РОЗДІЛ 1. Роль мас-медіа та пропаганди у сучасному світі

ВСТУП

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що зараз медіа здійснюють великий інформаційно-психологічний вплив на споживача інформації, а тому цікаві для вивчення. Для будь-якого впливу використовується система психолінгвістичних одиниць, яка спрямована на корекцію, управління, переорієнтацію реципієнтів масової інформації в напрямку, потрібному її замовнику або комунікатору, який транслює інформацію.

Мас-медіа в сучасному світі є за своєю суттю важливим елементом усієї політичної системи в цілому. Цей факт обумовлюється широким рядом причин, починаючи від процесу глобалізації сучасного світу, який проявляється, насамперед, саме у сфері комунікації, і закінчуючи трансформацією структури самої системи політики, інститути якої стають все більш розмитими і пов’язаними з інформаційними сторонами політичної взаємодії. У такій ситуації зміст різних елементів політичної культури, у тому числі внутрішньо- і зовнішньополітичних орієнтацій громадян, так чи інакше стає обумовленим медіа. Темп сучасного життя тяжіє саме до миттєвого отримання інформації та подолання бар’єрів часу і простору. Тому Інтернет має надзвичайно велику перевагу перед іншими носіями інформації завдяки максимальній швидкості публікації нової інформації та легкому доступу до неї.

Крім того, Інтернет перетворюється на найбільш ефективний спосіб пропаганди та перспективний рекламоносій, тому його роль і роль інтернет-видань в інформаційній політиці невпинно зростає і зростатиме найближчі роки.

У сучасному інформаційному суспільстві, основною ознакою якого є глобалізація, журналістика є одним з основоположних чинників розвитку та змін. А з розвитком інтернет-мережі в журналістиці з՚являється новий напрям − інтернет-журналістика.

Мета роботи − визначити особливості інтернет-видань, а також їх участь в інформаційних війнах.

Мета дослідження розкривається в його завданнях:

1. Провести аналіз використання інтернет-журналістики у веденні інформаційних війн.

2. Дослідити стратегії ведення політичної пропаганди та антипропаганди через інтернет-видання.

3. Визначити рівень ефективності використання інтернет-журналістики як засобу в процесі ведення інформаційної війни між країнами в період всесвітньої глобалізації.

4. Вивести нову класифікацію дослідження пропаганди.

Об՚єктом дослідження є інформаційні війни між країнами.

Предметом дослідження є використання інструменту політичної пропаганди та антипропаганди в інтернет-журналістиці під час проведення інформаційної війни між Україною та Росією.

Аналіз джерел і літератури. У написанні роботи було використано як первинні, так і вторинні джерела. Для підготовки теоретичного матеріалу було використано багато літератури вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема роботи Панаріна, Почепцова, Швартоу, Калмикова, Кіхтана та ще багатьох інших. Для аналізу використання інтернет-журналістики в інформаційних війнах ми використовували самі видання, на яких вони публікувалися, такі як «Українська правда», «Кореспондент», «Life News», Lenta.ru і ще кілька видань.

Методи дослідження. У дослідженні використовується ряд методів: аналіз (дослідження використання сучасної інтернет-журналістики), метод порівняння (для порівняння використання методів пропаганди і антипропаганди в мережі Інтернет), індуктивний метод (встановлення загального впливу інтернет-видань на політику ведення інформаційної війни).

Структура. Роботаскладається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, а також додатків.

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт та предмет, здійснено аналіз джерел, розкрито методи дослідження та структуру роботи.

У першому розділі «Роль засобів масової інформації в сучасному світі» за допомогою загальнонаукових методів, таких як аналіз, порівняння тощо з’ясовано значення та функції медіа в сучасному суспільстві, а також проаналізовано основні дослідження, проведені в цій сфері. За допомогою індуктивного методу розглянемо особливості інтернет-журналістики під час інформаційної війни.
У другому розділі «Інтернет-журналістика як засіб ведення інформаційних війн» за допомогою методу аналізу ми дослідимо, як саме кожна сторона веде інформаційну війну і як використовує в ній інтернет-журналістику. У пункті «Контент-аналіз інтернет-видань України та Російської Федерації», використовуючи метод контент-аналізу, ми визначили, яку саме роль відіграла інтернет-журналістика в російсько-українських протистояннях 2013−2014 рр., а також дослідили, які теми нині порушують українські та російські інтернет-видання у своїх статтях.
У висновках підбито підсумки дослідження та зроблено необхідні узагальнення. Загальний обсяг роботи становить 36 сторінок. Робота також містить 2 додатки.

РОЗДІЛ 1. Роль мас-медіа та пропаганди у сучасному світі

Активний розвиток соціальних технологій, які спрямовані на закріплення у свідомості певних ідеалів і цінностей, поступово перетворюються на головний і найдієвіший спосіб формування громадської думки. Процеси модернізації і розповсюдження «Великих Даних» призвели до того, що до інструментів комунікації почали відносити не інформацію як таку, а її інтерпретації, міфологеми, симулякри. А тому технологіями розповсюдження даних стали PR, реклама, політичний перфоманс, процес переговорів, пропаганда і агітація, ціллю яких є створення ілюзії довіри.
На сучасному етапі, який можна назвати інформаційним, розвитку суспільства, мас-медіа стає головним інструментом передачі знань і відомостей. А тому медіа має широкий доступ до управління суспільною думкою – до маніпулювання свідомістю [5].

Маніпуляція свідомістю як психологічна проблема розглядається, передусім, на міжособистісному рівні (Ю. Асєєв, Е. Берн, О. Бік, О. Н. Волков, Р. Гаріфуллін, П. Екман, Х. Лунг, Ч. Провант). Разом з тим окремі роботи з психології присвячені маніпуляції масовою свідомістю (Г. Лебон, Д. Різман). Інтерес до цієї теми поновився у зв’язку з політичним курсом США на початку ХХІ ст. і його відображенням сучасними англомовними медіа (І. О. Алєксєєва, О. К. Павлова, М. Ю. Палажченко).

На важливості забезпечення ефективності зв’язку між громадянським суспільством і демократичною, правовою, соціальною державою шляхом розвитку медіа наголошують і експерти Європейського інституту засобів масової інформації. Зокрема, завдяки проведеним ними дослідженням було визначено шість основних принципів, реалізацію яких щодо медіа як одного зі складників громадянського суспільства має забезпечити демократична держава: має бути широке розуміння місця медіа у конституційній структурі відповідно до концепції поділу влади та ролі медіа як «четвертої влади».

Формування в суспільстві демократичної, цивілізованої «четвертої влади» − медіа є запорукою ефективності діяльності всього державного організму; статус, роль і права яких мають спиратися на відпрацьовану законодавчу базу, а незалежність друкованих і електронних медіа повинна всіляко заохочуватися; керівництво державними, особливо електронними, медіа має бути якомога віддаленим від діяльності політиків.

Орган управління, відповідальний за фінансування і загальний політичний напрям розвитку медіа, має складатися з досвідчених і шановних громадян; субсидії медіа мають розподілятися на значний період часу за ухвалою органу, не пов’язаного з урядом або парламентом. Важливу роль у визначені параметрів професійної діяльності медіа відіграє чесна конкуренція між ними; організаційне забезпечення діяльності має бути демонополізованим на національному рівні, а отримання прибутків від медіа такими державними структурами, як міністерства, відомства тощо, має бути заборонено законом. Тому зараз комунікативні технології можна поділити на ринкові (маркетингові) та неринкові (немаркетингові) [2. С. 15–27].
До перших відносять політичний піар, політичну рекламу, інформаційний лобізм тощо. Проте більш всеохоплюючими є немаркетингові технології, під якими треба розуміти політичну пропаганду та агітацію.

Механізми сучасної громадської пам’яті та існуюче інформаційне середовище (розгалужена система медіа) створюють оптимальні умови для маніпулювання масовою свідомістю [7, c. 145].

Якщо брати до уваги сугесивний вплив слова [8, с. 63], то мова стає найкращім засобом маніпулювання свідомістю. Так, на Заході ніхто особливо не приховує, що ЗМІ служать інтересам панівної олігархії і на об’єктивність не претендують [8, с. 195].

Американський король преси Г. Льюс у своєму зверненні до співробітників журналу «Time» заявив: «Уявна журналістська об’єктивність, тобто твердження, що автор подає факти без будь-якої ціннісної оцінки, є сучасною вигадкою, не більш, ніж обманом. Я це відкидаю і засуджую. Ми говоримо: “До дідька об’єктивність» [9, c. 331].

Сьогодні цю тенденцію можна прослідкувати і на теренах України. Тобто ззовні нейтральне повідомлення може містити в собі низку прихованих ідей, підтекстів, міфів, які будуть зрозумілими, ясна річ, на неусвідомлюваному рівні, самими носіям мови. Отже, на сучасному етапі розвитку цивілізації медіа відіграють важливу роль у формуванні поглядів і переконань громадян, тобто в маніпулюванні суспільною свідомістю [10].

Виникає необхідність в організації інформаційно-психологічної безпеки – захищеність психіки людини від деструктивного інформаційного впливу (впровадження руйнівної та іншої шкідливої інформації у свідомість або підсвідомість), що призводить до неадекватного сприйняття дійсності. Головною ціллю має бути психічне благополуччя інформаційно-психологічної сфери та середовища людини, що забезпечують можливість функціонування у суспільстві, розвитку особистості та реалізації її конституційних прав і свобод. А це потребує чіткої законодавчої бази, яка б регулювала створення та застосування технологій впливу на психіку, здоров’я й поведінку особи, механізмів захисту від них і механізмів контролю й нейтралізації зазначених впливів.