Господарські операції і факти в обліку

Господарська діяльність підприємства являє собою сукупність господарських операцій.

Господарська операція –дія або подія,що викликає зміну в структуріактивів, зобов'язань і власного капіталу підприємства.

Кожній господарській операції притаманні наступні ознаки:

- час і місце здійснення господарської операції;

- об’єкти, що складають господарську операцію (речовинні елементи,

гроші, цінні папери, майнові права тощо);

- суб’єкти (юридичні та фізичні особи);

- ціни, норми, розцінки, що використані при оформленні господарської

операції.

За місцем здійснення операції можна розділити на такі, що:

- здійснювались на підприємстві;

- здійснювались між підприємствами в межах держави;

- операції між підприємствами різних держав.

Усі господарські операції оформляються документально.

Як свідчить практика, одні операції – швидкоплинні, інші здійснюються тривалий час. У бухгалтерському обліку знаходять відображення тільки завершені господарської операції.

На практиці бухгалтер має вирішувати три питання щодо господарської

операції:

1) коли здійснилася господарська операція (проблема ідентифікації);

2) вартісний вираз господарської операції (проблема оцінки);

3) як класифікувати господарську операцію (проблема класифікації).

Класифікація господарської операції вимагає економічної і юридичної її характеристики.

Господарські операції являють собою дію, спрямовану на досягнення певних результатів.

При цьому деякі явища, що впливають на активи і зобов'язання підприємства, виникають не в результаті господарської операції. Їх прийнято називати господарським фактом.

Господарськими фактами можуть бути:

- перехід власності від одного власника до іншого у володіння,

розпорядження або використання; - втрата власності внаслідок стихійного лиха або форс-мажорних

обставин.

Господарські операції підлягають:

1) Спостереженню (за допомогою інвентаризації або через документи);

2) Вимірюванню господарських засобів і процесів;

3) Реєстрації шляхом відображення інформації на різних носіях;

4) Групуванню, тобто поділу зібраних даних на класифікаційні групи;

5) Балансовому узагальненню, що включає операцію забезпеченнятотожності між взаємно контрольованими підсумками.

В процесі спостереження з'ясовується зміст облікового етапу і формується його назва і назва доказів. (Доказ у перекладі з латинської

«documentum» – документ).

В процесі реєстрації забезпечується доказовість господарського факту шляхом складання доказу – документа, де зафіксована інформація для доказу.

В процесі угруповання здійснюється систематизація даних носіїв інформації (документів) методом подвійного запису (відповідно до вимог управління) у спеціальних формах (облікових регістрах).

В процесі узагальнення складається баланс на підставі різних облікових регістрів, контрольних і аналітичних таблиць. Баланс є формою фінансової звітності, що максимально узагальнює і контролює результати обліку.

Питання для самоконтролю:

1) Характеристика складових об’єктів бухгалтерського обліку.

2) Сутність та склад необоротних активів.

3) Сутність та склад оборотних активів.

4) Сутність та склад довгострокових зобов’язань.

5) Сутність та склад поточних зобов’язань.

6) Сутність та склад власного капіталу.