Оцінка збитку при порушенні права промислової власності

У принципі та сама проблема виникає при оцінці збитку в результаті порушенні прав власника патенту або товарного зна­ка. Однак тут вона менш гостра. У випадку з порушенням права

Потенціал підприємства: формування та оцінювання

на товарний знак споживач звичайно виявляється не просто на¹ стороні потерпілого, а в числі потерпілих, тому що йому прода-1 ли підробку замість фірмового товару. У випадку реального або передбачуваного порушення патенту продукція, що виготовле-І на з порушенням патенту, звичайно не відрізняється за ціною] від продукції, виготовленої законно, або відрізняється не занад-І то істотно. Тому припущення про витіснення однією одиниці продукту, зробленого легально, одною одиницею контрафакт-| ної продукції цілком реалістичне. З тієї самої причини не вини-І кає конфлікту між потерпілою стороною (власником патенту) і споживачем.

Стандартизація підходів до оцінки збитку

Таким чином, проблема оцінки збитку, точніше, проблема обґрунтування основних принципів, застосовуваних при оцінці збитку, найбільш гостра для порушень у сфері авторського права. У деяких країнах, наприклад у Франції, потерпіла сторона не зо­бов'язана щораз доводити, що пропонований цією стороною ме-І тод оцінки науково обґрунтований. Існують стандартні підходи,] що дозволяють судові виносити рішення достатньо оперативно. У і країнах, де такі стандартні принципи не застосовуються, напри- ] клад у Росії або Україні, кожна справа про піратство перетво-І рюється у велику проблему для слідства і суду. Звідси можна зро-1 бити висновок про актуальність розробки таких загальних прин-1 ципів, які можна рекомендувати для включення в законодавства всіх країн.

7.2. Методи оцінки вартості інтелектуальної власності

До тепер найвідомішим, повним і точним з опублікованих і видань з оцінцки ІВ і НМА є [58]. Крім того, є чудові посібники з І оцінки товарних знаків [59] і за оцінкою технологій на ранній І стадії [60]. Зробимо короткий огляд даного питання.

7.2.1. Дохідний підхід (метод)

Основним методом установлення вартості прав ІВ вва­жається дохідний метод у широкому розумінні. Метод порівняль- І них продажів (ринковий метод) і витратний метод можуть вико- І ристовуватися як доповнення до дохідного методу.

7. Нематеріальні активи підприємства і методи їхньої оцінки

Дохідний метод має багато варіантів, що часто згадуються як окремі методи. Основні варіанти дохідного методу:

—метод Д1 "Звільнення від роялті";

—метод Д2 "Дисконтування/капіталізація переваги в дохо­
дах";

—метод ДЗ "Дисконтування/капіталізація економії вит­
рат".

Кожний із трьох основних варіантів може бути реалізова­ний у двох модифікаціях, що позначаються літерами (а) і (б). Мо­дифікація (а) ґрунтується на капіталізації усередненого прибутку або грошового потоку, модифікація (б) - на дисконтуванні очіку­ваних грошових потоків або очікуваних прибутків. Як показник прибутковості в тому і іншому випадку можуть бути обрані або прибуток (до оподатковування або після нього), або грошовий потік. Найбільше теоретично обґрунтовані і, разом з тим, найбільш складні модифікації всіх трьох основних варіантів дохідного методу засновані на дисконтуванні грошових потоків, а найбільш прості модифікації - на прямій капіталізації прибутку. Вибір методу визначається як компроміс між прагненням до ви­сокої якості результату і розумним прагненням до простоти про­цедури оцінки.

Дисконтування грошових потоків

Для встановлення ринкової вартості прав ІВ найбільш зруч­ний метод Д1, застосовуваний або в модифікації (а) з капіталізацією прибутку (до оподатковування), або в модифікації (б) з дисконтуванням очікуваного прибутку (також до оподатко­вування). Цей метод більше всього підходить для оцінки патентів і ліцензій при їхньому продажу.

За основу розрахунку беруться передбачувані ліцензійні платежі у виді роялті - регулярних виплат, що розраховуються у вигляді відсотків від виторгу, одержуваного в результаті ре­алізації ліцензійної продукції. Розмір роялті визначається з попе­реднього досвіду за спеціальною таблицею стандартних галузевих роялті або іншим відносно простим способом.

Метод розрахунку може бути розбитий на сім етапів: 1) складають прогноз обсягу продажів, по яких очікуються виплати роялті (прогноз складається в натуральних і вартісних

Потенціал підприємства: формування та оцінювання

Щоб визначити ринкову вартість у використанні для акти­ву, що приносить стабільний прибуток, потрібно помножити річний прибуток (до оподатковування), отриманий від викорис­тання оцінюваного активу за поточний рік, на спеціальний множ­ник (мультиплікатор) М:

У = МхР (7.3)

де Р - прибуток від використання активу за рік.

Якщо прибуток постійний, то мультиплікатор розрахову­ють за формулою:

М = 1/го, (7.4)

де г₀ - ставка капіталізації для стабільно працюючих підприємств даної галузі, виражена в частках (вона дорівнює частці від ділен­ня ставки капіталізації у відсотках на 100).

Якщо прибуток стабільно зростає з темпом приросту §, то

-£) (7.5)

Для одержання оцінки активу, що приносить стабільний зростаючий прибуток, використовують мультиплікатори і ставки капіталізації, які розраховуються за спеціальними методиками на основі даних фондового ринку. Ставка капіталізації найчвстіше вибирається в інтервалі 10—50%, що відповідає значенням муль­типлікатора М = 10 і М = 2 відповідно.

Для НМА ставка капіталізації звичайно вище, ніж для інших активів і для бізнесу в цілому. Якщо для оцінки бізнесу найчастіше використовуються мультиплікатори значень 6—8, то при оцінці НМА мультиплікатор може бути рівним 3—5.

Достоїнство дохідного підходу в тому, що він є універсаль­ним, теоретично обґрунтованим і дозволяє визначити саме ту вартість активу (ринкову, інвестиційну і т.п.), яка повинна бути визначена відповідно до типу вчиненої трансакції і цілі оцінки. Основний недолік дохідного підходу - складність одержання не­обхідної вихідної інформації для розрахунків.

Ринковий підхід

Ринковий підхід до оцінки активів (у тому числі НМА) - це, насамперед, метод порівняння продажів. Крім того, у рамках рин­кового підходу розглядаються й інші методи, засновані на вико­ристанні узагальненої інформації про ринкові продажі. 160

7. Нематеріальні активи підприємства і методи їхньої оцінки

Метод порівняння продажів

Метод порівняння продажів у традиційному розумінні практично не застосовується в розглянутій сфері за винятком оцінки прав на програми для ЕОМ, переданих на основі ліцензій. Крім того, можливе використання методу порівняння продажів як доповнення до дохідного методу. Однак всі угоди, у яких вини­кає необхідність оцінити ІВ, досить оригінальні. Знайти підхо­дящі аналоги угод найчастіше виявляється неможливо.

Використання галузевих індексів (стандартних ставок роялті)

Одним з варіантів реалізації ринкового підходу можна вважа­ти використання стандартних галузевих ставок роялті. У науковій літературі описані випадки, коли такі галузеві стандарти встанов­лювалися стихійним шляхом і діяли протягом ряду років [56, 57].

Ринковий підхід має два безсумнівних достоїнства. По-пер­ше, він заснований на використанні ринкової інформації, по-дру­ге, він простий у застосуванні. Однак друге достоїнство дуже лег­ке перетворюється в недолік. Простота застосування ринкового підходу лише удавана. Стандартні ставки роялті для визначених видів продукції, галузеві індекси й інші показники дають дуже приблизні орієнтири для здійснення реальних угод. Усі труднощі полягають в обліку індивідуальних особливостей конкретної уго­ди, а саме тут ринковий підхід не дає ніяких орієнтирів.

Витратний підхід

Витратний підхід розглядається в науковій літературі з оцінки ІВ як один із трьох можливих підходів. Вважається, що він може бути використаний тільки як доповнення до дохідного ме­тоду (якщо мова не йде про оцінку для цілей бухгалтерського обліку). Цей підхід, як і попередні два, може бути реалізований у декількох варіантах.