Вихідна інформація, її склад та зміст

До причин, що зумовили необхідність упровадження управлінського обліку на вітчизняних підприємствах можна віднести:

—наявність різних форм власності, що веде до появи різних груп та рівнів користувачів управлінської інформації;

—загострення конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках збуту вітчизняної продукції, що потребує своєчасної інформації про їх кон'юнктуру;

—інтеграція економіки України у світову економіку, що неодмінно приводить до переорієнтації як практики, так і теорії облікових знань.

Ці причини сприяли формуванню нових вимог, які ставляться менеджерами до системи обліку відносно характеру та обсягу інформації, що їм надається (табл. 6.1).

Упровадження управлінського обліку у вітчизняну практику потребує вирішення цілої низки проблем, основними з яких є відсутність:

• чіткого уявлення про сутність, методи та прийоми управлінського обліку серед вітчизняних економістів;

• рекомендацій щодо впровадження управлінського обліку на підприємствах України;

• спеціалістів-практиків, здатних організувати систему управлінського обліку на вітчизняних підприємствах.

Таблиця 6.1

Вимоги до управлінської інформації

Слід звернути особливу увагу на те, що система управлінського обліку виходить за рамки бухгалтерського обліку і включає в себе елементи планування, контролю, аналізу, оцінки, що зумовило деякі розбіжності у визначенні його сутності та значення серед вітчизняних економістів (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

Підходи до визначення управлінського обліку

Спільним для цих висловлювань є те, що основним завданням управлінського обліку є надання неупередженої інформації, не­обхідної для прийняття управлінських рішень відповідними управлінськими ланками підприємства. Зміст управлінського обліку розкриває рис. 6.1.

Рис. 6.1. Схема реалізації змісту управлінського обліку

Взаємозв'язок і взаємодія облікової функції управлінського обліку з іншими функціями управління показані на рис. 6.2.

Так Ні

Рис. 6.2. Взаємозв'язок і взаємодія облікової функції управлінського обліку з іншими функціями управління в процесі прийняття рішень

З'ясувавши сутність управлінського обліку, доцільно перейти до вивчення його предмета та методу (рис. 6.3). Зважаючи на те, що управлінський облік — це інтегрована система різних економічних дисциплін, то і метод управлінського обліку; включає в себе:

—елементи методу бухгалтерського обліку (зокрема, рахунки і подвійний запис; інвентаризація та документація; оцінка і калькулювання);

—елементи статистики (індексний метод);

—прийоми економічного аналізу (факторний аналіз);

— математичні методи (кореляція, лінійне програмування, спосіб найменших квадратів тощо).

Рис. 6.3. Елементи предмета управлінського обліку.

Далі слід з'ясувати принципи, що покладені в основу системи управлінського обліку. Враховуючи те, що управлінський облік у вузькому розумінні є складовою бухгалтерського обліку і невід'ємно пов'язаний із фінансовим обліком, він повинен відповідати єдиним бухгалтерським принципам, зокрема:

• безперервності діяльності підприємства;

• єдиного грошового вимірника;

• повноти та аналітичності інформації;

• періодичності тощо.

Але особливо слід зосередитись на вивченні принципів, що притаманні тільки управлінського обліку:

• принцип оцінки результатів діяльності структурних підрозділів підприємства, що передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства від виробництва до реалізації продукції;

• принцип комплексності, що передбачає разову фіксацію даних у первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазове використання в усіх видах управлінської діяльності;

• принцип бюджетного методу управління, що виступає інструментом планування, контролю та регулювання і передбачає охоплення бюджетуванням виробництва, реалізації та фінансування підрозділів, а також підприємства в цілому;

• принцип залежності, який полягає в тому, що на різні альтернативні рішення відносяться тільки ті витрати, які залежатимуть від майбутнього вибору;

• принцип причинності, який полягає у тому, що до собівартості продукції повинні відноситися тільки ті витрати, які виникли внаслідок виробництва даної продукції.

Вивчення сутності та основних завдань управлінського обліку сприятиме розумінню його основних функцій, зокрема:

— інформаційної, що полягає у забезпеченні керівників усіх рівнів управління інформацією, що необхідна для поточного планування, контролю та прийняття оперативних управлінських рішень;

— комунікаційної, що передбачає формування інформації для внутрішнього комунікаційного зв'язку між різними рівнями управління;

— контрольної, що забезпечує оперативний контроль та оцінку результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства в цілому;

— прогнозної, що дає можливість здійснювати перспективне планування та координування розвитку підприємства в майбутньому на підставі аналізу й оцінки фактичних результатів діяльності.

Зважаючи на особливості вітчизняної реформи бухгалтерського обліку, а також на визначення управлінського (виробничого) обліку як складової бухгалтерського обліку (що справді відповідає раннім стадіям його розвитку), необхідно зупинитися на його взаємодії з фінансовим обліком.

Слід усвідомити, що між фінансовим та управлінським обліками існує тісний взаємозв'язок, що полягає насамперед у єдності принципів, методів, системи первинного обліку та єдиного професійного середовища.

Незважаючи на це, різні завдання, що стоять перед фінансовим та управлінським обліком, спричинюють цілу низку розбіжностей між ними (табл. 6.3).

Таблиця 6.3

Ознаки відмінностей фінансового та управлінського обліку

Виникнувши як облік витрат виробництва, управлінський облік у своєму розвитку пройшов декілька етапів, які отримали умовні назви:

• аналітичний (до початку Другої світової війни);

• маржинальний (до 1975 р. XX ст.);

• стратегічний (до теперішнього часу).

Стосовно місця та ролі рахунків управлінського обліку в загальній системі рахунків у світовій практиці виділено два підходи до побудови плану рахунків: автономний (двоколовий, дворядний) та інтегрований (однорядний).

Автономний підхід передбачає виокремлення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового та управлінського обліку, а зв'язок між ними здійснюється за допомогою пар­них контрольних рахунків одного й того самого найменування, що носять назву рахунків-екранів, або відображаючих рахунків.

Основні риси автономного підходу такі:

• первинний облік за елементами ведеться у фінансовій бухгалтерії, а за статтями витрат — в управлінській;

• значна аналітичність обліку за центрами відповідальності та виокремлення рахунків для обліку відхилень і результатів господарської діяльності внутрішньовиробничих підрозділів;

• фінансовий результат визначається як у фінансовому, так і управлінському обліку, причому результат фінансового обліку є сумою трьох складових: виробничого, фінансового та надзвичайного результатів і спрямований на оподаткування, а результат управлінського обліку може визначатися за виробами, групами виробів, центрами відповідальності і спрямований на виявлення економічно обґрунтованого результату з точки зору підприємства.

Інтегрований підхід до побудови плану рахунків полягає в тому, що рахунки фінансового та управлінського обліку кореспондують у межах єдиної системи рахунків.

Існування двох підходів до побудови плану рахунків привело до застосування трьох систем обліку витрат і доходів:

• загальної;

• інтегрованої;

•переплетеної (змішаної).

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

придбання, продажу та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

забезпеченості зобов'язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;

оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.

Підприємства, які за результатами діяльності за минулий рік визнаються відповідно до чинного законодавства суб'єктами малого підприємництва, застосовують Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 у поточному (звітному) році. Якщо такі підприємства, а також новостворені за результатами діяльності за І квартал або І півріччя поточного (звітного) року не можуть бути відповідно до чинного законодавства визнані суб'єктами малого підприємництва, то фінансовий звіт цими підприємствами складається за цей і подальші періоди поточного (звітного) року відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року N 87, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за N 391/3684. Підприємства, які за результатами діяльності за 9 місяців поточного (звітного) року не можуть бути відповідно до чинного законодавства визнані суб'єктами малого підприємництва, можуть складати фінансовий звіт за 9 місяців і звітний рік із застосуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25.