Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
ТЕМА 7. СТРІЙ У ХОРІ
1. Поняття “стрій” в музиці має кілька значень: ü Частота настройки еталону висоти - камертону. ü Настройка звукоряду за тим чи іншим принципом точних висотних співвідношень. ü Чистота інтонування у виконанні. Еталонна частота коливання ля І октави на початку XVІІІ ст. була 419,9 герц. У подальшому спостерігається помітне підвищення строю. В даний час в більшості країн діє стандарт з частотою, яка дорівнює 440 герц для ля І октави. Існувало дуже багато різноманітних музичних систем, розроблених індійськими, арабськими та грецькими вченими. Велике значення в Європейській музиці мав Піфагорів стрій, звукоряд якого утворювався шляхом послідовної побудови чистих (без биття) квінт. Пізніше виник чистий стрій, основою якого є чисті квінти, октави і чисті (без биття) великі терції. Але обидві ці системи виявилися недовговічними. Вони увійшли в протиріччя з музичною практикою. Так, інструмент, настроєний в піфагоровому строї повинен був мати в октаві більше 85 різних звуків. Обидва строя виключали можливість застосування енгармонізму. В XVІ столітті вводяться темперовані строї, а в XVІІІ столітті всюди затвердився 12-ступеневий рівномірно-темперований стрій з рівними півтонами між сусідніми звуками. Стрій в умовах вільного інтонування є зонним. Зона (гр.- пояс) - область, у межах якої звук або інтервал може мати різні числові вираження (у вигляді частоти звукових коливань), зберігаючи при цьому свою інтонаційну якість та назву. Звук сприймається незмінним при невеликих (до 1/8 тону) відхиленнях від його точної висоти вверх чи вниз. Наприклад, ля першої октави чується однаковим при 435-443 коливаннях у секунду. Розвинутий музичний слух здатний відрізняти в рамках інтервальної зони три види інтонації: нормальну, високу та низьку. Фальшивий звук знаходиться в проміжній зоні. Тому прагнення до бездоганної нормальної інтонації повязано з необхідністю використання певної (високої, низької) ділянки зонного строю: при заниженому звучанні звертатися до високої його частини, при підвищеному - навпаки. Поняття “ зонний стрій ” введено музичним акустиком В.Гарбузовим. У співі та грі на інструментах з нефіксованою висотою звуку виконавці користуються зонним строєм. Вони індивідуалізують інтервали, відхиляючись від їх темперованої висоти, підкреслюючи виразність музичних інтонацій. Інтервали в зоні до 1/3 півтону, в обидві сторони від темперованого зберігають свою якісну визначеність. Зміни його в межах цієї зони дають багаточисленні інтонаційні відтінки, які є важливим виразним засобом. Особливо помітні вони на витриманих звуках при зміні гармонії. Стрій хору – це чистота інтонування в співі, він є основою хорового звучання. Стрій хору поділяється на стрій мелодичний – горизонтальний, тобто стрій хорової партії, і стрій гармонічний – вертикальний, тобто стрій загально-хоровий.
2. У практиці співу а caрpella, що є вищою формою хорового виконавства, виробився ряд практичних вказівок щодо способів інтонування окремих інтервалів, акордів, а також звукорядів мажору та мінору. В хорознавчій літературі прийнято такі умовні позначки інтонування звуків: «стійко» →; «стійко-гостро» ; «гостро» ↑; «тупо» ↓. Вперше правила інтонування були систематизовані П.Г. Чесноковим у його книзі “Хор и руководство им”. Вони полягають в наступному: ü чисті інтервали (прима, кварта, квінта та октава) інтонуються стійко. ü великі інтервали (секунда, терція, секста, септима) слід інтонувати за способом однобічного розширення. При виконанні великого інтервалу вгору від даного звуку потрібно прагнути проспівати другий звук “гостріше”. При виконанні великого інтервалу вниз необхідно другий звук співати “тупіше”. ü Малі інтервали слід інтонувати за способом однобічного стиснення. Так, при виконанні малої секунди, терції, сексти, септіми вгору необхідно другий звук від даного проспівати якомога “тупіше”, ближче. При виконанні малого інтервалу вниз необхідно другий звук проспівати якомога “гостріше”. ü Збільшені інтервали слід інтонувати дуже широко, тобто нижній звук слід виконувати “тупо”, а верхній – “гостро” – принцип двобічного розширення. ü Зменшені інтервали слід інтонувати дуже тісно, тобто нижній звук слід виконувати гостро , а верхній – “тупо – принцип двобічного стиснення. Інтонування хроматичного півтону – збільшеної прими інше, ніж півтону малої секунди (діатонічного півтону) При виконанні хроматичного півтону вгору необхідно другий звук від даного проспівати якомога гостріше, при виконанні хроматичного півтону вниз необхідно другий звук від даного проспівати якомога “тупіше”. Діатонічний півтон інтонується за принципом малого інтервалу.
|