Розміщення внутрішньогосподарських доріг, інженерних споруд і об’єктів

При складанні проекту внутрігосподарського землеустрою потрібно розмістити основні об’єкти інженерного обладнання території і дати їм необхідне обґрунтування. Крім господарських і окремо розміщених виробничих центрів, до таких об’єктів відносять: внутрігосподарські дороги; об'єкти меліоративного будівництва (зрошення і осушення) і основні споруди на них (ставки, водосховища, магістральні канали, колектори), об’єкти водопостачання; основні лісомеліоративні і гідротехнічні протиерозійні об’єкти (лісосмуги, гідротехнічні споруди в ярах і на окремих схилах).

Розміщення таких об’єктів ведеться комплексно і узгоджено з іншими складовими частинами шляхом поступового уточнення прийнятих проектних рішень.

В залежності від характеру розміщення по території і зайнятої площі об’єкти інженерного обладнання можна об’єднати в дві групи: лінійні, маючи значну протяжність, невелику ширину і розосереджене розміщення (шляхи, канали і інші) і площадні, розміщені локально (об'єкти зрошення, осушення, ставки та інші). До цих об'єктів можна віднести слідуючи вимоги:

- створення сприятливих умов для функціонування об’єктів і виконання їх ролі в підвищенні рівня використання землі;

- узгоджене розміщення поміж собою, з іншими складовими частинами і елементами проекту з метою створення умов для правильної територіальної організації виробництва і раціонального використання землі;

- виділення під об’єкти мінімум необхідної площі, в першу чергу малопридатних земель і малоцінних угідь;

- дотримання при розміщенні об’єктів технічних і природоохоронних вимог;

- забезпечення мінімуму капітальних, витрат на будівництво об’єктів і щорічних витрат на їх експлуатацію.

Перелічені вимоги не завжди узгоджуються поміж собою. Тому в кожному конкретному випадку необхідно правильно оцінити значення тієї або іншої вимоги, враховувати ступінь її важливості, щоб виділити головну, вирішальну вимогу і виходячи з цього зробити відповідні висновки при прийнятті проектного рішення.

Проектування об’єктів інженерного обладнання території узгоджуються з наявними прогнозними і проектними розробками на територію господарства і сусідні землекористування.

В зв’язку з переходом сільського виробництва на промислову основу, збільшенням його технічної оснащеності і подальшої інтенсифікації різко зростає роль автомобільних перевезень. В цьому випадку велике значення приділяється розвитку сітки шляхів високої якості яка повинна забезпечувати надійний, зручний, економічний зв’язок господарських центрів з виробничими підрозділами, угіддями і сівозмінами, а також відповідати вимогам раціонального використання земель і охорони навколишнього середовища.

Автомобільні дороги розподіляються на п’ять категорій. Незалежно від інтенсивності руху під’їзні дороги сільськогосподарських підприємств відносять до ІV, а постійні внутрігосподарські шляхи - до V категорії, їх підрозділяють на чотири групи:

1 - головні внутрігосподарські шляхи, з’єднуючі центральні садиби сільськогосподарських підприємств з садибами виробничих підрозділів, іншими сільськими населеними пунктами, а також садиби виробничих підрозділів поміж собою.

2 - під’їзди, шляхи, з’єднуючі садиби виробничих підрозділів і інші населені пункти з тваринницькими комплексами, фермами, допоміжними цехами і іншими об’єктами АПК.

3 - основні польові шляхи, з’єднуючі садиби виробничих підрозділів, комплекси, ферми з сільськогосподарськими угіддями.

4 - шляхи і під’їзди на територію сільських населених пунктів.

При розміщенні внутрігосподарської шляхової сітки вирішують слідуючи питання: визначення напрямку руху; встановлення категорії і типу покриття; розміщення трас і штучних споруд на них. В кінці визначають вартість і черговість будівництва, економічну ефективність капітальних вкладень.

В процесі внутрігосподарського землеустрою проектування шляхів проводиться в тісному зв’язку з розміщенням виробничих підрозділів і господарських центрів, організацією угідь і сівозмін, кормових угідь.

Проектування шляхів розпочинають з вивчення існуючих шляхів і перспективи розвитку шляхової мережі господарства. Для цього використовують матеріали попередніх шляхових обстежень, якщо вони відсутні або не відповідають сучасному стану, то обстеження шляхів проводять спочатку.

В ході обстеження встановлюють:

1. Розміщення шляхів, ширину проїжджої частини і земельного полотна, під покриттям, наявність мостів і їх стан.

2. Враховують можливість проїзду на них в різні періоди року і різні погодні умови.

3. Намічають заходи по реконструкції, ремонту, визначають необхідність нового шляхового будівництва.

4. Відмічають наявність місцевих будівельних матеріалів.

Дані обстежень заносять в спеціальні відомості і відображають на кресленнях.

Розміщення сітки внутрігосподарських шляхів проводять з урахуванням наступних основних вимог:

1. Внутрігосподарські шляхи повинні забезпечувати надійні, безперебійні, щорічні транспортні зв’язки в господарстві з зовнішніми пунктами.

2. Капітальні витрати на будівництво і реконструкцію шляхів і шляхових споруд, а також щорічні витрати, які пов’язані з утриманням і експлуатацією шляхів, повинні бути мінімально необхідними.

3. Шляхова мережа сільськогосподарських підприємств повинна задовольняти виробничим, пасажирським, культурно-побутовим перевезенням з найбільшим економічним ефектом.

4. Відповідати вимогам раціонального і ефективного використання земель, охороні навколишнього середовища.

5. Сприяти створенню умов для раціональної і ефективної організації виробництва і території.

Щоб не утворились масиви незручної конфігурації, ділянки слід розміщувати вздовж меж полів, лісосмуг, магістральних каналів, ліній електромережі та інші.

При встановленні категорії шляхів визначають їх техніко-економічні показники: ширину земляного полотна, проїзну частину, тип покриття. Для внутрігосподарських шляхів технічні нормативи можуть змінюватись в залежності від складу руху та природних особливостей території, пересуванню тракторів та інших умов.

Ширина земляного полотна для внутрігосподарських шляхів встановлюється в залежності від її значення, інтенсивності руху. Для доріг І та ІІ груп приймають ширину земляного полотна 8 – 11 м з шириною проїзної частини 4,5 – 7 м, ІІІ групи – відповідно 6,5 – 8 м та 3,5 – 4,5 м.

Тип покриття внутрігосподарських шляхів залежить від їх значення і характеру перевезень, наявності місцевих будівельних матеріалів.

Шляхи І та ІІ груп проектують з капітальним типом покриття. До них відносяться асфальтно-бетонні, цементно-бетонні, покриття із щебеневих та гравійних матеріалів, оброблених органічними в’яжучими матеріалами та інше. Шляхи ІІІ групи можуть мати перехідне покриття (щебеневе, з шлаків або гравійні, ґрунтів, оброблених в’яжучими матеріалами), або нижче (ґрунтові або укріплені піском, гравієм, щебенем та інше).

Основними показниками економічного обґрунтування проектних заходів являється капітальні вкладення і експлуатаційні витрати. Зменшення капітальних витрат на шляхове будівництво досягається за рахунок найбільш повного використання існуючих шляхів і найменшій протяжності проектних, вибору економічних розмірів елементів шляхів і споруд, використання місцевих будівельних матеріалів.

Показником ефективності капітальних вкладень слугує коефіцієнт абсолютної ефективності (Еа), який знаходиться по формулі:

1 Сісн - Спр

Еа = ---- = ---------------- (3.1.)

Ток К

де Ток – строк окупності;

Сісн – щорічні дорожньо-експлуатаційні витрати та інші витрати при існуючому положенні;

Спр – щорічні дорожньо-експлуатаційні витрати при умові реалізації проектного варіанту;

К – капітальні вкладення.

Капітальні вкладення можуть бути економічно доцільні, якщо коефіцієнт економічної ефективності має значення нижче нормативного, тобто Еа ≤ 0,05.