Основні вимоги до складання схем землеустрою

Під час розроблення схеми землеустрою адміністративно-терито­ріальних утворень потрібно враховувати такі основні вимоги:

- поєднання інтересів суспільства і законних інтересів власників земельних ділянок та інших громадян на території адміністратив­но-територіального утворення;

- розмежування земель державної та комунальної власності;

- комплексність намічуваних заходів, що передбачають взаємопов’язаність інтересів і задоволення потреб різних галузей економі­ки в земельних ресурсах;

- пріоритет екологічних вимог над економічною доцільністю ви­користання земель;

- диференційований підхід до встановлення правового режиму земель з урахуванням природних, економічних, соціальних та ін­ших чинників;

- пріоритет збереження особливо цінних сільськогосподарських угідь і земель особливо охоронних територій;

- збереження єдності частин земельних ділянок і тісно пов’язаних з ними об'єктів нерухомого майна;

- запобігання негативним (шкідливим) впливам на здоров'я на­селення;

- економія матеріальних і трудових ресурсів;

- створення територіальних умов для впровадження індустріа­льних інтенсивних технологій у сільському господарстві;

- ефективне і повне використання земельного і економічного по­тенціалу адміністративного району;

- наукове обґрунтування, екологічна, економічна і соціальна ефективність намічуваних заходів.

Заходи, які передбачаються схемою землеустрою, мають забезпе­чувати:

1) найповніше і найраціональніше використання земель відповідно до їх агроекологічної якості в галузях, які виробляють біоло­гічну продукцію на основі енерго- і ресурсозберігаючих технологій;

2) зниження рівня негативного впливу на землю;

3) формування раціональної територіальної організації виробництва;

4) суворий режим економії земель у галузях промислового виробництва, енергетики, зв'язку, транспорту та іншого спеціального призначення;

5) підвищення господарської ролі дрібних і середніх населених пунктів;

6) розвиток інтеграційних зв'язків між землевласниками і зем­лекористувачами всіх форм власності на землю і форм господарю­вання;

7) комплексна облаштованість сільської місцевості, що припускає розвинену інфраструктуру, ефективну переробку сільськогосподар­ської продукції і сировини, тісний зв'язок виробництва і споживан­ня, ринкове обслуговування, адаптацію виробництва в адміністра­тивному районі до ринкових умов.