Інфляційний податок і сеньойраж

Тема № 6 ІНФЛЯЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ

1. Темп інфляції:

, (6.1)

де P_t – рівень цін у поточному періоді;

Pt-1 – рівень цін у попередньому періоді.

Для розв’язання задач використовується дефлятор GIP (Def GIP) – ціновий індекс, який показує цінові зміни одного року щодо іншого і таким чином дає можливість порівняти та привести номінальний GIP до його реального значення

(6.2)

де GIP^N– номінальний ВВП;

GIP^R– реальний ВВП.

Інфляційний податок і сеньойраж.

Інфляційний податок – це втрата капіталу власниками грошових коштів внаслідок інфляції.

Інфляційний податок сплачується автоматично домашніми господарствами, оскільки із зростанням цін вони витрачають більше своїх грошових коштів. Інфляційний податок визначається таким співвідношенням:

де Р1, Р0 – рівень цін у поточному та попередньому році, відповідно, М1 – пропозиція грошей у поточному році.

Сильніше від сплати інфляційного податку страждають люди з низькими фіксованими доходами. За рахунок інфляційного податку частково поповнюється державний бюджет.

Сеньйораж – це дохід, який отримує уряд внаслідок монопольного права друкувати гроші.

Очевидно, що наслідком сеньйоражу є інфляція, і друкування грошей з метою отримання доходу призводить до введення інфляційного податку.

Сеньйораж може бути визначений купівельною спроможністю грошей, що випущені в обіг за даний період:

У випадку, коли відношення грошової маси до рівня цін у попередньому та поточному періодах рівні, інфляційний податок дорівнює сеньйоражу (в епоху Середньовіччя право чеканки монет мав виключно феодал (сеньйор), він і отримував плату за чеканку грошей, яку назвали сеньйораж). У сучасну епоху право грошової емісії має виключно держава, яка й отримує сеньйораж.

Наслідки інфляції

Якщо сферою походження інфляції є грошовий обіг, то сфера її дії набагато ширша. Вплив інфляції на економіку майже завжди переважно негативний. Хоча деякі економісти кажуть про позитивний (тонізуючий) вплив помірної, повзучої інфляції.

Виграш від інфляції одержують:

- галузі з швидким оборотом капіталу, в тому числі через спекулятивні операції;

- галузі з продукцією, що не реалізована і знаходиться на складах; зростання грошових доходів (попиту) може в короткостроковому періоді стимулювати виробництво і збут продукції, яка раніше не продавалася через низькі ціни.

Загальновідомі й надзвичайно вагомі негативні наслідки інфляції:

1. Виникнувши, інфляція постійно відтворює себе у все зростаючих масштабах: так звана інфляційна спіраль “зарплатня – ціни”. Через зростання цін профспілки вимагають підвищення зарплатні, зростання зарплатні означає для підприємців подорожчання витрат виробництва, тож виникає потреба підвищувати ціни.

2. Інфляція руйнує нормальні відносини: гроші втрачають свою купівельну спроможність.

3. Відбувається перерозподіл доходів, тобто інфляція порушує пропорції, що встановилися в розподілі національного доходу між приватним сектором і державою. Цей перерозподіл відбувається на користь держави (сеньйораж – різниця між цінністю додатково випущених банкнот та витратами на їхнє виготовлення). Населення ж обкладається своєрідним інфляційним податком, зберігаючи на руках готівку. Найбільше страждають ті, хто отримує фіксовані доходи. Перерозподіл доходів також відбувається у взаємовідносинах “кредитор – боржник”, “працівники – роботодавці”.

4. Держава також не може повністю уникнути втрат – відбувається ефект інфляційного оподаткування, тобто інфляційне знецінення реальних надходжень до бюджету за час, що минає від нарахування податку до безпосереднього його стягування.

5. Навіть очікувана інфляція призводить до таких суспільних витрат, як витрати “стоптаних черевиків” (витрати часу на різноманітні заходи, до яких змушені вдаватися домогосподарства, намагаючись мінімізувати втрати від падіння купівельної спроможності грошей) та витрати “меню” (витрати підприємців на переписування цінників, друк нових каталогів, інформування покупців тощо).

Наслідки інфляції для населення багато в чому залежать від того, були темпи інфляції очікуваними чи непередбачуваними. Для очікуваної інфляції характерні наступні негативні наслідки:

· порушення принципів оподаткування: з підвищенням номінальної зарплати зростає ставка податку на доходи, і якщо прийнята прогресивна шкала оподаткування, то відбувається автоматичний перехід до більш високої ставки податку;

· зниження економічної ефективності завдяки тому, що ціни повністю не виконують інформативної функції стосовно попиту та пропозиції товарів та послуг.

Але, якщо інфляція очікувана, то люди можуть скоригувати свої реальні доходи в залежності від прогнозованих темпів інфляції, оговорити зростання заробітної плати найманих працівників в трудовому договорі, коригувати номінальну процентну ставку порівняно з реальною на темп інфляції в банківських установах.

Галопуюча інфляція, і особливо гіперінфляція, здійснюють вкрай негативний вплив на соціально-економічний розвиток. До негативних наслідків не передбачуваної інфляції відносять:

· суттєве зменшення реальних доходів тих верств населення, що отримують фіксовані доходи, особливо пенсіонерів, інвалідів, робітників бюджетної сфери;

· перерозподіл доходів внаслідок того, що дебітори повертають борги здешевленими грошима;

· знецінення грошей, що знаходяться на банківських рахунках,;

· погіршення якості соціальних програм. Соціальні програми стають «примарними»: держава не намагається індексувати соціальні виплати в тій же пропорції, у якій зростають ціни.

· падіння реальної вартості цінних паперів, що дестабілізує фондові ринки;

· зменшення рівня інвестування в економіку і падіння виробництва.

На відміну від безробіття, яке людина може подолати на мікрорівні, самотужки, інфляція є проблемою, від якої надзвичайно важко ухилитися. Інфляція сама по собі не знищує економіку, але вона унеможливлює економічну діяльність, і це може тривати до колапсу економіки. Наслідки можуть бути навіть більш драматичні, якщо брати до уваги політичні тенденції, що отримують розвиток при цьому, – зростання популізму, відмова від демократії, встановлення диктаторських режимів.