Використання моделей

Програма

з дисципліни «Основи природознавства

і методика ознайомлення з природою»

(для студентів заочної форми навчання)

План.

• Рослини кутка природи та зимового саду.

• Необхідність організації куточка природи, його навчально-виховне значення.

• Розміщення і обладнання куточка природи.

• Правила підбору об'єктів для куточка природи: врахування можливостей утримання об'єкта в умовах жилого приміщення, безпечність для дітей, відповідність вимогам програм, доступність для догляду.

• Кімнатні рослини куточка природи і зимового саду (декоративно-красиво-квітучі, цибулинні, виткі, ампельні, сукуленти).

• Дерева та кущі на ділянці дитячого садка. Квітник.

• Значення ділянки для реалізації завдань ознайомлення дошкільників з природою.

• Влаштування газонів на ділянці.

• Створення куточків лісу, луків на ділянці дошкільного навчального закладу.

• Приваблювання птахів на ділянці в різні пори року. Влаштування годівниць, штучних гніздівель.

• Вибір місця для квітника. Планування та форми квітників (клумби, рабатки, бордюри, альпійські гірки, мікс-бордери).

• Вибір місця та планування городу на ділянці дошкільного закладу.

• Город та плодовий сад на ділянці, догляд за ними.

• Загальна характеристика овочевих культур, рекомендованих для вирощування в дошкільному навчальному закладі.

• Особливості вирощування овочів.

• Спостереження і праця дітей дошкільного віку груп на городі.

• Різноманітність тваринного світу.

• Різноманітність тваринного світу України.

• Значення тварин у природі: формування ландшафту, вплив на рослинний покрив, очищення природного середовища, роль у житті людини.

• Класифікація тваринного світу.

• Тваринний світ України.

• Фауна Дніпропетровського регіону.

• Охорона тварин.

• Тварини кутка природи в дошкільному закладі.

• Необхідність організації куточка природи, його навчально-виховне значення.

• Правила підбору об'єктів для куточка природи: врахування можливостей утримання об'єкта в умовах жилого приміщення, безпечність для дітей, відповідність вимогам програм, доступність для догляду. Тимчасові мешканці куточка природи.

• Утримання риб у куточку природи. Влаштування акваріуму і догляд за ним.

• Птахи в куточку природи. Утримання в куточку природи папуг, канарок, щиглів, їх біологія та умови утримання.

• Ссавці - постійні мешканці кутка природи: морська свинка, хом'ячок. Біологія тварин та умови утримання.

• Тимчасові мешканці куточка природи: безхребетні тварини (молюски, ракоподібні, комахи) та хребетні (земноводні, плазуни, ссавці, птахи). Біологія тварин та умови утримання.

Зима

• Календар природи зими та особливості її протікання у даній місцевості.

• Особливості явищ у неживій природі взимку.

• Зимовий спокій рослин.

• Зимові явища в тваринному світі.

• Сільськогосподарські роботи взимку.

• Зимовий народний прогностик.

• Зимові природничі свята.

Весна.

• Календар природи весни та особливості її протікання в даній місцевості.

• Весняні зміни в неживій природі.

• Весняні явища в житті тварин.

• Особливості життя птахів навесні.

• Сільськогосподарські роботи навесні. Народний весняний прогностик. Весняні природничі свята.

Літо.

• Календар природи літа і особливості його протікання на Дніпропетровщині.

• Характеристика змін у природі в різні періоди літа.

• Літні явища в житті рослин.

• Життя тварин влітку.

• Сільськогосподарські роботи влітку.

• Народний літній прогностик. Літні природничі свята.

Перелік літератури.

• Веретенникова С.О., Ознайомлення дітей дошкільного віку з природою, Київ, Вища школа, 1979

• Калуська Любомира, Дивокрай. Книга 2, Тернопіль «Мандрівець», 2008 р.

• Яришева Н.Ф., Методика ознайомлення дітей з природою, Київ «Вища школа», 2010

• Яришева Н.Ф., Основи природознавства. Природа України, Київ «Вища школа», 1995.

Опорні конспекти

з дисципліни «Основи природознавства і методика ознайомлення з природою»

(для студентів заочної форми навчання)

Лекція по темі: Загальна класифікація методів. Наочні методи.

План.

1. Класифікація методів.

2. Вибір методів та їх взаємозв’язок.

3. Навчально-виховне значення спостереження.

4. Види, структура та методика організації спостережень в різних вікових

групах.

5. Засоби ТЗН. Їх класифікація.

6. Демонстрування ілюстративного матеріалу.

7. Вимоги до ілюстративного матеріалу та його використання.

8. Моделі та методика їх використання.

Література:

1. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою. с. 210 - 213

Домашнє завдання:

Скласти конспект спостереження в повсякденному житті (об’єкт і

вікова група за вибором студента)

Хід лекції:

• Класифікація методів.

Завдання програми дитячого садка по ознайомленню з природою здійснюються за допомогою різних методів. Суть методу полягає не тільки в тому, як доносить до дітей навчальні знання педагог, але й у тому, яка діяльність самих дітей. Отже, метод – це спосіб взаємозв’язаної діяльності вихователя і дітей, спрямованої на найкраще засвоєння знань, набуття певних умінь і навичок, розвиток пізнавальної активності, самостійності і творчих можливостей дітей.

В ознайомленні дошкільників з природою використовуються різні методи:

• Наочні: спостереження, демонстрування картин, кінофільмів, діафільмів, використання моделей.

• Практичні: нескладні досліди, праця в природі, ігри.

• Словесні: розповідь вихователя, читання художньої літератури, бесіди.

Застосовуючи той чи інший метод, вихователь використовує різні прийоми, які спрямовують дітей на виконання певного дидактичного завдання6 показ, запитання, пояснення тощо. Отже, прийом є складовою частиною методу. Використання прийомів забезпечує активізацію пізнавальної діяльності дітей і в результаті цього більш глибоке засвоєння навчального матеріалу.

У педагогіці існує кілька систем класифікації методів. Найбільш широко застосовується класифікація методів навчання за джерелом знань. Якщо джерелом знань є спостереження, сприймання ілюстративного наочного матеріалу тощо, то це наочні методи, якщо практична діяльність (праця в природі, нескладні досліди) – це практичні методи; якщо слово вихователя (розповідь, читання природознавчої художньої літератури, бесіда) – це словесні методи.

У методиці ознайомлення дошкільників з природою всі методи класифікують на дві групи залежно від того, чи ознайомлюються діти з природою через безпосередній контакт з нею, тобто через спілкування з реальними об’єктами природи, чи через ознайомлення опосередкованим шляхом – через картину, діапозитив тощо. До методів, що забезпечують безпосередній контакт з природою, належать спостереження, нескладні досліди, праця в природі, ігри з природними матеріалами. До методів опосередкованого ознайомлення з природою відносять демонстрування ілюстративного наочного матеріалу, кінофільмів, діафільмів, діапозитивів, моделей, розповіді вихователя,

читання дитячої природознавчої книги, бесіди.

Значно рідше використовується класифікація методів навчання за рівнем

пізнавальної діяльності дітей:

1) пояснювально-ілюстративний;

2) репродуктивний;

3) частково-пошуковий, або евристичний;

4) проблемний;

5) дослідницький.

• Вибір методів та їх взаємозв’язок.

У концепції дошкільного виховання наголошується на широкому впровадженні методів виховання і навчання, що забезпечують всебічний розвиток дітей та індивідуальний підхід до них. Наголошується на потребі переорієнтації вихователів з репродуктивних на продуктивні методи, тобто такої організації дитячої діяльності, в якій вони роблять відкриття.

Від чого ж залежить вибір методу?

1. Від особливостей пізнавальної діяльності дошкільників. Наочно-образне мислення є основним у цьому віці. Дитина вперше знайомиться з багатьма об’єктами природи, через це в роботі з дошкільниками слід віддавати перевагу методами, що забезпечують безпосередній контакт з реальними об’єктами природи: спостереження, праці в природі, нескладним дослідам, іграм з природними матеріалами. Лише на основі нагромадження уявлень, збагачення чуттєвого досвіду дітей можливий розвиток абстракцій і те поєднання слова і образу, яке забезпечує міцний взаємозв’язок між першою і другою сигнальними системами.

2. Від конкретних завдань навчально-виховної роботи, від етапу засвоєння знань дітьми. Ознайомлення дітей з тим чи іншим об’єктом природи не є поодиноким актом, адже лише окремі діти можуть сприйняти і запам’ятати подану інформацію за один раз. У засвоєнні дітьми знань найчастіше виділяються 3 етапи: 1) первинне ознайомлення; 2) закріплення; 3) систематизація, узагальнення.

Для первинного етапу пізнання дітьми природи найбільш ефективне використання наочних, практичних методів. Особливо спостережень, дослідів, які забезпечують живе споглядання.

Для закріплення знань використовують ігри, працю, демонстрування картин, кінофільмів, діафільмів, діапозитивів, розповідь вихователя, читання дитячої природознавчої книги.

Систематизація, узагальнення знань і творче використання їх здійснюються за допомогою методів моделей, бесід, дидактичних ігор.

3. Від конкретних умов роботи дитячого садка. В багатьох міських дитячих садках, де на відміну від сільських немає змоги ознайомити дітей із свійськими тваринами за допомогою методу спостереження, використовується демонстрування картини, діафільму тощо.

Усі методи, що використовують в ознайомленні дошкільників з природою, взаємозв’язані між собою. Адже вирішення дидактичних завдань вимагає, щоб первинні знання, які одержують діти за допомогою спостережень, уточнювалися, конкретизувалися в процесі сприймання картини, діапозитива тощо. Досить часто методи використовують у поєднанні, наприклад спостереження з розповіддю вихователя, грою.

• Спостереження-основний метод ознайомлення дітей з природою.

Визначення спостереження і його навчально-виховне значення.

Проблемі спостережень, розвитку спостережливості приділялося багато уваги в дослідженнях різних педагогів. У педагогічній літературі спостереження розглядається як:

1) важливий психічний процес (Г.О.Люблінська, С.Л.Рубінштейн);

2) вид пізнавальної навчальної діяльності (Б.Г.Ананьєв);

3) метод навчання (М.М.Скаткін, Л.В.Занков, І.Я.Лернер та ін.).

Ця різноманітність підходів свідчить про єдність розуміння спостереження як активної форми пізнання навколишнього світу, що має на меті нагромадження фактів, початкових уявлень про об’єкти і явища, внаслідок чого воно може розглядатися як психічний процес, як пізнавальна діяльність і як метод навчання.

У результаті розвитку спостережень формується спостережливість - сукупність особистих якостей і здібностей людини, яка передбачає вміння підмічати суттєве в навколишньому світі, правильно розпізнавати типові риси в тих чи інших явищах, швидко орієнтуватися в різних ситуаціях. Вказуючи на важливість формування спостережливості у дітей, К.Д.Ушинський зазначав, що якщо вчення має презентацію на розвиток розуму у дітей, то воно повинно вправляти їх здатність до спостереження.

Методу спостереження належить особлива роль у пізнанні дітьми природи, оскільки він базується на чуттєвому сприйманні, забезпечує живий контакт дітей з реальними об’єктами природи, в результаті чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об’єкти природи та зв’язки між ними.

Участь мислення у сприйманні стимулює пізнавальний пошук дітей, сприяє зв’язку набутих чуттєвих образів з тими, що у дітей вже є, і допомагає виникненню власних суджень.

Спостереження за об’єктами природи сприяють розвитку мови дітей К.Д.Ушинський зазначав, що основа розуміння суто людської мови полягає в правильному логічному мисленні. А правильна логіка мислення виникає з правильних і точних спостережень.

У процесі спостережень розвиваються аналізатори: зір, дотик, слух, нюх, засвоюються сенсорні еталони. Нові знання, що їх набувають діти, дають поштовх для розвитку пізнавальних інтересів.

Спілкування дітей з живою природою дає змогу успішно вирішувати завдання екологічного виховання через засвоєння дітьми доступних їх розумінню залежності у природі, формування ціннісних орієнтацій, ознайомлення з правилами природокористування.

Не можна переоцінити роль спостережень у формуванні любові до рідного краю, як однієї з основ національного дитячого садка, в естетичному вихованні, оскільки саме спостереження закладають його основу – формують естетичні враження. Корисні спостереження і для фізичного розвитку дітей, бо найчастіше вони відбуваються на природі.

Спостереження у природі – складна пізнавальна діяльність дітей дошкільного віку

Сучасними дослідженнями (Г.К.Матвєєвої, П.Г.Саморукової, Г.І.Васильєвої, Н.І.Вєтрової) доведено, що спостереження зароджуються у молодших дошкільників під час продуктивної діяльності. Дитина, граючись у пісочнику, ліпить пасочки. Одна з них розсипається, бо пісок взято з не зволоженого місця, інша – тримається. Це зосереджує увагу дитини, примушує її думати над тим, як досягти успіху.

Спостереження тісно пов’язані із словом. За допомогою слова повідомляється мета спостереження, вихователь керує розгляданням об’єктів природи, і досить часто у слові фіксується результат спостереження (бесіди, розповіді про те, що діти бачили).

Спостереження не розвивається спонтанно. Воно потребує керівництва з боку вихователя: навчання прийомам раціонального обстеження, порівняння, виділення істотних залежностей, підведення до узагальнень, формування ставлення до об’єктів природи.

Протягом дошкільного віку відбувається ряд змін у цій діяльності. На перших етапах діти не здатні самостійно поставити мету спостереження. Це роблять дорослі, і мета найлегше сприймається дітьми під час діяльного ознайомлення із спостережу вальними об’єктами. Поступово розвивається уміння сприймати і ставити мету спостереження поза зв’язком з продуктивною діяльністю як самостійне пізнавальне завдання. Основними мотивами спостереження стає інтерес до нових знань, а не просто потреба вирішення будь-якого практичного завдання. Відбуваються зміни у характері обстеження предметів. Діти поступово оволодівають різноманітними раціональними способами сприймання. Змінюється характер обстеження предметів: від контактних способів обстеження дошкільники переходять до дискантних, від практичних дій по зіставленню предметів і визначенню їх властивостей – до розумових дій.

Розвивається і планомірність використання різних способів сприймання. Якщо спочатку план вноситься дорослими, то у подальшому у дітей формується здатність не тільки прийняти готовий план, але й самостійно сплановувати своє спостереження.

Змінюється співвідношення включених у спостереження сенсорних та інтелектуальних процесів. Це виявляється в оволодінні дітьми новими видами спостережень, в яких посилюється значення мислення, інтерпретації того, що дитина сприймає.

Види спостережень у природі.

Спостереження в природі, що проводяться з дітьми дошкільного віку, класифікуються залежно від:

а) тривалості (епізодичні, або короткочасні, і тривалі спостереження за

розвитком, змінами об’єктів;

б) дидактичної мети (первинні, повторні, заключні, порівняльні;

в) способу організації (колективні та індивідуальні, планові і

позапланові).

Епізодичні, або короткочасні, спостереження – це, як правило, спостереження за тими об’єктами, явищами природи, які тривають недовго (веселка, злива тощо), або ж ті, до яких діти не можуть повертатися часто, (розглядання їжачка, черепахи, яких на короткий час приносять у дитячий садок). Частіше в дитячому садку мають місце тривалі спостереження, в яких простежуються, наприклад, основні фази розвитку рослини в період цвітіння: утворення пуп’янків, їх розкриття, утворення плодів тощо.

Первинні спостереження мають на меті створити перше уявлення про найбільш характерні властивості об’єкта, дати дітям цілісне враження, яке повинно доповнюватися, закріплюватися, уточнюватися. Наприклад, після першого спостереження за рослиною мати-й-мачухи, яке проводиться у сонячну погоду, коли її квітки відкриті, слід провести повторне спостереження у похмуру погоду, коли квітки закриті, пониклі, наче сумують за сонцем, пояснити дітям, що ця рослина – живий барометр, по ній можна визначати погоду. Після відцвітання варто показати дітям насіння мати-й-мачухи, порівняти його з насінням кульбаби, відмітити подібність у розповсюдженні, треба привернути увагу до листків, яких не було під час цвітіння рослини, дати змогу доторкнутися до верхньої і нижньої сторони листка, пригадати, чим корисна рослина, як до неї треба ставитися. Отже, повторні спостереження зв’язані з одержанням нової інформації про якості, зміни в об’єктах, які з’являються в процесі їх розвитку, з закріпленням раніше здобутих знань.

Заключні спостереження мають на меті дати повне уявлення про зміни, які відбулися у природі за відповідний проміжок часу (пори року). Такі спостереження найчастіше проводяться під час екскурсій. На них констатуються зміни, що вже настали і характерні для певної пори року. Наприклад восени – похолодання, різний колір листя, зменшення кількості комах, птахів. Отже, мета заключних спостережень – дати відносно завершені знання про явища, які відбуваються в природі за певний період.

У порівняльних спостереженнях прийом порівняння провідний і допомагає активізувати розумову діяльність дітей, спрямувати її на виділення суттєвих ознак, підведення до узагальнень, класифікації об’єктів природи. Такі спостереження найчастіше проводяться із старшими дошкільниками.

Спостереження можуть бути колективними (об’єднувати всю групу, проводитися підгрупами) та індивідуальними. Останні важливі не лише з точки зору вирівнювання знань дітей, які відстають у засвоєнні програми через різні причини, але й для задоволення зростаючих потреб у оволодінні новими знаннями інтелектуально обдарованих дітей. Ці діти, за спостереженнями автора, впливають на інших дітей своїм зацікавленим до явищ природи, поясненними цих явищ під час самостійних спостережень.

Спостереження можуть бути плановими і за ініціативою дітей, тобто позапланові. Найчастіше вони характерні для тих дитячих колективів, де систематично і ґрунтовно проводяться планові спостереження і у дітей сформований високий рівень пізнавальних інтересів. Часом позапланові спостереження зумовлюються природними об’єктами та явищами, наприклад метеорологічними явищами, які не можна передбачити заздалегідь.

Методика керівництва спостереженнями

Структура спостереження. Процес спостереження умовно поділяють на чотири етапи, кожний з яких служить досягненню загальної мети спостереження.

І етап – підготовчий. Мета його - викликати у дітей інтерес до об’єкта спостереження. Для цього використовується коротка бесіда, в якій з’ясовується, що діти вже знають про об’єкт спостереження, що дізнаються нового. Інколи для підготовки до сприймання об’єкта доцільно показати ілюстрацію або подивитися діафільм. Така робота з дітьми проводиться за день-два до початку спостереження.

ІІ етап – початок спостереження. На цьому етапі важливо підтримати у дітей інтерес до об’єкта спостереження, зосередити їх увагу. З цією метою в групах молодшого дошкільного віку використовують сюрпризність появи об’єкта, несподіваність. Наприклад, в гості до дітей завітав Буратіно, він приніс велике яйце. Раптом з нього почувся писк. Вихователь знімає верхню частину шкаралупи, і діти бачать маленьке курчатко. На цьому етапі вихователь ставить перед дітьми мету спостереження: «Зараз ми

розглянемо його, і ви дізнаєтеся багато цікавого». У групах старшого дошкільного віку найчастіше використовують загадку, яка вимагає певного розумового напруження і сприяє утриманню увагу дітей.

ІІІ етап –основний, най триваліший за часом. На початок спостереження 1-2 хв слід надати дітям для мовчазного сприймання, щоб сформувався цілісний образ. Слово вихователя може бути націлене на сприймання естетичного вигляду об’єкта: «Подивіться, який він гарненький». Подальший розгляд об’єкта включає аналіз його особливостей та пристосування до навколишнього середовища, спільні ознаки з іншими об’єктами, взаємозв’язки з ними, з людиною тощо. В результаті проведення цього етапу у дітей повинні сформуватися точні уявлення про об’єкти природи. Мета його – підведення підсумків, закріплення тих нових знань, яких набули діти в процесі спостереження. В ході цього етапу важливо оцінити пізнавальну активність дітей.

Схема спостереження за об’єктами.

Спостереження за будь-якими об’єктами природи не повинно бути стихійним, невпорядкованим. Після прийняття дітьми завдання, вихователь має керуватися певним планом, щоб домогтися більшої ефективності спостереження, комплексного виконання завдань ознайомлення дошкільників з природою.

Під час спостереження за явищами неживої природи доцільно скористатися такою схемою:

1. Оцінка краси, своєрідності явища природи.

2. Визначення доступних розумінню дітей причин явища.

3. Значення цього явища в житті природи, діяльності людини.

Наприклад, спостереження за перистими хмарами. «Подивіться, які сьогодні ніжні хмарки на голубому небі. Ви вже бачили коли-небудь такі? Хто знає, як вони називаються? До чого вони подібні? Чому їх назвали перистими? Чому люди милуються їх красою. Чи випадає з таких хмар дощ або сніг. Ці хмарки, пояснює вихователь, знаходяться дуже високо на небі. Хто з вас літав на літаку, той, напевно, знає, що на висоті дуже холодно і хмарки ці складаються з дрібнесеньких крижинок. Ви правильно помітили, що з таких хмарок не випадає сніг чи дощ. Люди милуються прозорим голубим небом з легкими, ніби пір’їни, хмарками, і художники малюють їх на шпалерах і тканинах».

Під час спостереження за явищами живої природи (рослин) доцільно дотримуватися такої схеми:

1. Оцінка естетичного вигляду і особливостей будови рослини.

2. Вимоги рослини до умов життя.

3. Значення рослини для природи і життя людини.

4. Інтерпретація сприйнятого у світлі знань дітей.

Розглянемо використання цієї схеми на прикладі спостереження за рослиною мати-й-мачухи у старшій групі. Зупинивши дітей біля рослини, що цвіте, вихователь пропонує їм уважно роздивитися рослину і пригадати, як вона називається. Далі вихователь розповідає, що називають її мати-й-мачуха, і запитує чим вона подобається дітям. Вислухавши відповіді дітей, вихователь розповідає, що квітка схожа на маленьке сонечко, яке наче тягнеться до великого Сонця. А на яку знайомому вам рослину вона схожа? (на кульбабу). А як можна відрізнити рослини одну від одної? Обстежуючи рослину за допомогою дотикового, зорового, нюхового аналізаторів діти разом з вихователем відзначають, що стебло у мати-й-мачухи покрите маленькими лусочками, листків немає. У кульбаби стебло гладеньке, є листки. Чому ж мати-й-мачуха так рано розцвітає, може, хтось із вас знає? Це тому, що вона має таємниці. Хочете про них дізнатися? Таємничим голосом вихователь розповідає, що ще з минулого літа мати-й-мачуха запасає поживні речовини в своїх товстих кореневищах, неначе у комірках, а тому рано навесні, як тільки пригріє сонечко, вона першою розцвітає. Є мати-й-мачуха й інша таємниця, - продовжує вихователь. Чому вона називається мати-й-мачухою? Ось послухайте. Мине весна, і квітки відцвітуть. На початку літа виростуть листки. Знизу вони вкриті ніжним білим пухом. Доторкнешся – листочок теплий, лагідний, як мамині руки. А зверху листки гладенькі, холодні - це мачуха. Листками і квітками мати-й-мачухи лікуються від кашлю. А зараз давайте подивитися, хто прилітає до квітів. Що бджілки шукають на квітках? Вони збирають з квітів мати-й-мачухи солодкий нектар і пилок? Ось яка корисна ця рослина – і природу прикрашає, і перших комашок годує, і людей лікує. Тому люди люблять мати-й-мачуху і ніжно називають її квітки золотистими вогниками. А може, ви десь бачили цю рослину? Як ви до неї ставилися?

Спостереження за тваринами можна проводити за такою схемою:

1. Оцінка естетичного вигляду і особливостей будови тварини залежно від

способу життя.

2. Спосіб життя тварини (де живе, чим живиться, як захищається, які сезонні

зміни).

3. Значення тварини в природі і житті людини.

4. Інтерпретація сприйнятого у світлі знань дітей.

Ось приклад спостереження за бабкою на водоймі.

«Придивіться, діти, хто це так стрімко літає над ставком? Так, це бабка. Яка вона струнка! Як гарно переливаються на сонці її блискучі крила! Це справжня окраса нашої природи. А як думаєте, чому вона так стрімко літає? Звичайно, тому, що у неї довгі і сильні крила, покриті сіточкою жилок. Їх можна добре роздивитися на цій картинці. А може, хтось із вас знає, що бабка розшукує у повітрі? Чим бабка живиться? Живиться бабка мухами, комарами, мошками, яких наздоганяє у повітрі. Подивіться, які у бабки великі очі (показую картинку). Вони допомагають їй добре бачити у польоті здобич. Якщо трапляється велика муха, бабака хапає її своїми чіпкими лапками. Як ви думаєте, чому багато бабок з’являється біля ставка влітку. Тому, що влітку тут багато комарів, мошок. Чи приносять бабаки користь, виловлюючи багато комарів, мошок, мух. Так, мошки, комарі докучають людям, свійським тваринам. Поїдаючи їх, бабки приносять користь. Ось чому ми повинні берегти цих корисних комах, які прикрашають нашу природу. Послухайте вірш про бабку:

Мов химерний літачок,

Сіла бабака на сучок.

Цілий день вона літала

Край ріки, біля дворів.

Скільки мошок поковтала!

Скільки з’їла комарів!

-А де ви, діти, бачили бабок, коли ходили на прогулянку з мамою чи татом? Як ви до них ставилися? Добре, що всі ви знаєте, що ці гарні і корисні комахи потребують дбайливого ставлення до них».

Отже, дотримання схем спостереження дає змогу більш інформативно і повніше виконувати завдання ознайомлення дітей з природою: формування елементів наукових знань про закономірності в природі, розвиток мови і мислення, удосконалення діяльності аналізаторів, розвиток пізнавальних інтересів, формування ціннісних орієнтацій, пізнання правил природокористування, розвиток естетичного сприймання природи.

Підготовка вихователя до спостереження

Під час підготовки до спостереження вихователь повинен чітко уявляти програму: які навчальні, розвиваючі і виховні завдання будуть реалізовуватися в процесі спостереження. Навчальні завдання передбачають формування конкретних уявлень про об’єкти природи, зв’язки між ними. Розвиваючі завдання спрямовані на розвиток психічних процесів, на яких акцентується увага під час проведення спостережень. Виховні завдання спрямовані на формування у дітей ставлення до певних природних об’єктів.

Успіх у проведенні спостереження залежить від того, які умови будуть створені для цього. Під час вибору місця для спостереження в природних умовах важливо вибрати такий об'єкт, в якому найповніше виявлені ті якості, на які хоче звернути увагу вихователь, наприклад, групу дерев, в яких найбільш яскраво виявлені ознаки золотої осені. Також слід продумати, як розмістити дітей. Влітку треба розміщувати дітей у тіні, щоб запобігти стомленню і виникненню негативних емоцій.

Для проведення спостережень за дрібними тваринами в кімнаті важливо відповідно підготувати об'єкт. Наприклад, не рекомендується годувати тварин перед проведенням спостереження, щоб вони краще виявили свої звички у незвичних умовах. Щоб примусити тварин виявити характерні риси поведінки, слід підготувати не тільки їжу, а й додаткове обладнання. Наприклад, гострі кігті кішки, тонкий нюх, спритність можна легко продемонструвати дітям, даючи кішці м'ясо, загорнуте в папір і прив'язане до нитки. Кішка стрибає, почувши запах м'яса, розкриває пазурі і розриває папір.

Для того щоб показати їжачка, його мордочку, лапки, здатність їжачка плавати, треба внести таз з водою і пустити їжачка у воду. Слова, якими вихователь називає дії тварин, повинні бути правильно підібрані — кріль стрибає, а не бігає, кішка хлебче, а не п'є молоко. Особливо ретельно потрібно підбирати слова для визначення естетичних властивостей об'єктів, щоб вони викликали у дітей емоційну чутливість. Під час проведення спостережень треба розмістити дітей так, щоб усім було добре видно об'єкт. Вихователь повинен обміркувати весь хід спостереження, прийому, які доцільніше використовувати для активізації пізнавальної діяльності дітей.

Прийоми активізації пізнавальної діяльності дітей у процесі

Спостереження

Основним методичним прийомом керівництва сприйманням дітей у процесі спостереження є запитання. Продумати і сформулювати запитання до наступного спостереження — найвідповідальніший момент у підготовці до спостереження. Правильно підібрані запитання повинні бути тією логічною драбинкою, якою рухається думка дитини. Кожне запитання повинно містити конкретну думку, доступну розумінню дітей, у ньому має бути враховано і їх попередній досвід. Запитання повинні спонукати дошкільників до активного сприймання, засвоєння нового, максимально активізувати діяльність дитини. Характер запитань, їх складність залежать від віку дітей. У групах молодшого дошкільного віку запитання вихователя спрямовані переважно, на визначення властивостей та якостей об'єктів: Якого кольору? Що робить? Що їсть? (Переважно репродуктивні). Запитання, що стосуються визначення залежностей між явищами, в цих групах ще обмежені. У групах дітей старшого дошкільного віку кількість запитань, спрямованих на визначення залежностей між явищами в природі (тобто пошукових, проблемних), збільшується. Наприклад, чому навесні на снігу утворюється крижана кірочка? Чому на вулиці сніг розтанув, а в саду ще лежить? тощо.

Знаходження відповідей на такі запитання активізують думку дітей, викликають інтерес до явищ, які спостерігаються, проте не завжди діти самі можуть знайти правильну відповідь. У таких випадках використовується пояснення. Воно спрямоване на більш глибоке сприйняття тих сторін об'єкта чи явища, які важливі для засвоєння знань. О. П. Усова справедливо вважала, що пояснення вихователя допомагають відкривати дітям те, що треба бачити і як треба бачити. У молодших групах пояснення короткі, вони стосуються того, що безпосередньо бачать діти. Наприклад: Голуб полетів у голуб'ятник. Це будиночок, де живуть голуби. Пояснення для дітей старшого дошкільного віку повинні підводити дітей до встановлення залежностей, узагальнень. Наприклад, пояснюючи дітям роль захисного забарвлення у комах, вихователь підводить дітей до узагальнення, що таке забарвлення допомагає комахам уникнути небезпеки, зберегти життя.

Під час спостережень, крім пояснень, можна застосувати розповідь. Вихователь розповідає про те, що дитина не може безпосередньо побачити. Наприклад, розглядаючи з дітьми підготовчої групи мурашник, вихователь розповідає, що зверху видно лише частину мурашника. Мурашки живуть глибше, під землею. Бачите ці ходи? Вони ведуть під землю. Там мурашки побудували багато ходів, коридорів. У них живуть мурашки, їх личинки, лялечки.

Важливе значення у керівництві спостереженнями має порівняння. Воно дозволяє сформувати більш чіткі уявлення. Дослідження, проведене К. І. Золотовою, свідчить про те, що на всіх етапах пізнання використання порівняння забезпечує формування більш повних і точних уявлень. Дітей потрібно навчити порівнювати різні явища. Для цього важливо так поставити перед дітьми пізнавальне завдання, щоб вирішення його було неможливим без використання порівняння. Наприклад: чим відрізняється, що спільного?

К. І. Золотовою виділено кілька етапів у розвитку уміння користуватися порівнянням. На п е р ш о м у е т а п і діти орієнтуються на зовнішні яскраві ознаки і порівнюють тільки їх. Наприклад, за контрастними ознаками легко знаходять відмінність у будові тіла кішки і кроля. На д р у г о м у е т а п і знаходять відмінність за менш контрастними ознаками, але під час аналізу орієнтуються, як правило, на одну найбільш характерну ознаку. На т р е-

т ь о м у е т а п і здійснюється перехід дітей до більш високого рівня у використанні порівнянь. Діти вміють зіставляти не тільки різко контрастні, але й подібні один до одного об'єкти. Приймаючи до уваги поетапність розвитку у дітей дошкільного віку вміння порівнювати, можна встановити послідовність організації спостережень з дітьми різного віку. У молодшій і середній групі порівняльні спостереження краще проводити за знайомими об'єктами на однорідному, але контрастному матеріалі. Старші дошкільники можуть встановлювати не лише різкі відмінності об'єктів, але й знаходити спільне у подібних об'єктах. Необхідно паралельно навчати дітей порівнянню за відмінністю і подібністю. Способи порівняння можуть бути різними. Крім зіставлення у процесі спостереження (чим схожі, чим відрізняються), можна використати порівняння за ілюстраціями, іграшками, а також по пам'яті. Отже, порівняння допомагає активізувати розумову діяльність дітей через знаходження суттєвих ознак, виділення зв'язків, залежностей, а це, в свою чергу, розвиває у дітей інтерес до природи, допитливість, бажання пізнавати нове.

У проведенні спостережень використовуються ігрові прийоми. Вони збільшують інтерес до спостережень, роблять сам процес більш доступним і привабливим. Використання їх особливо важливе у молодшому дошкільному віці для утримання уваги, кращого засвоєння матеріалу. Наприклад, імітація рухів тварини: «Пострибали, як горобчики», наближення об'єкта до дітей: «Ось рибка попливла до Вови, тепер до Юрка. До кого ще попливе?» Широко використовується звуконаслідування. У групах старшого дошкільного віку ігрові прийоми використовуються рідше, бо увага дітей під час спостережень утримується в основному за рахунок новизни, пізнавальної насиченості. Ігрові прийоми, які використовуються в цих групах, побудовані на змагальності: «Хто перший знайде серед дерев липу», «Хто перший помітить появу пуп'янка чи квітки», «Хто більше назве ознак певного об'єкта».

Важливе значення під час проведення спостережень має використання художнього слова. Воно загострює чуттєве сприймання, сприяє створенню більш яскравих образів, викликає у дітей відповідний настрій. Наприклад, спостерігаючи відліт журавлів, вихователь може прочитати вірш М. Познанської «Журавлі»:

Журавлі летять, курличуть,

Шлють останнє «прощавай»,

Літечко з собою кличуть,

Забирають в теплий край.

Використання в спостереженнях фольклору (загадок, прикмет, легенд) робить їх більш чіткими і конкретними. Прислів'я, приказки, загадки підкреслюють особливості спостережуваного предмета: «Ніс довгий, а голос дзвінкий (комар)».

Рідше використовується в процесі спостережень виконання практичних завдань, запропоноване у дослідженні Г. І. Васильєвої. Виходячи на прогулянку, вихователь пропонує дітям простежити за мурашками і розповісти, що вони несуть у мурашник. Це стимулює дітей на пошук запитань, що виникають.

Важливою умовою успішного проведення спостережень є включення в обстеження об'єкта різних аналізаторів. Чим більше органів чуттів братиме участь у сприйманні, тим повніше, яскравіше буде уявлення про предмет. Треба дати дитині змогу не тільки побачити предмет, але й відчути його на дотик, понюхати, послухати.

Спостереження необхідно проводити емоційно, застосовувати для опису яскраві порівняння «горобчики, неначе у сірі светри одяглися», «синичка нарядна, у жовтій сорочці, чорній краватці». У ході спостереження діти повинні відчути ставлення самого вихователя до об'єктів природи. Наприклад, щоразу, коли вихователь звертає увагу на появу біля квітів красеня джмеля, у нього повинні знайтися добрі слова, які зацікавлять дітей: «Подивіться, хто прилетів до нас у такій гарній пухнастій шубці. Ану, джмелику, пошукай, що наші діти приготували тобі на обід».

Методика керівництва спостереженнями єдина як у повсякденному житті, так і на заняттях. Спостереження у повсякденному житті менші за обсягом пізнавального матеріалу, вони проводяться за поступовими змінами в природі в усі пори року. Обсяг матеріалу, потрібний для засвоєння дітьми, визначається програмою дитячого садка: це ознайомлення з явищами неживої природи, рослинним, тваринним світом, працею людей у природі в різні сезони.

Слід рішуче усувати такі найбільш істотні недоліки в організації спостережень у природі, як інформаційна збідненість, зменшена розумова активність дітей і, як наслідок цього, недостатня комплексність у виконанні завдань ознайомлення з природою.

Тема. ДЕМОНСТРУВАННЯ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

Потреба використання ілюстративного матеріалу під час ознайомлення

дошкільників з природою зумовлюється особливою привабливістю

ілюстративного матеріалу для дошкільників і характером їх образного

мислення.

Розглядання картин, ілюстрацій у роботі з дошкільниками допомагає

вирішувати різноманітні завдання, першу чергу уточнювати, закріплювати

знання про природні об'єкти, збагачувати їх. Спостереження в природі,

наприклад за комахами, не завжди дають змогу розглянути деталі в зв'язку

з невеликими розмірами та полохливістю деяких представників. Сприймання

статичного зображення на картині, таблиці створює умови для уточнення

дитячих вражень.

Розгляданню ілюстративного матеріалу належить значна роль у

збагаченні існуючих у дітей вражень про об'єкти природи. Тварини на

ілюстраціях подаються у природному оточенні, що дозволяє показати дітям

зв'язки тварини з умовами середовища.

Ілюстративний матеріал є засобом формування уявлень про природні

об'єкти у тих випадках, коли не можна показати їх дітям у реальному

вигляді. Наприклад, свійських тварин за умов великого індустріального міста.

Ілюстративний матеріал є одним з найкращих засобів, який спонукає до

розмови наймовчазніших дітей. Він наче наближує об'єкт до дитини, робить

його більш зрозумілим і викликає мовну активність дошкільників.

Важливе значення має ілюстративний матеріал у вихованні естетичних

почуттів, формуванні гуманного, дбайливого ставлення до рідної природи.

Поряд з цим треба чітко усвідомлювати, що зображення на картині не дає

повного уявлення про предмет через те, що воно:

а) плоске, а предмет має об'єм;

б) зображено майже завжди не в тій величині, що й реальний предмет;

в) інколи позбавлене кольору або не завжди повністю збігається за

кольором з натуральними предметами;

г) нерухомо показує предмет в одному положенні, не дає уявлення про

характерні рухи, звуки.

У сприйманні зображення бере участь один зоровий аналізатор.

У формуванні ж цілісного образу реального предмета провідна роль

належить взаємодії аналізаторів.

Отже, треба насамперед піклуватися про створення у дітей правильних

уявлень за допомогою методів, що забезпечують безпосередній контакт з

реальними об'єктами природи, а збагачення, уточнення і закріплення знань

слід проводити з використанням ілюстративного матеріалу.

Вимоги до ілюстративного матеріалу, його використання

Ілюстративний матеріал, що зображує природні об'єкти, має викликати у

дітей чуттєві образи, близькі до сприймання дійсності, тобто вони повинні

бути виконані реалістично. Тварини і рослини мають бути показані у

природних умовах існування. Цим вимогам відповідають картини відомих

анімалістів, майстрів пензля 0.Комарова, В. Ватагіна.

Для ознайомлення з природою використовується ілюстративний матеріал,

який можна класифікувати за такими видами:

а) предметні картинки, тобто такі, на яких зображено певний

предмет;

б) сюжетні, на яких показано кілька предметів у певному зв'язку;

в) художні картини — репродукції відомих майстрів пензля

І. Левітана, І. Шишкіна, В. Бакшеєва, А. Грицая та ін.

Для ознайомлення дошкільників з природою створені предметні і

сюжетні картини. Широко використовуються серії картин

С.О.Веретенникової «Свійські тварини», «Птахи», «Трав'янисті рослини»; О.

І. Соловйової «Чотири пори року»; «Дикі звірі» П. С. Меншикової.

В Україні видавництвом «Мистецтво» видано серії картин «Свійські

тварини», «Дикі тварини» (автор 3. П. Плохій), «Дошкільникам про ліс, луг,

водойму», «Дошкільникам про природу», 1, 2, 3 випуски (автор Н. Ф.

Яришева).

Під час ознайомлення дошкільників з природою широко застосовуються

дидактичні картини, видані для шкіл, наприклад серія картин «Світ

тварин» (автор О. О. Яхонтов).

Використовується також книжкова графіка — ілюстрації Є. Чарушина, Ю.

Васнецова, Ф. Ярбусової, М. Устинова та ін., яку демонструють дітям

переважно в процесі ознайомлення з творами художньої літератури.

Для індивідуальної роботи з дітьми, а також роботи з невеликими

групами дітей у дитячих садках підбирають різноманітні ілюстрації,

листівки, які для зручності використання розкладають в окремі папки за

розділами: нежива природа, рослини (лісові, лучні, водойм, декоративні

квіткові, культурні), тварини (молюски, комахи, риби, земноводні, плазуни,

птахи, свійські і дикі звірі).

Розглядання ілюстративного матеріалу проводиться в процесі

повсякденного життя і на заняттях.

Враховуючи великий інтерес дітей до картинки, а особливо до

зображення тварин, потрібно проводити їх розглядання індивідуально, або з

невеликою групою дітей уранці, під час прийому, на вечірній прогулянці.

Розглядання картинок може бути засобом перевірки знань дітей, збагачення

їх, узагальнення, розвитку мови. Надзвичайно тягнуться до розгляду

Ілюстрацій діти з вираженим пізнавальним інтересом до природи, і така

індивідуальна робота з ними сприяє їх подальшому розвитку. Цікаві для

розгляду книги «У нашому дворі» з ілюстраціями Є. Чарушина, «Малюкам

дітлахам про малюків звірят» тощо.

Розглядання ілюстрацій у книгах проводять по-різному: іноді корисно

розглянути їх до читання, для того щоб створити у дітей зоровий образ тих

предметів, явищ, про які йтиме мова. В інших випадках достатньо перегляду

ілюстрацій під час читання книги. Ілюстрації розглядають і в процесі бесіди

про прочитане.

Для роботи з дітьми раннього віку і першої молодшої групи краще

використовувати предметні картинки, ілюстрації з зображенням небагатьох

об'єктів. Розглядання цього ілюстративного матеріалу (півень, курка, заєць,

ведмідь та ін.) проводиться на заняттях і в посякденному житті, і основна

його мета — навчити дітей пізнавати зображене на картинці, називати його.

У другій молодшій групі картини найчастіше використовують для

уточнення і конкретизації уявлень, їх закріплення. Так, після спостережень за

кішкою діти розглядають картину «Кішка з кошенятами». Вихователь учить

дітей пізнавати тварину, називати характерні її ознаки (розмір, колір шерсті),

частини тіла (очі, вуха, хвіст, ноги), деякі дії (спить, грає, хлебче).

Організовуючи розглядання сюжетної картини, вихователь використовує

дитячий досвід, близький до змісту картини, ставить дітям такі запитання:

«Хто намальований на картині? Як ви дізналися, що це кошеня? Якого

кольору шерсть у кішки? У кошенят? Якого кольору шерсть у кішки, яка

живе у вашому будинку? Чим зайняті кошенята? Що робить сіре кошеня? Що

робить кошеня, яке лежить біля кішки? Як ви думаєте, голодне воно чи ні?

Чому спить? Чи чули ви, як ходять кошенята? Чому вони ходять тихо?»

Наприкінці заняття вихователь сам розповідає за картинкою.

Для розглядання в молодшій групі можна використати картини «Собака з

цуценятами», «Кури».

У середній групі розглядання картин спрямоване на розширення знань

дітей. З дітьми розглядають картини «Кролі», «Качки і гуси», «Вовк»,

«їжак», «Білка». Це дає змогу вивести дітей за межі безпосереднього досвіду.

Розглядання картин використовується також для систематизації і

узагальнення знань дітей. Наприклад, у середній групі можна використати

картини у поєднанні з розповіддю вихователя для розширення і

систематизації знань про життя диких тварин у лісі.

Вихователь: «Сьогодні я розкажу вам про те, як звірі зимують. Яких ви

знаєте звірів, що живуть у лісі? (Демонструється картина «Зайці»). Зайці

взимку одягають білі шубки. А для чого? На білому снігу зайчика не видно.

Коли їсти захоче — поїсть гілочок. Зайчики лякливі, весь час озираються. А

кого вони бояться? Так, вони бояться вовка, лисичку (демонструється

картина «Лисиця»). Ось лисичка у рудій теплій шубці біжить по снігу і нюхає,

де тут заховався зайчик чи мишка. Лисиця має добрий нюх. Вона чує, де під

снігом миші ховаються, і ловить їх. Цим вона і приносить користь. А

подивіться, де зайчик заховався. Він білий, і його майже не видно. Як ви

гадаєте, чи знайде його лисиця?

А ось вовки (вивішує картину «Вовки»), Вони взимку дуже голодні. Вовки

сильні, швидко бігають і можуть нападати на коней і на людей. Кого вони

наздоганяють? Як ви думаєте, чи можуть вони

наздогнати коней?

Ще в лісі живе білка (демонструється картина «Білка»). Про те, як живе

білка в лісі і що вона їсть взимку, ви самі розкажете, оскільки бачили

білочку».

Наприкінці заняття можна поставити запитання: Чому звірі не мерзнуть

взимку? Чим вкрите їхнє тіло? Чому у зайчика, білки міняється колір шубки?

У старших групах картини можна використовувати для уточнення

уявлень, формування понять у процесі бесіди за картиною. Для

систематизації знань на основі досвіду добре використати порівняння. До

заняття підбирається серія картин, наприклад, про комах «Бабка», «Білан

жилкуватий, «Сонечко». Спочатку організується розглядання, потім

порівняння, виділення спільних і відмінних рис у будові. Діти приходять до

висновку, що у всіх комах шість ніг, є крила, вусики, голова, черевце. А

відрізняються тим, що у метеликів на крильцях лусочки, у жуків крила

тверді, у бабок — прозорі, з сіточкою жилок.

Розглядання пейзажу на картині слід проводити після спостереження за

подібними явищами природи. Під час демонстрування картини дітям

пропонують порівняти зображене на картині з тим, що вони бачили у

природі.

Зрозуміти настрій картини (пейзажу) допомагають такі запитання до

дітей: «Весела чи сумна ця картина? Чому ви так думаєте? Які фарби

потрібні були художнику, щоб показати це? Чому художник так назвав свою

картину?»

Під час розглядання пейзажу потрібне пояснювальне слово вихователя.

Воно має бути лаконічним, образним. Більш глибокому сприйняттю пейзажу

сприяють поетичне слово і музика.

ДЕМОНСТРУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ

Під час ознайомлення дошкільників з природою потрібно використовувати

технічні засоби навчання.

Проведеними дослідженнями (М. М. Шахмаєв, В. Д. Сич та ін.)

доведено, що демонстрування кінофільмів, діафільмів та інших технічних

засобів навчання є одним з джерел інформації, яке наділене великою

силою емоційного впливу, здатне викликати співпереживання, співучасть,

збагачуючи водночас знаннями, здійснюючи великий вплив на моральний та

естетичний розвиток особистості.

Ефективність впливу технічних засобів навчання залежить від правильного

визначення їхнього місця у навчально-виховному процесі. Слід пам'ятати,

що технічні засоби, органічно включені у навчальний процес, допомагають

вихователю вирішити цілий ряд пізнавальних і виховних завдань. Проте ні

діафільм, ні кінофільм не можуть і не повинні замінити безпосереднього

спостереження природних явищ.

Технічні засоби навчання поділяють на три групи: екранні (діафільми,

діапозитиви, епіматеріали); екранно-звукові (кінофільми, телепередачі);

звукові (радіопередачі, грам- та магнітофонні записи).

З екранних засобів навчання під час ознайомлення дітей з природою досить

широко застосовуються діафільми і діапозитиви.

Д і а ф і л ь м — певним чином змонтована сюжетно завершена система

кадрів. Для ознайомлення дошкільників з природою створено значну

кількість діафільмів, що мають у своїй основі пізнавальний матеріал.

Діафільми, що знайомлять з сезонними змінами у природі: «Чотири пори

року», «Природа в зображенні російських художників», «Пори року» (з

чотирьох частин — «Літо», «Осінь», «Зима», «Весна»), «Хто як до зими

готується», «Хто як зимує», «Хто як весну зустрічає», «Хто як літо

проводить».

Діафільми, що знайомлять з життям тварин: «Тому що вони гарні»,

«Свійські тварини», «Дикі тварини», «Хто живе у теплому морі», «Хто живе

у холодному морі», «Птахи наших лісів», «Звірі наших лісів», «Це все

кішки», «Це все собаки», «Про пінгвінів», «Мавпенятко Френд», «Курчатко

Ціп» тощо.

Діафільми, що знайомлять з життям рослин: «Незвичайні рослини»,

«Лікарські рослини».

Діафільми, що знайомлять з працею людей у природі: «Осінь у колгоспі»,

«Зима в колгоспі», «Весна в колгоспі», «Літо в колгоспі», «Вірші про хліб»,

«Хліб — всьому голова», «Праця колгоспників у різні пори року».

Демонстрування діафільмів використовується на заняттях і у

повсякденному житті, найчастіше під час розваг. Вони дають змогу

розширити знання дітей, вивести за межі того, що діти бачать у

найближчому оточенні.

До перегляду діафільму проводиться попередня робота: спостереження,

читання книжок, пов'язаних із змістом діафільму. Безпосередньо перед

показом діафільму з дітьми проводять вступну бесіду, спрямовану на

постановку завдання, на що треба звернути увагу під час перегляду.

Робота з дітьми після перегляду діафільму може проводитися у різних

формах: бесіда, малювання на тему переглянутого діафільму тощо.

Значне місце під час ознайомлення дошкільників з природою відводиться

д і а п о з и т и в а м. Вони мають ряд цінних переваг перед картинами і

діафільмами:

1. Діапозитиви на відміну від діафільмів не зв'язані системою

кадрів. Це дає змогу вихователю відібрати тільки ту кількість

кадрів і розмістити їх у такій послідовності під час показу, які від

повідають дидактичним завданням, віку дітей, логіці матеріалу, що

вивчається.

2. Діапозитиви, як і картини, є статичним зображенням, але великий розмір

екрана, крупне зображення дозволяють сприймати

значно більшу кількість інформації, особливо деталей.

3. Діапозитив, особливо кольоровий, порівняно з картиною, діафільмом має

кращу якість зображення: воно яскраве, соковите, наповнене світлом.

4. Цінна особливість діапозитивів — це можливість відображення в них

природи місцевого краю. Ця властивість діапозитивів

особливо цінна для роботи з дітьми дошкільного віку. Сприймання

знайомого викликає у дітей зацікавленість, радість, що важливо

для виховання любові до рідного краю.

5. Важливе значення має те, що діапозитиви можна зробити

аматорським шляхом. Діапозитиви, виготовлені на місцевому матеріалі,

мають переваги перед серійними. У дитячому садку слід

створити фонд діапозитивів, знятих на місцевому матеріалі. Це можуть

бути найбільш поширені рослини лісу, лук і водойм, декоративні квіткові

рослини; цвітіння найбільш розповсюджених дерев і кущів; краєвиди рідних

місць у різні пори року; найбільш розповсюджені комахи; свійські тварини;

дикі тварини зоопарків.

Діапозитиви можна використовувати на заняттях і у повсякденному житті. В

дослідженні В. Д. Сич доводиться потреба обмежувати кількість кадрів за

умови, що вони несуть смислове навантаження. На одному занятті в старшій

групі можна використати 12— 15, у молодших — 8—10 кадрів. Перевищення

цих цифр веде до зниження якості запам'ятовування.

Найчастіше діапозитиви використовуються для закріплення вражень дітей.

Введення перегляду кількох діапозитивів у бесіду про ту чи іншу пору року

вносить пожвавлення, стимулює активність дітей.

Враховуючи урбанізацію нашого життя і часто неможливість за умов

міста показати, наприклад, луки, що цвітуть, красу квіткових рослин на

дзеркальній гладіні озера тощо, можна зробити це з допомогою діапозитивів

і розповіді вихователя. Перед показом діапозитивів слід запитати у дітей, чи

були вони на лузі, які красиві рослини там бачили, чи літали метелики,

бджоли, джмелі.

Показ діапозитивів доцільно почати з загального вигляду лук, що цвітуть.

Яскраве зображення треба доповнити емоційною розповіддю вихователя,

наприклад: «Коли на луці розцвітають рослини, він стає дуже красивим. Його

можна порівняти з чарівним килимом або з дуже гарною тканиною. Повітря

на лузі духмяне, чисте і дуже корисне для людей». А далі демонструються

окремі рослини, тварини у сполученні з розповіддю вихователя про них.

Цінність таких занять — у формуванні інтересу до природи і дбайливого

ставлення до неї.

З використанням діапозитивів можна проводити дидактичні ігри.

Наприклад, у грі «Відгадай, яка це квітка» вихователь демонструє

діапозитиви і пропонує дітям відгадувати назви рослин (декоративних

квіткових, дикорослих). Засвоєння назв, в основі якого лежить процес

диференціювання образів, має важливе значення для пізнання дітьми

природи, адже ще К. Лінней стверджував, що без назви немає знання.

Для систематизації знань дітей про об'єкти і явища природи доцільно

проводити демонстрування діапозитивів і гру «Де що росте», «Коли це

буває», де знайомі дітям рослини, картини природи, завдяки діапозитивам,

повертають дітей до спогадів про пережиті ними враження і одночасно

ставлять перед ними розумові завдання.:: Враховуючи важливу роль

естетичних вражень у формуванні

ставлення дошкільників до природи, доцільно ширше використовувати

діапозитиви для збагачення дитячих вражень про природу. Дітям

подобаються вечори розваг «Спогади про літо», «Кришталева зимонька» та

інші, під час яких демонструються рідні краєвиди, пейзажні картини,

читаються вірші про природу.

Рідше в дитячих садках використовується е п і п р о е к т о р. Якість

зображення його, порівняно з діапозитивами, дещо гірша. Методика

використання епіпроектора під час ознайомлення дошкільників з природою

аналогічна методиці використання діапозитивів.

З екранно-звукових засобів навчання важлива роль належить

к і н о ф і л ь м а м. Дидактична цінність їх полягає у тому, що вони дають змогу

сформувати у дітей більш повні уявлення про явища природи. Переміщення

тварини в кадрі допомагає створенню уявлень про її рухи, поведінку, зв'язок з

навколишнім середовищем, про її відносні розміри, звуки. Це робить

демонстрування кінофільму незамінним у тому випадку, коли не можна

провести ознайомлення дітей з природними об'єктами за природних* умов.

Широкому застосуванню кінофільмів під час ознайомлення дошкільників з

природою в дитячих садках перешкоджає недостатня кількість кінофільмів

про природу для дітей і відсутність у багатьох дошкільних закладах умов

для демонстрування кінофільмів.

Дошкільникам демонструють такі кінострічки: «По гриби», «Зима

прийшла», «Весна прийшла», «Діти — друзі птахів», «Русачок», «Звідки стіл

прийшов» (перша частина), «Кухоль молока», «Розповідь колоска». Два

останніх кінофільми особливо важливо демонструвати міським дітям,

оскільки вони переносять дітей в атмосферу праці, зв'язаної з виробництвом

найважливіших сільськогосподарських продуктів, показують піклування

людей про тварин, рослини.

Т е л е б а ч е н н я, яке так міцно ввійшло у наше життя, є також цінним

засобом ознайомлення дошкільників з природою. Для них організовано серію

телепередач: «Дітям про звірят», яка виходить в ефір у другій половині дня.

До передачі треба готувати дітей бесідою про те, що їм відомо про звірят. У

процесі сприймання телепередачі керівництво вихователя має непрямий

характер: посмішка, поворот голови та ін. Усе повинно націлювати на

сприйняття дітьми головних моментів. Після передачі слід закріпити,,

осмислити знання, що отримали діти, включити їх у діяльність —

малювання, гру, працю.

Із звукових засобів навчання найчастіше використовуються слухання

г р а м - та м а г н і т о ф о н н и х з а п и с і в. Найчастіше вони

використовуються для посилення емоційної насиченості

занять. Наприклад, бесіду про весну пожвавить включення грамзапису

голосів птахів, яких діти слухали навесні. Ефективне поєднання перегляду

діапозитивів із слуханням грам- або магнітофонних записів. Так, поетичному

сприйманню картин кожної пори року допоможе прослухування чудових п'єс

П. І. Чайковського з альбому «Пори року» — «Підсніжник», «Осіння пісня»

та ін.

Рідше використовуються під час ознайомлення дошкільників з природою

р а д і о п е р е д а ч і, оскільки спеціальних передач про природу для дітей

виходить досить мало. Під час слухання радіо важливо уникнути моментів,

що відвертають увагу дітей. Діти повинні включитися у відгадування

затадок, виконання домашніх завдань. Після передачі вихователь дає змогу

дітям обмінятися думками, відповідає на їхні запитання, уточнює, як вони

зрозуміли зміст передачі.

ВИКОРИСТАННЯ МОДЕЛЕЙ

Слово модель — означає зразок, умовний образ якого-небудь об'єкта.

Модель є одним із засобів наочності навчання. Вона виконує ілюстративну

роль під час розповіді педагога про найбільш важливі властивості, дії

об'єкта, що вивчається, в цілому або його окремих частин. Моделі широко

застосовуються у шкільній педагогіці. Сьогодні використанню методу моделей

приділяється достатня увага і в дошкільній педагогіці.

Дослідження останніх років (С. М. Ніколаєва, І. О. Хайдурова та ін.)

довели, що вимогам розвиваючого навчання дошкільників відповідає такий

систематизований зміст знань, у центрі якого глобальна закономірність тієї чи

іншої галузі дійсності, що має яскраво виражені зовнішні прояви. Дитина в

процесі предметно-чуттєвої діяльності може виділити істотні зв'язки і явища в

тій чи іншій галузі і відобразити їх у формі узагальнених уявлень.

Засвоєння таких узагальнених знань, формування уявлень про залежності в

природі вимагають використання специфічних методів, які застосовуються

під час проведення поглиблено-пізнавальних занять.

Для формування уявлень про залежності в природі особливе значення

мають д і ю ч і м о д е л і. Будь-який статичний замінник реального об'єкта,

картина, муляж дає змогу сформувати уявлення лише про зовнішні ознаки,

тоді як діюча модель розкриває дітям функціонування об'єкта, його зв'язок з

конкретними умовами. Наприклад, картинка-модель метелика павичеве око,

який сидить на «корі» (відповідно розфарбованому картоні), може мати

крильця, що рухаються за допомогою непомітних тонких дротинок. Вдаю-

чись до цієї рухомої моделі, вихователь демонструє особливості будови

тіла, поведінку комахи і її пристосувальний взаємозв'язок із навколишнім

середовищем: маскувальне (кольору кори) забарвлення нижнього боку крил у

згорнутому положенні, коли метелик сидить, і застережне— верхньої сторони,

коли він раптом розгортає крила.

М о д е л ь м а с к у в а н н я дає змогу показати дітям значення відповідності і

невідповідності забарвлення, наявності або відсутності руху для впізнання

певного об'єкта. Вона діє так: на кольорову частину встановлюється (щоб діти

не бачили) площинна геометрична фігура такого самого кольору — треба

впізнати її. Щоб перевірити правильність відповіді, фігура висувається на білу

частину панелі. Потім діти пояснюють, чому їм було важче впізнати її на

кольоровому тлі і зовсім легко на білому. Вихователь підсумовує: якщо

забарвлення якогось предмета збігається з кольором тіла, він стає

непомітним.

Демонстрування іншої геометричної фігури (колір той самий) при

повільному русі по зафарбованій частині панелі переконує, що її легше

пізнати у русі, ніж нерухому. Так дошкільники спрощено знайомляться з

головними ознаками маскування природних об'єктів у навколишньому

середовищі.

Своєрідною моделлю водойми є акваріум. Через його прозорі стінки діти

можуть спостерігати за всіма об'єктами, що знаходяться у ньому. Усвідомити

взаємодію їх допоможуть також запитання: «Навіщо в акваріумі пісок? (У

ньому ростуть рослини); Для чого потрібні рослини? (Насичують воду киснем,

служать рибкам кормом, прикрашають акваріум). У ході бесіди проводиться

паралель між життям мешканців акваріума і природою водойми. У до-

шкільників формується уявлення про єдність і взаємозв'язки в природі.

Можна використати «ж и в і к а р т и н и», на яких за допомогою вирізаних з

паперу рослин, комах тощо демонструється послідовність цвітіння, появи

комах, що допоможе сформувати більш узагальне усвідомлення дітьми змін у

природі.

Н. І. Вєтровою досліджувалась можливість використання моделей для

розвитку узагальнених способів спостереження у дітей.

Отже, дидактична цінність методу моделей полягає у можливості досить