Економічна думка Стародавньої Греції і Стародавнього Риму

Найбільший інтерес у цьому питанні представляють ідеї давньогрецьких філософів. Твір одного з них – Ксенофонта – є першою відомою в історії працею, присвяченою винятково економічній тематиці, яка так і називалася «Економіка», тобто вчення про домашнє господарство. У ній розглядаються проблеми власності, організації праці, торгівлі. Ксенофонт висловлює ряд цікавих ідей про розподіл праці, відзначаючи, зокрема, взаємозв’язок між рівнем спеціалізації й обсягом ринку.

Інший видатний філософ стародавності – Платон запропонував модель «ідеальної держави», господарство якої представляло собою варіант змішаної економіки, де життя верхніх шарів суспільства ґрунтувалося на засадах загальної власності, а життя основної маси виробників – на засадах приватної.

В епоху Стародавнього Риму економічна думка не піднімалася до таких висот, як у Стародавній Греції, але від цієї епохи до нас дійшли ідеї, які відбивають погляди опозиційних прошарків населення. Найпомітнішими були економічні уявлення раннього християнства. Нова релігія, соціальною базою якої спочатку були раби, колони й інші незаможні прошарки населення, висунула ідею рівності людей перед Богом, у тому числі майнової рівності. Вона засуджувала багатство, ледарство і корисливість, звеличувала

працю, нагадуючи, що Ісус був теслею, а апостоли – рибалками. Хоча необхідність спільної власності не випливала безпосередньо з християнського віровчення, але оскільки перші християнські громади дотримували принципу спільності майна, ідея осуду приватної власності отримала широке поширення в перші століття існування нової релігії, що знайшло відображення в працях батьків церкви, так званій патристиці. Практика досить швидко розвінчала удавану привабливість подібної організації, але те, що вона існувала, буде надалі розглядатися, як аргумент на користь комуністичної ідеї.[4, ст. 9-11]