Недоліки державного регулювання ринку нерухомості

Провідною проблемою на земельному ринку нерухомості є недостатня законодавча урегульованість та інформаційна непрозорість процесів на цьому ринку. Так на сьогоднішній день відсутня єдина система реєстрації прав на земельну ділянку та об’єкти нерухомості, розташовані на ній. Особливістю державної системи реєстрації нерухомості в Україні є розмежування правомірностей щодо землі та інших об’єктів, які невіддільні від неї. Внаслідок цього існують дві процедури реєстрації: кадастровий спосіб для землі та інвентаризаційно-правовий – для інших об’єктів. Така система ускладнює здійснення операцій з купівлі-продажу земельних ділянок [8].

Негативним фактором функціонування ринку нежитлової нерухомості є відмінність його розвитку в окремих регіонах. Неоднакові природні, економічні умови та позиції місцевих органів влади у різних регіонах призводять до того, що в великих містах, обласних центрах України будівництво, купівля-продаж та оренда нежитлових приміщень здобуло активного зростання, а в деяких містах регіонів пропозиція на цьому ринку зовсім відсутня.

Досить істотною проблемою є недостатня інформованість учасників ринку, яка обумовлена приховуванням фактичних цін продажу об’єктів та слабо розвиненою інформаційною інфраструктурою. Це призводить до необхідності додаткових затрат на збір та перевірку даних при аналізі інвестиційних проектів.

Багато дискусій викликає Закон України „Про реєстрацію прав на нерухоме майно” [1]. Світовий досвід свідчить, що реєстрацією прав на нерухоме майно має займатись спеціалізована державна установа, права на земельні ділянки та на розташовані на них об’єкти нерухомості повинні реєструватися в одному реєстрі. Тільки в цьому випадку можна гарантувати всі права для добропорядних покупців.

Щорічно в Україні реєструється понад 500 тисяч угод, пов’язаних з відчуженням об’єктів нерухомого майна, у яких приймає участь біля 3 млн. громадян. Проте, ринок нерухомості в Україні фактично залишається некерованим та неврегульованим. Великі обсяги готівкових коштів, які обертаються на ньому, притягують значну кількість різноманітних шахраїв та злочинців. Жодним чином не бажає підвищити безпеку своїх громадян при проведенні трансакцій об’єктів нерухомості і держава. Поряд з цим, значне коло громадян, не маючи достатніх юридичних знань та досвіду і потребуючи відповідних послуг, мимоволі довіряються різним комерційним структурам і приватним особам, професійний статус яких не визначений.

Також відсутність Закону „Про підприємницьку діяльність на ринку нерухомості” („Про ріелторську діяльність”) є стримуючим фактором, що негативно впливає на розвиток цивілізованого ринку нерухомості. Необхідність в розробці та прийнятті даного нормативного акту безсумнівна.

Існуюча податкова система також має масу недоліків, які ускладнюють ефективне використання земель поселень, будівель й споруд, а податок на майно підприємств не сприяє впровадженню нових технологій та гальмує інвестиції, спрямовані на модернізацію основних фондів.

Отже, розвиток всіх сегментів ринку нерухомості стримують проблеми інформаційного забезпечення. На сьогоднішній день немає єдиної інформаційної системи, що б пов’язували всіх учасників ринку, а саме ріелторські фірми, фірми-забудовники, проектні установи, державні комітети з містобудування та архітектури, комітети з управління міським майном, інвестиційно-тендерні комісії, державні бюро реєстрації прав та угод з нерухомістю, державні установи інвентаризації та оцінки нерухомості, регіональні центри з ціноутворювання в будівництві, фінансові установи тощо.