Митний тариф Європейського Союзу

Структура митного тарифу. Митний тариф складається з двох основних частин:

1) товарна номенклатура — систематизований і класифікований перелік товарів, що переміщуються через митний кордон; товари розбиті на великі видові групи (розділи), які, у свою чергу, поділяються на більш специфічні групи (позиції і субпозиції) з привласненням їм цифрових кодів;

2) ставки митних зборів, а також звільнення від мит, що відповідають найбільш специфічним товарним позиціям (субпозиціям) в товарній номенклатурі.

Товарна номенклатура використовується не тільки з метою стягування митних зборів, але й для позначення товарів, що підлягають обкладенню акцизами, пільговими ставками ПДВ, імпортним і експортним обмеженням та іншим заходам торгової політики, а також для ведення зовнішньоторговельної статистики.

Митний кодекс ЄС встановлює, що правомірне стягування митних зборів в ЄС проводиться на підставі Загального митного тарифу.

У ЄС використовуються наступні номенклатури:

1) комбінована номенклатура (КН) — основа Загального митного тарифу, містить восьмизначні товарні коди;

2) номенклатура ІТС — містить 10-значні коди, що вказуються при імпорті товарів, а також в статистичних цілях; іноді містить додаткові коди для позначення особливих заходів торгової політики (сільськогосподарські мита, антидемпінгові мита, заходи по контролю за товарами подвійного призначення, експортні відшкодування і т. п.).

Правила класифікації товарів. Часто при митному оформленні товарів виникає проблема — до одного і того ж товару можна застосувати різні позиції (субпозиції) митного тарифу. Наприклад, дерев'яним письмовим столам відповідає дві позиції в ЗМТ: 4421 — «інші вироби з дерева» і 9403 — «інші меблі». При цьому ставки мит, відповідні цим позиціям, можуть істотно відрізнятися. Для того, щоб кожному товару, що проходить митне оформлення в ЄС, правильно підібрати відповідне йому місце в товарній номенклатурі, існують Загальні правила інтерпретації Комбінованої номенклатури (Розділ IA частини I Додатку I до Регламенту № 2658/87). Ці правила полягають в наступному:

1) визначальним критерієм класифікації того або іншого товару повинні бути його об'єктивно характерні властивості, що відповідають описам товарних позицій і приміткам до його розділів і глав (правило об'єктивного критерію). Назви розділів і глав ЗМТ служать тільки для зручності користування і самостійної юридичної сили не мають. У рішеннях Суду ЄС найбільш поширеним об'єктивним чинником для класифікації товарів є чинник фізичних характеристик і, особливо, фізичного складу товару. Проте Суд використовує й інші об'єктивні критерії для класифікації товарів, такі як смак, процес виробництва, мета використання, зовнішній вигляд та ін.;

2) будь-який товар, що міститься в тарифній позиції, включає також товари некомплектні або незавершені за умови, що вони мають ті ж сутнісні характеристики, що і закінчені товари. Те ж саме стосується і товарів, що підлягають зборці і знаходяться в розібраному вигляді. Дане правило дозволяє класифікувати для тарифних цілей такі товари, як напівфабрикати, компоненти складних технічних пристроїв і т.п. Згадування в тарифній позиції товару, що складається з якого-небудь матеріалу або субстанції, включає їх суміші або комбінації,тобтотовари, що повністю або частково складаються з даного матеріалу (субстанції);

3) перевага віддається тарифній позиції, що має більш специфічний опис. Наприклад, «живі коні» (0101) є більш специфічним описом, ніж «інші живі тварини» (0106). Змішані, товари, що складаються з різних матеріалів або компонентів, і товари, зібрані в набори для роздрібного продажу, повинні бути класифіковані відповідно до матеріалу (компоненту), що додає товару сутнісні характеристики, наскільки даний критерій може бути застосований.

Якщо товар не може бути класифікований за допомогою попередніх правил, то зі всіх в рівній мірі застосовних до цього товару тарифних позицій застосовується остання по порядковому номеру. Приклад: суміш з 50% пшеничної (1001) і 50% житньої (1002) муки класифікується по позиції 1002;

4) класифікація по схожих товарах. Товари, класифікація яких за допомогою вищезгаданих правил неможлива, повинні бути віднесені до тієї тарифної позиції, до якої відносяться найбільш схожі товари;

5) футляри для фото- і відеокамер, музичних інструментів, рушниць, ювелірних виробів і інші подібні футляри, спеціально пристосовані для зберігання певних товарів (або наборів товарів), придатні для довгострокового використання і пред'явлені для митного оформлення разом з товарам, для яких вони призначені, класифікуються разом з цими товарами.

Аналогічно, разом з товарами класифікуються пакувальні матеріали і контейнери, якщо вони не придатні для повторного використання. Дане правило не розповсюджується на транспортні контейнери та іншу транспортну тару і упаковку;

6) класифікація субпозицій. Для юридичних цілей класифікація товарів в субпозиції проводиться згідно з умовами цих субпозицій, приміткам до них, а також, наскільки можливо, згідно з правилами 1-5.

Для полегшення процесу класифікації товарів ст. 11 Митного кодексу ЄС закріплює право імпортерів (експортерів) на отримання попередньої інформації у митних органів. Така юридично обов'язкова тарифна інформація видається за письмовим запитом заявника і містить вказівку на тарифну класифікацію представленого заявником товару. Інформація, що видається заявникові митним органом однієї з держав-членів, є обов'язковою як для заявника, так і для інших митних органів ЄС при імпорті (експорті) ідентичних товарів на протязі шести років з дати видачі.

Митні збори в Європейському Союзі. Мета стягування митних зборів має, по-перше, захисний характер, оскільки мита захищають національних товаровиробників; по-друге, фіскальний характер, оскільки мита можуть стягуватися для забезпечення доходів до національного бюджету. У Європейському Союзі, як і в інших економічно розвинених країнах, переважаючою причиною збору митних зборів в сучасний період є їх захисна (регулятивна) функція.

Існує декілька критеріїв класифікації митних зборів:

1) за характером зовнішньоторговельної операції — розрізняються імпортні мита і експортні мита. В даний час в ЄС експортні мита використовуються в рідкісних випадках (в основному для сировинних продуктів з метою недопущення їх дефіциту на внутрішньому ринку ЄС), оскільки їх стягування суперечить принципам ГАТТ/ВТО;

2) за способом встановлення ставки:

а) адвалерні мита — фіксуються у вигляді відсотка з ціни оподатковуваного товару. В даний час основна маса митних зборів, що стягуються в ЄС, відноситься до адвалерних;

б) специфічні мита — їх ставка встановлюється залежно від яких-небудь специфічних якостей товару (ваги, об'єму, потужності і ін.), але не від ціни цього товару (наприклад, мито на сіль — 2,6 евро/1000 кг);

в) змішані (альтернативні) мита поєднують в собі способи обчислення ставки, що використовуються для специфічних і адвалерних мит;

3) за метою стягування розрізняють:

а) нормальні мита — мита ЗМТ (автономні і конвенційні), а також сільськогосподарські мита, що стягуються в рамках загальної аграрної політики ЄС;

б) преференційні мита — пільгові мита, що відповідають міжнародним зобов'язанням або одностороннім заходам ЄС;

в) захисні мита — є інструментом загальної торгової політики і служать для захисту інтересів товаровиробників ЄС. Вводяться на підставах:

— демпінгу, що створює серйозний збиток виробникам в ЄС (антидемпінгові мита);

— субсидування експорту в країнах-експортерах (компенсаційні мита);

— недотримання країнами-торговими партнерами ЄС своїх міжнародних зобов'язань (репресивні мита).

В цілях полегшення митного оформлення товарів в ЄС використовуються так звані усереднені мита. Загальний митний тариф передбачає усереднене мито в 3,5% на товари, що пересилаються фізичними особами, або що містяться в багажі пасажирів, за умови, що: а) ввезення цих товарів не має комерційної мети; б) серед товарів немає тютюнових виробів; у) сукупна вартість товарів не перевищує 350 євро.

Інтегрований тариф. Положення Регламенту № 2658/87 зобов'язують Комісію складати на базі Комбінованої номенклатури Інтегрований тариф Співтовариства (ІТС). ІТС складений так, щоб для кожної товарної позиції відображати всі вживані в ЄС заходи відносно імпорту, а іноді, й експорту. Тобто, окрім власне імпортних (і експортних) митних зборів, ІТС містить всі діючі преференційні заходи, а також нетарифні заходи ЄС. ІТС діє з 1 січня 1988 р. і є вельми зручним інструментом практичної реалізації ЗМТ і загальної торгової політики ЄС. При цьому, на відміну від регламентів Ради ЄС в сфері Загального митного тарифу, ІТС не володіє прямою дією; його використання обов'язкове тільки для митних органів держав-членів і для статистичних цілей.

Крім Комбінованої номенклатури і ставок ЗМТ, ІТС включає: тарифні винятки (звільнення від імпортних мит для окремих товарів), тарифні преференції (автономні і конвенційні), тарифні квоти (кількісні або вартісні межі для пільгового або безмитного ввезення товарів в рамках тарифних винятків і тарифних преференцій), антидемпінгові і компенсаційні мита, митні збори в державах-членах, заборони на імпорт і експорт, кількісні обмеження імпорту і експорту (квоти, ліцензії, сертифікати), заходи безпеки імпорту і експорту, випадки повернення митних платежів при експорті, інші заходи торгової і сільськогосподарської політики.

ІТС публікується щорічно в офіційних виданнях ЄС. Поточні зміни в тарифі доступні державам-членам і приватним особам в електронному вигляді, зокрема в мережі Інтернет.