Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Інститути конституційного права





Зміст

Вступ………………………………………………………………………2

1. Поняття системи конституційного права…………………………….2-4

2. Інститути конституційного права…………………………………….4-5

3. Конституційно-правові норми, їх структура, зміст і класифікація...6-12

Висновок………………………………………………………………….12-13

Література………………………………………………………………...13

 

Вступ

Етимологія слова «конституція» походить від лат. constitutio — устрій, установлення. Але ще у Стародавній Греції Арістотелем було сформоване уявлення про конституцію як раціональну побудову державної влади на основі принципів демо­кратії і справедливості. У будь-якому організованому суспільстві можна виокремити низку найважливіших відносин, які його характеризують. Насамперед, це відносини, пов’язані з побудовою і функціонуванням державних органів, взаємовідносини цих органів з іншими суспільними інституціями та індивідами. Природно, що такі відносини знаходять своє закріплення у нормах права. Саме сукупність норм права, які визначають засади народовладдя, економічної і політичної організації суспільства, взаємовідносин держави з конкретною особою, загальний устрій держави та основні засади функціонування державних органів складають провідну галузь національного права — конституційне право.

Під методами конституційно-правового регулювання розуміється сукупність прийомів, способів і засобів, що дозволяють упорядковувати суспільні відносини, які складають предмет конституційного права. Серед таких методів провідне місце посідає встановлення, яке полягає у визначенні у відповідних нормах повноважень відповідних суб’єктів, а також методи зобов’язання, дозволу та заборони.

 

 

1. Поняття системи конституційного права

Система конституційного права — є системою інсти­тутів і норм конституційного права. Це складна, структурована, динамічна система, з притаманними їй законами, принципами побудови та функціонування. У за­гальному вигляді її можна уявити як своєрідне утворен­ня, що складається з трьох відносно самостійних, але надзвичайно тісно взаємозв'язаних блоків (елементів): принципів конституційного права, його інститутів і норм.

Принципи конституційного права — це фундамен­тальні засади, в яких втілюється сутність і політико-правове призначення галузі та її основного джерела Конституції України. Це своєрідний каркас, який скла­дає основу конституційного права, об'єднує його в єди­не ціле, визначає його характер і динамічну спрямова­ність.

Принципи конституційного права поділяються на дві великі групи — загальні і спеціальні.

У загальних принципах втілюються основні ідеї конституції, її призначення і соціальна роль. Ці принци­пи декларуються безпосередньо в Конституції України. Серед них — державний суверенітет, розподіл влад, не­порушність прав та свобод людини і громадянина тощо.

Спеціальні принципи наповнюють реальним змістом конкретні конституційно-правові відносини. Вони ма­ють чітко окреслену юридичну природу і знаходять кон­кретне застосування в безпосередній діяльності Держави та її органів.

Конституційне право України в цілому збудоване з врахуванням досвіду демократичних держав, тому розташування його інститутів має принципово новий вигляд:

1) основи конституційного ладу України;

2) права, свободи й обов'язки людини і громадянина;

3) форми безпосереднього народовладдя: вибори, референдуми та ін.;

4) законодавча влада;

5) Президент України;

6) виконавча влада;

7) судова влада;

8) територіальний устрій;

9) місцеве самоврядування.

Така й система Конституції України — основного джерела конституційного права України.

Конституційне право як елемент національної сис­теми права, має внутрішню системну, структурно-функ­ціональну природу. Як і будь-яка галузь права консти­туційне право є системою правових норм, які регулю­ють однорідні специфічні види суспільних відносин.

На систему конституційного права поширюються за­кони, характерні для подібних систем. Серед них най­важливіші такі:

— взаємозв'язаність, логічна взаємоузгодженість і субординація елементів системи;

— багатоелементність, структурованість системи, як­що під структурою розуміти спосіб зв'язку елементів в єдине ціле;

— наявність системоутворюючих факторів;

— зв'язок із зовнішнім середовищем, що дає змогу вдосконалити систему, наповнити її реальним змістом, забезпечити про­гресивний поступ такої системи;

— ускладнення системи в міру її розвитку, збагачен­ня змісту її елементів, розширення функціональних зв'язків між ними;

— наявність головного центру системи, який інте­грує, єднає всі її ланки, визначає принципи та законо­мірності її побудови;

— достатня автономність функціонування "низових" елементів системи, які не можуть бути занадто пригні­чені авторитарним впливом елементів більш високого порядку.

Конституційне право — відкрита система, яка по­стійно втягує в орбіту свого регулювання нові елементи, звільняючись від "спрацьованих", "віджилих" елементів. Цим забезпечується стабільність системи та її правоохо­ронний вплив на суспільні відносини.

 

Інститути конституційного права

Інститут права — це сукупність норм права, які регу­люють певне коло однорідних, однопорядкових суспіль­них відносин і утворюють однорідну групу. Це повною мірою стосується і конституційно-правового інституту, норми якого відзначаються певною автономією, об'єд­нуються на основі певних принципів і методів, відзна­чаються відносною самостійністю правового регулюван­ня. Розрізняють галузеві і міжгалузеві правові інститути.

Так, галузевими конституційними інститутами є:

інсти­тут представницьких органів,

інститут громадянства,

інститут територіального устрою,

інститут місцевого са­моврядування тощо.

Прикладом міжгалузевого інституту може бути інститут власності.

Конституційні інститути розрізняються за змістом, структурою, методами й завданнями правового регулю­вання. Серед них є надінститути, які охоплюють значне коло суспільних відносин і включають до свого складу ряд інших інститутів (підінститутів), які, в свою чергу, можуть мати більш дрібні структурні підрозділи. Такими надінститутами можна вважати інститути влади народу, державного суверенітету, державної влади тощо.

Таким чином, конституційно-правовий інститут це функціонально відокремлена, внутрішньо стабільна підсистема взаємозв'язаних правових норм. Це — голов­ний підрозділ конституційної галузі права, що є систе­мою інститутів права і охоплює не один, а декілька різновидів правовідносин, однорідних за своїм змістом і методами правового впливу.

Конституційні інститути у своїй сукупності утворюють струнку систему, яка є основою Конституції Украї­ни.

Інститути розташовані в певному порядку, належ­ним чином включені до тексту Конституції. Загальне уявлення про систему цих інститутів дає її (Конституції) зміст. Це — інститут загальних засад конституційного ладу, інститут прав і свобод людини та громадянина, інститут прямого народовладдя, інститути законодавчої, виконавчої та судової влади, інститут територіального устрою, інститут місцевого самоврядування, інститут, що визначає порядок змін і доповнень Конституції.

 

Date: 2016-05-17; view: 559; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию