Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Вироблення навичок правильного читання





28. Вироблення навичок правильного читання.

Правильне читання – це читання, яке відповідає критеріям: …

Правильне читання залежить від а) безпомилковість відтворення звукового на­повнення прочитуваного, тобто читання без пропусків букв, складів, їх перестановок, вставки зайвих звуків, складів;

 

б) ритмічності (або плавність) читання, яка виявляється при злитому промовлянні складів у словах і злитій вимові ненаголошених службових слів з повнозначними частинами мови;

 

в) дотримання орфоепічних норм, у першу чергу правильного наголошування складів, вимови тих звуків і слів, які у мовленні дітей зазнали впливу діалектного оточення.

Слід дотримуватися дидактичної вимоги у виправленні порушень читання: переривати учня під час читання дозволяється у тому випадку, коли неправильно прочитане слово спотворює думку

Способи виправлення помилок читання:

Форми підготовчої роботи перед читанням з метою попередження порушень правильності читання:

 

Для вироблення правильності читання на уроках варто не лише проводити значну роботу над структурою і значенням слів тексту, а й за допомогою спеціальних вправ (скоромовок, чистомовок) розвивати:

- рухливість мовних органів;

- правильне дихання;

- вимови звуків;

- зорову пам'ять;

- миттєве сприймання;

- застосовувати вправи на узагальнення, виключення, класифікацію, спостережливість;

- розвивати увагу до слова;

- розширяти поле зору та ін.

29. Підготовка учнів до сприймання художнього твору.

30. Три основні етапи роботи над художнім твором і їх завдання.

30.Основні етапи процесу роботи над художнім твором

У роботі над текстом виділяють три етапи:

1) первинний синтез: первинне ознайомлення з фактичним змістом тексту, з’ясування емоційного впливу його на учнів;

2) аналіз тексту: розгляд розвитку сюжету, мотивів поведінки дійових осіб, їх рис характеру; розбір структури (композиції) тексту, зображувальних засобів;

3) вторинний синтез: узагальнення суттєвих рис дійових осіб, визначення ідейної спрямованості пізнавальної цінності твору (Т. Г. Рамзаєва).

Методика роботи над текстами творів багатоаспектна ← передбачає реалізацію всіх завдань предмета читання.

Провідний принцип вивчення художнього твору: сприймання і усвідомлення учнями змісту у взаємозв’язку із аналізом його форми, тобто засобами відображення дійсності, позиції автора.

Основні етапипроцесу роботи над художнім твором (за статтею О. Я. Савченко «Етапи опрацювання художніх творів на уроках читання», ж-л «Початкова школа», № 9, 2005р.):

1. Первинний синтез

2. Підготовка учнів до сприймання художнього твору.

Мета: актуалізувати знання, уявлення, почуття.

Цей процес містить змістові, емоційні та операційні аспекти.

Змістовий аспект підготовки має на меті приведення в активний стан опорних знань, необхідних для процесу розуміння і мислення в ході первинного сприймання і подальшої роботи над текстом.

Емоційний - сприяє відкритості почуттів для певної інформації, очікуванню позитивних вражень і переживань, дій, збудження асоціацій, уяви.

Процесуальний – готовність правильно прочитати складні, маловживані слова, розуміння окремих слів та висловів, які потребують детального пояснення.

Види роботи:

• повідомлення інформації про автора (стисло, про дитячі роки);

• розповідь (необхідна тоді, коли у дітей немає знань, які дозволили б їм зрозуміти прочитане, якщо оповідь у творі пов’язана з історичними подіями);

• бесіда (доцільно поєднувати з розповіддю);

• вільне висловлювання учнів (доречно застосовувати тоді коли предмет чи явище про які йдеться відомі дітям);

• словникова робота (прийоми: пояснення нових для дітей слів і виразів, аналіз складу або словоутворення слова, застосуваня унаочнення, життєвого досвіду дітей);

• лінгвістичні ігри (щоб зацікавити дітей образністю мови твору, підготувати до емоційного сприймання тексту).

Можна використати наочність (портрети письменників, історичних осіб, героїв воєн, репродукції картин, музичний супровід…)

Однак, цей етап не є обов’язковим, якщо урок є продовженням теми.

3. Первинне читання тексту з метою ознайомлення зі змістом.

Мета: виявити рівень розуміння дітьми фактичного змісту і перевірити сприймання прочитаного.

Первинне читання можна організувати різними способами:

• зразкове читання вчителем (вірші, байки декламувати напам’ять, казки – переказувати близько до тексту);

• самостійне мовчазне читання (перед ним дати завдання «підготуйтеся відповісти, в який час відбуваються події», «позначте крапочками незрозумілі слова»);

• комбіноване читання.

!!! Твір читається повністю для створення у слухача цілісного сприймання (можна розривати, якщо розмір твору не вкладається в межі одного уроку).

Первинне сприймання перевіряється за допомогою запитань: про що? Про кого? Де відбуваються події? Що вас здивувало? Вразило? → забезпечується потреба дитини висловити свої безпосередні, емоційні враження. З’ясовується рівень розуміння учнями деяких слів і виразів: з опорою на контекст.

2. Аналіз тексту

4. Аналітичне читання: смисловий, структурний, художній аналіз змісту тексту, що має практичну спрямованість і здійснюється на основі багаторазового перечитування тексту.

Мета: виробити навички вдумливого читання (вчитування в текст).

Спирається на повторне прочитування тексту (вірші, невеликі статті – кілька разів):

↓ удосконалення навичок правильного і швидкого читання;

↓ супроводжується бесідою, мета якої спонукати учнів до роздумів, пояснення причин, що зумовили описану ситуацію, обґрунтування дій героїв, виявлення мотивів їх поведінки, виявлення зв’язків між подіями, особливостей композиції;

↓ аналіз зображувальних засобів, з’ясування смислового й образного значення тих слів і речень, які найбільшою мірою передають ідейний задум і створюють художній образ;

↓ розвиток мислення й уяви учнів.

Для аналізу слід вибирати найбільш яскраві, виразні засоби, без осягнення яких важко повноцінно зрозуміти зміст твору і ідейний зміст → має бути вибірковим, сприяти загальному й літературному розвиткові.

Завдання: с.25-26 (О. Я. Савченко «Етапи опрацювання художніх творів на уроках читання», ж-л «Початкова школа», № 9, 2005р.)

Навчання складати план прочитаного (!!! Не складається план до ліричних творів, невеликих за обсягом статей, до творів із складною композицією) → допомагає глибше усвідомити прочитане;

→ ґрунтується на уміння поділити текст на частини;

→ можна застосовувати малюнковий план: учитель звертає увагу до малюнків під текстом «До якої частини казки ви віднесете кожен із малюнків?»;

учитель показує кілька ілюстрацій і пропонує розмістити їх у порядку розгортання подій;

робота над малюнковим планом поєднується з розвитком творчої уяви, зокрема, передати у власних малюнках послідовність подій, щоб обмежити кількість малюнків, учитель разом з учнями обговорює і встановлює пункти плану;

→ формулювання заголовків до частин, на які автор поділив твір;

→ перехід від аналізу (поділ на частини) до синтезу (формулювання пункту плану): рекомендується починати з 3 кл.

Вимоги до плану:

пункти мають передавати логіку розгортання подій;

мають бути спрямовані на розкриття головної думки;

оформлені у двоскладні речення, номінативні, питальні.

↓↓↓

Переказ прочитаного

Має освітнє і виховне значення: розвиток мовлення (учитель має можливість прослідкувати за тим, як учні володіють такими якостями усного мовлення як жвавість, інтонування, виразність)

Види переказування:

• дослівне (не виявляє досконалого розуміння тексту, але свідчить про те, що учень запам’ятав зміст);

• близьке до тексту (2-4 кл.);

• стисле або коротке (виявляє уміння зберігати логіку викладу, переконструйовувати речення);

• творче (розповідь від першої особи, продовження розповіді).

!!! Переказ не є обов’язковим. Короткі тексти переказувати не рекомендується.

5. Удосконалення якостей читацької навички, яке відбувається на різних етапах (вправи на вироблення техніки читання, формування виразності читання).

3. Вторинний синтез

6. Узагальнення прочитаного – вищий рівень осмислення змісту твору.

Мета: поглибити розуміння учнями головної думки, виховна мета твору, узагальнення істотних рис героїв, їх оцінка.

↓ Заключна бесіда: кількома узагальненими запитаннями підвести учнів до відповіді, яка формулює ідейний зміст твору ← питання цікаві, проблемні → залежать від жанру твору (у байці - мораль).

↓ Заключне слово вчителя.

7. Творча робота на основі прочитаного.

1. Поставити запитання до прочитаного тексту.

2. Дібрати власні заголовки до твору.

3. Скласти власну кінцівку твору. (Пофантазуйте! Як продовжити казку? Як можна продовжити цю історію?)

4. Висловитися, як вчинили б учні на місці дійової особи.

5. „Передбачити" зміст твору за заголовком та ілюстрацією.

6. Скласти розповідь за аналогією.

7. Складання казок, віршів, лічилок, загадок, оповідань.

8. Скласти анотацію до твору.

9. Уявити себе режисером. Розповісти, як би зняли діафільм, мультфільм (поставилисценку) за змістом прочитаного. (Уявіть, що ви складаєте мультфільм за цим віршем. Які події та у якій послідовності мають бути у ньому зображені?)

10. Творчий переказ прочитаного (з доповненням та з перебудовою тексту. Придумати події, які могли передувати зображеним; розширити зміст новим епізодом; переказати казку так, ніби ти є учасником подій, зі зміною дійової особи, місця подіїтощо).

11. Самостійно скласти загадки про предмети, явища, описані в тексті.

12. Міркуванняна основі прочитаного.

13.Складання опису на основі власних спостережень, із використанням слівтексту.

14. Прорекламувати твір, що сподобався (таке завдання доцільно пропонуватина підсумкових уроках).

15. Скласти лист героєві твору.

16. Уявити, що хочеш порекомендувати товаришеві прочитати казку (оповідання). Передати зміст так, щоб зацікавити товариша.

17. Інсценізувати уривок твору.

18.Скласти план прочитаного.

19.Скласти тлумачний словничок до тексту, який прочитали.

20.Скласти віршик із запропонованими римами, складання ланцюжків ознак, добір римованих слів, продовження віршів.

21. Відновлення пропущених слів і речень.

22. Словесне малювання та ілюстрування прочитаного.

31. Ідейно-змістовий та художньо-композиційний аналіз тексту.

Навчання складати план прочитаного. Переказ прочитаного.

(!!!Не складається план до ліричних творів,невеликих за обсягом статей, до творів із складною композицією)-допомагає глибше усвідомити прочитане

-грунтується на уміння поділити текст на частини

-можна застосовувати малюнковий план: учитель звертає увагу до малюнків під текстом «До якої частини казки ви віднесете кожен із малюнків?»

-учитель показує кілька ілюстрацій і пропонує розмістити їх у порядку розгортання подій

-робота над малюнковим планом поєднується з розвитком творчої уви,зокрема, передати у власних малюнках послідовність подій,щоб обмежити кількість малюнків,учитель разом з учнями обговорює і встановлює пункти плану

-формулювання заголовків до частин,на які автор поділив твір

-перехід від аналізу до синтезу

Вимоги до плану:

-пункти мають передавати логіку розгортання подій

-мають бути спрямовані на розкриття головної думки

-оформлені удвоскладні речення, номінативні,питальні.

Переказ прочитаного

Має освітнє і виховне значення:розвиток мовлення(учитель має можливість прослідкувати за тим,які учні володіють такими якостями усного мовлення як жвавість,інтонування,виразність)

Види переказування:

-дослівне(не виявляє досконалого розуміння тексту,але свідчить про те,що учень запам’ятав зміст)

-близько до тексту(2-4 кл)

-стисле або коротке(виявляє уміння зберігати логіку викладу, переконструйовувати речення)

-творче(розповідь від першої особи,продовження розповіді)

33. Творчі роботи у зв'язку з прочитаним. Узагальнююча бесіда.

1.Поставити запитання до прочитаного тексту.

2.Дібрати власні заголовки до твору

3.Скласти власну кінцівку твору

4.Висловитись, як вчинили б учні на місці дійових осіб

5.»Передбачити» зміст твору за заголовком та ілюстрацією

6.Скласти розповідь за аналогією

7.Складання казок,віршів,лічилок,загадок,оповідань.

8.Скласти анотацію до твору.

9.Уявити себе режисером.Розповісти,як би зняли діафільм,мультфільм за змістом прочитаного.

11.Самостійно скласти загадки про предмети,явища,описані в тексті.

12.Міркування на основі прочитаного

13.Складання опису на основі власних спостережень,із використанням слів тексту.

14 Прорекламувати твір,що сподобався.

15.Скласти лист героїв твору

16.Уявити,що хочеш порекомендувати товаришеві прочитати казку.Передати зміст так,щоб зацікавити товариша.

17.Інсценізувати уривок твору.

18.Скласти план прочитаного.

19.Скласти тлумачний словничок до тексту,який прочитали.

20.Скласти віршик із запропонованими римами,складання ланцюжків ознак,добір римованих слів,продовження віршів.

21.Відновлення пропущених слів і речень.

22.Словесне малювання та ілюстрування прочитаного.

Узагальнююча бесіда.

Узагальнення прочитаного-вищий рівень осмислення змісту твору.

Мета: поглибити розуміння учням головної думки, виховна мета твору,узагальнення істотних рис героїв,їх оцінка.

Заключна бесіда: кількома узагальненими запитаннями підвести учнів до відповіді,яка формулює ідейний зміст твору – питання цікаві, проблемні-залежать від жанру твору (у байці-мораль)

Заключне слово вчителя.

 

34. Методика опрацювання оповідань.

Методика опрацювання оповідань. Структура уроку читання оповідання

Програма «Літературне читання»:

Оповідання – це невеликий розповідний художній твір про якийсь випадок, епізод із життя героя.

 

Вводячи термін оповідання, необхідно забезпечити його тлумачення:

- чому розповідний твір? (бо в ньому розповідається-оповідається)

- чому художній? (дається словесний малюнок подій: опис зовнішності героя, його поведінки, художньо змальовані картини природи, вона наділяється рисами людей – у цьому сутність художнього відтворення природи)

- орієнтування у структурі тексту: зачин (початок), основна частина, кінцівка. Підручник «Літературне читання» - 2 кл. ч. І с. 21

Програма «Літературне читання» про тематику:

твори про природу у різні пори року

твори про дітей, їхні стосунки, взаємини в сім’ї, школі

ставлення до природи, людей, праці, сторінки з життя видатних людей

твори, у яких звучать мотиви любові і пошани до рідної землі, мови, традицій українського та інших народів

утверджуються (добро, людяність, працелюбність, честь, дружба)

гумористичні твори

науково-художні твори про живу і неживу природу

пригодницькі твори, фантастика.

 

Оповідання яких авторів учні читатимуть?

2 кл. - оповідання, уривки з повістей (В.Артамонова, О.Буцень, А.М’ястківський, В.Сенцовський, В.Струтинський, В.Сухомлинський, М.Трублаїні, В.Чухліб).

Гумористичні твори (Д.Білоус, Г.Бойко, А.Григорук, Т.Коломієць, В.Нестайко, І.Січовик, І.Світличний).

Науково-художня література (О.Копиленко, Ю.Старостенко, Ю.Ярмиш, А.Волкова).

3 кл. - оповідання, уривки з повістей: О.Буцень, Є.Гуцало, А.Григорук, В.Кава, В.Нестайко, Д.Чередниченко, О.Іваненко, І.Сенченко, В.Скуратівський, Г.Тютюнник, Микола Трублаїні, В.Сухомлинський, Ю.Збанацький, М.Стельмах, В.Чухліб, О.Дерманський, Л.Вороніна.

Науково-художні твори. Г.Демченко, О.Іваненко, О.Копиленко, Ю.Старостенко, А.Коваль, П.Утевська, Ю.Дмитрієв, М.Пришвін.

4 кл. - оповідання, легенди, уривки з повістей - М.Гоголь, М.Коцюбинський, Марко Вовчок, Б.Грінченко, Остап Вишня, О.Довженко, О.Гончар, В.Близнець, О.Донченко, А.Григорук, В.Нестайко, С.Плачинда, К.Пасічна, І.Сенченко, М.Слабошпицький, В.Сухомлинський, Г.Тютюнник, А.Дрофань, В.Чухліб, Г.Храпач, О.Дерманський, Л.Вороніна.

Науково-художні, науково-популярні твори. А.Лотоцький, В.Скуратівський, А.Григорук, Б.Лепкий, Є.Шморгун, А.Коваль, П.Утевська, А.Давидов.

+ зарубіжні автори

У читанках для 2-4 кл. оповідання поділяються на:

1) оповідання, в яких діють люди (при початковому ознайомленні з твором варто читати самому вчителеві. Твори насичені драматичними подіями краще сприймаються в голосному прочитуванні);

2) оповідання про природу і діяльність у ній людей (Оповідання про природу, які не мають виразного емоційного змісту можна давати для мовчазного первісного читання, але не раніше як з 3 кл.).

Структура уроку читання оповідання

І. Організація класу до роботи.

II. Оголошення теми, мети, завдань уроку, мотивація навчальної діяльності учнів.

Для формування повноцінної мотивації молодших школярів на уроці важливо забезпечити такі умови:

- утверджувати гуманне, особистісно орієнтоване спілкування з усіма учнями; бачити в дитині особистість, що має право на свою думку;

- залучати дітей до визначення мети уроку і своєї діяльності;

- збагачувати зміст уроку цікавим матеріалом (нові факти, опора на життєвий досвід, залучення до спостережень та ін.);

- широко використовувати інтерактивні методики (дискусії, ігрові ситуації, спільні проекти тощо);

- збагачувати навчальну діяльність позитивними переживаннями, інтелектуальними почуттями;

- створювати умови для формування допитливості та пізнавальних інтересів;

- утверджувати у дітей прагнення до саморозвитку, творчості;

- використовувати різні засоби педагогічної підтримки учнів, які мають труднощі в навчанні;

- виховувати у дітей відповідальне ставлення до навчальної праці, зміцнювати почуття обов'язку.

ІІІ. Перевірка домашнього завдання.

IV. Актуалізація опорних знань (за потребою).

V. Підготовча робота до сприймання оповідання (використовуються всі прийоми):

можна не проводити, якщо твір великий за обсягом, опрацьовується частинами і на сьогоднішньому уроці вивчається не перша частина.

VI. Словникова робота: тільки ті слова, які важкі для прочитування і без яких учні не зрозуміють зміст.

VII. Первинне ознайомлення з оповіданням: від якості первинного читання залежить сприймання твору учнями. Першою умовою чит. оповідання є забезпечення цілісного сприймання художнього твору

Залежить від виразного читання, бо тільки воно викликає образні уявлення.

Перед першим сприйманням слід поставити завдання учням: хто головні герої твору? Де і коли відбуваються події?

VIII. Перевірка сприймання прочитаного (1-2 питання загального характеру).

IX. Повторне читання оповідання дітьми за частинами, структурно-художній аналіз (бесіда, вибіркове читання, постановка питань самими дітьми, вільні висловлювання дітей):

- які питання слід ставити учням? Тільки репродуктивні чи проблемні?

- на що звертати увагу під час аналізу? Аналіз у єдності змісту і форми.

↓ вчитель не говорить сам головну думку, а підводить до висновку учнів за допомогою причиново-наслідкових питань, характеризуючи вчинки, мову героїв твору, композицію твору;

↓ звернути увагу на мовні засоби, які використовує автор для відтворення настроїв, почуттів, вирази, вжиті у переносному значенні, образні слова (епітети), антоніми, синоніми, ніжні, пестливі чи згрубілі слова.

X. Складання плану оповідання.

XI. Переказ за планом (всі види).

XII. Творчі роботи у зв'язку з прочитаним (драматизація, словесне малювання, творчий переказ, робота над характеристикою героя).

Інсценізація, або Інсценівка — переробка літературного твору (прозового, поетичного) для постановки його на сцені або для радіо- чи телевистави. І. має на меті засобами драматургії передати ідейно-художній зміст інсценізованого твору, тут можлива і його інтерпретація.

Гра-драматизація. Вона полягає в зображенні, розігруванні в особах літературних творів зі збереженням послідовності епізодів.

 

XIII. Узагальнююча бесіда: істотним для завершення роботи над твором є заключне слово вчителя. Підводячи підсумки, він має наголосити на тому, про що нове дізнались, що учням треба взяти на озброєнняі з якими явищами боротись.

Не забувайте про принцип «Навчаючи - виховуй».

XIV. Підведення підсумків уроку, оцінювання навчальної діяльності учнів.

XV. Домашнє завдання (інструктаж до виконання).

35. Особливості роботи над казкою.

Особливості роботи над казкою

Казка відома дітям з дошкільних років. Її привабливість – у сюжетності, таємничості, фантастичності.

- Що таке казка?

Казка – це розповідь про якусь незвичайну подію. В її основі – видумка, фантазія.

- Як ставився до казок В. О. Сухомлинський? (важливо вчити учнів фантазувати → складати казки. Завдання вчителя – всіляко заохочувати учнів до написання казок. Створення казок - засіб розумового і естетичного розвитку дітей. В. О. Сухомлинський зібрав 80 томів казок, написаних учнями.)

 

У казках міститься значний освітній і виховний потенціал. Педагогічна цінність казки полягає в тому, що в ній перемагає справедливість. Вияв радості – виховний момент. Аналіз казок збуджує дітей до формулювання оцінюючих суджень. Це важливо для розвитку мислення дітей. При розгляді казок добре ставити запитання для узагальнень і роздумів.

- Які ж казки вивчають у початкових класах?

 

Програма «Літературне читання»:

2 кл.

Казка - фольклорний літературний твір, у якому є вимисел, фантазія.

Народні казки про тварин. Герої казок про тварин, їхні вдача, вчинки.

Послідовність і розвиток подій у казках про тварин.

Казкові прикмети: традиційні зачин, кінцівка, повтори, постійні епітети, звертання.

Поняття про літературну казку: літературна казка - це авторський твір.

3 кл.

Народні героїко-фантастичні (чарівні) казки. Особливий характер вимислу та фантазії таких казок: таємничі, зачаровані, незвичайні місця, предмети, істоти; надзвичайна сила, чудесні перетворення та ін.

Герої (персонажі) героїко-фантастичних казок, їхні вчинки, мотиви поведінки (з допомогою вчителя). Добро і зло в казці.

4 кл.

Народні соціально-побутові казки. Відображення народного побуту, місце події у казці, особливості мови цих казок. Герої, їхні характери, вчинки, мотиви поведінки. Протиставлення персонажів.

Відмінність соціально-побутових казок від казок про тварин та героїко-фантастичних (чарівних).

 

Від дітей не слід домагатися наукового визначення поняття «казка» → у початкових класах мова йде лише про набуття загального уявлення про казку і її відмінності від інших творів.

↕ не слід акцентувати увагу на тому що казкові події видумані. Умовність казки діти самі відчувають; розуміють, що в житті вовк і лисиця не дружать, а в казці – нерозлучні друзі. Казкову ситуацію діти сприймають як гру. Дитяча увага має бути зосереджена на моральних і людських категоріях про добро і зло, які розкриває казка.

 

2 класі увагу учнів маємо привернути до особливостей будови казки:

- повторення однотипних дій чи ситуацій. Повторюючи їх, автор казки досягає послідовного розгортання подій. З повтором пов’язана поява нових обставин або нових дійових осіб казки;

- повтор епізодів визначає структуру казки: традиційні зачин, кінцівка. Зачин відкривається переважно словами «жив-був», «жили-були», «давно-давно це було»… Неодмінною частиною казки є її кінцівка. У ній – результат усього здійсненого героями казки. На композиційну частину треба звернути увагу: поставити питання: „Чим закінчується казка?”;

 

Істотна особливість полягає в тому, що у казці повчальність виражена не нав’язливо, не прямолінійно. Дітей приваблює захоплююча фабула, яскраво намальовані образи, дотепні характеристики.

 

Добір казок у читанках – задовольняє пізнавальну сторону навчального процесу. (Наприклад, англ. нар. казка «Сорочаче гніздо», крім виховної мети – бути терплячим – розповідає ще й про те, які гнізда мають птахи).

Працюючи над казкою, не слід випускати з поля зору вимог, які ставляться до всіх уроків читання: домогтися усвідомлення змісту тексту. Тільки в цьому випадку можливе здійснення освітньої і виховної мети уроків читання.

 

Побудова уроків читання казок. Структура уроків читання казок нічим не відрізняється від будови уроків опрацювання оповідань.

 

Структура уроку читання казки

І. Організація класу до роботи.

II. Оголошення теми, мети, завдань уроку, мотивація навчальної діяльності.

III. Перевірка домашнього завдання.

IV. Актуалізація опорних знань.

V. Підготовча робота до сприймання казки (вікторина за казками, робота з ілюстраціями).

VI. Словникова робота.

VII. Первинне ознайомлення з казкою: має бути яскравим, щоб діти уявили персонажів, почули, про що вони говорять, зрозуміли їхні думки, жваво реагували на події, які трапляються з героями.

Прийоми первинного ознайомлення: розказування казки вчителем, вчитель читає частину казки, учні інсценізують або розігрують як ляльковий спектакль.

VIII. Перевірка сприймання (1-2 питання емоційно-оцінного характеру).

IX. Повторне читання казки дітьми за частинами, структурно-художній аналіз тексту (бесіда, вибіркове читання, вільні висловлювання дітей, постановка питань дітьми).

X. Складання плану.

XI. Переказ за планом (всі види).

XII. Творчі роботи у зв'язку з прочитаним (драматизація, інсценізація, творчий переказ):

У роботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації і драматизації.

Інсценізація – це переробка будь-якого твору (у тому числі і казки) для сцени або кіно.

Під драматизацією розуміють передачу подій, розказаних у прозовому чи віршованому творі, у драматичній формі, тобто в особах.

У цих випадках доречно скористатися масками, деталями костюмів героїв казок.

XIII. Узагальнююча бесіда.

XIV. Підведення підсумків уроку, оцінювання навчальної діяльності учнів.

XV. Домашнє завдання (інструктаж до виконання).

36. Особливості роботи над байкою.

Особливості роботи над байкою

Байка – алегорична (тобто образно виражена) розповідь навчального характеру. Байка (від слова „баяти”, що означає „розповідати”).

В 2 класі. Чому? Бо байці властива алегоричність (мистецький прийом втілення абстрактного поняття в художньому образі).

Будова байки:

1ч. – зображення подій чи розповідь про них;

2 ч. – повчання (мораль), яке містить у собі поради, настанови.

Для учнів: байка – художній твір, який, малюючи життя звірів, риб, птахів, засуджує вчинки, що трапляються у людей.

Л. Глібов „Моя байка, добрі люди, у пригоді, може, буде”.

Підготовча робота – настроїти дітей на слухання тексту з участю звірят, пташок, риб. У висновку звернути увагу дітей на те, що саме засуджується в байці і до чого закликає байкар.

37. Особливості роботи над віршем.

Особливості роботи над різними видами віршів

Види віршів: епічні (сюжетні), ліричні.

Епічні вірші:

 властивий сюжет;

 притаманна образність;

 своєрідна будова речень;

 лаконічне змалювання образів.

! У визначенні провідної думки твору варто орієнтуватися на позицію автора у відношенні до описуваних подій, що виявляється в осуді чи схваленні дій героїв.

Ліричні вірші:

 немає сюжетного розвитку;

 відтворення переживання поета чи почуття, властиві усім людям;

У читанках представлені

 твори громадянської лірики;

 твори пейзажної лірики

Громадянська лірика

! найповніше показати головну думку поезії, виявити складові частини ідейного задуму та висновки, які витікають з описуваного

! аналіз поезій потребує заключного слова вчителя, яке повинно стати закликом чи порадою, виразом гордості за Батьківщину, за працьовитий народ.

Пейзажна лірика

 невеликі за розміром;

 в них передаються почуття, пов'язані із змалюванням явищ природи, переживань

Вимога – вводити дітей у світ художніх образів через почуття, а далі вести від почуттів до думок, до висновків.

! робота над образністю та виразністю читання.

 

38. Особливості роботи над науково-пізнавальною статтею.

Структура уроку читання науково-пізнавальної статті

1. Науково-пізнавальні твори у дитячій літературі.

2. Робота з науково-художніми творами

(Ємець А. А. Методика роботи над науково-пізнавальними творами в початкових класах. Навч. посібник. – Харків: Оберіг, 2009. – 160 с.)

Науково-пізнавальні твори у дитячій літературі

У наш час літературознавці все більше схиляються до думки, що твори дитячої літератури можна умовно поділити на дві великі групи: художні та науково-пізнавальні.

Термін «пізнавальна» або «науково-пізнавальна література» досить умовний, на що звертали увагу майже всі дослідники, які вивчали цю проблему — Н.М. Дружиніна, О.Р. Левіна, A.M. Сохор, М.Б. Шеломенцева та інші. Пізнання дійсності — завдання будь-якого літературного твору, а літератури не пізнавальної узагалі немає.

Пізнавальна література Художня література

- освіта, нові знання;

- вирішує завдання виховання розумової активності, навичок наукового мислення, прилу-чення дитини до світу науки;

- «гарна дитяча науково-пізнавальна книга неможлива без чіткої моральної спрямова-ності, а засвоєння нових знань завжди пов'язано з вихованням у читача певних точок зору і людських якостей». мають різну спрямованість,

різні завдання - виховання;

- формування у читачів певних моральних уявлень;

- дитяча художня література може містити елементи наукових знань, образно по-давати загальні наукові поняття, але це завдання є для неї побічним.

представляє доступне пізнання світу мають різний предмет вивчення це людинознавство, це вивчення людини в різних ситуаціях і проявах.

Особливо важливо усвідомлювати різницю між пізнавальною та художньою літературою вчителю, який має правильно організувати роботу учнів над твором, обрати адекватні прийоми залежно від того, до якого розділу літератури він належить. Над пізнавальною літературою працюють не так, як над художньою.

Сьогодні прийнято поділяти пізнавальну літературу для дітей на науково-популярну, науково-художню й інструктивну.

Науково-художні твори для дітей — це різновид дитячої пізнавальної літератури, в якому пізнавальна інформація подається читачеві за допомогою сюжету і художнього образу.

Основне завдання таких творів:

- розвитокі пізнавального інтересу в дітей,

- формуванні розумової активності,

- привернути увагу до навколишнього світу, викликати запитання, на відміну від науково-популярної літератури, яка дає готові відповіді в певній системі. Науково-художніми є твори О.І. Копиленка в збірці «Як вони поживають», П.В. Утевської «Буряк-буркотун», «Вароччин гребінець та його родичі», П.Д. Бабанського «Ложечка меду», Б.Г. Вовка «Покатайте дорогу», «М'якушка», І.М. Прокопенко «Чому липень липнем назвали», «Як павучок братів шукав» та інші.

Серед пізнавальної літератури, яка доступна читачеві молодшого шкільного віку, науково-художні твори переважають.

Науково-популярні твори для дітей — це безсюжетні пізнавальні твори.

Основне завдання:

- розкриття певної системи знань,

- прищеплення бажання і навички користуватися доступною довідковою книгою. Науково-популярними є переважна більшість статей у дитячих енциклопедіях, це твори С.М. Приходько «Картопелька», А.І. Григорука «Жилетка «Пінгвін», М.В. Шарлеманя «Лісові барабанщики», П.В. Утевської «Оповідання про скляну ниточку» та інші.

 

Під інструктивною розуміється книга, яка містить інструкції, вказівки, як самостійно зробити що-небудь, як використати отримані знання у практичних справах.

Date: 2016-05-24; view: 2211; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию