Контрольна робота 1 Предмет дисципліни «Методологія наукових досліджень»

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Криворізький металургійний інститут

Кафедра збагачення корисних копалин

Методичні рекомендації

До виконання контрольних робіт

з навчальної дисципліни

«Методологія наукових досліджень»

для студентів спеціальності 8. 05030301

«Збагачення корисних копалин»

усіх форм навчання

Кривий Ріг

2014

Укладач:Т. А. Олійник, д-р техн.. наук, проф.

Рецензент: д-р техн. наук Губін Г.В.

Методичні вказівки розроблено до виконання контрольних робіт відповідно до навчальної та робочої програм дисципліни «Методологія наукових досліджень» на основі освітньо-професійної програми Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України зі спеціальності 8.09030301 «Збагачення корисних копалин».

Методичні вказівки направлені на успішне закріплення теоретичного та практичного матеріалу й самостійного опанування студентом знань з дисципліни «Методологія наукових досліджень».

Методичні вказівки розраховано на виконання контрольних робіт з навчальної дисципліни «Методологія наукових досліджень» студентів усіх форм навчання.

Зміст

Стор

ВСТУП

Одними з найважливіших умов, що забезпечують прискорення наукових досліджень, є подальша розробка теорії та методології наукового пізнання і дослідження, що пояснюється, з одного боку, потребами сучасного науково-технічного і соціального прогресу суспільства, а з іншого - ускладненням самого процесу наукового пізнання і дослідження та, крім цього, подальшою диференціацією та інтеграцією наукового знання.

Сьогодні спостерігається помітне ускладнення і розширення дослідження проблем методології наукового пізнання. З одного боку, зараз кожна наукова дисципліна здійснює первинний синтез спеціальних знань, осмислює її взаємодія з суміжними дисциплінами, бере участь в розробці загальних проблем теорії та методології наукового дослідження. З іншого боку, в рамках філософії поряд з розробкою загальної теорії діалектики, логіки і методології наукового пізнання все інтенсивніше досліджуються теоретико-методологічні проблеми природознавства, техніки, суспільствознавства.

Розробка проблем методології наукового пізнання здійснюється в двох основних напрямках - суб'єктивної та об'єктивної діалектики. У першому випадку досліджуються загальні теоретичні та логіко-гносеологічні основи методології наукового дослідження. У другому випадку об'єктом вивчення є предмети і явища реальної дійсності і логіка пізнання в цьому відношенні повинна визначатися виходячи із специфіки об'єкта і задач його дослідження.

Виходячи з даних положень, в методичних вказівках в узагальненому вигляді аналізуються загальнотеоретичні, логіко-гносеологічні та логіко-методологічні основи наукового дослідження, а також визначаються логіка, технологія і методика процесу наукового пізнання, основні рівні та методи наукового дослідження.

Загальні положення

Метою викладання дисципліни “Методологія наукових досліджень” є одержання студентами глибоких знань про об’єкт, предмет аналізу, задачі досліджень, постановку проблеми, структуру, логічну організацію, методи і знаряддя наукової практики, загальні принципи будування, форми та способи науково-пізнавальної діяльності.

Основними задачами курсу є:

1) засвоєння студентами положень про:

– внутрішню організацію та регулювання процесу пізнання чи практичного перетворення об’єкту;

– характеристику компонентів наукових досліджень – об’єкт, предмет аналізу, задачі досліджень, проблему досліджень;

– сукупність методів для дослідження, що необхідні для вирішення наукових задач;

– послідовність виконання досліджень у процесі вирішення проблеми.

2) опанування студентами прийомів:

– вибору, обґрунтування і встановлення наукової проблеми в збагаченні корисних копалин;

– вибору, обґрунтування і встановлення предмету дослідження;

– перевірки отриманого результату з точки зору його істинності;

– написання наукової роботи.

Після ознайомлення з курсом студенти повинні знати:

– предмет та методи курсу “Методологія наукових досліджень”;

– загальну характеристику об’єкту, предмету, аналізу, задач, проблеми наукових досліджень;

– зміст і обсяг роботи за стадіями наукової діяльності;

– послідовність виконання наукової роботи.

Студенти повинні вміти:

– використовувати дані про об’єкт, предмет, аналіз, задачі, проблему наукових досліджень для визначення актуальності наукового чи практичного завдання в практиці збагачення корисних копалин;

– вибирати, обґрунтовувати і розраховувати технологічну схему збагачення корисних копалин;

– обґрунтовано вибирати предмет та об’єкт наукових досліджень;

– виконувати огляд літературних джерел, що стосується проблеми в цілому;

– складати методику виконання досліджень;

– перевіряти отриманий результат з точки зору його істинності

– написати наукову статтю, згідно методів наукових досліджень.

Міждисциплінарні зв’язки: базуються на знаннях з дисциплін «Підготовчі процеси збагачення корисних копалин»; «Гравітаційні методи збагачення корисних копалин»; «Магнітні та електричні методи збагачення корисних копалин»; «Флотаційні методи збагачення корисних копалин»; «Спеціальні та комбіновані методи збагачення корисних копалин, гідрометалургія»; «Зневоднення та пиловловлення в технологіях збагачення корисних копалин»; «Випробування та контроль на збагачувальних фабриках»; «Технологічні задачі збагачення корисних копалин»; «Технологічні розрахунки при збагаченні корисних копалин», «Проектування збагачувальних фабрик», «Збагачення руд чорних металів», «Збагачення нерудної сировини та вугілля», набуті знання і вміння використовуються при вивчені дисциплін «Математичні методи досліджень», «Основи наукових досліджень і організація експерименту» та написання випускової наукової роботи, наукової статті, тез.

Студенти пишуть контрольну роботу за закріпленому за ними варіанту строго за алфавітом. Тема контрольної роботи вибирається за номером, відповідно до зазначеної початкової літери прізвища.

Теми контрольної роботи

Визначивши варіант контрольної роботи необхідно уважно ознайомитися з планом та рекомендованої до теми літературою.

Позитивною оцінкою контрольної роботи буде допущення до співбесіди. Після проведеної співбесіди робота оцінюється заліком, або її необхідно доопрацювати відповідно до отриманих зауваженнями. Контрольна робота, не допущена до співбесіди, або що не одержала позитивної оцінки, тобто оцінки «залік» не дає підстав для складання іспиту.

Тема контрольної роботи повинна розкриватися відповідно до запропонованого плану. Виконання контрольної роботи має показати знання студентом основних теоретичних питань запропонованої теми контрольної роботи Особливо це стосується першого питання теми, він передбачає вміння оперувати поняттями, категоріями в розкритті сутності питання.

Друге питання носить характер методологічної, дослідницької специфіки, характерної для даної навчальної дисципліни.

Особливе значення для оцінки здатності студента до самостійної дослідницької процедурі має третє питання теми, який за своєю суттю є практичним завданням. Відповідно з дисципліною «Методологія наукових досліджень», це або складання структурно-логічних схем, або проведення порівняльного аналізу, або опис технологічного процесу, з застосуванням того чи іншого методу.

В якості методичних орієнтирів при виконанні контрольної роботи можна використовувати навчальні посібники, лекції, а також тексти першоджерел, а саме авторів того чи іншого розроблення технології збагачення корисних копалин. Посилання на використані джерела треба робити посторінково, вказавши прізвище автора, ініціали, назва книги або статті, місце і рік видання, використовувані сторінки. Список використаної літератури додається в алфавітному порядку, на останній сторінці. Обсяг контрольної роботи повинен становити 10-15 стор. Надрукованого тексту, з інтервалом 1, шрифт 14. Робота, дослівно переписана з підручника чи запозичена з текстів Інтернету, без посилань на джерела, не буде прийнята до співбесіди.

На титульному листі необхідно написати: на верхній сходинці - повна назва вузу; далі - Контрольна робота з дисципліни.... на тему _____ студента спеціальності 8.05030301 «Збагачення корисних копалин». Далі прізвище, ім'я, по батькові повністю. Внизу сторінки - місто й рік написання контрольної роботи.

Контрольна робота 1 Предмет дисципліни «Методологія наукових досліджень».

У викладі даної теми слід враховувати, що методологічні проблеми пізнання технології збагачення корисних копалин починаються з осягнення суті самих процесів, що відбуваються при розділенні мінералів та їх комплексів. Щоб зрозуміти взаємозв'язок технологічних фактів, виявити стійкі тенденції, прогнозувати ймовірний перебіг подій, необхідно адекватно відображати ці процеси в наукових дослідженнях. Саме це є змістом об'єкта і предмета «Методологія наукових досліджень» і саме це слід відобразити в контрольній роботі.

Визначення і вид технологічної карти наукових досліджень

Технологія походить від злиття двох грецьких слів - tehne мистецтво, майстерність і logos - поняття, вчення, тобто вчення про майстерність. Технологія наукових досліджень - це сукупність знань і процесів наукового дослідження при виборі теми, інформаційного науковому пошуку, впровадженні наукових результатів, а також практичного освоєння конкретної методики виконання наукових досліджень при розробці наукових робіт. Графічне відображення технології наукових досліджень отримало назву «Технологічна карта наукових досліджень». Технологічна карта наукових досліджень - це схема, яка ілюструє методично доцільну послідовність виконання наукового дослідження з урахуванням змісту процесів наукового дослідження (вибору теми, інформаційний та науковий пошук, що включає теоретичні та експериментальні результати), методики виконання етапів процесу наукових досліджень і формулювання наукового положення, що становить кінцеву мета дослідження.

Принципи побудови технологічної карти наукових досліджень

Як уже раніше зазначалося, наукове дослідження починається з постановки проблеми. Проблема на технологічній карті (Рис.1) позначається як запит практики. Рішення проблеми і є тема даного наукового дослідження. Для уточнення назви теми необхідно знати стан питання і сутність досліджуваного об'єкта, а також уточнити мету дослідження, тобто необхідно провести інформаційний пошук по уточненню шляхи вирішення даної проблеми. На технологічній карті ці дослідження вказані як «найменування теми» і «мета дослідження». За результатами цих процесів формулюється головне завдання (ГЗ), відповідна темі дослідження і визначається кількість і зміст допоміжних завдань (ВЗ), необхідних для вирішення головного завдання. По кожній допоміжної задачі складається план-програма дослідження, що призводить до їх вирішення. Дослідження допоміжної завдання починаються з інформаційного пошуку, уточнюючого постановку допоміжної завдання та зміст дослідження. Потім починається науковий пошук, який для допоміжних завдань здійснюється спільно для теоретичних та експериментальних досліджень, починаючи з вироблення гіпотези передбачуваного наукового результату (НР) по кожній допоміжної задачі. Проводиться попередній аналіз шляхів вирішення ВЗ, а далі безпосередньо рішення кожної допоміжної завдання і перевіряється спроможність рішення, за яким слід оформлення наукових результатів. Синтез наукових результатів по всім допоміжним завданням дозволяє сформулювати наукове положення (НП), яке і є безпосереднім рішенням головного завдання. По завершенню етапу оформлення НП приступають до впровадження результатів наукового дослідження, до яких відносяться нова теорія чи методика навчання, інформаційна технологія і т.п.

Узагальнена модель технологічної карти наукових досліджень

На підставі перелічених етапів досліджень складається технологічна карта наукових досліджень в цілому (рис.). На схемі технологічної карти, представленої графічним зображенням гіпотетичної моделі технології наукових досліджень, показані назву теми і її головне завдання, рішення якої є метою дослідження. Потім визначаються допоміжні завдання із зазначенням формулювання наукових результатів, які визначають наукове положення, що замикає цикл наукового дослідження.

Головна і допоміжна задача, науковий результат і наукові положення

При складанні технологічної карти наукових досліджень були позначені ряд понять таких як: Головне завдання - завдання, обумовлена темою і метою наукового дослідження, поставленого проблемою соціального замовлення (замовлення практики).

Допоміжна завдання випливає з необхідних додаткових досліджень при вирішенні головної задачі. Це можуть бути розробки будь-якого приладу, програмного забезпечення, інформаційної педагогічної технології, без яких неможливе проведення дослідження, необхідного для вирішення головного завдання. Рішення окремої допоміжної задачі дозволяє сформулювати проміжний науковий результат.

Науковим результатом дослідження є творчий продукт у вирішенні якої-небудь однієї задачі, замовлення, проблеми.

Науковим становищем називається узагальнення наукових результатів по всім допоміжним завданням, задіяним у вирішенні головного завдання.

Ефективність технологічної карти в організації наукових досліджень

Методична значущість технологічних карт наукових досліджень підтверджується їх відповідністю формулою пізнання і моделям пізнання. Відповідно до формули пізнання на технологічних картах етапу живого споглядання відповідає та її частина, де позначена головне завдання, етапу абстрактного мислення - частина, де позначені допоміжні завдання при вирішенні головного завдання, а етапу практичної перевірки наукових результатів допоміжних завдань та перевірки наукового положення для вирішення головного завдання відповідає експеримент, відбитий в науковій роботі.

В процесі розробки програми наукового дослідження видається гносеологічна модель дослідження, а також вирішуються питання його методології, методики і техніки.

Будь-яка програма наукового дослідження повинна відповідати таким основним вимогам: теоретико-методологічної обгрунтованості; структурної повноти, тобто наявності в ній усіх структурних елементів; логічності та послідовності її частин і фрагментів; гнучкості (не повинна сковувати творчі можливості дослідника); ясності, чіткості і зрозумілості навіть для не фахівців.

Виходячи з того що програма грає центральну роль в науковому дослідженні, важливо сформулювати функції, які вказують на її призначення і розкривають основний зміст.

1. Методологічна функція. Полягає в тому, що з наявного різноманіття концептуальних підходів і аспектів бачення об'єкта вона визначає ту методологію, яка буде застосовуватися дослідником.

2. Методична функція. Передбачає конкретизацію та обґрунтування методів дослідження, тобто отримання технічної інформації, а також її аналізу та обробки.

3. Гносеологічна функція. Забезпечує зниження рівня невизначеності в розумінні досліджуваного об'єкта після розробки програми в порівнянні з його розумінням до її розробки.

4. Моделююча функція. Складається в поданні об'єкта як особливої моделі наукового дослідження, основних його аспектів, етапів і процедур задач пізнавальної діяльності, визначення або інтерпретацію основних понять і категорій; попередній аналіз предмета дослідження в цілому; висування та обґрунтування гіпотез дослідження.

Методичний (або процедурний) розділ програми наукового дослідження складається з таких компонентів: розробки і обґрунтування вибірки; вибору або розробки методів збору технічної інформації; опису методів і схеми аналізу і обробки даних; визначення можливих напрямків практичного використання результатів; розробки стратегічного та робочого планів дослідження.

Під алгоритмом розробки програми наукового дослідження розуміють упорядковану і послідовно здійснювану ланцюг кроків, тобто окремих дослідницьких дій, які завершуються створенням самої програми. Дії з розробки програми спрямовані на більш докладну деталізацію основних частин та елементів, що становлять композиційну і змістовну основу наукового дослідження. Таким чином, алгоритм розробки програми наукового дослідження передбачає наступні кроки (або дії):

1. Формулювання проблеми, що передбачає виділення найбільш суперечливого питання, що міститься в області збагачення корисних копалин.

2. Визначення об'єкта дослідження, тобто того чи іншого явища або процесу в області збагачення корисних.

3. Виділення предмета дослідження, тобто найбільш значущих з практичної або теоретичної точки зору властивостей, сторін та особливостей об'єкта, найбільш повно виражають протиріччя та підлягають дослідженню.

4. Визначення цілей дослідження, тобто виявлення того, заради чого має проводитися наукове дослідження.

5. Формулювання теоретичних і практичних, основних і неосновних завдань дослідження, тобто того, що потрібно конкретно зробити для досягнення мети дослідження.

6. Визначення основних категорій та понять, які описують основні властивості і характеристики досліджуваного об'єкта, що містить протиріччя.

7. Емпірична інтерпретація основних понять, що передбачає тлумачення їх змісту та операціоналізації, тобто поділ на складові (менш загальні поняття) аж до емпірично фіксованих ознак.

8. Перевірка правильності емпіричної інтерпретації, здійснювана поетапним узагальненням емпіричних ознак до складових понять і під понять і, нарешті, до нового загального поняття, а потім з'ясування адекватності старого загального поняття і нового. Якщо вони неадекватні, то відбувається повернення до первинних етапах алгоритму, в іншому випадку триває робота з програмування дослідження.

9. Попередній аналіз предмета дослідження в цілому, який ґрунтується на побудові предмета в рамках системного підходу (виділення його структури, що впливають на нього внутрішніх і зовнішніх факторів, його функцій і т. Д.). У результаті створюється модель предмета, що описується не загальними, а інтерпретованими поняттями.

10. Висування гіпотез або науково обґрунтованих припущень про кількісні та якісні характеристики, причинах і майбутніх станах технічних процесів, описаних розробленої раніше моделлю предмета дослідження. Сформульовані гіпотези обов'язково перевіряються для того, щоб вони не містили понять, які не отримали емпіричної інтерпретації, не суперечили раніше встановленими науковим фактам, а також не містили винятків-яких явищ з їх гіпотетичного кола і давали б ясну відповідь на способи їх подальшої перевірки в ході дослідження.

11. Розробка та обґрунтування вибірки (вибіркової сукупності) як деякої моделі об'єкта, що володіє меншими масштабами, але здатної замінювати об'єкт в дослідженні і давати знання про нього в цілому.

12. Характеристика методів і методик вимірювання, основних процедур збору даних, тобто аргументація шкал вимірювання, особливостей використовуваних методів і методик.

13. Визначення основних процедур аналізу даних (кількісний, якісний, статистичний аналіз, факторний аналіз, використання комп'ютера для обробки інформації і т. Д.).

14. Складання логічного плану дослідження, спрямованого на визначення порядку дослідних процедур. Від правильно вибраного варіанту плану дослідження (розвідувального, аналітичного або експериментального) залежить зміст дослідницької діяльності.

15. Визначення можливих напрямів практичного використання майбутнього результату дослідження і коректування у зв'язку з цим попередніх процедур програми наукового дослідження.

16. Складання організаційного плану і мережевого графіка робіт, тобто визначення чисельності та складу дослідницької групи, розподіл у ній обов'язків і визначення порядку роботи в цілому

ПЛАН

1. Предмет дослідження процесів збагачення корисних копалин (тип корисних копалин за завданням). Види і типи технологічних процесів, що можуть бути застосовані при збагаченні конкретного типу сировини(за завданням)

2. Основні сучасні напрями досліджень технологічних процесів

3. Розробити наукову програму та технологічну карта наукових досліджень з теми випускової роботи магістра.

Рекомендована література:

1. Рузавин Г.И.Методология научного исследования: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.

2. Фрумкин Р.А. Михеев О.В. Основы научных исследований. Учебное пособие для студентов. М: МГИ, 1990, 144 с.

3. Спиридонов А. А. Планирование эксперимента при исследовании технологических процессов. М.:Машиностроение, 1981

4. Ковшов В. Н Постановка инженерного эксперемента. Донецк: Высшая школа, 1982

5. Стеченко Д.М.Методологія наукових досліджень К.: Знання, 2005