Перші анекдоти та загадки

Загадки існують у різних народів із давніх-давен. У наші дні ми розглядаємо їх як вид розваги, але стародавні люди ставилися до них дуже серйозно.

До речі, давні оракули відповідали на запитання чи давали поради часто саме у формі загадок. Як свідчать літописи, королі західноєвропейських держав полюбляли обмінюватися секретними посланнями, використовуючи загадки. Греки та римляни проводили змагання з розгадування загадок, а переможець отримував приз. Деякі легенди свідчать, що іноді від того, чи зможе людина дати правильну відповідь на загадку, залежало її життя. Загадки трапляються навіть у Біблії.

Анекдоти такі ж давні, як і мова. Споконвіків у будь-якій країні світу люди розповідали дотепні, сповнені гумору історії, щоб посмішити один одного та щоб поліпшити настрій. У середньовіччі придворні блазні забавляли короля жартами, які часто були досить жорстокими. Хтось щиро сміявся, комусь це було не до вподоби. Такі історії, тобто анекдоти, почали з’являтися в збірниках. Одна з найвідоміших таких книг – «Жарти Тарльтона», яка побачила світ 1611 року. Тут є все: іронія, і гумор і деінде навіть сарказм.

За книгою «Світ навколо нас» (164 слова)

Тримай зв’язок

Електронна пошта, або e-mail, дуже схожа на звичайну, тобто паперову, але значно швидша та зручніша. З часу винайдення (а це були шістдесяті роки минулого століття) ця послуга дуже вдосконалилася. Перші листи могли пересилати лише в межах одного комп’ютера. Кажуть, це були навіть не листи, а зовсім короткі повідомлення. Згодом винайшли можливість спілкуватися на різних машинах – і повідомлення полетіли, як фантастичні птахи,у різні куточки світу.

Сьогодні всі електронні листи спочатку вирушають на поштовий сервер – віртуальний склад інформації, а вже звідти прямують до адресатів. До речі, на тривалість шляху від автора до адресата місце розташування сервера практично не впливає.

Якщо поштову службу вибрано, це, по суті, півсправи. Ще треба зареєструватися, натиснувши спеціальну кнопку, потім вигадати для своєї скриньки цікаву назву – логін, а ще свій власний код – пароль.

Після реєстрації ти одержуєш електронну адресу та можеш писати своїм друзям і знайомим. До листа можна додати все, що тобі заманеться: фото, відео, цікаві адреси, тексти тощо. Пожвавлення твоєму листуванню нададуть кумедні помічники тексту – смайлики.

За Т. Щербаченко (162 слова)

Цікаве про капусту

Капуста – найбільш доступний і дешевий овоч. До того ж вирощують її майже повсюдно, навіть за Полярним колом. Батьківщина її – територія сучасної Греції. Принаймні стародавні елліни вирощували три сорти білокачанної капусти ще за триста років до нашої ери. До речі, від римлян пішла українська її назва, адже «капуста» латиною означає «голова». В українській кухні з капусти готують багато смачних страв, а саме: капусняк, голубці, борщ тощо.

Давньогрецькі та давньоримські лікарі першими побачили цілющі властивості цієї рослини: їй приписувалася здатність усувати головний біль, виліковувати глухоту та безсоння.

Перші згадки про появу капусти на території України датуються 1073 роком. Але, мабуть, набагато раніше її завезли грецькі колоністи, які проживали в Криму. Цікаво, що червонокачанна капуста потрапила до нас значно пізніше. Ця рослина має півтори сотні різновидів, про деякі з них у нас не знають і зараз.

Зі 128 сортів білокачанної капусти, зареєстрованих в Україні, вітчизняних лише двадцять дев’ять. Лідери тут голландські і французькі сорти, хоча трапляються німецькі та навіть польські сорти й гібриди.

За книгою «Земля 2000» (161 слова)

Витончена порцеляна

Порцеляна – це винахід китайців, відомий ще з шостого століття. Саме вони досягли виняткової майстерності у виготовленні порцелянових виробів – тонких, прозорих, яскраво розмальованих. У середні віки тут виготовляли порцелянові ліхтарі, на стінках яких були нанесені дивовижні фігури: казкові квіти, фантастичні риби, дракони. Вражали своєю красою і чаші, у яких крізь мережану стінку виднілася ще й друга, виготовлена із суцільного матеріалу.

У Європі про порцеляну довідались у тринадцятому столітті від венеційського мандрівника Марко Поло. Італійцям порцелянові черепки кольором і формою нагадували черепашок. Саме тому від італійського слова «порчело» з’явилася назва «порцеляна», а слово «фарфор», запозичене з арабської мови, ми перейняли від турецьких і перських купців.

У шістнадцятому столітті порцеляна, завезена китайськими купцями, поширюється Європою. Статуетки, вази, посуд із цього чудового матеріалу вражають своєю красою – і їх починають колекціонувати. Польський король мало не спустошив державну скарбницю заради порцеляни, такої милої його серцю. Він, до речі, навіть ув’язнив відомого в ті часи алхіміка, який і розгадав секрет дивовижного матеріалу. Перший порцеляновий завод з’явився в Європі 1710 року.

За А. Комарницьким (165 слів)

Мистецтво розмови

Для того, щоб вас уважно слухали, необхідно завжди мати в запасі щось нове, не пізнане ще ніким, до того ж розповідати цікаво та яскраво. А для цього потрібно бути уважним, стежити за подіями не тільки у своїй країні, а й у всьому світі, цікавитися всім: політикою, і культурою, і спортом, і наукою, і технікою. Потрібно також любити природу, мати певні захоплення. Знання, інформацію, події – усе необхідно сприймати таким чином, щоб пізніше цим можна було поділитися з друзями та знайомими, співробітниками та випадковими співрозмовниками.

Щоб навчитися добре і змістовно говорити, необхідно постійно працювати, збагачуючи себе знаннями та досвідом, удосконалюючи освіту, інакше кажучи, усебічно розвиваючи свою особистість. До речі, успіхів у праці та стосунках із людьми ви теж досягнете лише тоді. Людина, яка вміє правильно і гарно говорити, легко спілкується, знаходить собі справжніх друзів. Усесвітньо відомі ритори відпрацьовували своє мистецтво постійно, незважаючи на успіх і досвід.

Отже, працюйте над мистецтвом розмови щодня – і побачите: воно того варте!

За І. Томаном (160 слів)

Сучасна геральдика

Сучасні логотипи надзвичайно різні. Тут немає єдиних правил, а все залежить від специфіки діяльності. Юридичні фірми, наприклад, завжди розміщують на логотипах назву установи, оскільки багато фірм носять прізвище власника. Ця традиція пішла ще з давніх-давен: купці називали свої крамниці та виробництва власними іменами, щоб люди знали, з ким мають справу. Як стверджують психологи, це правильний хід. Клієнт, щойно прочитавши назву, має певне уявлення про керівництво.

Створювати логотип, до речі, потрібно обов’язково. По-перше, це просто гарний тон. По-друге, це один із засобів формування статусу фірми, який свідчить про певні факти: заможність, впливовість, організованість тощо. Крім того, товарний знак формує не просто позитивний, а емоційно забарвлений ореол, роблячи фірму такою, яку впізнають.

Психологія сприйняття логотипа доволі складна. Слід враховувати і те, до чого звикли люди, і те нове, до якого вони майже готові. Дуже важливо усвідомити, як саме повинен діяти ваш логотип, які якості він символізуватиме: солідність, надійність, стабільність, новаторство тощо. Найстаріші юридичні логотипи зазвичай використовують традиційні символи, а саме: терези, щит, меч, Феміду.

За Н. Гузенко (160 слів)

Умивати руки

Звідки пішов цей цікавий крилатий вислів?

Понтій Пілат – це історична особа, проте ні рік його народження, ні рік смерті не відомі. Ми знаємо лише те, що він був римським прокуратором (намісником) в Іудеї в двадцять шостому – тридцять шостому роках нашої ери.

За біблійною легендою, проданий за тридцять срібників засновник християнства Ісус Христос був схоплений. Понтій Пілат неначебто не хотів його судити, бо Ісус був родом з Галілеї, і відправив його до Ірода, правителя цієї місцевості. В’язень відмовився давати свідчення Іроду – і той відіслав його назад до Пілата. Темний, розлючений, підбурюваний первосвящениками натовп вимагав від Пілата страти Христа, вигукуючи: «Розіпни його!». Цей вислів також став крилатим і вживається на позначення настирливої вимоги засліплених зненавистю людей розправитися з невинною жертвою.

Далі легенда розповідає, що Понтій Пілат на вимогу юрби затвердив смертний вирок і при цьому вмив руки. За тодішнім ритуальним звичаєм це означало, що він стверджує свою непричетність до смерті праведника.

З цієї легенди й походить вислів «умивати руки» в значенні ухилятися від будь-якої відповідальності.

За А. Коваль (166 слів)

Історія морозива

Ще легендарний лікар Гіппократ, якого називають батьком медицини, радив їсти, як він казав, «заморожений крем», який, на його думку, поліпшує самопочуття. До речі, великим любителем морозива був усесвітньо відомий полководець Олександр Македонський. Йому готували солодку суміш – різноманітні фрукти з медом, а потім охолоджували, заморожували її на льоду.

У Давньому Римі сніг разом з льодом закладали до спеціально обладнаних приміщень. Літом цей сніг змішували з медом і сиром і подавали до столу багатих людей. Але навіть римське морозиво, виявляється, не найдавніше. Є відомості, що в країнах Далекого Сходу воно було відоме за тисячу років до нашої ери. Саме з Китаю мандрівник і купець Марко Поло привіз у ХVІІІ столітті в Іспанію секрет виготовлення фруктового морозива.

З того часу ця оригінальна страва стала модною в Європі. Але це було тільки фруктове морозиво. А смаколик з молока та вершків винайшов повар французького короля, коли був при дворі англійського короля. Морозиво довгий час було привілеєм багатих, бідні люди про нього нічого не знали.

За Г. Яковенко (160 слів)

Могутня граматика

Усі словникові багатства – це будівельний матеріал, склад непорушних одиниць, які тільки тоді оживають, звучать і поєднуються з думкою, коли до них торкається граматика. Саме граматика – невидимий диригент, який без відпочинку день у день керує велетенським оркестром слів, змушує їх виконувати найрізноманітніші мелодії думки.

Нашу безпорадність без граматики красномовно засвідчує такий факт. Ви можете вивчити напам’ять великий словник або навіть декілька словників, наприклад, англійської мови. І, звичайно, будете вважати, що спроможні розмовляти з носіями англійської мови. Але, повірте, уже з першої спроби ваша сміливість буде катастрофічно танути. Ви не зможете запитати про щось або порозмовляти. Причина очевидна: це незнання граматики. Лише вона вказує, як змінювати слова і як поєднувати їх між собою.

Отже, щоб опанувати мову, необхідно знати граматику. Адже кожне слово в мовленні може бути тільки в певній граматичній формі, яка виявляється або в закінченні, суфіксі, префіксі, або в закріпленому розташуванні слова в реченні. Саме граматика регулює вживання слів у мові, спрямовує їх у потрібне для точного вираження думки річище.

За І. Вихованцем (160 слів)

Таємниці прізвищ

З давніх-давен в Україні повсюди були поширені вуличні прізвиська. Окрім даного від народження імені, їх мали і старий, і малий.

Присліпа, Кабанець, Підвечеря, Корж, Горб – ці та сотні інших схожих прізвищ значилися в списках куренів Запорізької Січі. Але вони, мабуть, не були справжніми. Козаки, до речі, не шукали славу в гучному імені. Найважливіше було залишити після себе добрі справи. Навпаки, змінам раділи: нове ім’я – нова доля, адже серед козаків було чимало втікачів. Загубившись у пониззі Дніпра, вони надовго, якщо не назавжди, розлучалися зі старим найменням. У Січ надходили різноманітні запити про втікачів від урядових осіб, але кошовий отаман незмінно відсилав одну і ту саму відповідь, що в списках такого-то немає.

Нагородження прізвиськом у козаків було своєрідним іспитом для новачків. Як повинен був себе почувати молодий козак, названий, скажімо, Стріляйбабою чи Завийвовком? Комусь такі прізвиська здавалися образливими – і вони навіть кидалися з кулаками на товаришів. Таких не поважали. Але більшість козаків усе ж витримувала характер: сказано на глум, а ти бери на ум.

З тих часів вільного козацького товариства пішли гуляти Україною виразні та веселі прізвища.

За В. Супруненком (177 слів)