується зусиллями чотирьох груп суб’єктів: центрального банку, комерційних банків, а також банківських вкладників та позичальників. Це робить управління пропозицією грошей досить складним завданням.

 

 

Оскільки зміна маси грошей в обороті відчутно впливає на основні економічні процеси, важливо усвідомити сам механізм такої зміни — збільшення її чи зменшення.

Змінювати масу грошей в обороті в Україні може тільки банківська система. Збільшення чи зменшення її досягається емісійною діяльністю центрального та комерційних банків. На суму готівкової та безготівкової емісії збільшується відповідно готівковий та безготівковий компоненти грошової маси і загальний її обсяг. При цьому центральний банк емітує готівкові та безготівкові гроші, а комерційний банк — тільки безготівкові.

Емісія готівки є монопольним правом НБУ, хоч випускати готівку в оборот можуть і НБУ, і комерційні банки. Але якщо комерційний банк не покриває випуску готівки надходженнями її у свої каси від клієнтів, то покрити дефіцит він може не емісією, а купівлею готівки у центрального банку.

На суму готівкової емісії зросте обсяг грошової бази і значною мірою показники грошової маси в усіх її агрегатах

Випуск центральним банком безготівкових грошей здійснюється такими способами:

• наданням позичок комерційним банкам шляхом їх рефінансування;

• через купівлю у комерційних банків цінних паперів;

• через купівлю у комерційних банків та їх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву.

У всіх цих випадках збільшуються запаси коштів на коррахунках комерційних банків у НБУ, що й є проявом випуску останнім безготівкових грошей. Одночасно комерційні банки по тих же каналах погашають свої зобов’язання перед НБУ, що означає вилучення безготівкових грошей з обороту.

Перевищення випуску над вилученням означає емісію безготівкових грошей центральним банком, на суму якої зростає загальна маса грошей в обороті.

Можливість “створення” грошей всією банківською системою визначається депозитним мультиплікатором.

Депозитний мультиплікатор т обернено пропорцій­ний нормі мінімаль­них банківських резервів R:

md = 1/ r

Він показує, у скільки разів комерційні банки збіль­шують розмір грошової маси в обігу. Грошова пропозиція МS пов'язана з грошовою базою Н таким співвідношенням:

D МS= md D Н,

де D МS– приріст пропозиції грошей;

md депозитний мультиплікатор;

D Н – приріст грошової бази.

Грошовий мультиплікаторm – це ускладнений варіант депозитного мультиплікатора, в якому враховується по­ведінка як банків, так і населення, рівня довіри до банківської системи.

Чим нижча довіра, тим меншою є здатність комерційних банків надавати кредити і впливати на пропозицію грошей.

Грошовий мультиплікатор т' показує, у скільки разів зміниться обсяг грошової маси МS в разі зміни грошової бази Н з урахуванням співвідношення агрегату М0 та суми депозитів.

Грошовий мультиплікатор розраховується за формулою:

r – норма обов'язкових банківських резервів (відно­шення резервів до депозитів).

d– відношення готівкових грошей до депозитів у на­селення;

Відповідно, чим більше d, тим більше мультиплікатор.

Чим більше r, тим менше мультиплікатор.

Таким чином, грошову масу можна представити як добуток грошової бази і мультиплікатора:

MS = Н × тГ

Грошовий мультиплікатор використовується держав­ними інститутами грошової системи для макроекономічного прогнозування пропозиції грошей і регулю­вання грошової маси. Важливу роль у цьому процесі відіграє центральний (національний) банк, який контро­лює грошову базу.

Концепція оцінки грошей у часі ґрунтується на тому, що вартість грошей з часом змінюється з урахуванням норм прибутку на ринку грошей. Нормою прибутку часто є позичковий процент, тобто сума доходу від використання грошей на ринку капіталів.

Процентна ставка є платою за користування грошовими коштами.

Рівень різних процентних ставок різний і зумовлюється такими обставинами:

- терміном надання позики

- ризиком

- податковим режимом

- адміністративними витратами

Оскільки цінність грошей у реальному вираженні може знижуватися протягом часу через інфляцію, у аналізі використовують такі дві ставки:

Номінальна процентна ставка – ставка процента, виражена в грошах за поточним курсом (без поправки на інфляцію). Номінальна процентна ставка являє собою альтернативні витрати або альтернативну вартість зберігання грошей. Чим вища процентна ставка, тим більше потенційного доходу втрачає економічний агент, який накопичує гроші. Зростання процентної ставки змушує економічних агентів перерозподіляти портфель активів – змінювати його структуру: зменшувати запас грошей і, відповідно, збільшувати запас облігацій. Тому підвищення процентної ставки зменшує попит на гроші.

Реальна процентна ставка характеризує зміну купівельної спроможності певної суми грошей. Це різниця між номінальною процентною ставкою і темпом інфляції.

В макроекономічному аналізі важливе значення має розмежування рівноважної та нерівноважної процентної ставок.

Нерівноважна – це процентна ставка, за якої попит на гроші та їхня пропозиція не збігаються.

За рівноважної процентної ставки ринок грошей збалансований.

У нашій країні центральним банком є Національний Банк України (НБУ). Правовий статус, принципи організації і діяльності, завдання, функції і повноваження НБУ визначені Конституцією України та Законом України «Про Національний банк України» №679-XIV від 20.05.1999 р.

Основними функціями центрального банку є:

1) забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

2) емісія національних грошових знаків, організація їх обігу;

3) традиційне зберігання золотовалютних резервів країни;

4) формування та реалізація грошово-кредитної і валютної політики держави;

5) визначення функцій міжбанківського розрахункового центру, кредитора комерційних банків;

6) зберігання обов’язкових резервів комерційних банків;

7) здійснення обов’язків фінансового агента уряду, обслуговування державного бюджету;

8) контроль за виконанням комерційними банками законодавства з банківської справи, додержанням нормативів діяльності, встановлених центральним банком;

9) обслуговування державного боргу.

Пропозиція грошей регулюється центральним банком за допомогою інструментів прямого та непрямого впливу.

інструменти грошово-кредитної політики – це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні Центрального банку, безпосередньо ним контролюються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики.

Основні інструменти прямого впливу НБУ на пропозицію грошей:

- емісія готівки;

- пряме регулювання процентної ставки;

- лімітування обсягів кредитів для уряду та комерційних банків;

- ліміти на обсяг чи вартість кредитів, що надаються окремим галузям.

Date: 2016-05-14; view: 1043; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию