Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Наші колядки та щедрівки





Кажуть, українець співає цілий рік і цілий вік. Справді, якщо уявити все багатство українського фольклору, то стає зрозуміло: пісня – це душа нашого народу. У скарбниці народної творчості є найрізноманітніші пісні, а саме: веснянки, колискові, чумацькі, рекрутські, стрілецькі, весільні тощо. Українська пісня – це хвала природі, і рідній землі, і життю.

З давніх-давен чарівні мелодії супроводжували різні обряди. Особливо яскравими серед обрядових пісень є колядки та щедрівки. Крім релігійної тематики, ці пісні возвеличують сили природи: сонце, місяць, дощ, вітер. Але найяскравіше в зимових піснях – це опис господаря, його родини та якнайщиріші побажання на наступний рік. «На щастя, на здоров’я, на новий рік, щоб вам родило ліпше, як торік!» – радісно вигукують колядники. І ми щиро віримо: так обов’язково буде!

Неймовірним є також той факт, що ці пісні ніколи не старіють, вони зажди актуальні, бо миттєво вбирають у себе сучасні події. А мелодія нашого «Щедрика», оформлена Миколою Леонтовичем та перекладена англійською мовою, стала всесвітньо відомим символом Різдва і звучить на всіх континентах.

За «Народним календарем» (161 слово)

 

Символ України

Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців, скажімо, клен, у голландців – тюльпан, а в нас – калина. Калина – особливе дерево-кущ, яке з давніх-давен наш народ опоетизовував, оспівував у піснях. Ніжний цвіт, багряні ягоди, лікувальні властивості – усе це неповний перелік переваг калини над іншими рослинами. Чи ж не тому так дбайливо охороняли та доглядали калину? Наруга над нею вкривала людину неславою. «Ламатимете цвіт калини – накличете морози», – казали батьки дітям, аби ті не нівечили цвіту. Справді, калина цвіте наприкінці весни, коли вже відходять заморозки. Червоногарячі ягоди мають різноманітні лікувальні властивості.

Зовсім недавно на луках та на узліссях наших сіл можна було побачити суцільні калинові гаї. Цим і пояснюється те, що в Україні немало населених пунктів з поетичною назвою Калинівка. Але зараз, на жаль, калини залишилося небагато.

Якщо троянди та виноград, за влучним висловом Максима Рильського, символізують красиве та корисне, то кущ калини, увібравши обидві ознаки, опредметнює духовний потяг до своєї землі, до свого берега, до своїх традицій.

За В. Скуратівським (160 слів)

 

Дідух нашої оселі

Кожне свято має свою символіку й атрибутику. Якщо мова йде про новорічну обрядовість, то ми неодмінно пов’язуємо її з яскравим світлом і пишним розцяцькуванням струнких лісових красунь – ялинок або сосен.

А як прикрашали свої оселі на різдвяно-новорічні свята наші пращури? Далеко не кожен може відповісти на це, здавалося б, просте питання. Для предків, які мешкали серед густих пралісів, дерева були священними атрибутами різноманітних обрядів. Вони споконвіків виконували оберегові функції, біля них влаштовували жертвоприношення та святкові дійства, інколи їх навіть обожнювали.

Роль сучасної ялинки виконував дідух. Це слово має давнє коріння. Неважко здогадатися, що йдеться про дух діда, чи дідівський дух. Традиційно в нашого народу був розвинений високий культ пращурів. У кожній родині поіменно знали й відповідно шанували до сьомого коліна всіх попередників. Уважалося, що душі (духи) предків постійно контактують з родиною, стежать, щоб у ній був лад і спокій.

Дідуха виготовляли з обжинкового чи зажинкового снопа. Кілька житніх чи пшеничних пучечків, обв’язаних кожний кольоровою стрічкою, складали докупи – і виходив дивовижної форми оберіг.

За В. Скуратівським (167 слів)

 

Мовою танцю (підвищена складність)

Багато українських танців – це реальне відображення селянського чи козацького способів життя. До речі, достовірно відомо, що запорізькі козаки не могли обійтися без танців, головним серед яких був запальний гопак. Танцюристи, зливаючись із емоційною, сповненою енергією мелодією, зображують сміливих і сильних воїнів – захисників рідної Вітчизни. Найчастіше танець подається як змагання: танцюрист виконує певний елемент, який складається із непростих рухів, а саме: стрибків, присядок, обертань тощо. Потім, гордий собою, він пропонує уявному супротивникові повторити рух або ж показати щось більш важке. В українському гопаку, крім демонстрації індивідуальної майстерності, відзначається також і тема побратимства: танцюристи виконують рухи, спираючись на плечі чи руки один одного.

Візитівка танцювальних традицій західноукраїнських земель – віртуозний чоловічий танець гуцулів, який має назву «аркан». За деякими версіями, він містить у собі елементи ритуалу, є танцем-ініціацією, посвятою в чоловіки. Переплітаючи руки та стаючи в коло, виконавці утворюють символічне сонце – усесильний магічний знак. Аркан – це танок, у якому хлопці демонструють свою силу, спритність, а також дисциплінованість. Дослідники стверджують, що його можна читати як шифр.

За «Народним календарем» (163 слова)

 

Date: 2016-05-17; view: 645; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию