Інвестиційний ринок: поняття, класифікація, елементи та кон’юнктура ринку

У широкому розумінні інвестиційний ринок – це місце, де громадяни та організації, які хочуть позичити гроші, зустрічаються із тими, у кого ці гроші є.

Інвестиційна діяльність завжди починається з ринку, оскільки заощаджень і поточних доходів потенційному інвестору для початкового капіталу, як правило, не вистачає.

Крім того, інвестор завжди намагається залучити до справи позичковий або залучений (акціонерний капітал) з метою зменшення ризику і розподілу ризику відповідальності.

Стан інвестиційного ринку в цілому і окремих складових його сегментів характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна і конкуренція.

У країнах з ринковою економікою інвестиційний попит і пропозиція врівноважуються через механізм ціноутворення на базі цін рівноваги на інвестиції та інвестиційні товари. Система цін рівноваги формується мікроекономічними пропорціями у народному господарстві, основною з яких є співвідношення: інвестиції – приріст інвестиційних товарів. При цьому – ринок характеризується випереджуючим розвитком інвестиційної пропозиції і відносно стабільним попитом.

Для стимулювання інвестиційного попиту товаровиробників і розвитку конкуренції між ними держава застосовує систему заходів антимонопольного регулювання.

Для кон’юнктури інвестиційного ринку характерні такі чотири стадії: підйом кон’юнктури; кон’юнктурний бум послаблення кон’юнктури; кон’юнктурний спад (рис. 1.1).

Підйом кон ’ юнктури пов’язаний з підвищенням активності ринкових процесів у зв’язку з пожвавленням економіки в цілому. Обсяг попиту на об’єкти інвестування зростає, ціни також, розвивається конкуренція серед інвестиційних посередників.

Кон ’ юнктурний бум характеризує різке зростання попиту на всі інвестиційні товари та інші об’єкти інвестування, яке пропозиція задовольнити не може. Одночасно зростають ціни на всі об’єкти інвестування, підвищуються доходи й інвестиційних посередників.

Послаблення кон’юнктури пов’язане із зниженням інвестиційної активності у зв’язку зі спадом в економіці в цілому, відносно повним насиченням попиту на об’єкти інвестування і деяким надлишком їхньої пропозиції. Для цієї стадії характерні спочатку стабілізація, а потім і зниження рівня цін на більшість об’єктів інвестування. Відповідно знижуються доходи інвесторів та інвестиційних посередників.

Рис. 1.1 – Стадії кон’юнктури інвестиційного ринку

Кон’юнктурний спад на інвестиційному ринку є найбільш несприятливим періодом з позиції інвестиційної активності. Він характеризується найнижчим рівнем попиту і скороченням обсягів пропозиції об’єктів інвестування. Ціни на об’єкти інвестування знижуються. Інвестиційна діяльність стає збитковою.

Інвестиційний ринок розвивається циклічно. Тому потрібно систематично вивчати стан кон’юнктури для формування ефективної інвестиційної стратегії прийняття економічно обґрунтованих рішень.

Процес вивчення інвестиційного ринку складається з ряду послідовних етапів, на яких здійснюється оцінка прогнозування:

1) макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку. Результат цієї оцінки використовується для галузевої диверсифікації інвестиційної діяльності;

2) інвестиційної привабливості галузей (підгалузей) економіки;

3) інвестиційної привабливості регіонів. Результати цієї оцінки використовуються для регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності, особливо у сфері реального інвестування;

4) привабливості окремих компаній і фірм. Результати цієї оцінки використовуються для прийняття тактичних інвестиційних рішень.

Така послідовність вивчення інвестиційного ринку і окремих його сегментів дозволяє отримати надійну інформацію для розробки стратегії інвестиційної діяльності і формування ефективного інвестиційного портфеля. На рис. 1.2 наведена схема ринкових відносин, суб’єктом яких є інвестор.

Існує багато класифікацій ринків, найбільш розроблена класифікація фінансових ринків, однак єдиної принципової схеми не існує. Ринок реальних активів (іноді застосовується термін: матеріальних або фізичних активів) пропонує інвестиційні товари і послуги: нерухомість, ділянки під забудову (іпотечний ринок); обладнання, будівельні матеріали, дослідні, конструкторські, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи і послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи і відкриття, досвід, знання, "ноу-хау", інжинірингові послуги (ринок інтелектуальних цінностей). На ринку робочої сили реалізується робоча сила як інвестиційний товар, тобто продається здатність до праці за наймом. До ринку реальних активів також відносять інвестиції у предмети колекціонування, у дорогоцінні метали та інші матеріальні цінності.

Рис 1.2 – Схема взаємодії ринків

Реальні активи можуть реалізовуватися на умовах «спот» (у прямому розумінні впродовж декількох днів) або за ф’ючерсними контрактами, тобто поставки товарів здійснюються після певного часу, наприклад, шести місяців або року.

Ринок фінансових активів поділяється на ринок грошей (ринок цінних паперів – боргових зобов’язань із строками погашення менше одного року), ринок капіталів (довгострокових цінних паперів і корпоративних акцій) і кредитний ринок (боргових зобов’язань за довгостроковими кредитами).

Ринок капіталів, у свою чергу, поділяється на первинний (торгівля новими цінними паперами) і вторинний (торгівля цінними паперами, що були випущені раніше і знаходяться в обігу).

Таким чином, інвестиційний ринок – це система, що включає:

1) суб’єктів (інвесторів, підрядників, замовників, проектні і науково-дослідні організації тощо);

2) об’єкти (матеріальні і нематеріальні);

3) інфраструктуру ринку (банки, біржі, пенсійні 'ECа фонди, страхові компанії, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, інжиніринго-консалтингові фірми, суд, арбітраж тощо).

4) ринковий механізм;

5) контроль з боку держави за дією ринкового механізму.