Правове регулювання міжнародних морських перевезень. Регулярні і чартерні перевезення. Міжнародні морські перевезення вантажів та пасажирів

Конвенції й інші міжнародні договори в галузі перевезень створюють уніфіковане право. Це означає, що вони не тільки поєднують держави — учасниці договорів, а й безпосередньо застосовуються для конкретних приватних договорів із перевезень, що укладаються окремими фізичними та юридичними особами. Серед найбільш відомих конвенцій, які присвячено врегулюванню міжнародного перевезення морем, це:

1) Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент. Її було розроблено під егідою Міжнародного морського комітету 25 серпня 1924 р. При цьому сама Конвенція не містить визначення коносаменту, його ми можемо знайти в інших актах міжнародного характеру, насамперед у Конвенції ООН щодо морського перевезення вантажів 1978 р., про яку мова піде далі.

2)Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства, 5 квітня 1965 р. ЇЇ було прийнято Україною з поправками 1975 р. до неї, та з поправками 1969, 1977, 1986, 1990 р. до її додатків (Постанова Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1993 р. № 755 про прийняття Україною Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 р.).

3)Афінській конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу, 13 грудня 1974 р., яка є чинною для України на підставі Закону України “Про приєднання України до Конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 р. і Протоколу 1976 р. до неї ” від 15 липня 1994 р..

4)Конвенції ООН щодо морського перевезення вантажів, 1 січня 1978 р., яка є чинною для України

Чартерний рейс - це рейс на замовлення. Перші замовлені рейси з'явилися у нас в 1992 році, за часів "золотої лихоманки", коли шоп-туристи рвалися за кордон величезними натовпами. Регулярні рейси — це рейси, виконувані відповідно до опублікованого розкладу по договірних лініях. У розкладі зазначений маршрут, проміжні пункти посадок, час вильоту і прильоту в кожний пункт маршруту, частота пряму-вання і тип літака. Зміна цих умов виконання регулярних рейсів може бути здійснена тільки при взаємній згоді до-говірних держав. Регулярні авіаперевезення оплачуються за міжнародними авіаційними тарифами, опублікованими і нео-публікованими.

Головні відміннсті чартерного рейсу від регулярних, додаткових:

1.чартерний рейс виконується за чиїмось замовленням, тобто у відносини з авіакомпанією вступає інша сторона, готова повністю сплатити вартість чартерного перевезення і в повному обсязі взяти ризик з продажу квитків на себе;

2.чартерні авіарейси можуть призначатися на будь-яку дату і час вильоту на вимогу замовника рейсу, з узгодженням зі службами руху повітряних суден зазначених аеропортів (вильоту і призначення) і самої авіакомпанією;

3.дестинації чартерного авіарейсу зазначається замовником, але вимагає додаткового узгодження можливостей

аеропорту призначення (особливо, при замовленні чартерних рейсів принципово нових напрямів);

4.правом на поширення авіаквитків на чартерний рейс володіє тільки його замовник або уповноважені агенти та представники замовника (у тому числі ними можуть бути і квиткові служби летить авіакомпанії);

Самостійне правове регламентування договорів фрахтування і договорів морського перевезення вантажу простежується в морському праві країн англо-американської системи права, зокрема Англії, США, Італії, Нідерландів, Швейцарії, Ліберії та окремих африканських країн.

У сфері правового регламентування міжнародних морських перевезень пасажирів основним міжнародно-правовим актом є Конвенція про перевезення морем пасажирів і їхнього багажу. Як уже зазначалось, ця Конвенція прийнята в Афінах 1974 р. і одержала назву Афінська. Вона об'єднала та доповнила положення раніше прийнятих:

- Брюссельської конвенції про уніфікацію деяких правил, що належать до перевезення пасажирів морем (1961 р.);

- Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про перевезення морем багажу па ажирів, прийнятої в Брюсселі 1967 р. У1976 р. положення Афінської конвенції доповнені прийняттям у Лондоні Конвенції про обмеження відповідальності за морськими вимогами. Відповідно до зазначених вище документів перевізник повинен забезпечити необхідну для безпеки пасажирів остійність, живучість та мореплавність судна.

Під договором морського перевезення пасажира розуміють договір, укладений між перевізником і пасажиром, згідно з яким перевізник зобов'язаний перевезти пасажира і його каютний багаж до пункту призначення, а у випадку здавання пасажиром багажу - доставити багаж у пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання багажу особі; пасажир повинен сплатити встановлену плату за проїзд, а здаючи багаж, - і плату за провезення багажу.

Під договором морського перевезення вантажу необхідно розуміти договір, за яким перевізник або фрахтівник зобов'язані перевезти довірений відправником вантаж із порту відправлення у порт призначення і видати його уповноваженій для отримання вантажу особі (одержувачеві), а відправник або фрахтувальник зобов'язаний сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Крім відмінних рис, форми (види) договору морського перевезення вантажу мають і загальні особливості, скажімо, їх економічна мета - одна і та сама - переміщення вантажу морським шляхом з одного порту в інший.