Богиня Шакті – животворна егергія

Все, що приближається до сутності – роздвоюється

Жак Пар Вулеско

Шакті, शक्ति - космічна енергія, що уособлює сили всесвіту та внутрішню енергію богів та людей. Вона персоніфікується у жіночому образі та іменується «божественою матір'ю» в Індуїзмі, симолізуючи творчу енергію, що породила Всесвіт. У тантрі і шайвізмі всесвіт розглядається як вічна взаємодія Шакті й Шиви, адже Шакті знаходиться в безперервному злитті з Шивою, представляючи з ним два нероздільних аспекти однієї реальності. В шайвізмі й вайшнавізмі Шакті асоціюється з дружинами верховних богів і є їх жіночою енергію, вона персоніфікується у вигляді Парваті - дружини Шиви, або Лакшмі - дружини Вішну. Загалом кожен бог в індуїзмі має свою шакті, і всі разом вони представляють персоналізації і сили (енергії) єдиного Брахмана. Всі індуїстські богині: Калі, Дурґа, Лакшмі, Сарасваті,Парваті, Чамунда, Деві, Бхавані, Лаліта-Тріпурасундарі, Бхайрава, Чанда, Тара, Мінакші,Камакші, Раджараджешварі та інші — різні форми Шакті, кожна з цих форм уособлює будь-який її аспект.

Шакті часто розглядається як жіноче начало людини, її жіноча половина. Юнг назвав би Шакті – анімою. Всією своєю божественною могутністю Шива, анімус, зобов'язаний великій Шакті. Без неї Шива бездіяльний, «як труп» (шава). В індуїстській іконографії взагалі й у тантричній зокрема досить популярний образ Шакті (в образі Богині-Матері Калі), яка стоїть на лежачому Шиві. Тому на практиці більше шанується саме Шакті як творчо-динамічний аспект Бога. «Немає розбіжностей між ними. Шакті — це сам Шива», — говориться в «Ґандгарва-тантрі». Цікаво, що у єгиптян аналогічно говориться про Ізіду та Озіріса «Ізіда і Озіріс – то є суть одно, одна кров, одне пле’мя».

Прояви Шакті безкінечні. Серед них є й милостиві, і гнівні образи. Однак сутнісна форма Великої Матері завжди залишається єдиною і незбагненною: «О Матір, Твою вищу форму не знає ніхто. Мешканці небес шанують Твою виявлену форму в образі Калі і інших формах», — говориться у священному тексті «Шактананда-тарангіні» («Хвилі блаженства для шактістів»). Шакті - одночасно й грізна, кровожерлива Богиня, і милостива Мати. Вона — Майя, сила, що зачаровує душі калейдоскопом своїх божественних ігор (ліл), які змушують всіх живих істот забути свою справжню природу й підпасти під владу закону карми й нескінченних перероджень у різних формах. Але вона ж є великою силою, яка рятує та приводить душі назад до Шиви, до Бога.

«Ти — Велике Знання й Велика Ілюзія, Велика Мудрість і Велика Пам'ять! Ти — Велике Забуття й Всеволодарка, Велика Богиня й Велика Демониця!»

Так славить Богиню-Матір «Деві-махатм'я» («Величання Богині»), один із найшанованіших індуїстами священних текстів. Тому, будь-яка релігійна практика тантристів звернена більше до Шакті, ніж до Шиви. Більше того, в «Ніруттара-тантрі» сказано, що «неможливо досягти звільнення без осягнення Шакті». З точки зору Тантpи (як і індуїстської тpадиції в цілому), універсальна маніфестація має дві фази - спадну і висхідну. Пеpша фаза відповідає відділенню Шакті від пpинципу (чоловічого божества, Шиви, Вішну або від Будди в буддизмі). Це прояв пpинципу ззовні, пpоекція його духовних можливостей в динамічний пpостір конкpетної pеальності, диспеpсія єдиного світлового променя на безліч іскор та колірних поєднань. Космогонія шактизму вираженя у Яджна-мантрі, де першим імпульсом, який порушив первозданність атману (вічності, хаосу, Шиви) була його перша думка, перша творчість– «іччха-шакті». І звучало його бажання так: «Хочу быть многим». Після цього появились «крія-шакті» та «джана-шакті» і ця трійця лягла в основу Великої Шакті.