Кримінологічна характеристика та попередження пенітенціарної злочинності

Пенітенціарна злочинність - це сукупність злочинів, що здійснюються в пенітенціарних установах кримінально-виконавчої системи. Виділяються два види суб'єктів досліджуваної злочинності: засуджені, які відбувають покарання у виправних установах; співробітники начальницького складу органів і установ, виробничо-технічний, медичний, педагогічний персонал, і інші неатестованими працівники установ кримінально-виконавчої системи. Більшість всіх злочинів в колоніях, тюрмах здійснюється засудженими та ув'язненими. Пенітенціарна злочинність включає різні злочини: проти особистості, громадського порядку та громадської безпеки, здоров'я населення, порядку управління, проти власності, правосуддя і ряд інших. В середньому щорічно в установах Департаменту з питань виконання покарань реєструється до 400 злочинів. Динаміка злочинності в місцях позбавлення волі знижується. При аналізі злочинності в місцях позбавлення волі слід враховувати значну латентність окремих видів злочинів (побої і мордування, хуліганство, тілесні ушкодження, насильницьке мужолозтво і ін.) І певне коливання їх динаміки. Кримінально-правова структура злочинності місць позбавлення волі характеризується відносною стабільністю. Всі їх можна розділити на три групи. Основна маса злочинів припадає на таку першу групу: втеча з місця позбавлення волі або з-під варти і злісна непокора вимогам адміністрації виправних установ, які в цілому складають більше половини всіх скоєних в місцях позбавлення волі злочинів. Окрему групу злочинів у місцях позбавлення волі складають крадіжки, грабежі та розбої. Найчастіше крадуть засуджені в інших засуджених. Нерідко речі і продукти харчування і передачі відбираються тими, хто займає в колонії становище лідера. Ці факти, як показує практика, часто невідомі адміністрації установ виконання покарань, а коли і стають відомими, то на них або не реагують, або застосовують заходи дисциплінарного характеру. Що стосується грабежів і розбоїв, то вони не поширені в місцях позбавлення волі. Специфічним злочином у місцях позбавлення волі, який має майже повністю латентний характер, є насильницьке мужолозтво. Дуже висока латентність злочинності в місцях позбавлення волі пов'язана з певними недоліками в системі оцінки показників роботи установ виконання покарань. За деякими кримінології показниками структури злочинності в місцях позбавлення волі більшість злочинів учіняються в колоніях середнього і максимального рівнів безпеки, що пояснюється контингентом засуджених, видами скоєних злочинів, термінів покарання, наявністю кримінального середовища тощо. Злочини відбуваються в житлових і виробничих зонах установ, на виїзних об'єктах, найчастіше від 6 до 18 годин, в робочі дні тижня. Знаряддям злочинів в місцях позбавлення волі, особливо насильницьких і корисливо-насильницьких є: кухонні ножі, металеві пластини, «заточки», шнури та інші побутові або пристосовані предмети. Основні соціально-демографічні, кримінально-правові та моральні риси, властиві особам, які вчинили злочини в місцях позбавлення волі, особливо насильницькі злочини, непокору вимогам адміністрації, втечу з-під варти і ін., Мають певні особливості. За даними деяких досліджень, переважна більшість з них - чоловіки; за віком - до 30 років; з базовою та неповною базовою освітою; за службовим становищем - переважно некваліфіковані робітники. Ті, хто застосовував насильство, мали судимість за корисливі, корисливо-насильницьких злочинів, хуліганство, згвалтування; знаходилися на профілактичному обліку; були порушниками режиму утримання тощо. Кримінологічна профілактика попередження злочинності в місцях позбавлення волі включає заходи щодо втручання в кризові ситуації, зменшення практичних можливостей вчинення злочинів, боротьби з кримінальною субкультурою, а також залучення громадськості до попереджувальної роботи і надання допомоги жертвам злочинів. Відомо, що втручання в кризові ситуації як комплекс різних заходів щодо стримування злочинних проявів припускає нейтралізацію і рішення міжособистісних (групових) конфліктів засуджених за допомогою набору специфічних для місць позбавлення волі коштів роботи суб'єктів попереджувальної діяльності. До них можна віднести: 1) здійснення постійного оперативного (в тому числі і за допомогою технічних засобів) контролю за криміногенними зонами в установах виконання покарань, де найбільш часто і в певний період виникають типові (і в той же час специфічні для кожної установи) негативні явища, які сприяють виникненню і розвитку напружених міжособистісних (групових) конфліктів або особливого психічного стану засуджених, загрожує вчиненням злочинів; 2) проведення комплексних профілактичних операцій в установах виконання покарань за участю всіх підрозділів. Як наголошується в аналізі роботи щодо забезпечення нагляду та ізоляції засуджених в установах виконання покарань, ослаблення організації нагляду і безпеки, незадовільна організація обшукуваним роботи, тобто ослаблення заходів втручання в кризові ситуації стали причинами різкого збільшення споживання засудженими спиртних напоїв, наркотичних речовин; 3) реалізацію заходів протидії професіоналізації та консолідації злочинців, особливо тих, хто відбуває покарання за насильницькі і корисливо-насильницьких злочинів, а також серед жінок і молоді. Чи виправдали себе в цьому напрямку такі заходи, як комп'ютерний облік інформації про засуджених осіб, руйнування угруповань засуджених зі злочинною орієнтацією, підтримка і використання наявних угруповань з позитивною спрямованістю, створення «режимних загонів» за участю засуджених тощо; 4) забезпечення психологічної підтримки засуджених, які прибувають в місця позбавлення волі, особливо в період пенітенціарної адаптації, орієнтування їх на свідомий вибір позитивного шляху відбування покарання; своєчасне блокування неформальних відносин із засудженими з антигромадською спрямованістю; 5) вдосконалення постпенитенциарного практики контролю, зокрема створення спеціальної служби по нагляду за особами, які звільнилися з місць позбавлення волі, і надання їм підтримки і допомоги; 6) вжиття необхідних заходів щодо виявлення осіб, які потребують психологічної, клініко-психіатричного або іншого обстеження з метою блокування і

усунення відхилень, які травмують психіку.