Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема 4. Суспільне виробництво на макрорівні





План

1. Характеристика процесу суспільного відтворення

2. ВВП та методи його обчислення

3. Основні типи економічного зростання

4. Економічні цикли

1. Макроекономіка – складова частина економічної теорії. Вона вивчає економічні закони, закономірності і механізм функціонування економіки як єдиного цілого на макрорівні, тобто на рівні національної економіки. Макроекономіка спирається на “Економікс” як базову дисципліну, і досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів з метою максимального задоволення постійно зростаючих потреб людства.

Процес виробництва як основа забезпечення існування людини має постійно відновлюватися. Процес суспільного відтворення — це постійне й безперервне відновлення результату суспільного виробництва — продукту, а також робочої сили, засобів виробництва, природних ресурсів, інформації, форм та методів організації праці.

Залежно від результатів процесу відтворення розрізняють такі види відтворення:

1) просте;

2) розширене;

3) звужене відтворення.

При простому відтворенні в кожному наступному циклі відбувається відновлення суспільного продукту в незмінних обсягах і такої самої якості.

Розширене відтворення передбачає, що виробництво відновлюється у постійно зростаючих масштабах.

Звужене відтворення характеризується повторенням суспільного виробництва в обсягах, що є меншими, ніж у попередньому періоді.

Проаналізувати результати суспільного відтворення дає змогу система національних рахунків (СНР), створена за такими методологічними принципами:

1) На основі концепції господарського кругообороту, за якою в економічній системі відбувається постійний рух потоків ресурсів і товарів, що обслуговуються потоками витрат і доходів.

2) Використовується розширене трактування продуктивності праці, коли продуктивною вважається будь-яка діяльність, визнана суспільством як необхідна, що приносить дохід.

3) При обчисленні макроекономічних показників використовується поняття "додана вартість", яке означає, що для реального обчислення загального обсягу виробництва необхідно, щоб усі товари та послуги, вироблені протягом певного року, були враховані тільки один раз, оскільки значна кількість їх проходять декілька виробничих стадій. З метою уникнення багаторазового врахування одного й того самого продукту при обчисленні ВВП враховується тільки кінцевий продукт. Кінцевий продукт — це товари та послуги, куплені для споживання, а не з метою подальшої обробки, переробки чи продажу.

2. Результати суспільного відтворення відображає ціла низка показників. Розглянемо окремі з них. Валовий внутрішній продукт — загальна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, створених на території певної країни протягом визначеного періоду (найчастіше одного року).

Методи обчислення ВВП. Показник ВВП можна розрахувати трьома методами:

– виробничим;

– методом обчислення витрат;

– методом обчислення доходів.

При виробничому методі підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки. Для кожної галузі спочатку розраховується обсяг валового випуску, зменшуваний на величину проміжного споживання. Отримані показники додаються. Однак через складність підрахунків цей метод практично не використовується.

Метод обчислення за витратами полягає в додаванні витрат усіх економічних суб'єктів: домашніх господарств, підприємств, держави, а також іноземних підприємств та громадян, які здійснюють експортно-імпортні операції. Отриманий показник матиме такий вигляд:

ВВП = С + І + G + NХ,

де С — витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів;

І — валові приватні інвестиції (витрати підприємств на придбання сировини, матеріалів, обладнання, технологій тощо);

G — витрати держави на утримання державного апарату (армії, правоохоронних органів та ін.);

NХ — чистий експорт, розрахований як різниця між вартістю вивезених із країни і ввезених у країну товарів.

Метод обчислення за доходами передбачає додавання всіх доходів економічних суб'єктів країни:

ВВП = W + Р +І + R+A+Тн,

де W — заробітна плата з усіма додатковими виплатами до неї;

Р — прибуток підприємств усіх форм власності та господарювання (до вирахування податків);

I — процент, що його отримують домашні господарства від розміщення заощаджень у фінансових установах;

R — рентні доходи власників різноманітного майна від передачі його в оренду;

А — амортизаційні відрахування;

Тн — непрямі (або побічні) податки (такі як податок на додану вартість, акцизи, мито), що входять у ціну товару.

Амортизація – це показник, який характеризує рівень зношуваності основних фондів; норма амортизації визначає ту частину прибутку, яка використовується на заміну зношеного обладнання новим.

На основі валового внутрішнього продукту можна розрахувати й інші показники системи національних рахунків. Показник чистого внутрішнього продукту (ЧВП) розраховується шляхом віднімання від вартості ВВП амортизаційних відрахувань. ЧВП є досконалішим індикатором обсягу виробництва конкретного року.

ЧВП=ВВП – А

Особливе місце в системі економічних показників займає національний дохід (НД). Це фактично зароблений дохід усіх економічних суб'єктів країни. НД можна розрахувати двома способами:

– як різницю між ЧВП і непрямими податками:

НД=ЧВП – Тн;

– як суму доходів домашніх господарств, підприємств (окрім амортизаційних відрахувань) і держави (окрім непрямих податків).

НД=W+P+І+R

Отже, НД характеризує результат діяльності всіх економічних суб'єктів суспільства. Цей показник не враховує затрати минулої праці й частину вартості, створену за рахунок непрямих податків.

У національних рахунках використовується показник особистого доходу (ОД), що визначається шляхом відрахування з суми національного доходу внесків на соціальне страхування, податків на прибуток підприємств та їхніх нерозподілених прибутків, а також додаванням трансфертних платежів, які представляють собою соціальні виплати з бюджету у вигляді допомоги з безробіття, пенсії, стипендії, допомоги багатодітним та інші соціальні виплати.

Після сплати відповідних податків із суми особистого доходу залишається дохід, що йде на придбання споживчих товарів та утворення заощаджень, який називається доходом кінцевого використання (КД).

Про результати розширеного відтворення економічного потенціалу країни найповніше уявлення дає національне багатство.

Національне багатство — це сукупність створених та нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, розвіданих природних ресурсів, досягнутого рівня освіти людей, їхнього досвіду, майстерності, творчих здібностей, які призначені для розширеного відтворення з метою підвищення добробуту нації.

Від ефективного використання національного багатства залежить економічний і соціальний прогрес суспільства.

3. Під економічним зростанням розуміють розвиток національної економіки протягом певного періоду, котрий вимірюється абсолютним приростом чи темпами приросту валового внутрішнього продукту, валового національного продукту й національного доходу в цілому або темпами приросту цих показників у розрахунку на душу населення.

Показники абсолютного приросту використовуються в більшості випадків для оцінювання темпів зростання економічного потенціалу країни та темпів приросту ВВП на душу населення.

1. Темп зростання ВВП:

Тзр = Y1 / Y0 * 100%

2. Темп приросту ВВП:

Т прир = Y1-Y0 / Y0 * 100%

де У1 – обсяг ВВП в поточному періоді в грошовому вираженні, У0 – обсяг ВВП в базовому періоді.

Існують такі типи економічного зростання:

- екстенсивний тип;

- інтенсивний тип;

- змішаний тип.

Екстенсивний тип економічного зростання досягається завдяки кількісному приросту факторів виробництва за їхнього незмінного технічного рівня. У таких умовах обсяг національного продукту зростає за рахунок кількісного збільшення обсягів праці (чисельності працівників, збільшення тривалості робочого часу), залучення у виробництво нових джерел сировини, палива, енергії, використання додаткових земельних площ (при незмінній віддачі природних ресурсів), а також на основі незмінної ефективності використання засобів праці (капіталовіддача може бути навіть спадною).

Інтенсивний тип економічного зростання характеризується зростанням обсягу ВВП за рахунок удосконалення факторів виробництва та ефективного використання їх. Інтенсивний тип економічного зростання здійснюється на базі технічного й технологічного вдосконалення виробництва, якісних змін у кваліфікації робочої сили, економії природних ресурсів тощо. В розвинених індустріальних країнах інтенсивний тип переходить у свою вищу форму –інноваційний тип економічного зростання.

Виділяють також третій тип економічного зростання – змішаний. Йому притаманне збільшення обсягу ВВП як завдяки залученню більшої кількості факторів виробництва, так і за рахунок удосконалення техніки, технології, організації виробництва.

Однак економічна практика не знає екстенсивного чи інтенсивного типів економічного зростання в чистому вигляді. Як правило, вони співіснують, утворюючи змішаний, або реальний, тип економічного зростання.

3. Циклічність – це невід`ємна риса розвитку ринкової системи. У загальному вигляді економічний цикл означає посилення або спад економічної активності, що втілюється у коливаннях різних макроекономічних показників (темпів зростання ВНП, загального обсягу виробництва і продажу товарів, рівня безробіття та зайнятості, завантаження виробничих потужностей, рівня цін, тощо).

За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі, середні та довгі.

Короткі цикли (3 – 5 років) називають циклами Джозефа Кітчина. Він пов'язував малі цикли з коливаннями запасів золота і визначав їхню повторюваність із періодичністю 3 роки і 4 місяці. Основоположник економетрики Уеслі Мітчелл пояснював причину малих циклів змінами у сфері грошового обігу й визначав їхню тривалість для СІЛА 40 місяців, тобто теж 3 роки і 4 місяці. Малі (короткі) цикли пов'язані з порушенням та встановленням рівноваги на споживчому ринку. Причиною їх є зміни у сфері кредиту, тому вони й проявляються як кризи кредитної сфери.

Середні цикли (10 – 20 років) їх ще називають циклами Клемента Джаглера (за ім'ям французького вченого-економіста, який досліджував середні цикли у другій половині XIX ст.). Він пов'язував причину середніх циклів теж зі сферою кредиту і виявив, що вони повторюються з періодичністю 8—10 років, що збігається з періодичністю середніх циклів, причину яких вчені пов'язували з періодичністю оновлення основного капіталу. До середніх хвиль відносять так звані будівельні цикли Саймона Кузнеця (американський вчений, лауреат Нобелівської премії), який пов'язував циклічні коливання з періодичним оновленням житла та деяких типів виробничих споруд і визначав їхню тривалість (періодичність) у 15—20 років.

Довгострокові цикли або довгі хвилі (40 – 60 років) пов'язані зі зміною базових технологій, джерел енергії та об'єктів інфраструктури.

Класична схема ділового циклу об'єднує чотири фази (рис.).

 

Ознаки економічної кризи:

– перевиробництво товарів стосовно платоспроможного попиту на них;

– значне скорочення обсягів виробництва;

– падіння цін;

– дефіцит вільних грошових коштів, необхідних для платежів;

– біржовий крах і банкрутство підприємців;

– зростання безробіття;

– зниження рівня заробітної плати;

– спад рівня прибутку;

– масове знищення товарів, устаткування тощо;

– дезорганізація кредитної системи.

Депресія:

– застій виробництва;

– низький рівень цін;

– незначний обсяг торгівлі;

– невисока ставка позичкового відсотка;

– ліквідація товарного надлишку.

Пожвавлення:

– розширення обсягів виробництва до маштабів докризового рівня;

– зростання цін;

– підвищення прибутку;

– зростання зайнятості;

– пожвавлення торгівлі;

– посилення оптимістичних очікувань (сподівань).

Піднесення:

– перевищення максимального обсягу виробництва докризового рівня;

– швидке зростання зайнятості;

– підвищення заробітної плати й інших видів доходів;

– кредитна експансія;

– штучне стимулювання сукупного попиту, зумовлене очікуваннями торговців на зростання цін та їхнім бажанням купити більше товарів за нижчими цінами;

– розширення пропозиції, яка з часом перевищує попит і готує нову кризу.

Сучасна економічна теорія визначає дві фази економічного (промислового) циклу:

– рецесія — включає в себе кризу та депресію;

– піднесення — включає в себе пожвавлення і бум.

Особливості сучасних економічних циклів:

1. Швидкоплинний розвиток НТП спричиняє потребу і робить можливим частіше оновлення основного капіталу, внаслідок чого повторюваність криз стає частішою.

2. Інтернаціоналізація виробництва, поглиблення науково-технічного співробітництва, глобалізація економіки та розвиток НТП зумовлюють синхронізацію економічних циклів у різних країнах та регіонах світу.

3. Державне антициклічне регулювання спрямовується на недопущення перегріву економіки, що робить зазвичай економічні кризи не такими глибокими, а для циклу не є безумовним проходження усіх фаз.

4. Антициклічна політика спрямована на згладжування коливань в економіці. Найчастіше виділяють два типи заходів держави, спрямованих на подолання циклічних коливань: політика стримування і політика експансії.

Значення циклічного розвитку для економіки:

по-перше, порушення рівноваги і перерву розвитку по висхідній, внаслідок чого скорочується обсяг національного виробництва;

по-друге, позбавлення багатьох з тих, хто бажає працювати, можливості знайти роботу і забезпечити собі нормальний рівень доходу;

по-третє, доведення до банкрутства багатьох підприємців, змушуванням їх подекуди суттєво погіршувати свій економічний та соціальний стан;

по-четверте, одночасне існування інфляції і безробіття ще більше посилює невизначеність та знедоленість широких верств населення, спричиняючи перерозподіл багатства на користь незначної частки населення.

Циклічність є не тільки злом, а й благом для економічної системи. Справа в тому, що криза справляє оздоровчий вплив на економіку, зумовлюючи ліквідацію тих підприємств, які задовольняли штучно створений попит. Вона стимулює технологічне оновлення виробництва, позбавлення від застарілих форм організації виробництва й менеджменту, посилює дух конкуренції та активізує економічне життя суспільства.

МОДУЛЬ 2.

Date: 2016-05-23; view: 988; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию