Ресоціалізація осіб, звільнених з місць позбавлення волі

Кримінально-виконавчий кодекс України надає поняття ресоціалізації. В ч.2 ст.6 він визначає ресоціалізації як свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві, де засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого злочину та поведінки засудженого під час відбування покарання. До основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених відноситься встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітній і професійно-технічне навчання, громадський вплив [3]. У науковій юридичній літературі визначається структура ресоціалізації, яка складається з: - винесення вироку, визначення покарання і виявлення ставлення засудженого до нього, який визнає або не визнає провину за скоєний злочин; - Адаптації до умов відбування покарання; - Виправлення; - Підготовки засуджених до звільнення; - Звільнення і соціальної адаптації до умов життя на волі. Перший етап можна назвати допенітенціарнім, другий, третій і четвертий - пенітенціарним, п'ятий - постпенитенциарного. На першому етапі ресоціалізуючій вплив на засудженого має вигляд і термін призначеного судом покарання, а також вид установи, де він буде відбувати покарання. Відомо, що надмірно суворі покарання ожорсточують засудженого, перешкоджають нормальній адаптації до життя в умовах позбавлення волі, особливо легкі покарання формують неправильне уявлення про безкарність його протиправних дій, що, як наслідок, призводить до неможливості досягти мети покарання - виправлення і повернення в суспільство законослухняного громадянина. На другому, третьому і четвертому етапах відбувається адаптація до місця позбавлення волі і ресоціалізація особистості в установах виконання покарань. Від того, наскільки засуджений виявиться підготовленим до життя в суспільстві, наскільки зміняться його ціннісні орієнтації, залежить його подальше життя як законослухняного громадянина. Соціальна адаптація на свободі відбувається успішно, якщо підготовка засудженого до звільнення виявиться досить ефективною. Завершальним, п'ятим, етапом ресоціалізації засуджених є соціальна адаптація до умов життя після відбування покарання. Цей період найбільш складний, він показує, наскільки успішно пройшов процес ресоціалізації на свободі. Можна виділити два підвиди ресоціалізації: пенітенціарну і постпенитенциарного. У свою чергу пенітенціарну ресоціалізації можна розділити на: ресоціалізації в місцях позбавлення волі та ресоціалізації при підготовці засудженого до звільнення з установ виконання покарань, а постпенитенциарного - на ресоціалізації після звільнення з пенітенціарних установ, ресоціалізації осіб з психічними аномаліями, інвалідів I і II груп, хворих туберкульозом та ресоціалізації неповнолітніх, звільнених від відбування покарання.