Тема 4. Забезпечення законностi i дисциплiни в публiчному 1 page

ББКХ

Н156

Матеріали підготували:

Витяг

з навчального плану 3–КН курсу заочної форми навчання

з підготовки здобувачів ступеня вищої освіти бакалавра

за напрямом підготовки "Правознавство" (6.030401)

юридично–психологічного факультету НАВС

(термін навчання – 3 роки, за рахунок коштів

фізичних та юридичних осіб)

УКРАЇНСЬКА МОВА

(ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)

Без оволодіння мовою як засобом спілкування, мислення, пізнання,

самоутвердження у громадському житті неможливе формування духовно

багатої особистості.

Як відомо, практична діяльність правознавця пов’язана з

інтенсивним усним і писемним спілкуванням, з підготовкою й оформленням

юридичних документів. А це вимагає належного знання норм і правил

усного і писемного мовлення української мови, його особливостей в

офіційно-діловій сфері. Від дотримання юристами у професійній діяльності,

у побуті прийнятих норм мовлення, адекватності відображення змісту

інформації, правильного і доречного використанння термінів і слів,

правильного формулювання окремих фраз, речень, грамотного складання й

оформлення текстів документів залежить формування суспільної думки про

рівень загальної і професійної культури юриста, залежить його власний

авторитет і авторитет органу держави чи установи, які він представляє.

Курс пов’язаний з дисциплінами, що передбачені навчальними

планами і програмами за спеціальністю ―Правознавство‖: конституційним

правом, теорією держави і права, юридичним нормопроектуванням,

політологією, адміністративним правом, кримінальним правом, цивільним

правом, кримінальним і цивільним процесом, криміналістикою, юридичним

документознавством, технікою нормотворчості, юридичною лінгвістикою,

риторикою, психологією тощо.

Основні терміни

Національна мова – мова, що є засобом писемного та усного

спілкування нації. Вона охоплює загальнонародну мову як літературну, так і

діалекти, професійні й соціальні жаргони, розмовну лексику. Національна

мова існує: у вищій формі загальнонародної мови – сучасної української

літературної мови та у нижчих формах загальнонародної мови – її

територіальних діалектах.

Державна мова – закріплена законодавством мова, вживання якої

обов'язкове в органах державного управління та діловодства, установах та

організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки,

культури, у сферах зв'язку та інформатики.

Мовна група - група осіб, що проживає в Україні, яка має спільну

рідну мову.

Мовна меншина - група осіб, що проживає в Україні, яка має

спільну рідну мову, що відрізняється від державної мови, та яка за своєю

чисельністю менша, ніж решта населення держави.

Регіональна мовна група - група осіб, що проживає у певному

регіоні (населеному пункті), яка має спільну рідну мову.

Регіональна мова або мова меншини - мова, яка традиційно

використовується в межах певної території держави громадянами цієї

держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта

населення цієї держави, та/або відрізняється від офіційної мови (мов) цієї

держави.

Рідна мова - перша мова, якою особа оволоділа в ранньому

дитинстві.

Мови національних меншин - мова меншини, що об'єднана

спільним етнічним походженням.

Міжнародна (світова) мова – це мова, що є засобом спілкування

народів різних держав.

Мова права – функціональний різновид літературної мови, її

підсистема, яка задовольняє потребам комунікації та правовій сфері життя

суспільства. Мова права є надзвичайно важливим засобом втілення в життя

державної волі, якою та розмовляє з народом.

Мовлення – діяльність людей, які використовують засоби мови для

спілкування, для передачі певної інформації, для спонукання до дії.

Мовлення є втіленням, реалізацією мови, яка виявляє себе тільки в мовленні

і тільки через нього виконує своє комунікативне призначення.

Усне і писемне мовлення – дві форми вияву мови, два різновиди

реалізації системи мови у різних видах мовної матерії, які можуть бути

сприйняті на слух або через органи зору. Усне мовлення – важлива форма

реалізації мови, що являє собою ―говоріння‖, тобто мовний акт.

Мовна норма – це прийняті у суспільно-мовленнєвій практиці

людей правила вимови, граматичні та інші засоби мови, правила

слововикористання.

Комунікативна деонтика – це сукупність нормативних приписів,

які визначають поведінку людини при користуванні словом для досягнення

будь-якої мети.

Юридичними термінами є словесні визначення державних і

правових понять, за допомогою яких виражається зміст нормативно-

правових приписів держави.

Багатозначність (полісемія) – це наявність у слова двох чи більше

значень, між якими існує певний семантичний зв’язок (акт, захисник,

опонент, стаття, справа).

Пароніми – це спільнокореневі слова, які подібні за структурою й

вимовою, мають загальні граматичні ознаки, належать до однієї частини

мови, але відрізняються своїм значенням (обшукати – ошукати, погроза –

загроза).

Омоніми – це однакові за звучанням, але різні за значенням слова,

які семантично не пов’язані між собою (мотив (мелодія) – мотив (причина –

мотив злочину); топити (нагрівати) – топити (розплавляти) – топити

(примушувати тонути).

Синоніми – слова однієї частини мови, які повністю чи частково

збігаються у лексичному значенні, але відрізняються значеннєвими

відтінками, емоційно-експресивним забарвленням, сферою стилістичного

використання (правознавство – юриспруденція, завдавати шкоду –

заподіювати шкоду – спричиняти шкоду).

Текст – ряд речень, об’єднаних семантичними і синтаксичними

відношеннями, що виражаються лексичними, граматичними, лексико-

граматичними засобами; складне синтаксичне ціле, цілісний уривок

мовлення, що має ознаки змістового й синтаксичного зв’язку між реченнями

й абзацами.

Юридичним текстом є повідомлення, об’єктивоване у формі

письмового документа, оброблене відповідно до типу цього документа, що

складається з низки особливих єдностей, які сполучені між собою різними

типами лексичного, граматичного, логічного й графічного зв’язку.

Кількість годин: лекції – 4 години, семінари – 2 години, практичні

заняття – 6 годин, консультації – 2 години, екзамен.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Форма контролю – екзамен.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Конституція України. – К.: Парламентське видавництво, 2013.

2. Закон України ―Про Конституційний Суд України‖ // Основні чинні

кодекси і закони України. – К.: ―Махаон‖, 2012.

3. Закон України ―Про національні меншини в Україні‖ // Основні

чинні кодекси і закони України. – К.: ―Махаон‖, 2012.

4. Закон України ―Про засади державної мовної політики‖ № 5029-VI

(чинний з 10 серпня 2012 року) / http://zakon2.rada.gov.ua.

5. Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 (про мову

судочинства) // Офіційний вісник України. – 2008. – № 33. – Ст. 1102.

6. Рішення Конституційного Суду України від 14.12.1999 (про

офіційне тлумачення ст. 10 Основного Закону української держави) //

Офіційний вісник України. – 1999.

7. Господарський кодекс України. – К.: Парламентське видавництво,

2013.

8. Кодекс України про адміністративні правопорушення – К.:

Парламентське видавництво, 2013.

9. Кодекс законів про працю України. – К.: Парламентське

видавництво, 2013.

10. Кримінальний кодекс України. – К.: Парламентське видавництво,

2013.

11. Кримінальний процесуальний кодекс України. – К.: Парламентське

видавництво, 2013.

12. Цивільний кодекс України. – К.: Парламентське видавництво, 2013.

13. Артикуца Н.В. Мова права та юридична термінологія. – К., 2010.

14. Копиленко О.Л., Мурашин Г.О. Лінгвістичні проблеми у

законотворчому процесі // Право і лінгвістика. Матеріали

міжнародної науково-практичної конференції. – Ч. 2. –

Сімферополь-Ялта, 2008.

15. Красницька А.В., Чулінда Л.І. Ділова українська мова: Курс лекцій. –

К.: НАВСУ, 2002.

16. Красницька А.В. Юридичні документи: техніка складання,

оформлення та редагування. - К.: Парламентське видавництво, 2006.

17. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним

спрямуванням. – К., 2013.

18. Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Тези

доп. Міжвузівської наук.-практ. конф. – Київ, КНУВС, 2006, 2007,

2008, 2009; Київ, НАВС, 2010, 2011, 2012.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1 Універсальність мови як засобу людського спілкування.

Правове регулювання мовної політики в Україні

Лекція – 2 години

1. Предмет, завдання і значення навчальної дисципліни ―Українська

мова (за професійним спрямуванням)‖. Зв’язок з правовими

дисциплінами.

2. Мова як соціальний феномен.

3. Мова як засіб творення права. Символічна форма права.

4. Правове регулювання мовної політики в Україні.

Тема 4. Українська юридична термінологічна система

Лекція – 2 години

1. Термінологічна лексика сучасної української мови.

2. Юридичний термін: генетична природа, класифікації, вимоги до

вживання.

3. Багатозначність, синонімія, омонімія, паронімія, антонімія в сфері

юридичної термінології.

4. Функціонування юридичної термінології у текстах правової сфери.

ПЛАНИ СЕМІНАРІВ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Інтеграційні зв`язки правознавства й лінгвістики. Мова

права як функціональна підсистема загальнолітературної мови

Семінар – 1 година

1. Роль мови у правотворчості та правозастосуванні. Функціональні

різновиди мови права.

2. Символічна форма права.

3. Мова як об’єкт конституційно-правового регулювання в Україні.

4. Функціонування української мови як державної в адміністративному,

кримінальному, цивільному судочинстві.

Теми рефератів

1. Правовий статус мови.

2. Застосування державної мови в судочинстві.

3. Мова як об’єкт конституційно-правового регулювання в Україні.

4. Мовні проблеми права та правові проблеми вживання мови.

5. Історія розвитку мови права.

6. Формування мови права та терміносистеми юридичних наук.

7. Діяльність державних і громадських організацій щодо розробки

мовних нормативів у сфері права.

8. Проблеми розвитку мови права в аспекті правотворчої та

правозастосовної діяльності.

Методичні рекомендації

Для засвоєння першого запитання необхідно запам’ятати, що поняття

―мова права‖ слід розуміти як функціональний різновид літературної мови, її

підсистему, яка задовольняє потребам комунікації та правовій сфері життя

суспільства. При розгляді питання слід звернути увагу на те, що правові норми,

ідеї, цінності можуть бути зафіксовані двома способами: 1) у словесних

символах за допомогою усних або письмових знаків природної мови: слів,

словосполучень, речень, текстів; 2) за допомогою немовної (невербальної)

символіки: зображень, предметів, дій, жестів. Серед знаків, які

використовуються людиною, розрізняють: знаки-індекси; іконічні знаки; знаки-

символи. Окрему увагу слід звернути на державні символи, які стисло

передають ідею/ідеї національного, історичного, політичного чи соціального

характеру та символізують суверенітет держави.

При розгляді другого запитання слід звернути увагу на те, що правові

норми, ідеї, цінності можуть бути зафіксовані двома способами: 1) у словесних

символах за допомогою усних або письмових знаків природної мови: слів,

словосполучень, речень, текстів; 2) за допомогою немовної (невербальної)

символіки: зображень, предметів, дій, жестів. Серед знаків, які

використовуються людиною, розрізняють: знаки-індекси; іконічні знаки; знаки-

символи. Окрему увагу слід звернути на державні символи, які стисло

передають ідею/ідеї національного, історичного, політичного чи соціального

характеру та символізують суверенітет держави.

Мова як основна ознака нації є об’єктом конституційно-правового

регулювання в Україні. Висвітлюючи третє запитання, необхідно

опрацювати такі нормативні акти: Конституція України, Закон України ―Про

засади державної мовної політики‖, Рішення Конституційного Суду

України від 14.12.1999, від 22.04.2008; Закони України: ―Про

Конституційний Суд України‖, ―Про Уповноваженого Верховної Ради з прав

людини‖, ―Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні‖

тощо. Окремо розглядаються проблеми мови судочинства.

Для висвітлення запитання слід звернути увагу на те, що за

допомогою мовної форми нормативного акта законодавець повідомляє

державну волю всім громадянам, які повинні поводитися відповідно до

велінь закону; мова законів лежить в основі всіх адміністративних актів,

актів суду, прокуратури, міліції, управління; у правозастосовній практиці

через неправильне або неоднозначне розуміння приписів певного закону

виникають конфлікти і колізії юридичного характеру. Обов’язково слід

знати вимоги до текстів законів.

При розгляді мовних питань у Конституції України слід звернути

увагу на статті 10, 11, 12, 24, 34, 53, 92, 107, 143; історію становлення

української мови як державної; тлумачення статті 10 Конституції України

Конституційним Судом України. При розгляді основних положень Закону

України ―Про засади державної мовної політики‖ слід звернути увагу на

статті ІІ розділу цього закону.

Студенти повинні знати й розрізняти поняття ―національна мова‖,

―літературна мова‖, ―державна мова‖, ―міжнародна мова‖, ―мови

національних меншин‖, ―регіональна мова або мова меншини‖, ―ділова

мова‖.

Для висвітлення четвертого запитання слід звернути увагу на те, що

за допомогою мовної форми нормативного акта законодавець повідомляє

державну волю всім громадянам, які повинні поводитися відповідно до

велінь закону; мова законів лежить в основі всіх адміністративних актів,

актів суду, прокуратури, міліції, управління; у правозастосовній практиці

через неправильне або неоднозначне розуміння приписів певного закону

виникають конфлікти і колізії юридичного характеру. Обов’язково слід

знати статті законів, у яких зазначені приписи, щодо застосування державної

мови в адміністративному, кримінальному, цивільному судочинстві.

Література

1 - 18

Тема 2. Літературна мова. Нормативність української

літературної мови.Функціонально-стилістична диференціація сучасної

української мови

Практичне заняття – 1 година

1. Визначення понять «національна мова», «міжнародна мова»,

«державна мова», «літературна мова», «мова міжнаціонального

спілкування».

2. Поняття мовної норми. Види мовних норм.

3. Сфера використання офіційно-ділового стилю. Підстилі та мовні

особливості офіційно-ділового стилю.

4. Сфера застосування наукового стилю. Підстилі та мовні особливості

наукового стилю.

Теми рефератів

19. Мова права та сфера її функціонування.

20. Мова права як функціональна підсистема загальнолітературної мови.

21. Функціонально-стилістична диференціація сучасної української мови

22. Типові порушення норм української мови на лексичному рівні.

23. Типові порушення норм української мови на орфографічному рівні.

24. Науковий стиль: сфера застосування, підстилі, мовні особливості.

25. Офіційно-діловий стиль: сфера застосування, підстиді, мовні

особливості.

Методичні рекомендації

Розглядаючи друге запитання, слід запам`ятати, що розуміння

значення мовних норм тісно пов'язане з розділами мовознавства. Існування

мовної норми грунтується на сукупності загальноприйнятих правил

реалізації мовної системи, які закріплені в Українському правописі і

словниках. Норми літературної мови єдині й загальнообов`язкові. Проте

існування норм літературної мови не виключає паралельного існування

мовних варіантів. І тому виділяють норми імперативні (тобто суворо

обов`язкові) та диспозитивні (не суворо обов`язкові).

Необхідно звернути увагу на значення правильної вимови, наголосу,

інтонації для дотримання належного рівня культури мовлення правознавців.

Студентам рекомендується ознайомитися зі словниками, які містять мовні

норми, зробити висновок про необхідність вивчення мовних норм, оскільки

це впливає на рівень володіння літературною мовою юристом, навести

випадки порушення мовних норм товаришами по групі, на радіо і

телебаченні.

При розгляді третього запитання відпрацьовується характеристика

кожного стилю за класичною класифікацією: художній, публіцистичний,

офіційно-діловий, науковий, розмовний, епістолярний, конфесійний стилі;

розглядаються основні риси стилів, підстилів. Найбільша увага приділяється

особливостям офіційно-ділового стилю, розглядаються його ознаки з

обов`язковими прикладами. Студентам слід запам`ятати найбільш уживані

усталені словосполучення офіційно-ділового стилю (вжити заходів, взяти

участь, порушити питання) з метою запобігання неправильній побудові

речень під час складання текстів юридичних документів.

Розглядаючи підстилі офіційно-ділового стилю, студенти навчаються

розрізняти тексти юридичних документів, порівнювати уривки, які належать

до різних підстилів, наприклад, міжнародна угода – Конституція України –

протокол допиту свідка – Постанова Кабінету Міністрів України –

цивільний позов – договір купівлі-продажу.

Окрему увагу слід приділити мовним особливостям і підстилям у

сфері використання наукового стилю (четверте запитання): застосування

наукового стилю при написанні рефератів, курсових і наукових робіт,

конспектуванні лекцій, механізмів реферування й анотування тексту.

Література

1 - 18

Тема 3. Українська юридична термінологія та її функціонування

в праві України

Практичне заняття –1 година

1. Поняття юридичного терміна, його ознаки. Генетична природа

української юридичної термінології.

2. Типи класифікацій юридичних термінів.

3. Лексико-семантична та функціонально-стилістична характеристика

юридичних термінів.

4. Функціонування юридичної термінології в праві України.

Теми рефератів

1. Лексична варіантність в юридичній термінології.

2. Запозичення у складі українського термінологічного фонду.

3. Юридична термінологія цивільного та цивільно-процесуального

права.

4. Юридична термінологія кримінального та кримінально-

процесуального права.

5. Поняття терміна, його ознаки. Групи термінологічної лексики.

6. Лексикологія та фразеологія як складові частини сучасної

української мови.

7. Лексика української мови за походженням та вживанням.

8. Активна та пасивна лексику української мови

9. Історія становлення юридичної термінології.

10. Джерела поповнення термінологічної системи української мови.

Методичні рекомендації

Вивчення першого запитання передбачає розгляд таких проблем: генезис

й еволюція юридичних термінів; їх зв’язок із походженням та розвитком

суспільства, держави, права; найдавніші терміни права; власне українські

юридичні терміни; грецькі та латинські терміни в мові права; полонізми,

германізми, росіянізми в термінології українського права; взаємодія

національних та інтернаціональних елементів у процесі становлення і

формування української юридичної термінології.

Студенти при підготовці до другого запитання звертають увагу на

існування різних типів класифікацій юридичних термінів залежно від

поглядів учених: 1) за вертикальним принципом; 2) за горизонтальним

принципом; 3) за вживанням; 4) за генетичною ознакою; 5) кодифіковані –

некодифіковані; 6) за ступенем конкретності; 7) за точністю значення.

При вивченні третього запитання увага студентів звертається на

лексико-семантичні (лексична сполучуваність термінів права,

однозначні/багатозначні терміни права,

синонімія/паронімія/омонімія/антонімія термінів права) та функціонально-

стилістичні (юридичні терміни у складі кліше й усталених формул, у текстах

різних стилів і жанрів) особливості юридичних термінів. Обов`язковим є

знання вимог, що висуваються до вживання багатозначних слів, синонімів,

паронімів, антонімів, омонімів у текстах правової сфери.

При підготовці до четвертого запитання відпрацьовується загальна

характеристика юридичної термінології Кодексу про адміністративні

правопорушення, Кодексу законів про працю, Кримінального, Кримінально-

процесуального, Цивільного, Господарського, Сімейного кодексів України.

Аналізуючи питання, бажано звернути увагу на нові терміни в кодексах

України; уживання і тлумачення оціночних понять у кодексах України;

варіативність юридичної термінології; проблеми синонімії в

адміністративному, господарському, кримінальному, кримінально-

процесуальному, трудовому, цивільному праві України.

Питання, що виносяться на практичне заняття:

1. Лексика української мови.

2. Групи термінологічної лексики. Зв`язок юридичної термінології з

іншими фаховими тезаурусами.

3. Лексична варіантність юридичної термінології.

4. Недоліки лінгвістично-правового характеру в сучасному законодавстві.

Методичні рекомендації

Вивчення першого питання передбачає розгляд основних питань, які

належать до сфери лексикології, а саме: 1) лексика української мови за

походженням; 2) активна і пасивна лексика української мови; 3)

терміносистема української мови, вимоги до вживання термінів; 4) сфера

використання термінів і професіоналізмів, відмінності між ними; 5) значення

слова, багатозначність слова; 6) синоніми і пароніми в текстах офіційно-

ділового стилю, вимоги до вживання. Студенти з`ясовують, що лексика

української мови за походженням буває власне українською та запозиченою,

за сферою вживання – загальновживаною та обмеженого вживання

(діалектизми, професіоналізми, жаргонізми, арготизми, екзотизми), за

емоційним забарвленням – стилістично нейтральною, емоційно-

забарвленою, за активністю вживання – лексика активного та пасивного

запасу. Також студенти з`ясовують, що в словниковому складі української

мови існують два шари лексики: активний і пасивний. Вони згадують, які

слова належать до активного, а які до пасивного складу, а також те, що

слова пасивного словника утворюють дві групи – застарілі та нові слова;

застарілі слова, в свою чергу, поділяються на два види: історизми та