Нормативно-правове забезпечення ведення кадастру у межах населених пунктів та визначення нормативної грошової оцінки в межах населеного пункту

В даний час правова база ДЗК складається з Земельного кодексу України (далі ЗК) (ст. 193-204), указів Президента України і постанов Кабінету Міністрів України, Постанови Кабінету Міністрів України № 689 від 15 травня 2003 р. По-перше, нормативні правові акти про створення ДЗК як нової системи, що відповідає сучасним вимогам, відсутні. Ведення ж ДЗК взагалі лише продекларовано в Положенні про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 12 січня 1993 р.; Положенні про містобудівний кадастр населених пунктів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 25 березня 1993 р. [1]; Постанові Кабінету Міністрів України «Про програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру» № 1355 від 2 грудня 1997 р. [2]; у Законі України «Про основи містобудування» № 2801-ХІІ, 19 листопада 1992 р. розділ четвертий присвячений містобудівному кадастру населених пунктів [3]; Постанові Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» [4]. Слід зазначити, що сучасних методів ведення державного земельного кадастру, урегульованих правом, немає. По-друге, є численні нормативно-правові акти: методика грошової оцінки землі несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 525 від 30 травня 1997 р.; Положення «Про порядок проведення індексації грошової оцінки земель», затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 783 від 12 травня 2000 р.; Положення «Про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів», затверджене Указом Держкомзему України № 85 від 26 серпня 1997 р.; Закон України «Про оцінку майна і майнових прав і професійної оцінювальної діяльності в України» (2001); Закон України «Про оцінку земель» № 1378/ГУ від 11 грудня 2003 р. [5].

Законодавча та нормативно – правова база з оцінки земель дуже широка, тому можна перерахувати законодавчі та нормативні акти, яким підпорядковується оцінка земель.

Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року, визначає поняття земельного кадастру, призначення, завдання ведення, складові частини земельного кадастру з поясненням кожної з них та порядок ведення Державного земельного кадастру.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-ІУ регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Податковий кодекс України від 02 грудня 2011 року №2755-VI регулює відносини, що виникають у сфері справлення податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Закон України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII

Визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні і спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.

Закон України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року № 1378-ІУ, визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Постанова КМУ «Про порядок ведення державного земельного кадастру» від 12.01.1993 № 15 постановляє, початок поетапного переходу на автоматизоване ведення державного земельного кадастру на базі широкого використання комп'ютерної техніки, також роботи із збирання інформації для ведення державного земельного кадастру, топографо-геодезичні та картографічні роботи повинні виконуватися за методиками Державного комітету із земельних ресурсів та затвердження порядок надання кадастрової інформації на запити громадян та юридичних осіб, у тому числі й іноземних, з дотриманням державної та комерційної таємниць.

Постанова КМУ «Про методику та порядок проведення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 30.05.1997 № 525 висвітлює, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території [12].

Нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за формулою:

Цн = х Кф х Км, (1)

де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);

В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях);

Нп - норма прибутку (6%);

Нк - норма капіталізації (3%);

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо);

Км - коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної ділянки.

Витрати на освоєння та облаштування території включають відновну вартість - як первісну вартість, що змінюється після проведення переоцінки, інженерної підготовки головних споруд і магістральних мереж водопостачання, каналізації, теплопостачання, електропостачання (у тому числі зовнішнього освітлення), газопостачання, дощової каналізації, вартість санітарної очистки, зелених насаджень загального користування, вулично-дорожньої мережі, міського транспорту станом на початок року проведення оцінки.

Коефіцієнт, який характеризує місцеположення земельної ділянки (Км), обчислюється за формулою:

Км = Км1 х Км2 х Км3, (2)

де Км1 - коефіцієнт, який характеризує регіональні фактори місцеположення земельної ділянки, зокрема:

а) чисельність населення та адміністративний статус населеного пункту, його місце в системі розселення;

б) розміщення в межах населених пунктів, розташованих у приміських зонах великих міст;

в) розміщення в межах населених пунктів, що мають статус курортів.

Км2 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місцеположення земельної ділянки в межах населених пунктів, зокрема:

а) відстань до загальноміського центру населеного пункту, концентрованих місць праці, масового відпочинку населення;

б) розташування в ядрі центру великих і найбільших міст та інших населених пунктів, що мають особливо важливе історичне значення, в приморській смузі населених пунктів.

Км3 - коефіцієнт, який характеризує локальні фактори місцеположення земельної ділянки за територіально-планувальними, інженерногеологічними, історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними умовами та рівнем облаштування території.

Державному комітетові по земельних ресурсах разом з Міністерством сільського господарства і продовольства, Міністерством лісового господарства, Державним комітетом у справах містобудування і архітектури, Державним комітетом по водному господарству, Українською академією аграрних наук у тримісячний термін розробити Порядок грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів).

Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 1995 р. N 864 (864-95-п) "Про внесення доповнень до Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" (ЗП України, 1996 р., N 3, ст. 82).