Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
ТЕМА 8. ЗАСОБИ МУЗИЧНОЇ ВИРАЗНОСТІ В ХОРОВОМУВИКОНАННІ
1. До елементів музичної мови в хоровій музиці відносяться: мелодія, гармонія, структура, метро-ритм, нюанси, темп, тембр тощо. Керівник хору повинен ясно уявляти собі структуру твору, що виконується. Вміння виділити головне, затушувати другорядне, відокремити одну музичну побудову від другої, підкреслити логічні наголоси – обов’язкова умова виразного виконання, тобто, диригент хору повинен добре розуміти закономірності музичного фразування. Однією із найпростіших і розповсюджених форм музичного твору є період. Період - це форма, в якій викладена завершена музична думка. Він часто входить у склад більш крупної побудови, але бувають твори, які складаються із одного періоду. Період, як правило, ділиться на речення, речення – на фрази, і фрази, в свою чергу, - на найдрібніші частини музичної мови – мотиви. Фразування – це чітке осмислення окремих музичних побудов (мотивів, фраз, речень). При цьому виконання побудов повинне відбуватися шляхом підкреслення кульмінаційних фраз і поділу побудов ледь помітною паузою, або диханням. Такі поділяючі грані між музичними побудовами називаються цезурами. У більшості випадків цезура виконується за допомогою зміни дихання. Часто цезура може виконуватися і без поновлення дихання. У цих випадках вона являє собою миттєву паузу, яка підкреслює виразність даного відрізку мелодії, пов’язаного з текстом. Мелодія – музична думка, висловлена одноголосно. Мелодія – головний виразний засіб музики, в якому поєднуються музичні елементи: висотні і ритмічні співвідношення звуків, тембр, динаміка, артикуляція. В гамофонно-гармонічному складі музики мелодія – найбільш виразний голос, частіше всього доручається верхньому голосу. В деяких випадках головна мелодія поділяється на частини, виконання яких доручається по черзі різним партіям хору. В хоровій літературі нерідко можна зустріти особливий вид імітації – канон, у якому кожний послідовно вступаючий голос проводить свою мелодію. Часто в хоровому творі окремі партії співають без слів з затуленим ротом, або на якусь голосну, створюючи тло для партії, що співає із словами основну мелодію. Є хорові твори, в яких весь хор співає без слів. У такому випадку виділяється головна мелодія.
2. Ритм – організація музичних звуків у їх часовій послідовності. Ритм тісно пов’язаний з метром – послідовне чергування сильних та слабких долей в ритмічному русі. Метри бувають прості (2-, 3-дольні), складні, мішані. Є різні способи виконання різних метро-ритмічних структур в залежності від поетичного тексту та темпу. Як правило, у спокійних темпах і ритмічний малюнок більш простий, в маршових та танцювальних переважають пунктирний ритм та дрібні тривалості. Окрім темпу, ритм тісно пов’язаний з дикцією, інтонацією, теситурою, звуковеденням, нюансами. До складностей ритму відносяться дрібні тривалості, пунктирний ритм, триолі, синкопи, поліритмія тощо.
3. Нюанси – динамічні відтінки звуку. Нюанси є важливим засобом виразності, вони пов’язані з музичною формою, фразуванням, стилем твору, індивідуальністю виконавця. Найбільш складний нюанс у хорі ff слід виконувати з деяким запасом голосу, щоб не було форсування звуку, в цьому нюансі складніше досягти ансамблю, а також строю, внаслідок деякого притуплення слуху; pp повинно бути чутним, звучним (“не провалюватися”). Необхідність зміни сили звучання визначається змістом твору, смислом та значенням окремих музичних побудов. Інколи характер твору (напр., ефект луни) потребує співставлення нюансів (контрастна динаміка). Однак частіше різні нюанси використовуються не в співставленні, а в поступовому переході від одного до іншого. Тобто є нюанси рухливі та нерухливі. Головні ступені сили звучності: Р – тихо, mf – не дуже голосно, f – голосно. Рухливі нюанси: поступове наростання звучності – crescendo, та поступове послаблення звучності – diminuendo часто співпадають з кульмінацією окремих фраз і сприяють більш виразній подачі текстового змісту твору. Також нюанси тісно пов’язані з вокально-хоровими особливостями твору, з теситурними умовами хорових партій, фактурою твору та ансамблем (природнім і штучним).
4. Темп – швидкість виконання, виражається в частоті чергування метричних долей. Точний темп вказується за допомогою метроному. Виконувати хоровий твір потрібно в темпі, відповідному даному твору і вказаного композитором, адже невірно обраний темп не лише зробить виконання невиразним, але й може спотворити твір. Є темпи постійні та перемінні. Основні групи темпів: lento, adagio (повільні), andante, moderato (помірні), allegro, vivo, presto (швидкі). Зміна темпу під час виконання (агогіка) - важливий засіб художньої виразності. Тому хор під час виконання у відповідності із змістом твору може прискорити темп або сповільнити його. Темпи тісно пов’язані з манерою звуковедення, з хоровою фактурою, з теситурними умовами хорових партій, з хоровим диханням, інтонацією, ритмом, дикцією. Велика роль темпу в розкритті художнього образу твору. Засобом художньої виразності, яка має відношення до темпу є фермата – тобто повна зупинка руху музики. У більшості випадів фермата знаходиться в кінці твору, або завершує його частини. Але бувають фермати в середині музичної побудови, на паузі, а також (дуже рідко) в середині музичної фрази, тим самим підкреслюється особливе значення цих місць. Тривалість фермати відносно ноти, над якою вона поставлена обернено пропорційна тривалості цієї ноти.
5. Тембр – забарвлення звуку, залежить від ступеня “прикриття” та “округлення” звуку. Може бути: “світлий”, “легкий”, “темний”, “густий”, “грудний”, “теплий” тощо. Є важливим засобом виразності в хоровому звучанні, особливо в творах з поліфонічною фактурою. Основні види звуковедення: legato, non legato, staccato тощо, пов’язані з характером твору, формою, жанром, стилем, впливають на інтонацію, ритм тощо.
|