Класифікація інформаційних послуг та продуктів

Інформаційна діяльність, подібно до будь-якої іншої, характеризується використанням ресурсів, виробничим процесом, випуском продукції та наданням послуг.

Розглянемо сутність цих елементів. Інформаційний ресурс — це нова економічна категорія, що стає вирішальним чинником здійснення будь-якої діяльності. Під інформаційними ресурсами розуміють весь обсяг знань, відчужених від їхніх творців, зафіксованих на матеріальних носіях і призначених для суспільного використання. В українському законодавстві визначено, що до інформаційних ресурсів України входить вся належна їй інформація, незалежно від змісту, форм, часу і місця створення.

Інформаційним ресурсам притаманні специфічні властивості, які суттєво відрізняють їх від інших чинників виробництва. Основними з них є:

- споживання інформаційних ресурсів не веде до зменшення їх;

- взаємний обмін інформацією збільшує інформаційний потенціал усіх учасників обміну;

- тиражування й поширення інформації стають відносно простішими та дешевшими;

- споживання інформаційних ресурсів не призводить до зростання невизначеності господарської ситуації та сприяє її впорядкованості та прогнозованості [6].

Разом із тим, інформаційні ресурси, подібно до матеріальних, мають відповідну цінність і можуть бути оцінені.

Наслідком поєднання інформаційних ресурсів та інформаційних технологій є створення певної нової інформації або інформації у новій формі. Це продукція інформаційної діяльності, яка називається інформаційними продуктами і послугами.

Згідно з законом України «Про інформацію» інформаційна продукція – це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення потреб суб'єктів інформаційних відносин [21].

Інформаційний продукт – документована інформація, підготована у відповідності з потребами користувачів і представлена у формі товару.

Інформаційними продуктами являються програмні продукти, бази і банки даних та інша інформація [1].

Інформаційний продукт – сукупність даних, сформована виробником для поширення в речовій або нематеріальній формі [13].

Будь-які підходи до ідентифікації та класифікації інформаційних товарів носять вельми умовний характер. Пам'ятаючи про це, спробуємо позначити фактори, що визначають зміст інформаційних продуктів, і схематично класифікувати їх за можливими ознаками.

За формою сутнісної природи реалізації інформаційні товари можуть розділятися на дві групи: матеріальні та нематеріальні.

Матеріальні продукти реалізуються в матеріальній формі. Їх «Інформативність» зумовлена визначальним значенням інформації при виробництві або використанні продукції. Наприклад, інформація може визначати характер виробничих процесів, відіграючи роль «сировини» та / або провідного виробничого фактора (праця вчених). До подібних товарів відносяться наукомісткі вироби, продукти генної інженерії та ін. Іншою формою матеріалізованих товарів є продукція, призначена для збору, зберігання, переробки та тиражування інформації. Прикладами можуть служити: комп'ютерна техніка з усім різноманіттям допоміжного устаткування і комплектуючих частин, запам'ятовувальні пристрої, прилади, аналізатори, датчики, розмножувальна техніка та багато іншого.

Нематеріальні товари реалізуються в нематеріальній формі, за допомогою матеріальних носіїв інформації (паперу, магнітних носіїв та ін.). Прикладами можуть бути різні права на продукцію інтелектуальної або художньої діяльності (тобто науки, культури, освіти, мистецтва), в зокрема комп'ютерні програми технології, художні твори.

По функціях, виконуваних в економічній системі інформаційними товарами, вони діляться на дві групи: засоби виробництва і предмети споживання.

Засоби виробництва, в свою чергу, можуть відрізнятися залежно функцій, що виконуються у виробничому циклі. Зокрема, інформаційні товари можуть виконувати роль:

- сировини (бази даних, статистична та аналітична інформація, експертні оцінки тощо);

- засобів праці (комп'ютерні програми, технологічні рішення, управлінські технології тощо); в тому числі, інформація може виконувати роль навіть «робочого тіла» при впливі на матеріальні об'єкти (наприклад, засоби захисту, в т.ч. антивірусні програми);

- предметів праці або напівфабрикатів (генетична інформація, рукописи і варіанти художніх творів та ін.);

- продуктів праці (поради, рекомендації, інформаційні послуги посередників та ін.);

- комунікаційних засобів (засоби зв'язку);

- трудових факторів (знання, навички, переконання людей як провідних факторів виробничого процесу).

Предмети споживання можуть відрізнятися залежно призначенням використання в суспільстві.

Відповідно до сфер можливого застосування можна виділити також групи товарів:

- виробничого призначення (наприклад, довідники для ведення підсобного господарства, посібники для самопідготовки тощо);

- побутового призначення (наприклад, системи регулювання вологості або температури);

- екологічного призначення (моніторингові системи);

- для відтворення людини як біологічного організму (рекреаційні послуги та інвентар);

- для задоволення соціальних потреб людини (культурні і художні твори, туризм, культурні та спортивні послуги, видовища та ін.);

- для формування особистісних якостей людини (освіта, тренінг та ін.);

- для виконання суспільно обумовлених функцій (законодавство державне і територіальне управління, соціальний захист тощо).

Залежно від об'єктів, на які впливають інформаційні продукти, вони різняться на товари:

- впливу на людину (освітні технології, послуги, твори мистецтва тощо);

- впливу на живу матерію (поза людиною) (генна інженерія, технології сільського та лісового господарства тощо);

- впливу на неживу матерію (наукомісткі засоби виробництва);

- впливу на нематеріальну реальність (комп'ютерні програми, технології збору та обробки даних тощо).

За ступенем закінченості циклу розвитку інформаційні продукти можуть бути диференційовані на дві групи:

- товари закінченого циклу розвитку (комп'ютери, обладнання, прилади, друкована продукція, монументальні твори тощо);

- товари, здатні до саморозвитку без безпосередньої участі людей, які їх створили (виведені людиною біологічні сутності: породи тварин, сорти рослин, штами мікроорганізмів; деякі види комп'ютерних програм, наприклад, комп'ютерні віруси; в перспективі – діючі моделі штучного інтелекту, роботи).

По відношенню до інформаційної реальності товари умовно можна розділити на групи:

- товари, які матеріалізують інформацію (приклад – наукоємні вироби і послуги);

- призначаються для впливу на інформацію (комп'ютери, запам'ятовуючі пристрої);

- використовують інформацію у виробництві як «робоче тіло» (генна інженерія, освітні технології);

- використовують інформацію як предмет споживання (туризм, парфумерія);

- самі є інформацією (комп'ютерні програми, віртуальні послуги).

Специфіка інформаційних товарів стає зрозуміліше при більш детальному знайомстві з деякими видами інформаційної продукції.

Інформаційні органи випускають два види інформаційної продукції, а саме:

- науково-технічну продукцію, яка створюється на замовлення або в процесі науково-технічної діяльності в ініціативному порядку і яка відноситься до сфер науки, техніки і виробництва. До цієї групи відносяться технічні рішення, в т.ч. винаходи і промислові зразки, технічна документація, ноу-хау, програмні системи, що реалізують інформаційні і інші технології. Специфічним видом науково-технічної продукції цієї групи є аналітичні матеріали – наслідки аналізу опублікованих і неопублікованих матеріалів. Предметом купівлі можуть бути матеріали, як спеціально підготовлені на замовлення, так і раніше виконані і реалізовані новому замовнику.

- інформаційні продукти і послуги, пов'язані з так званим бібліотечним типом обслуговування. До цієї групи відносяться послуги по наданню відповідно запиту абонента як самого документа (книги, журналу, каталогу тощо), так і копій, рефератів, бібліографічних описів, об'єктографічних чи інших довідок, а також різноманітних баз і банків даних, послуги по наданню дистанційного доступу, по проведенню пошуку в інформаційних масивах, депонуванню рукописів, перекладів тощо. До цієї ж групи відносяться роботи по забезпеченню переводу інформації на мікрографічні й машинозчитувані носії, надання телекомунікаційних каналів для забезпечення функціонування електронної пошти і проведенню телеконференцій.

За формою надання інформаційна продукція поділяється на нематеріальну – послуга, коли об'єктом виробництва є комунікаційні процеси, і матеріальну – продукт, коли об'єктом виробництва є інформація на матеріальних носіях, або накопичені у фондах первинні джерела інформації. Матеріальні інформаційні продукти, в свою чергу, поділяються на документні, коли споживачу адресуються первинні або вторинні документи, і речові, коли в якості об'єкту послуги виступають зразки нових продуктів і технологій (демонстрація нових виробів, фотографій, стендів тощо).

За характером взаємодії зі споживачем розрізняють інформаційну продукцію одноразову (поодинокі контакти зі споживачем) і постійну, яка передбачає зворотний зв'язок (приміром, вибіркове обслуговування з корегуванням вимог, або діалогове обслуговування).

За адресністю інформаційна продукція може бути індивідуальною, груповою і масовою.

За характером задоволення потреб – інформаційна продукція, направлена на задоволення потреб у адресній, фактографічній, концептуальній інформації, або на задоволення потреби в джерелах інформації.

Крім цього інформаційна продукція може класифікуватися залежно від посадового і кваліфікаційного рівня споживача, від рівня ретроспекції інформації, яка надається, від оперативності обслуговування і т. п.

Комплекси однорідних за операційно-технологічними і класифікаційними ознаками інформаційних продуктів і послуг об'єднуються в режими обслуговування. На відміну від простої інформацій, яка складається з впорядкованого набору простих операцій, режими інформаційного обслуговування – це з'єднання певних елементарних форм інформаційної взаємодії зі споживачем і супутніх такій взаємодії допоміжних операцій.

Інформаційна продукція може бути простою, складної і комбінованою. До простої продукції відносяться – результати переробки одиничного інформаційного джерела: анотація, бібліографічний опис, реферат, реєстраційні і інформаційні карти, копія статті, проспект тощо. До складної продукції – результат переробки певної сукупності однорідних джерел: тематичні відбірки, реферативний огляд, сигнальне повідомлення тощо. До комбінованої – відноситься складна продукція, яка являє собою об'єднання різних видів простої: доповідь про досягнення, інновацію чи досвід, аналітичний огляд, експозиція виставки тощо [18].

В якості класифікаторів інформаційної продукції також можна розглядати відповідні розділи нормативних документів. Так, в ДСТУ 7.0. – 99 «Інформаційно-бібліотечна діяльність, бібліографія. Терміни та визначення» [6] у розділі 3.3.2. «Бібліографічна продукція» представлено 49 визначень різних її видів від поняття «бібліографічне посилання» до «система бібліотечних каталогів і картотек». У той же час інформаційна продукція представлена без подальшої деталізації тільки базовим визначенням.

У ДСТУ 7.73–96 «Пошук та розповсюдження інформації. Терміни та визначення» [8] відображений тільки один різновид інформаційних продуктів – бази даних, однак, наведено багато варіантів їх наповнення і призначення: відсильні; адресно-довідкові; документальні; бібліографічні; реферативні; бази первинних даних, фактографічні бази даних; об'єктографічні; повнотекстові; бази даних показників; лексикографічні бази даних.

Для того, щоб показати розмаїття існуючих в інформаційно-бібліотечній сфері продуктів і послуг, скористаємося класифікацією, наведеною в «Довіднику інформаційного працівника» [23].

З цієї таблиці випливає, що класифікація інформаційних продуктів здійснюється за такою важливою ознакою, як вид обслуговування і дозволяє виділити такі основні види інформаційних продуктів:

- Документи як результат документного обслуговування, коли у відповідь на інформаційний запит видається сам первинний документ;

- Бібліографічні інформаційні продукти як результат бібліографічного обслуговування, коли у відповідь на інформаційний запит видається не сам первинний документ, а бібліографічні відомості про нього;

- Фактографічні інформаційні продукти як результат фактографічного обслуговування, коли у відповідь на інформаційний запит видаються не відомості про документи, не самі документи, а витягнуті з них факти;

- Аналітичні інформаційні продукти як результат аналітичного обслуговування, що є результатом проведення інформаційних досліджень, коли у відповідь на інформаційний запит видається інформація, витягнута з безлічі проаналізованих, перероблених і критично оцінених джерел.

Цілком очевидно, що в основі такого угрупування інформаційних продуктів лежить характер відомостей, які надаються споживачу інформації і ступінь інтелектуальної переробки вихідної інформації, відповідно, інформаційні продукти, вироблені в результаті фактографічного і аналітичного видів обслуговування відносяться до класу найбільш складних і дорогих.

Залежно від цільового призначення та сфери застосування розрізняють інформаційні продукти для сфери бізнесу, сфери професійної діяльності, сфери управління, сфери масового вжитку.

За широтою поширення (адресності) розрізняють інформаційні продукти індивідуального, групового та масового призначення [5].

У розділі J Міжнародної стандартної галузевої класифікації усіх видів економічної діяльності [19, с. 236] пропонується класифікація інформаційних продуктів і продуктів культурного значення, надання засобів передачі або розповсюдження цих продуктів, а також діяльність в сфері передачі даних, зв'язку, інформаційних технологій, обробки даних та інших інформаційних послуг.

Основними елементами даної класифікації є видавнича справа, включаючи видання програмного забезпечення, виробництво кінофільмів і діяльність у сфері звукозапису, радіо і телемовлення і створення програм, діяльність у сфері зв'язку і інформаційних технологій, а також інші види діяльності у сфері інформаційних послуг.

Послуга – результат невиробничої діяльності підприємства або особи, спрямований на задоволення потреби людини або організації у використанні різних продуктів [15].

Інформаційна послуга:

- діяльність з надання інформаційної продукції споживачам з метою задоволення їхніх потреб [21].

- надання інформації для вироблення і прийняття рішень та/або задоволення культурних, наукових, виробничих, побутових та інших потреб людини [1].

Перелік послуг визначається обсягом, якістю, предметної орієнтацією по сфері використання інформаційних ресурсів і створюваних на їх основі інформаційних продуктів.

Перелічимо основні види інформаційних послуг, що надаються бібліотечної сферою:

- надання повних текстів документів, а також довідок по їх опису та місцезнаходженню;

- видача результатів бібліографічного пошуку та аналітичної переробки інформації (довідки, покажчики, дайджести, огляди тощо);

- отримання результатів фактографічного пошуку та аналітичної переробки інформації (довідки, таблиці, фірмові досьє);

- організація науково-технічної пропаганди та рекламної діяльності (виставки нових надходжень, науково-технічні семінари, конференції тощо);

- видача результатів інформаційної) дослідження (аналітичні довідки та огляди, звіти, рубрикатори перспективних напрямків, кон'юнктурні довідки.

Виходячи з можливих видів інформаційних продуктів, баз даних і ресурсів класифікація інформаційних послуг представлена у вигляді таблиці.

Випуск інформаційних видань означає підготовку друкарської продукції: бібліографічних та інших покажчиків; реферативних збірників; оглядових видань; довідкових видань.

Інформаційні видання готуються практично всіма видами інформаційних служб, органів і систем. Ці видання містять вторинну інформацію, яка створюється на основі роботи з базами даних, надання роботи з якими також є послугою.

Ретроспективний пошук інформації – це цілеспрямований за заявкою користувача пошук інформації в базі даних і пересилання результатів або поштою у вигляді роздруківок, або електронною поштою у вигляді файлу.

Дистанційний доступ до віддалених баз даних організовується в комп'ютерній мережі в діалоговому режимі. Популярність послуг дистанційного доступу до баз даних наростає швидкими темпами і випереджає всі види інших послуг завдяки:

• все більшому числу користувачів, які опанували інформаційною технологією роботи в комунікаційному середовищі комп'ютерних мереж;

• високої оперативності надання послуг;

• можливість відмови від власних інформаційних систем.

Послуги дистанційного доступу до баз даних можна класифікувати наступним чином:

- безпосередній доступ до баз даних може бути організований з локального місця користувача тільки за умови його навченості роботі в комунікаційному середовищі. В іншому випадку слід скористатися послугами, що надаються спеціальними організаціями;

- непрямий доступ включає організацію навчання користувачів, випуск бюлетеня новин, організацію довідкової служби, організацію зустрічей з користувачем для з'ясування цікавлячих його питань, розсилку анкет користувачам;

- послуга Downloading дозволяє завантажити результати пошуку в центральній базі даних у свій персональний комп'ютер для подальшого використання в якості персональної бази даних;

- регулярний пошук передбачає регулярне проведення пошуку в масивах однієї або декількох центральних баз даних та надання результатів пошуку на термінал користувачеві у зручний для нього час.

Підготовка та надання інформаційних послуг:

• зв'язок (телефонна, телекомунікаційна) для надання здійснюваних у формі передачі даних інформаційних послуг;

• обробка даних в обчислювальних центрах;

• програмне забезпечення;

• розробка інформаційних систем;

• розробка інформаційних технологій [15].

Називаючи основні види послуг, використовується як підстава класифікації предмет запиту користувача (документ, бібліографічні та фактографічні відомості, новина, орієнтування і навчання, аналіз ситуації, організація обслуговування), вважаючи, що для інформаційної служби запит є основною точкою відліку.

Документні послуги забезпечують доступ до видань, архівних документів, музейних предметів на різних носіях (паперових, електронних, компакт-дисках, аудіо та відеокасетах, мікрокартах тощо), на різних мовах (шляхом переведення), в режимі реального часу (оn-liпе), в режимі відкладеного часу (через електронну пошту, «бронювання»), для ознайомлення та тимчасового користування (абонемент, читальний зал, МБА, експозиції, внестаціопарні форми – бібліотечні пункти, бібліобуси, музеї на колесах і т.п.), для постійного користування (копіювання на різні носії текстів, продаж документів, копій, електронна доставка документів – ЕДД).

Довідкові послуги надають доступ до бібліографічних, фактографічних, концептографічним банкам і базам даних, у тому числі мульти- і гіпермедійним, і відповідають (форма-довідка) на бібліографічні та фактографічні запити користувачів усно, письмово, в режимі оn-liпе і через електронну пошту.

Новинні послуги пропонують повідомлення про актуальні події та теми, надають рекламну інформацію, сповіщають про нові видання і показують їх у тому числі через телекомунікаційні канали в режимі реального і відкладеного часу (у формах: новини, ІРІ, ДОР, День інформації, День фахівця, ярмарок ідей, виставка нових надходжень, дайджест, прайс-лист, біржові зведення та ін.).

Орієнтують (навчально-консультаційні послуги) сприяють ознайомленню користувачів з можливостями доступу до інформації усно, в режимі оn-linе і через електронну пошту (форми: консультація, семінар, лекція, урок, екскурсія, комп'ютерні курси та ін.).

Дослідницькі послуги (форми: надання аналітичної довідки, аналітичного огляду, маркетингового дослідження, кон'юнктурного дослідження, матеріалів рекламного аналізу, рейтингової інформації, наприклад, визначення індексу цитування і рейтингу вчених, прогнозного дослідження, прес-досьє і т.п.) доводять до користувачів аналіз ситуації в зацікавленій їх сфері, в тому числі через телекомунікаційні канали.

Організаційно-допоміжні послуги: поширення і прокат баз даних; організація пунктів обслуговування, в тому числі бібліотечних, музейних, комп'ютерних, відеосалонів; передача факсу; прийом запитів по телефону, електронною поштою; запис інформації на дискети або касети користувачів; палітурні роботи та ін.; комплексні послуги – обслуговування за договорами з наданням різних послуг на вибір замовника [13].

У розділах ДСТУ 7.20–2000 «Бібліотечна статистика» [7], закріплюють правила обліку результатів обслуговування, як одиниці обліку передбачені: видача документів та їх копій; запити на документи та їх копії, запити та відповіді на довідково-інформаційне обслуговування, облік заходів. По суті, в цьому стандарті також запропоновано угруповання послуг, що надаються бібліотеками.

Що стосується бібліотечної практики, то в ній традиційно прийнято поділяти обслуговування на індивідуальне, групове і масове, на бібліотечне та бібліографічне, а в межах бібліографічного розглядати видачу фактографічних відомостей.

У «Довіднику бібліотекаря» зазначається, що для здійснення обслуговування, його планування та аналізу результативності важлива багатоаспектна класифікація бібліотечних послуг. З точки зору особливостей надаються читачам відомостей та / або матеріалів розрізняють:

1) Послуги, кінцевим результатом яких є видача документів у тимчасове користування:

a) в межах бібліотеки, в читальних залах;

b) на абонементі для читання вдома.

2) Видача копій документів.

3) Довідково-аналітичні послуги: уточнюючі та адресні довідки, тематичні бібліографічні списки і покажчики, фактографічні довідки і т.д.

4) Послуги, пов'язані з розкриттям складу фонду і є результатом просвітницької діяльності бібліотеки (виставки, читацькі конференції і т.д.).

5) Консультаційні послуги.

З точки зору режиму обслуговування бібліотечні послуги бувають разовими або надаються на постійній основі.

Серед основних типових інформаційних послуг виділяють:

· послуги діалогового доступу до віддалених баз даних або електронних дошок оголошень (ЕДО);

· послуги інформаційного пошуку за запитами споживачів;

· послуги доступу до першоджерел та отримання копій документів;

· довідково-консультаційні послуги [24].